№ 910/8669/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/8669/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

КП "Київтеплоенерго" - Янчук А.З. (довіреність № 21/12/21-01 від 21.12.2021),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 (в частині відмови Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у визнанні кредитором до боржника на суму 25 716,20 грн)

у справі № 910/8669/21

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/8669/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (боржник), призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Книш Зоряну Ігорівну.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго», Комунальне підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою від 20.09.2021 про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 у розмірі 75 082,45 грн, з яких: 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 70542,45 грн - вимоги другої черги.

Грошові вимоги обґрунтовані існуванням заборгованості за спожиті комунальні послуги, а саме:

- 25 716,20 грн - заборгованість за послуги, надані до 01.05.2018 з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води до квартири за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) відповідно до Договору цесії від 11.10.2018 № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії № 602-18);

- 4 448,90 грн - інфляційні втрати за невиконання зобов`язань зі сплати послуг централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води до квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2018 по 22.06.2021;

- 2 039,68 грн - 3% річних з простроченої суми зобов`язань зі сплати послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води до квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2018 по 22.06.2021;

- 33 360,61 грн - плата за надані послуги після 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води до квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.05.2018 по 22.Q6.2021;

- З 515,76 грн - інфляційні втрати за невиконання зобов`язань зі сплати послуг централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води до квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.05.2018 по 22.06.2021;

- 1 461,30 грн - 3% річних з простроченої суми зобов`язань зі сплати послуг з централізованого опалення та з централізованого, постачання гарячої води до квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період 01.05.2018 по 22.06.2021.

Загальний розмір заявленої заборгованості Боржника за отримані ним поспуги після 01.05.2018 з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води до квартири, з урахуванням нарахованих сум з індексу інфляції та 3% річних становить 44 826,25 грн (33 360,61 грн + 3 515,76 грн + 1 461,30 грн + 4 448,90 грн + 2 039,68 грн).

В повідомленні про результати розгляду грошової вимоги КП «Київтеплоенерго» керуючий реструктуризацією погодилась з обґрунтованістю вимог на суму 49366,25 грн; вимоги в сумі 25716,20 грн визнала такими, що обмежені строком позовної давності, відтак не підлягають визнанню та включення до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 визнано КП «Київтеплоенерго» кредитором до боржника на суму 49366,25 грн. Відмовлено у визнанні кредитором до боржника КП "Київтеплоенерго" на суму 25 716,20 грн.

За висновком суду першої інстанції заявлені грошові вимоги в розмірі 49366,25грн обґрунтовані та підтверджуються наявними матеріалами справи.

Відмовляючи у визнанні грошових вимог до боржника на суму 25 716,20 грн, суд виходив з того, що грошові вимоги в зазначеній сумі заявлені кредитором після спливу позовної давності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/8669/21 залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що місцевий суд у частині визнання грошових вимог КП "Київтеплоенерго" в розмірі 49 366,25 грн правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо заявлення КП "Київтеплоенерго" грошових вимог в сумі 25 716,20 грн після спливу строку позовної давності, з посиланням на те, що:

- грошові вимоги КП "Київтеплоенерго" на суму 25 716,20 грн є платою за надання послуг з центрального опалення та з центрального постачання гарячої води до 01.05.2018;

- з заявою про визнання вимог до боржника кредитор звернувся 20.09.2021. Відтак, грошові зобов`язання боржника перед кредитором, які виникли до 20.08.2018 знаходяться поза межами трирічного строку позовної давності (ст.ст. 261 267 ЦК України).

Апеляційний господарський суд відхилив довід Комунального підприємства, яке в своїй заяві вказувало на те, що оскільки з 11.03.2020 на всій території України встановлено карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), заяву з грошовими вимогами на суму 25 716,20 грн подано в строк, зауваживши при цьому, що в силу вимог КзПБ задоволенню підлягають тільки грошові вимоги, які мають безспірний характер, тобто суд під час вирішення грошових спорів не може поновлювати позовну давність (вирішувати питання щодо підстав для поновлення), не може задовольнити грошові вимоги кредиторів, якщо виконавче провадження щодо них ще триває; питання щодо розгляду поновлення строку позовної давності та інші мають розглядатися в окремому позовному провадженні, відповідно до статті 7 КзПБ.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП "Київтеплоенерго", в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 в частині відмови КП "Київтеплоенерго" у визнанні кредитором до боржника ОСОБА_1 на суму 25 716,20 грн та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги КП "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 у розмірі 75 082,45 грн, з яких з яких: 4 540 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 70 542,45 грн - вимоги другої черги.

Підставою касаційного оскарження визначено відсутність належної правової оцінки судів першої та апеляційної інстанції усіх наявних в матеріалах справи доказів; застосування позовної давності за відсутність висновків щодо обґрунтованості/необґрунтованості кредиторських вимог на суму 25 716,20 грн.

Скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статей 261 267 ЦК України, пункту 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ, прийнятого 30.03.2021, та не застосовано пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; не враховано висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 щодо строку позовної давності під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог КП "Київтеплоенерго".

Верховний Суд відзначає, що за змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45 46 47 КУзПБ.

Відповідно до положень частин 1, 3, 6 статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Приписами частини 1 статті 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Під час розгляду заявлених грошових вимог суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу із застосуванням засад змагальності сторін у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на суму 25 716,20 грн є платою за надання до 01.05.2018 послуг з центрального опалення та з центрального водопостачання гарячої води. Кредитор звернувся до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника 20.09.2021. Відтак, за висновками судів, грошові зобов`язання боржника перед кредитором, які виникли до 20.08.2018 знаходяться поза межами трирічного строку позовної давності.

Однак, такий висновок є передчасним.

За визначенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Втім, апеляційний господарський суд викладеного не врахував, не з`ясував обставин, не дослідив, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес кредитора, який звернувся з відповідною заявою у справі про банкрутство, не перевірив підстав виникнення грошових вимог до боржника, характеру, розміру та моменту виникнення не встановлював, а відмовив у визнанні кредиторських вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності, не зазначивши при цьому, хто є суб`єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності.

При цьому, застосовуючи наслідки спливу строку позовної давності, господарський суд апеляційної інстанції залишив поза увагою аргументи апеляційної скарги з посиланням на положення пункту 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території Україну карантин. Дію карантину було неодноразово продовжено:

- з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500);

- з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236;

- з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету стрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Тобто строки, визначені статтями 257 258 ЦК України, були продовжені на час карантину. Відтак, висновки суду апеляційної інстанцій про те, що грошові вимоги на суму 25 716,20 грн, які є платою за надання до 01.05.2018 послуг з центрального опалення та з центрального водопостачання гарячої води, знаходяться поза межами трирічного строку позовної давності, є передчасними.

Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень 256, 258, 549 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Крім того, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульоване із застосуванням слова "лише" (синонім "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, свідчить, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі суд не застосовує позовної давності (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 12.03.2017 у справі № 6-3063цс16).

Тобто цією нормою передбачено правило, згідно з яким суб`єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі.

Водночас, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 у справі № 910/8669/21 не зазначено правомочного суб`єкта звернення із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора, на підставі якої суд застосував строк позовної давності.

Посилаючись на положення статтю 7 КзПБ України, апеляційний суд зазначив, що питання щодо розгляду поновлення строку позовної давності та інші мають розглядатися в окремому позовному провадженні. Водночас, наведеною нормою врегульовано розгляд спорів, стороною в яких є боржник, і яка не поширюються на правовідносини при розгляді грошових вимог кредиторів, заявлених до боржника.

Колегія суддів зауважує, що правові висновки щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15.

Вирішуючи ці питання судова палата дійшла таких висновків: "У справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" Цивільного кодексу України. Тлумачення частин п`ятої, шостої статті 23 Закону про банкрутство (частин п`ятої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019) у взаємозв`язку зі статтею 256, частинами третьою, четвертою статті 267 Цивільного кодексу України свідчить, що стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника. Кредитор наділений правом звернутися до суду із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника: 1) у разі розгляду заявлених вимог кредиторів до боржника в період дії Закону про банкрутство від 19.01.2013 - з моменту визнання його вимог боржником чи господарським судом; 2) у разі розгляду заявлених вимог кредиторів до боржника в період дії Кодексу України з процедур банкрутства - з моменту подання ним заяви про визнання грошових вимог до боржника."

За приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно.

Користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, повинен був повно і всебічно з`ясувати обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана постанова апеляційного суду таким вимогам не відповідає, адже ухвалена без належного з`ясування обставин справи та всебічної оцінки усієї сукупності наявних у справі доказів, без врахування положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та висновків Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах.

Встановивши зазначені порушення, колегія суддів касаційної інстанції вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами заявника касаційної скарги, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Враховуючи допущені господарським судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права за переглядом оскаржуваної ухвали від 19.10.2021 в частині грошових вимог КП "Київтеплоенерго", що свідчать про передчасність здійснених висновків про відмову у визнанні кредиторських вимог, ухвалену у справі постанову від 17.05.2022 слід скасувати.

Висновки Верховного Суду

За приписами частин третьої та четвертої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги положення статті 300 ГПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду, господарському апеляційному суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 у справі №910/8669/21 скасувати.

3. Справу № 910/8669/21 в скасованій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Жуков С.В.