ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9073/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.
у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 (Яценко О. В. - головуюча, судді: Мальченко А. О., Тищенко О. В.) у справі
за позовом виконувача обов`язків керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весняний пролісок"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Провадження у судах попередніх інстанцій
1. Виконувач обов`язків керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весняний пролісок) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги стверджував про те, що прокуратурою встановлено факт незаконного використання та зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Весняний пролісок" земельної ділянки комунальної власності (площею 0,035 га, кадастровий номер 8000000000:75:100:0004), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Підлісна, 1в для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі - магазину загальною площею 75 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1715812080000), а також металевих (некапітальних конструкцій) без документів, передбачених статтями 125 126 Земельного кодексу України.
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.02.2025 позовні вимоги задовольнив частково. Ухвалив усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою, зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Весняний пролісок" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради згадану земельну ділянку з приведенням у придатний до використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі загальною площею 75 кв.м та металевих (некапітальних) споруд. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
4. Заступник керівника Київської міської прокуратури і Товариство з обмеженою відповідальністю "Весняний пролісок" оскаржили рішення місцевого суду до господарського суду апеляційної інстанції.
5. Апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за поданими скаргами і при підготовці цієї справи до розгляду встановив, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27.11.2024 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 908/2388/21 з мотивів необхідності відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, а не його забудовник.
6. Вважаючи, що правовідносини у справі № 910/9073/24 і справі № 908/2388/21 є подібними, з огляду також на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21 матиме суттєве значення для вирішення цієї справи та для єдності судової практики, на підставі приписів пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 910/9073/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду. Означені міркування та висновки апеляційний суд оформив ухвалою від 01.04.2025.
Касаційна скарга
7. Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а справу № 910/9073/24 направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. Скаржник стверджує, що при постановлені оскарженої ухвали суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права (статті 212 152 Земельного кодексу України, статтю 391 Цивільного кодексу України, статті 13, 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та порушив норми процесуального права (статті 2 13 228 234 236 ГПК України).
9. Пояснює, що наразі Верховний Суд сформував сталу практику застосовування наведених правових норм у подібних правовідносинах щодо питань, зокрема, належного відповідача у спорах про знесення самочинно збудованого майна за позовом власника земельної ділянки, а також щодо належного способу захисту права такого заявника. Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції був зобов`язаний застосувати вже наявні висновки Верховного Суду щодо вказаних правових питань, а не чекати можливої зміни існуючої судової практики касаційного суду.
10. На думку скаржника, зупинення провадження у цій справі є невиправданим, ставить під сумнів обов`язковість постанов касаційного суду, а також призводить до порушення розумних строків розгляду справи.
Узагальнені доводи інших учасників справи
11. Відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
12. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив правильність дотримання судом попередньої інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає з огляду на таке.
14. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення провадження, постановлена на підставі приписів пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.
15. Звідси перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, вказаного пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.
16. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд міркує так.
17. Відповідно до статті 2 ГПК України серед основних завдань господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
18. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
19. Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.
20. Верховний Суд виходить зі сталої правової позиції щодо поняття, суті та меж зупинення провадження у справі. Так, зупинення - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 05.03.2025 № 910/13175/23).
21. Верховний Суд також зауважує, що саме по собі зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи, адже цей інститут має застосовуватися лише за обставин, визначених процесуальним законом.
22. У господарському процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 227 та 228 ГПК України.
23. Так, стаття 227 ГПК України визначає обставини, за яких господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі.
24. Водночас стаття 228 ГПК України передбачає випадки, за яких суд має право, у тому числі за заявою учасника справи, зупинити провадження у справі:
1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;
2) призначення судом експертизи;
3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;
4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;
6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;
7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
25. За змістом частини першої статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
26. Відповідно до частини третьої статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу
27. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 виснувала, що оскільки частина третя статті 195 ГПК України (частина третя статті 210 ЦПК України та частина третя статті 193 КАС України) встановлює обмеження переліку підстав, за яких суд має право, так і зобов`язаний зупинити провадження у справі, і такі обмеження встановлені саме для стадії розгляду справи по суті, ця норма підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.
28. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про зупинення провадження на підставі приписів пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України у зв`язку з переглядом в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах.
29. Як зазначалося, пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
30. Отже, процесуальний закон надає суду право, у тому числі з власної ініціативи, зупинити провадження у справі, вимагаючи при цьому здійснення оцінки правовідносин у цих справах за критерієм подібності та відповідного обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав зупинення провадження у справі (див. правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2025 у справі № 910/2597/23).
31. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
32. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
34. Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
35. З оскарженої ухвали слідує, що суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у цій справі, виходив із того, що:
- Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27.11.2024 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передав справу № 908/2388/21 за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Комфі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005", Приватного підприємства "Терра Віта V" про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;
- передаючи справу № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, а не його забудовник;
- крім того, передаючи справу № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зазначив, що у спірних правовідносинах спосіб захисту прав позивача стосовно останнього набувача нерухомого майна за своїм змістом має кореспондувати конкретному правопорушенню, яке вчиняє саме останній набувач цього майна, - усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, привівши її у придатний до використання стан (звільнення земельної ділянки від фізичного перебування на ній, звільнення земельної ділянки від належного такому відповідачу майна);
- отже, правовідносини у даній справі та у справі № 908/2388/21 є подібними, оскільки предметом розгляду у вказаних справах, серед іншого є вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, а саме повернення такої земельної ділянки територіальній громаді з приведенням у придатний до використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, які (вимоги) заявлені до останнього набувача такого об`єкта, а не його забудовника;
- з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21 матиме суттєве значення для вирішення цієї справи, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, апеляційний суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/9073/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі № 908/2388/21 та вирішення питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.
36. З викладеного вбачається, що суд апеляційної інстанції у цій справі у цілковитій відповідності із наведеними нормами процесуального права та висновками Верховного Суду щодо них здійснив оцінку правовідносин у цій справі та справі № 908/2388/21 за критерієм подібності, навів вичерпне обґрунтування своїх висновків щодо необхідності зупинення провадження у справі та користуючись своїм правом, яке закріплене у пункті 7 частини першої статті 228 ГПК України зупинив провадження у справі № 910/9073/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
37. Доводи касаційної скарги наведеного висновку не спростовують, адже скаржник не довів суду касаційної інстанції того, що правовідносини у справі № 908/2388/21 та справі № 910/9073/24 не є подібними, а також того, що не має істотного значення для розгляду справи № 910/9073/24 вирішення Великою Палатою Верховного Суду у межах справи № 908/2388/21 питання щодо належності відповідача та/чи належного способу захисту прав позивача у спорах за позовами власників земельних ділянок про повернення таких ділянок з приведенням у придатний до використання стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, заявлених до останнього набувача таких об`єктів, а не його забудовника.
38. Доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права взагалі є безпідставними, позаяк: (1) посилання на статті 13, 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" очевидно декларативні; (2) перелічені норми Земельного та Цивільного кодексів України підлягають застосовуванню під час вирішення спору по суті, а не під час постановлення оскарженої ухвали про зупинення провадження; (3) приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають на меті захист прав людини та осіб приватного права, а не держави та її органів, а тому недоречно посилатися на Конвенцію та практику її застосування для обґрунтування захисту державних інтересів у спірних правовідносинах.
39. Звідси Верховний Суд не має достатніх підстав вважати, що апеляційний господарський суд у цій справі якимось чином порушив норми процесуального права, якими врегульовано питання зупинення провадження у справі. Здійснене судом зупинення провадження не призводить до безпідставного затягування строків розгляду справи, оскільки має об`єктивний характер, викликаний настанням зазначених у процесуальному законі причин, які перешкоджають її подальшому руху.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
41. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
42. Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушень норм процесуального права в межах підстави касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи відміни оскарженої ухвали у касаційному провадженні також немає. У зв`язку з цим касаційна скарга заступника керівника Київської міської прокуратури задоволенню не підлягає, в той час як оскаржена ухвала підлягає залишенню без змін.
Судові витрати
43. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
За таких обставин, керуючись статтями 300 301 304 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 910/9073/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.