ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9098/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача : Левковська К.Ю.
Відповідача: Єфремов В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024
(головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023
(суддя - Балац С.В.)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023
(суддя - Балац С.В.)
у справі №910/9098/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 8 641 518,99 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» (далі - ТОВ «Енерджі Солар Істейт», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець» , відповідач) про стягнення 8 641 518,99 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 26.12.2019 № 1521/01, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 8 641 518,99 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 закрито провадження в частині стягнення 2 171 978,75 грн заборгованості. Решту вимог задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Енерджі Солар Істейт» заборгованість в сумі 6 244 800,58 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 93 672,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
4. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 заяву ТОВ «Енерджі Солар Істейт» задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Енерджі Солар Істейт» витрати на правову допомогу в сумі 46 972,30 грн. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
5. Судом першої інстанції, з урахуванням доказів поданих сторонами встановлено заборгованість відповідача перед позивачем, водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем сплачено частину заборгованості у розмірі 2 171 978,75 грн., а тому в цій частині суд закрив провадження у справі. Крім того, суд відмовив у позові в частині стягнення 224 739,66 грн заборгованості, зважаючи на те, що позивачем подано докази сплати вказаної суми заборгованості, і таку заборгованість сплачено до відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості.
6. Додаткове рішення мотивовано тим, що з урахуванням положень ст.ст. 126 129 ГПК України, обґрунтованими витратами на оплату послуг адвоката є 46 972,30 грн, враховуючи часткове задоволення позову, в іншій частині заяви позивача суд відмовив.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 рішення змінено в частині стягнення 496 516,26 грн заборгованості і провадження в цій частині вимог закрито. В решті рішення залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у наступній редакції:
« 1. Провадження у справі в частині стягнення 2 668 495,01 (два мільйони шістсот шістдесят вісім гривень чотириста дев`яносто п`ять гривень одну копійку) грн - закрити.
2. Решту вимог задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» (52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, місто Підгородне, вул. Коротка, буд. 46, ідентифікаційний код 42226449) заборгованість в сумі 5 748 284,32 (п`ять мільйонів сімсот сорок вісім тисяч двісті вісімдесят чотири гривні тридцять дві копійки) грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 93 672,00 (дев`яносто три тисячі шістсот сімдесят дві гривні нуль копійок) грн.
4. В задоволенні решти вимог - відмовити.».
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 залишено без змін.
8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, водночас, оскільки, відповідачем підчас апеляційного перегляду сплачено 496 516,26 грн, апеляційний суд закрив провадження у частині стягнення 2 668 495,01 грн заборгованості, в решті рішення залишив без змін. Крім того апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними у додатковому рішенні, щодо обґрунтованості заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 46 972,30 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
9. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі у задоволеній частині та прийняти нове рішення про відмову у позові та відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на оплату послуг адвоката.
10. Скаржник посилаючись на п. 2 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 щодо питання застосування пунктів 1.1., 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та п. 2, 3 Наказу від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
11. Не погоджуючись з судовими рішення в частині розгляду заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 46 972,30 грн, скаржник посилається на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, та вказує, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено доводи відповідача про завищення розміру вартості витрат на правову допомогу адвоката. Крім того, відповідач зазначає, що суди частково задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, від 25.10.2022 у справі № 873/29/22, від 15.09.2022 у справі № 915/294/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 21.09.2022 у справі № 300/1826/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21.
12. Крім того у касаційній скарзі відповідач зазначає, що у випадку відмови у відступі від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, передати справу на розгляд палати, об`єднаної палати Великої Палати Верховного Суду, відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказуючи на обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Позивач вважає, що на даний час судова практика щодо розгляду подібних справ є однозначною, про що свідчать правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, від 25.04.2024 у справі № 910/3126/23. Крім того, у відзиві позивач заявляє орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу адвоката у касаційному суді у розмірі 9 500 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2019 між ДП «Гарантований покупець» (далі - підприємство) та ТОВ «Енерджі Солар Істейт» (далі - виробник за «зеленим» тарифом) укладено договір № 1521/01, відповідно до умов якого виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок №641).
15. 26.02.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 857/01/21 до договору.
16. Згідно з п. 2.3 договору виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
17. За умовами п. 2.4 договору виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.
18. Відповідно до п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
19. Згідно з п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
20. Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
21. Пунктом 3.3 договору, в редакції додаткової угоди № 857/01/21 від 26.02.2021, встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
22. Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
23. Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
24. На виконання умов Договору відповідач в період 2021-2022 придбав у позивача на умовах договору, електричну енергію на загальну суму 23 612 079,74 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 від 31.01.2021 на суму 578 172,59 грн, за лютий 2021 від 28.02.2021 на суму 1 026 375,60 грн, за березень 2021 від 31.03.2021 на суму 1 886 306,39 грн, за квітень 2021 від 30.04.2021 на суму 1 972 093,90 грн, за травень 2021 від 31.05.2021 на суму 2 905. 369,16 грн, за липень 2021 від 31.07.2021 на суму 3 098 335,85 грн, за жовтень 2021 від 31.10.2021 на суму 1 747 606,93 грн, за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 903. 956,42 грн, за березень 2022 від 31.03.2022 на суму 1 949 290,45 грн., за квітень 2022 від 30.04.2022 на суму 1 823 703,22 грн, за травень 2022 від 31.05.2022 на суму 2 762 508,83 грн, за червень 2022 від 30.06.2022 на суму 2 958 360,40 грн.
25. Як вірно встановлено судом першої інстанції, в рахунок оплати вартості придбаної в період 2021-2022 року електроенергії відповідачем сплачено на користь позивача 2 171 978,75 грн, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 6 244 800,58 грн. Доказів здійснення оплати за поставлену у спірний період електричну енергію в повному обсязі матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.
26. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем у відповіді на відзив вказано про часткове неврахування ним оплати у розмірі 224 739,66 грн, яку було виконано відповідачем до відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості.
27. Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідач подав докази частково погашення заборгованості на загальну суму 496 516,26 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 297829 від 31.05.2023 на суму 172 289,26 грн, № 298825 від 06.06.2023 на суму 318 690,82 грн, № 31682 від 18.10.2023 на суму 839,98 грн, № 317746 від 20.10.2023 на суму 352,05 грн, № 319672 від 26.10.2023 на суму 1 274,26 грн, № 326390 від 30.11.2023 на суму 1 133,86 грн та №332754 від 28.12.2023 на суму 1 936,03 грн, у зв`язку із чим, апеляційний суд закрив провадження у цій частині вимог.
Позиція Верховного Суду
28. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.
29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
30. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
31. Відповідачем судові рішення оскаржуються тільки в частині задоволених позовних вимог, отже, в частині відмови у позові та закритті провадження у справі щодо сплаченої заборгованості, судові рішення, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, касаційним судом не переглядаються.
32. Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
33. В ч. 1 статті 526 Цивільний кодекс України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
34. Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України (далі - ЗУ) «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
35. Так, згідно вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
36. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 ГК України).
37. Статтею 62 ЗУ «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
38. Відповідно до частини 2 статті 65 цього Закону гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
39. За умовами п. 2.4 договору виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.
40. Відповідно до п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
41. Згідно з п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
42. Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
43. Пунктом 3.3 договору, в редакції додаткової угоди № 857/01/21 від 26.02.2021, встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
44. Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
45. Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
46. Судами встановлено, що ДП «Гарантований покупець» умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив частково, посилаючись на настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану). Судами встановлено наявність заборгованості з неоплаченої електроенергії у розмірі 5 748 284,32 грн, підтверджену належними доказами, отже суди позов задовольнили частково, враховуючи погашення відповідачем заборгованості, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
47. Касаційний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
48. Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
49. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.
50. Скаржник посилаючись на п. 2 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 щодо питання застосування пунктів 1.1., 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та п. 2, 3 Наказу від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
51. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
52. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
53. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики.
54. Таким чином, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
55. Верховний Суд зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
56. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
57. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
58. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
59. З викладеного убачається, що для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію «якість закону» законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.
60. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
61. Як зазначалось суди з урахуванням положень законодавства, яке регулює правовідносини у справі, зокрема положення Цивільного кодексу України, положення ЗУ «Про ринок електричної енергії» та Порядку продажу електричної енергії споживачами, встановили наявність заборгованості відповідача перед позивачем.
62. Крім того, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, об`єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, згідно з цими висновками, положення Наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641. Відтак, об`єднана палата не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.
63. У постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від висновків якої просить відступити скаржник, зазначено, що Накази Міненерго від 28.03.2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140, від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом» №206 не змінюють обов`язку ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
64. Отже, касаційний суд не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, таким чином наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені п. 2 ч.2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного провадження.
65. Не погоджуючись з судовими рішення в частині розгляду заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 46 972,30 грн, скаржник посилається на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, та вказує, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено доводи відповідача про завищення розміру вартості витрат на правову допомогу адвоката. Крім того, відповідач зазначає, що суди частково задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, від 25.10.2022 у справі № 873/29/22, від 15.09.2022 у справі № 915/294/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 21.09.2022 у справі № 300/1826/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21.
66. Касаційний суд вважає безпідставними такі доводи касаційної скарги, з огляду на таке.
67. Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
68. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
69. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
70. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
71. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
72. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
73. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
74. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
75. Статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
76. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
77. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
78. Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
79. При цьому, згідно частини 4 вказаної норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
80. У той же час, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
81. Принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
82. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката. Судами встановлено, що позивачем дотримано строки та порядок звернення з відповідною заявою.
83. Розглядаючи заяву позивача судами встановлено, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат ним надано суду: договір про надання правничої допомоги від 02.08.2022 № 02/08-1, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «КД-ГРУП»; угода від 02.08.2022 № б/н до договору про надання правничої допомоги від 02.08.2022 № 02/08-1 із зазначенням обсягу наданих послуг та їх вартості; акт прийому-передачі наданих послуг від 06.02.2023 № 1 до договору про надання правничої допомоги від 02.08.2022 № 02/08-1 із зазначенням обсягу наданих послуг та їх вартості, а саме: на загальну суму 65 000,00 грн.; рахунок на оплату від 02.08.2022 № 1 на суму 32 500,00 грн.; рахунок на оплату від 30.08.2022 № 2 на суму 32 500,00 грн.; платіжне доручення від 02.08.2022 № 712 на суму 32 500,00 грн. та платіжне доручення від 01.09.2022 № 730 на суму 32 500,00 грн.
84. Судами оцінено надані відповідачем у відзиві письмові пояснення щодо витрат позивача на правову допомогу адвоката, та відхилені такі пояснення як необґрунтовані, оскільки в поясненнях не наведено аргументів, які могли би свідчити про неспівмірність витрат заявлених позивачем.
85. Таким чином суди, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховуючи часткове задоволення позову, зважаючи на п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, зробили правильний висновок, що в даному випадку обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу адвоката є сума 46 972,30 грн, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача.
86. Касаційний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають положенням ст.ст. 123 126 129 244 ГПК України, та прийняті з урахуванням всіх необхідних принципів та критеріїв розподілу судових витрат на оплату послуг адвоката, та на підставі поданих сторонами доказів та обставин встановлених судами.
87. Касаційний суд вважає безпідставним посилання відповідача на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, від 25.10.2022 у справі № 873/29/22, від 15.09.2022 у справі № 915/294/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 21.09.2022 у справі № 300/1826/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21, щодо відшкодування вартості адвокатських послуг заявлених стороною, оскільки, судові рішення у вказаних справах, прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), які подані сторонами та оцінені судами під час розгляду заяви про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тобто ці справи і справа, яка переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів.
88. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами статей 210 86 ГПК України.
89. Відтак, з огляду на конкретні, встановлені судами обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваних судових рішеннях норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.
90. За таких обставин доводи скаржника у цій частині не знайшли підтвердження, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
91. За таких обставин, касаційний суд зазначає, що суди обґрунтовано частково задовольнили заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнули з відповідача 46 972,30 грн витрат на правничу допомогу адвоката, понесених позивачем під час розгляду справи. Водночас, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зводяться до незгоди скаржника із наданою судом оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
92. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
93. Отже, в даному випадку відсутні підстави для скасування судових рішень на підставі п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України.
94. Крім того у касаційний скарзі відповідачем зазначено, що у випадку відмови у відступі від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, передати справу № 910/9098/22 на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду, відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему.
95. Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
95. Водночас, лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №909/1191/21).
96. Оскільки критеріїв виключної правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему. У низці ухвал (від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
97. Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 02.09.2021 у справі №910/11820/20 визначила, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, зокрема:
- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми;
- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, зокрема: а) відсутність усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; б) невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; в) встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; г) наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо.
98. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.
99. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
100. З урахуванням зазначеного, а також, зважаючи на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, касаційний суд констатує, що не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
101. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, касаційна скарга, є необґрунтованою, а тому, рішення судів попередніх інстанцій необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
102. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
103. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
104. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/9098/22, необхідно залишити без змін.
Розподіл судових витрат
105. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 123-129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1 Відмовити в задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про передачу справи №910/9098/22 на розгляд палати, об`єднаної палати Великої Палати Верховного Суду.
2. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/9098/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй