ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 910/9327/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2019 (головуючий суддя Привалов А.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 (головуючий Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В. і Шаптала Є.Ю.)
за заявою приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про забезпечення зустрічного позову
у справі № 910/9327/19
за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі-Підприємство)
до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - Товариство)
про стягнення 119 884 685,25 грн
та за зустрічним позовом Товариства
до Підприємства
про зобов`язання вчинити дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 119 884 685,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство на порушення вимог Повітряного кодексу України та Конвенції про міжнародну цивільну авіацію у період з січня по квітень 2019 року не здійснило оплату наданих Підприємством послуг з аеронавігаційного обслуговування у зоні відповідальності України.
У подальшому Підприємством подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з Товариства за період з січня по вересень 2019 року заборгованість у сумі 410 422 089,60 грн.
Товариство звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Підприємства про зобов`язання вчинити дії.
Зустрічний позов мотивований тим, що плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден, яку Підприємство нараховує Товариству, тривалий час не переглядалась, є завищеною та сформованою з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, не відповідає приписам Повітряного кодексу України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю.
Також Товариством разом із зустрічною позовною заявою подано заяву про забезпечення зустрічного позову, в якій просило суд:
- заборонити Підприємству припиняти аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден Товариства;
- заборонити Підприємству вчиняти дії, пов`язані з відмовою надання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден Товариства.
Заява про забезпечення зустрічного позову обґрунтована тим, що:
- Підприємство має намір припинити аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден Товариства у зв`язку з неоплатою послуг, вартість яких розрахована з порушенням вимог чинного законодавства;
- правом, на захист якого Товариством пред`явлено зустрічний позов, є право на вільне користування повітряним простором України та отримання послуг з аеронавігаційного обслуговування за належним чином сформованою платою;
- припинення надання відповідних послуг Підприємством до вирішення зустрічного позову, по суті, унеможливить ефективний захист прав Товариства, для захисту яких і було пред`явлено зустрічний позов.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020, заяву Товариства про забезпечення зустрічного позову задоволено. Вжито заходів до забезпечення зустрічного позову шляхом:
- заборони Підприємству припиняти аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден Товариства;
- заборони Підприємству вчиняти дії, пов`язані з відмовою надання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден Товариства.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- матеріалами справи підтверджується ймовірне припинення Підприємством надання послуг з аеронавігаційного обслуговування та заборону виконання Товариством окремих рейсів у зв`язку з неоплатою послуг, з вартістю яких Товариство не погоджується;
- повідомляючи товариство про можливість припинення аеронавігаційного обслуговування, Підприємство фактично змушує Товариство оплатити послуги з аеронавігаційного обслуговування за цінами, які, на думку Товариства, є незаконними та порядок розрахунку яких оскаржується у межах зустрічного позову у даній справі;
- у випадку припинення надання Підприємством послуг з аеронавігаційного обслуговування Товариству останнє не зможе користуватись повітряним простором України, заплановані до здійснення відповідачем рейси будуть скасовані, пасажири не дістануться пунктів призначення та вимагатимуть відшкодування заподіяної шкоди. За такої ситуації Товариство буде змушене ініціювати нові судові процеси для захисту права на вільне користування повітряним простором України та отримання послуг з аеронавігаційного обслуговування за належним чином сформованою платою, у той час як з метою захисту даного права Товариство вже подано зустрічний позов у даній справі, і подання нових позовів ефективному захисту порушеного права Товариства очевидно не сприятиме;
- застосування заходів забезпечення зустрічного позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Товариства до ухвалення рішення у даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. При цьому обраний спосіб забезпечення зустрічного позову співвідноситься з предметом зустрічного позову, а, отже, існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення зустрічного позову і предметом позовної вимоги за зустрічним позовом, і тому вжитий судом захід до забезпечення зустрічного позову спроможний забезпечити ефективний захист порушених прав, у разі задоволення позову. Вжиття заходів забезпечення зустрічного позову забезпечить збалансованість інтересів сторін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства про забезпечення зустрічного позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- пред`явлений зустрічний позов жодним чином не стосується права Товариства на вільне користування повітряним простором України, а вимога щодо відкликання рахунків-фактур стосується лише певного періоду, за який Підприємством пред`явлено позов щодо стягнення заборгованості;
- суди, встановивши заборону Підприємству припиняти аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден Товариства, на думку скаржника, втрутились у господарську діяльність Підприємства;
- скаржник звертає увагу суду на судову практику, зокрема посилається на судові рішення, прийняті у справі № 911/2532/18, якими Товариству відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Товариство подало клопотання, в якому просить не розглядати касаційну скаргу Підприємства до отримання від Товариства відзиву на касаційну скаргу, яке відхиляється Касаційним господарським судом, оскільки у клопотанні не наведено жодної причини неможливості підготовки та направлення до суду відзиву на касаційну скаргу в строки визначені ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, виходили з того, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
На підтвердження наявності підстав для забезпечення зустрічного позову матеріали справи містять лист від 18.10.2019 № 1-14.1/6270/19, яким Підприємство повідомило Товариство про вжиття заходів з погашення заборгованості, у тому числі за січень-квітень 2019 року, шляхом припинення надання послуг з аеронавігаційного обслуговування.
Дане повідомлення зроблено незважаючи на те, що листами від 14.03.2019 № 05.02.76, від 26.03.2019 № 05.02-81, від 22.04.2019 № 05.02-92, від 03.06.2019 № 05.02-110 Товариство оскаржило рахунки та акти здачі-приймання аеронавігаційних послуг за січень-квітень 2019 року, а згідно з частиною четвертою статті 36 Повітряного кодексу України вжиття провайдером аеронавігаційного обслуговування заходів щодо відшкодування боргу у вигляді припинення надання послуг з аеронавігаційного обслуговування можливе виключно у разі несплати боржником неоскарженого рахунка.
У подальшому повідомлення про припинення аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден Товариства було надіслане Підприємством засобами авіаційного зв`язку (система AFTN) 22.10.2019.
Проаналізувавши вказані повідомлення, суди дійшли висновку, що вони носять реальний характер та можуть бути реалізовані Підприємством, що, у свою чергу, завдасть значних збитків Товариству та його пасажирам.
Відповідно до статті 86 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судових рішень) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 136 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судових рішень) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 137 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судових рішень) передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судових рішень) заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з частиною четвертою статті 36 Повітряного кодексу України у разі несплати боржником неоскарженого в установлений строк рахунка до нього може бути вжито заходів щодо відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника після закінчення триденного строку з дня отримання боржником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.
Відповідно до пункту 5 розділу VІІІ Авіаційних правил України ?Правил використання повітряного простору України?, затверджених наказом Державної авіаційної служби України, Міністерства оборони України від 11.05.2018 № 430/210, Украероцентр (структурний підрозділ Украероруху) забороняє використання повітряного простору, якщо користувачу повітряного простору відмовлено в наданні аеронавігаційного обслуговування під час планування польоту GAT або його частини в контрольованому повітряному просторі обслуговування повітряного руху.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у випадку припинення надання Підприємством послуг з аеронавігаційного обслуговування Товариству останнє не зможе користуватись повітряним простором України, заплановані до здійснення відповідачем рейси будуть скасовані, пасажири не дістануться пунктів призначення та вимагатимуть відшкодування заподіяної шкоди. За такої ситуації Товариство буде змушене ініціювати нові судові процеси для захисту права на вільне користування повітряним простором України та отримання послуг з аеронавігаційного обслуговування за належним чином сформованою платою, у той час як з метою захисту даного права Товариством вже подано зустрічний позов у даній справі, і подання нових позовів ефективному захисту порушеного права Товариства очевидно не сприятиме.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Водночас, повідомляючи Товариство про можливість припинення аеронавігаційного обслуговування, Підприємство фактично змушує Товариство оплатити послуги з аеронавігаційного обслуговування за цінами, які, на думку Товариства, є незаконними та порядок розрахунку яких оскаржується ним у межах зустрічного позову у даній справі.
Судами попередніх інстанцій враховано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Крім того, судами враховано правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151 152 153 Цивільного процесуального кодексу України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на те, що Товариство у зустрічній позовній заяві просить суд зобов`язати Підприємство відкликати рахунки за січень-квітень 2019 року, формувати та виставляти рахунки на оплату послуг з аеронавігаційного обслуговування за вартістю, що не перевищує витрати на їх надання, а Підприємство при цьому вчиняє дії щодо припинення надання послуг з аеронавігаційного обслуговування, у зв`язку з неоплатою рахунків, що оскаржуються Товариством, суди дійшли висновку, що невжиття заходів до забезпечення зустрічного позову унеможливить ефективний захист прав Товариства та не сприятиме передбаченим статтею 2 ГПК України завданням господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом зустрічного позову, а, отже, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги за зустрічним позовом, а тому захід до забезпечення позову спроможний забезпечити ефективний захист порушених прав, у разі задоволення позову.
При цьому задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову забезпечить збалансованість інтересів сторін.
Таким чином, заява про забезпечення зустрічного позову про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Підприємству припиняти аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден Товариства та вчиняти дії, пов`язані з відмовою надання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден Товариства, визнана судами обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Що ж до посилань Підприємства на постанови суду апеляційної інстанції та Верховного Суду у справі № 911/2532/18, то судами встановлено, що у межах справи № 911/2532/18 Товариство виступало позивачем та просило суд визнати недійсними окремі положення договорів про аеронавігаційне обслуговування, визнати припиненим зобов`язання з оплати послуг з аеронавігаційного обслуговування в певній сумі, зобов`язати утриматись від застосування дискримінаційних умов під час надання послуг з аеронавігаційного обслуговування. Заява про забезпечення позову у вказаній справі передбачала застосування судом як заборон, так і зобов`язань щодо вчинення певних дій.
У справі №911/2532/18 не розглядалося питання заборгованості Товариства за оплату послуг та не здійснювалася перевірка правомірності її нарахування. У вказаній справі предметом спору було оскарження умов договору щодо застосування до Товариства виключно штрафних санкцій.
У свою чергу, у даній справі № 910/9327/19 Товариство виступає відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом. Предметом зустрічного позову Товариства є зобов`язання відкликати рахунки та формувати рахунки на оплату послуг з аеронавігаційного обслуговування за вартістю, що не перевищує витрати на надання таких послуг. Заява про забезпечення позову у даній справі передбачає застосування судом виключно заборон щодо вчинення певних дій. У справі № 910/9327/19 за первісним позовом розглядається питання заборгованості Товариства за оплату послуг, а за зустрічним позовом перевіряється правомірність нарахування оплати за надані послуги.
Таким чином, суди дійшли висновку, що викладена правова позиція Верховного Суду у справі № 911/2532/18 не повинна враховуватись судом при розгляді даної справи № 910/9327/19.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129 304 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 910/9327/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко