05.03.2024

№ 910/8428/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8428/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А.В.

учасники справи не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020

у складі колегії суддів: Остапенка О. М. - головуючого, Грека Б. М., Сотнікова С. В.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд"

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави наведених в заяві вимог

1. У проваджені Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8428/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" (далі - ТзОВ "Укрщеббуд", боржник) про банкрутство.

2. 19.03.2019 на адресу місцевого господарського суду надійшла заява Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, скаржник), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) з грошовими вимогами до боржника в розмірі 9 004,32 грн.

3. Заява мотивована наявністю у ТзОВ "Укрщеббуд" заборгованості по земельному податку з юридичних осіб у сумі 9 004,32 грн, яка виникла в зв`язку з самостійно задекларованими зобов`язаннями шляхом подачі до контролюючого органу декларації з плати на землю від 20.02.2015 № 9019151561 на суму 15 422,33 грн (термін сплати 30.01.2016). При цьому, станом на 31.12.2015 у ТзОВ "Укрщеббуд" обліковувалась переплата в сумі 6 418,00 грн. Відтак, заборгованість боржника по земельному податку з юридичних осіб з урахуванням переплати складає 9 004,32 грн.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8428/18 про банкрутство ТзОВ "Укрщеббуд"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ "Укрщеббуд"; оприлюднено на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Укрщеббуд"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича (далі - арбітражний керуючий Реверук П. К.); визначено дату проведення попереднього судового засідання.

5. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 у справі № 910/8428/18 визнано кредиторів боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Укрщеббуд".

6. Постановою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 у справі № 910/8428/18, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, ТзОВ "Укрщеббуд" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру ТзОВ "Укрщеббуд", ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Реверука П. К.

7. 19.03.2019 до Господарського суду міста Києва від ГУ ДФС у Київській області надійшла заява з грошовими вимогами до боржника в сумі 9 004,32 грн, яка є предметом цього судового розгляду.

8. На підтвердження вказаних вимог ГУ ДФС у Київській області до заяви про визнання кредитором боржника було надано копію довіреності представника заявника, копію податкової декларації з плати за землю від 20.02.2015, копію інтегрованої картки платника податку, довідку-розрахунок податкового боргу від 12.02.2019, довідку від 12.02.2019 про наявність податкового боргу, докази направлення кредиторської заяви сторонам у справі.

9. Постановою Верховного Суду від 17.09.2019 постанову Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 910/8428/18 скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію розпорядження майном боржника.

10. Справа про банкрутство ТОВ "Укрщеббуд" перебуває на стадії розпорядження майном боржника.

11. Згідно наявного у справі повідомлення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Реверука П. К. від 29.11.2019 № 02-63/41 про результати розгляду грошових вимог ГУ ДФС у Київській області, останнім заявлені вимоги відхилено, оскільки вказана заборгованість є безнадійною та підлягає списанню з причин спливу 1095 денного строку з дня її виникнення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/8428/18 задоволено заяву ОСОБА_1 про залучення до участі у цій правонаступника. Залучено ОСОБА_1 в якості правонаступника ПАТ "Банк національний кредит" у справі № 910/8428/18 про банкрутство ТзОВ "Укрщеббуд" в частині кредиторських вимог на суму 27 251 353,76 грн за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 06.12.2010 № 24Ф/2010/05-588/2-1. Визнано ГУ ДФС у Київській області кредитором ТзОВ "Укрщеббуд" на суму 12 846, 32 грн, з яких 3 842,00 грн (судового збору) - перша черга та 9 004,32 грн - третя черга.

13. Ухвала місцевого господарського суду в частині визнання кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області в розмірі 12 846,32 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів відповідно до установленої законодавством черговості, мотивована тим, що факт прострочення та несплати податкових зобов`язань боржником не спростовано, а вказана сума заборгованості є документально підтвердженою належними доказами.

14. Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.04.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/8428/18 в частині визнання ГУ ДФС у Київській області кредитором ТзОВ "Укрщеббуд" скасував та прийняв в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ГУ ДФС у Київській області про визнання кредитором боржника на суму 9 004,32 грн відмовив.

15. Постанова апеляційного господарського суду мотивована зверненням ГУ ДФС у Київській області з відповідною заявою до суду в межах справи про банкрутство лише 19.03.2019, тобто після спливу визначеного статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) 1095-денного строку, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість є безнадійною та підлягає списанню, а боржник, у свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов`язання. Однак суд першої інстанції цих обставин не врахував та при прийнятті оскаржуваного судового рішення не здійснив правовий аналіз заявлених кредиторських вимог податковим органом на відповідність їх вимогам статті 102 ПК України, відтак дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення вимог заяви ГУ ДФС у Київській області та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. 05.06.2020 ГУ ДФС у Київській області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у справі № 910/8428/18, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду скасувати, залишивши в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2020.

17. У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі ГУ ДФС у Київській області посилається на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України), зокрема на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 102 ПК України, статей 39 42 64 Кодексу України з процедур банкрутства, далі - КУзПБ) викладеного у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

18. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 Г ПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

19. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 Г ПК України).

20. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 Г ПК України).

21. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 Г ПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

22. Відповідно до частини першої статті 295 Г ПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

23. Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

24. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

25. Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 910/8428/18 задоволено клопотання ГУ ДФС у Київській області про заміну правонаступником; здійснено заміну ГУ ДФС у Київській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Київській області; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020; призначено розгляд касаційної скарги на 15.10.2020; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.10.2020.

26. Ця ухвала, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 910/8428/18, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

27. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

28. У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

29. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

30. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених Г ПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.

31. У судове засідання 15.10.2020 учасники справи не з`явилися.

32. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

33. Крім того суд акцентує увагу на тому, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 Г ПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

34. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

35. Таким чином, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 Г ПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

36. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

37. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

38. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

39. Із наявних матеріалів справи вбачається, що учасники справи, які не забезпечили своєї явки в судове засідання 15.10.2020, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, не зазначили причин, які безпосередньо перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників..

40. У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Г ПК України).

41. Участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 28.09.2020 на 15.10.2020 обов`язковою не визнавалась, про що доведено до відома учасників справи у пункті 6 резолютивної частини ухвали від 28.09.2020.

42. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи скаржника (ГУ ДПС у Київській області)

43. ГУ ДПС у Київській області в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на ухвалення апеляційним господарським судом оскаржуваного судового рішення з порушенням норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- положення частини чотирнадцятої статті 39 та статті 42 КУзПБ мають пріоритет перед нормами ПК України в частині строків пред`явлення грошових вимог кредиторами із аналізу яких слідує, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію у такій справі (як загальний строк позовної давності, визначений цивільним законодавством, так і інші строки давності стягнення грошових зобов`язань, визначені спеціальними законами щодо окремих видів грошових зобов`язань, зокрема податкових);

- КУзПБ не передбачено наслідків припинення (погашення) вимог кредиторів, які пропустили строк на подання грошових вимог у процедурі розпорядження майном, крім позбавлення голосу на зборах та комітеті кредиторів;

- у процедурі банкрутства можуть визнаватися вимоги, що виникли у період до 1095 днів до моменту порушення справи про банкрутство та в залежності від процедури звернення мають включатися до реєстру вимог кредиторів згідно зі статтею 64 КУзПБ, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 18.09.2018 у справі № 911/397/16.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи арбітражного керуючого Реверука П. К.

44. У письмовому поясненні від 07.10.2020 № 02-63/76 арбітражний керуючий Реверук П. К. просить касаційну скаргу ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у справі № 910/8428/18 без змін посилаючись на обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що заявлена після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку кредиторська заборгованість є безнадійною та підлягає списанню, а боржник вважається вільним від зобов`язань.

Доводи інших учасників справи

45. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

46. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Г ПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

47. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

48. Оскільки ГУ ДПС у Київській області з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у справі № 910/8428/18 звернулося до Верховного Суду 05.06.2020, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень Г ПК України у редакції чинній від 08.02.2020.

49. Відповідно до статті 300 Г ПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

52. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

53. Предметом судового розгляду у цій справі є заява ГУ ДПС у Київській області про визнання його кредитором з грошовими вимогами до боржника в сумі 9 004,32 грн.

54. Аналіз змісту доводів касаційної скарги ГУ ДПС у Київській області свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення кредиторських вимог у зв`язку зі спливом визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку.

55. За своїми ознаками у контексті підстав касаційного оскарження судових рішень доводи скаржника фактично ґрунтуються на підставі, правове регулювання якої визначено пунктом 2 частини другої статті 287 Г ПК України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).

56. Надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 Г ПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зважає на таке.

57. Відповідно до частини першої статті 3 Г ПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

58. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

59. Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

60. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

61. Положеннями пункту 1.1. статті 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

62. Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 ПК України.

63. Пунктом 102.1 статті 102 ПК України надано право контролюючому органу, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

64. У пункті 102.4 статі 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

65. Пункт 101.1 статті 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

66. Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічного правового висновку дійшов Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суд у постановах від 06.02.2018 у справі № К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постановах від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19).

67. Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17).

68. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у поставі від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (К/9901/99/17).

69. У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені ГУ ДПС у Київській області вимоги виникли у зв`язку з самостійно задекларованими зобов`язаннями шляхом подачі до контролюючого органу декларації з плати на землю від 20.02.2015 № 9019151561 на суму 15 422,33 грн (термін сплати 30.01.2016).

70. Разом з тим з відповідною заявою до суду в межах справи про банкрутство податковий орган звернувся лише 19.03.2019, тобто після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку.

71. Отже, виходячи з встановлених судами обставин спливу строку давності для стягнення податкового боргу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання у цій справі кредиторських вимог ГУ ДПС у Київській області на суму 9 004,32 грн заявлених після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість є безнадійною та підлягає списанню, а боржник, в свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов`язання.

72. У касаційній скарзі ГУ ДПС у Київській області з урахуванням конкретизації правових підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, внесених до неї клопотанням про усунення недоліків касаційної скарги, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, який було застосовано при внесені оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020.

73. Зокрема в оскаржуваній постанові Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у справі № 910/8428/18 суд апеляційної інстанції врахував висновок викладений у пункті 32 Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16 відповідно до якого господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який частиною 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним.

74. Мотивуючи необхідність відступлення від зазначеного висновку Верховного Суду, скаржник зазначає, що системний аналіз положень статті 39 та статі 42 КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію у такій справі (як загальний строк позовної давності, визначений цивільним законодавством, так інші строки давності стягнення грошових зобов`язань, визначені спеціальними законами щодо окремих видів грошових зобов`язань, зокрема податкових). Отже, як стверджує скаржник, в процедурі банкрутства можуть визнаватися грошові вимоги податкових органів, які виникли у період 1095 днів до моменту порушення справи про банкрутство та в залежності від обраної кредитором процедури звернення (у розпорядженні майном чи в ліквідаційній процедурі) та з урахуванням структури грошових вимог (основний борг, пеня, штрафні санкції) включатися до реєстру вимог кредиторів згідно статті 64 КУзПБ. На підтвердження своє позиції ГУ ДПС у Київській області послалось на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.09.2018 у справі № 911/397/16.

75. Тобто доводи ГУ ДПС у Київській області фактично ґрунтуються на аргументах щодо необхідності застосування під час розгляду кредиторських вимог податкового органу пріоритетності норм КУзПБ над нормою статті 102 ПК України, оскільки, як стверджує скаржник, з моменту відкриття провадження у справі зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію у справі, в тому рахунку строки давності стягнення грошових зобов`язань, визначені спеціальними законами щодо окремих видів грошових зобов`язань, зокрема податкових.

76. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, проаналізувавши та надавши оцінку наведеній скаржником підставі касаційного оскарження судового рішення апеляційного господарського суду, дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки за своєю правовою природою строки позовної давності, передбачені статтями 256 257 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відрізняються від строку давності стягнення податкового боргу згідно із статтею 102 ПК України, який є строком існування відповідного податкового зобов`язання, по закінченню якого воно припиняється в силу закону та є неможливим вжиття будь-яких заходів з його погашення. В той час, як строк позовної давності, правова природа якого полягає у тому, що протягом цього часу особа може звернутися до суду за захистом порушеного права, однак, збіг цього строку не зумовлює припинення відповідного зобов`язання, суд може захистити порушене право, якщо дійде висновку про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності.

77. З огляду на різну правову природу строку позовної давності та строку давності стягнення податкового боргу, колегія суддів касаційного суду не вважає за можливе дійти висновку щодо зупинення перебігу строку до вимог кредитора, поданих з пропуском строку передбаченого статтями 101, 102 ПК України, по аналогії до норм цивільного законодавства та визнання таких кредиторських вимог у відповідності до положень статей 39 42 КУзПБ (див. mutatis mutandis висновок Касаційного господарського суду складі Верховного Суду викладений у постанові від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15).

78. Зазначене враховано судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанові від 30.04.2020, який відхиляючи доводи ГУ ДПС у Київській області стосовно того, що КУзПБ не ставить визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог в залежність від пропуску строку позовної давності по податковим зобов`язанням, з поміж іншого, зазначив, що податковим законодавством встановлено спеціальний строк давності для звернення податкової інспекції до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу, який застосовується імперативно (в силу закону), на відміну від визначеної статті 256 ЦК України позовної давності, наслідки спливу якої застосовуються лише за заявою сторони спору згідно частиною третьою статті 267 ЦК України.

79. Ураховуючи викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 2 частини другої статті 287 Г ПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

80. З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Київській області в частині підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 Г ПК України без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

81. Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Г ПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

83. Згідно з статтею 309 Г ПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

84. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Г ПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

85. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

86. Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

87. Під час розгляду грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним.

88. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

89. За своєю правовою природою строки позовної давності, передбачені статтями 256 257 267 Цивільного кодексу України, відрізняються від строку давності стягнення податкового боргу згідно із статтею 102 Податкового кодексу України, який є строком існування відповідного податкового зобов`язання, по закінченню якого воно припиняється в силу закону та є неможливим вжиття будь-яких заходів з його погашення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у справі № 910/8428/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський