ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8641/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - Перевертун В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Руденко М.А. - головуючого, Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А.
від 13.10.2020
та на ухвалу Господарського суду міста Києва
у складі судді Бондаренко-Легких Г.П.
від 18.08.2020
у справі № 910/8641/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
про відшкодування шкоди 37 504 000,00 грн,-
ВСТАНОВИВ:
1. В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/8641/19 за позовом акціонерів Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про стягнення шкоди, завданої в результаті дій та бездіяльності органу державної влади.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 замінено відповідача у справі - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на його правонаступника - Національний банк України.
3. Не погодившись із прийнятою ухвалою, Національний банк України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у цій справі апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/8641/19 залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишено без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
5. 18.11.2020 Національний банк України звернувся через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою № 18-0012/66332 від 11.11.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/8641/19, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. 02.12.2020, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу Національного банку України № 18-0012/66332 від 11.11.2020 разом з матеріалами оскарження ухвали від 18.08.2020 у справі № 910/8641/19 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Національного банку України у справі № 910/8641/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.12.2020.
8. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.12.2020 № 29.3-02/3687, у зв`язку з перебуванням судді Погребняка В.Я. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/8641/19.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Національного банку України у справі № 910/8641/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.12.2020.
10. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Національного банку України про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/8641/19. Касаційну скаргу Національного банку України № 18-0012/66332 від 11.11.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/8641/19 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано Національному банку України строк для усунення недоліків касаційної скарги до 05.01.2021. Повідомлено Національний банк України про право у термін до 05.01.2021 звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку та надавши належні докази отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
11. 30.12.2020 Національний банк України направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/8641/19. В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/8641/19 направлено останньому 06.11.2020, а отримано Національним банком України - 09.11.2020, що підтверджується оригіналом поштового конверту з трек-номером поштового відправлення № 0411632758081 та роздруківкою із сайту АТ "Укрпошта". Враховуючи вищезазначене, скаржник просив визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на касаційне оскарження.
12. Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2021 поновлено Національному банку України строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/8641/19; відкрито касаційне провадження у справі № 910/8641/19 за касаційною скаргою Національного банку України № 18-0012/66332 від 11.11.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020; призначено розгляд касаційної скарги на 09.02.2021 о 10:15 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
13. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Національним банком України подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про заміну сторони її правонаступником.
14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
14.1 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" не передбачено, що Національний банк України є процесуальним правонаступником у справах про відшкодування шкоди, яка могла бути завдана первісним відповідачем у цій справі та не передбачено, що до скаржника переходять обов`язки по сплаті платежів за господарськими договорами, повернення заборгованості чи відшкодування шкоди, у зв`язку з чим скаржник вважає, що визначення відповідача у даній справі має відбуватися з урахуванням загальних положень цивільного законодавства про правонаступництво.
14.2 Вимоги позивача у даній справі є за своєю суттю кредиторськими вимогами, які мають бути заявлені в порядку статті 107 Цивільного кодексу України до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг як юридичної особи, яка перебуває в процесі припинення.
14.3 В силу приписів статті 2 Закону України "Про національний банк України" є особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, проте останній не уособлює у собі державу в цілому, а відтак не може бути юридичною особою публічного права, на яку покладається обов`язок з відшкодуванню шкоди за дії інших органів державної влади.
14.4 Помилковим є посилання апеляційного суду у справі № 910/8641/19 на правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16, у зв`язку із різними обставинами у цих справах.
14.5 Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно з якими виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
15. Представник скаржника в судовому засіданні 09.02.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
16. 19.01.2021 від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останній просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Розгляд клопотань Верховним Судом
17. 08.02.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке мотивоване перебуванням останнього за кордоном.
18. Представник скаржника в судовому засіданні 09.02.2021 не заперечив проти вказаного клопотання.
19. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
19.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
19.2 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
19.3 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
19.4 За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
19.5 Копія ухвали Верховного Суду від 13.01.2021 була вручена позивачу 18.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
19.6 Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
19.7 Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.
19.8 З наведеного вбачається, що позивач мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.
19.9 Тому, суд касаційної інстанції в цьому випадку не визнає поважними причини неявки в судове засідання 09.02.2021 з розгляду касаційної скарги у справі № 910/8641/19 уповноваженого представника позивача.
19.10 Окрім того, ухвалою від 13.01.2021 явка представників сторін в судове засідання 09.02.2021 не визнавалася обов`язковою, та доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
19.11 Також, позивач скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
19.12 З огляду на викладене та враховуючи те, що позивачем у відзиві викладено процесуальну позицію щодо поданої касаційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційну скаргу Національного банку України № 18-0012/66332 від 11.11.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/8641/19 за відсутності представника позивача. Відсутність представника позивача в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
19.13 З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.
Позиція Верховного Суду
20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
21. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
22. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
23. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
24. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
25. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
26. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
27. Судами попередніх інстанці встановлено наступне.
27.1 В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/8641/19 за позовом акціонерів Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про стягнення шкоди, завданої в результаті дій та бездіяльності органу державної влади.
27.2 Предметом спору у даному провадженні є позовна вимога про стягнення з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг майнової шкоди, завданої позивачам внаслідок прийняття неправомірного рішення - розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 18.11.2016 №2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське".
27.3 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 року замінено відповідача у справі - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (код 38062828,) на його правонаступника - Національний банк України (код 00032106).
28. Аргументи скаржника (пункти 14.1 - 14.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
28.1 Відповідно до частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
28.2 Указом Президента України від 30.06.2020 №259/2020 припинено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, шляхом ліквідації. Визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 23.11.2011 №1070 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг".
28.3 01.07.2020 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг". Пунктом 8 розділу II Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що з 01.07.2020 Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
28.4 Пунктом 9 розділу II Прикінцевих положень вказаного Закону також передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зобов`язана до 01.07.2020 забезпечити передачу Національному банку України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку в межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", в упорядкованому стані документів, звітів, відомостей, повідомлень, іншої інформації (крім справ з особового складу), що були отримані або створені в процесі виконання повноважень та функцій, включаючи інформацію (бази даних), що міститься у Державному реєстрі фінансових установ та інших реєстрах та переліках, ведення яких здійснювалося Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на 01.07.2020.
28.5 Згідно з пункту 9 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються послуги у сфері страхування.
28.6 Статтею 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо ринку банківських послуг та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.
28.7 Відповідно до статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону, видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, визначає порядок їх видачі, зупинення, поновлення та відкликання (анулювання), а також, відповідно до статей 28-30 Закону здійснює інші регуляторні та контрольні функції.
28.8 Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що з системного аналізу вказаних норм вбачається, що з 01.07.2020 Національний банк України виконує функцію органу державної влади, що регулює ринок з надання фінансових послуг небанківськими фінансовими установами. До повноважень Національного банку України належить питання видачі ліцензій, а також питання, пов`язані з зупиненням та анулюванням ліцензій, в т. ч. суб`єктів, що надають послуги у сфері страхування.
28.9 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" чітко передбачає, що саме Національний банк України є правонаступником Нацкомфінпослуг в судах, в тому числі щодо питань, пов`язаних з видачею та анулюванням ліцензій небанківських фінансових установ.
28.10 Судами попередніх встановлено, що позивачі є акціонерами небанківської фінансової установи - Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське", а їх позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на прийнятті державним регулятором у сфері ринків фінансових послуг неправомірного рішення.
28.11 Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на підставі пункту 9 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" судові справи, що стосувалися видачі, анулювання ліцензій страховим компаніям, в т. ч. матеріали, пов`язані з даною господарською справою № 910/8641/19, були 01.07.2020 передані до Національного банку України, що підтверджується копіями відповідних документів, доданих Нацкомфінпослуг до відзиву на апеляційну скаргу. (а.с. 100 мат. оск.)
28.12 За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що твердження скаржника, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" не передбачено, що Національний банк є процесуальним правонаступником у справах про відшкодування шкоди, яка могла бути завдана Нацкомфінпослуг, є невірними та спростовуються наведеними положеннями законодавства.
28.13 Окрім того, публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права до іншого. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладаються на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функцій від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №812/1408/16).
28.14 Верховний Суд у наведеній постанові виділяє два види правонаступництва: фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією), та процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
28.15 При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
28.16 У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
28.17 Відповідно до частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
28.18 Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі позивач просить стягнути з Нацкомфінпослуг шкоду, завдану протиправним рішенням та протиправною бездіяльністю Нацкомфінпослуг. Однак у випадку виконання рішення кошти будуть списуватися не з рахунку Нацкомфінпослуг чи з рахунку Національного банку України, а з єдиного казначейського рахунку, тобто за рахунок державного бюджету.
28.19 Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що тільки Національний банк України на сьогодні є єдиним органом державної влади, який може представляти інтереси держави в даній справі, оскільки володіє повноваженням, пов`язаними з видачею та анулюванням ліцензій, тобто компетентний в питанні правомірності чи неправомірності анулювання ліцензій.
28.20 Відтак, встановивши, що Національний банк України на сьогодні є єдиним органом державної влади, що здійснює державне регулювання щодо ринків фінансових послуг, в тому числі фінансових послуг у сфері страхування, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що саме Національний банк України має представляти інтереси держави в даній справі, предметом спору у якій є стягнення майнової шкоди, завданої позивачам внаслідок прийняття рішення про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності.
28.21 Саме з такою метою законодавець, прийнявши Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг", наділив Національний банк України статусом правонаступника у судових справах, що стосуються видачі та анулювання ліцензій страховим компаніям та наслідків, які виникають в результаті таких рішень, а Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку у судових справах, що стосуються професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення.
28.22 Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій також узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/378/19 .
28.23 Так, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/378/19 за позовом ТОВ "Европласт" до Державної казначейської служби України, Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про відшкодування шкоди у розмірі 24 507 197 грн задоволено заяву Національного банку України та замінено відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на правонаступника - Національний банк України. При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/378/19 виходила з того, що вимоги позивача про відшкодування шкоди ґрунтувались на доводах про неналежне здійснення державного регулювання у сфері страхування.
29. Аргументи скаржника (пункт 14.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що хоча у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 фактичні обставини і не є аналогічними зі справою № 910/8641/19, проте у наведеній постанові викладені правові висновки щодо питання правонаступництва в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічного правонаступництва), що було предметом доказування у цій справі при розгляді клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про заміну сторони у справі правонаступником.
30. Аргументи скаржника (пункт 14.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
30.1 В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц викладена правова позиція яка полягає в наступному.
30.1.1 З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення.
30.1.2 Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
30.1.3 Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
30.1.4 ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
30.2 Застосовуючи наведені правові норми до спірних відносин, а також з урахуванням правових позицій Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем у справі, предметом якої є відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, дійсно повинна бути держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Державна казначейська служба України є лише органом, який здійснює списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, тобто виконує судове рішення в разі задоволення позову і може бути залучена до вирішення спору в якості співвідповідача.
31. Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм права до спірних правовідносин викладені в постанові Верховного Суду від 28.11.2020 у справі № 910/16144/19.
32. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
33. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
34. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
35. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
36. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
37. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
38. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
39. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.
40. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Національного банку України № 18-0012/66332 від 11.11.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/8641/19 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/8641/19 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
С. В. Жуков