?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9947/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевич В. Ю. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Шапран В. В., Буравльов С. І.) у справі
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Державного підприємства «Енергоринок»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) Кабінет Міністрів України, 2) Міністерство енергетики України, 3) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
про стягнення 296 662 598,21 грн,
за участю представників:
позивача - Кацюби В. О. (адвокат),
відповідача - Сакви Д. Ю., Темченко О. О. (адвокати),
третьої особи-1 - Полеця Д. М. (у порядку самопредставництва),
третьої особи-2 - не з`явився,
третьої особи-3 - не з`явився.
СУТЬ СПОРУ
1. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») як виробник електричної енергії звернулося з позовом до Державного підприємства «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок») про стягнення заборгованості за продану електричну енергію, що виникла до 01.07.2019.
2. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю. Постановою суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасоване та ухвалено нове - про відмову в позові. КП «Київтеплоенерго» не погодилось із судовими рішеннями суду апеляційної інстанції та звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
3. В даній справі на вирішення Верховного Суду було поставлено питання про те, чи може учасник (член) оптового ринку електричної енергії України звертатися до суду з позовом про стягнення з ДП «Енергоринок» заборгованості, що виникла до 01.07.2019, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків сплати такої заборгованості.
4. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
5. КП «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Енергоринок» про стягнення 296 662 598,21 грн (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог).
6. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ДП «Енергоринок» зобов`язань за договором від 31.07.2018 № 15390/01, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 241 979 493,66 грн, за порушення строків сплати якої нараховано 29 409 665,12 грн три проценти річних та 25 273 439,43 грн інфляційних втрат.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 31.07.2018 між КП «Київтеплоенерго» та ДП «Енергоринок» укладено договір № 15390/01 (далі - договір № 15390/01), відповідно до умов якого позивач взяв на себе обов`язок продавати, а відповідач купувати вироблену КП «Київтеплоенерго» електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (пункт 1.1).
8. Пунктом 2.2 договору № 15390/01 передбачено, що КП «Київтеплоенерго» зобов`язується продавати, а відповідач зобов`язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в актах розмежування балансової належності електричних мереж.
9. Згідно з пунктом 2.3 договору № 15390/01 тариф на електроенергію, яку позивач продає ДП «Енергоринок», затверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
10. Відповідно до пункту 2.4 договору № 15390/01 вартість купленої електричної енергії в розрахунковому місяці визначається на підставі тарифу відповідно до пункту 2.3 договору та фактичних обсягів купленої електроенергії.
11. Умовами пункту 3.1 договору № 15390/01 передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електроенергії визначається згідно з Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії (ОРЕ) України (ІПР) з використанням погодинних даних, отриманих з автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ), яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електроенергії (ІКО).
12. Пунктами 3.7- 3.10 договору № 15390/01 визначено, що ДП «Енергоринок» до 06 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає позивачу електронною поштою акт купівлі-продажу електроенергії між сторонами, складений за встановленою формою, наведеною в додатку 6 до договору, підтвердження якого повинно бути надано факсограмою до 07 числа місяця, наступного за розрахунковим. Підписаний відповідачем акт у двох примірниках останній надає поштою КП «Київтеплоенерго» до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, які в триденний термін після отримання підписуються КП «Київтеплоенерго» та один примірник надсилається поштою ДП «Енергоринок».
13. Згідно з пунктом 4.1 договору № 15390/01 розрахунок за куплену електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок позивача, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
14. Платежі за отриману електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання відповідача відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕКП (пункт 4.2 договору № 15390/01).
15. Пунктом 4.5 договору № 15390/01 визначено, що за результатами розрахунків за місяць ДП «Енергоринок» надсилає позивачу акт звірки розрахунків між сторонами до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, примірник якого в триденний термін після його отримання надсилається покупцю за підписом керівництва підприємства.
16. Згідно з пунктом 8.6 договору № 15390/01 (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2018 № 16201/01) строк дії договору визначений сторонами до 30.06.2019 включно.
17. Отже, на підставі укладеного правочину КП «Київтеплоенерго» здійснювало продаж, а ДП «Енергоринок» купувало електричну енергію.
18. На виконання пункту 4.5 договору № 15390/01 між його сторонами складено та підписано акт звірки розрахунків від 19.06.2019 № 07/51-4-12808, за змістом якого за відповідачем обліковується заборгованість з оплати купленої електричної енергії на кінець дня 31.05.2019 на загальну суму 158 101 375,32 грн, яка станом на день звернення із позовом до суду та станом на день розгляду спору є непогашеною.
19. Указана заборгованість станом на 31.05.2019 виникла внаслідок невиконання з боку ДП «Енергоринок» обов`язку щодо повної оплати купленої електроенергії, зокрема, у січні 2019 року на суму 22 452 543,39 грн, у березні 2019 року на суму 58 307 433,65 грн, у травні 2019 року на суму 77 341 398,28 грн. На часткове погашення вказаної заборгованості протягом травня-червня 2019 року ДП «Енергоринок» здійснило перерахування грошових коштів на загальну суму 119 017 003,68 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості за раніше поставлену електричну енергію становив 39 084 371,64 грн.
20. Крім того, протягом червня 2019 року ДП «Енергоринок» поставлено електричної енергії на загальну суму 203 735 969,34 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії та рахунком-фактурою від 30.06.2019 № 06/2019. У червні 2019 року відповідачем частково сплачена вартість вказаної електричної енергії на суму 840 847,32 грн. Звідси заборгованість за електричну енергію, поставлену в червні 2019 року, становила 202 895 122,02 грн.
21. Таким чином, загальний розмір заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» становить 241 979 493,66 грн (39 084 371,64 грн + 202 895 122,02 грн).
22. Спір у даній справі виник на підставі того, що, за твердженням позивача, станом на 23.07.2019, тобто на дату звернення з позовом до суду, за покупцем рахується заборгованість на загальну суму 241 979 493,66 грн. Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 25 273 439,43 грн інфляційних втрат та 29 409 665,12 грн як три проценти річних за період з 01.07.2019 по 28.05.2021 (відповідно до заяв про збільшення позовних вимог).
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
23. Господарський суд міста Києва рішенням від 28.07.2021 позов задовольнив повністю.
24. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність основної заборгованості за договором № 15390/01 ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» в сумі 241 979 493,66 грн належним чином доведена, документально підтверджена, доказів щодо оплати суми відповідачем суду не надано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
25. Суд першої інстанції також зазначив, що посилання ДП «Енергоринок» на механізм здійснення розрахунків за спірними правовідносинами сторін на ОРЕ, які були врегульовані Законом України «Про електроенергетику» є безпідставним, оскільки цей Закон втратив чинність, а Закон України «Про ринок електричної енергії» не надавав повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП «Енергоринок» з виробниками електричної енергії.
26. Місцевий господарський суд врахував, що 16.07.2020 року набув чинності Закон України № 719-IX від 17.06.2020 «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.07.2021 (в редакції на момент ухвалення рішення суду першої інстанції), в якому містяться приписи щодо заходів погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України та механізмів проведення взаєморозрахунків.
27. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
28. Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.12.2021 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову.
29. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, запровадивши новий ринок електричної енергії, держава закріпила спеціальні умови (обов`язкові для позивача та відповідача) щодо погашення заборгованості ДП «Енергоринок» в порядку, передбаченому Законом України № 719-IX від 17.06.2020 «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» (далі - Закон № 719), який набрав чинності з 16.07.2020. Метою якого є повне погашення заборгованості, що утворилася на ОРЕ України, тобто погашення заборгованості, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.
30. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що заборгованість ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго», що утворилася за договором № 15390/01, підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою. Тому, не зважаючи на те, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між ними регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема Законом № 719-IX.
31. Ураховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 15390/01 не підлягають задоволенню, як і не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки вони є похідними від основної вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
32. У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП «Київтеплоенерго», в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
33. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
34. На обґрунтування підстави касаційного оскарження КП «Київтеплоенерго» вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статей 5 525 625 Цивільного кодексу України у поєднанні з нормами Закону № 719-IX (зокрема, статті 2 вказаного Закону) та нормами Закону України «Про ринок електричної енергії» (зокрема приписами пункту 15 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» названого Закону) у подібних правовідносинах.
35. Крім того, скаржник зазначає, що Закон № 719-IX не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки був прийнятий пізніше ніж звернення КП «Київтеплоенерго» до суду за захистом порушених ДП «Енергоринок» прав.
36. КП «Київтеплоенерго» також вважає, що Закон № 719-IX не встановлює строків проведення розрахунків і не звільняє від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, а врегульовує виключно порядок розподілу наявних на розподільчому рахунку ДП «Енергоринок» коштів, та не надає право суду відмовляти у стягненні заборгованості.
37. На думку КП «Київтеплоенерго» в Законі № 719-IX відсутні норми, які передбачали б звільнення ДП «Енергоринок» від сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат за час прострочення.
38. У судовому засіданні представник КП «Київтеплоенерго» підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
39. ДП «Енергоринок» подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу КП «Київтеплоенерго» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 - без змін.
40. У відзиві на касаційну скаргу ДП «Енергоринок» стверджує, що як норми Закону України «Про електроенергетику», так і норми Закону № 719-IX передбачають існування спеціального алгоритму для оплати вартості електричної енергії, який встановлюється НКРЕКП.
41. На думку ДП «Енергоринок», апеляційний господарський суд повністю підтримав позицію держави щодо того, що заборгованість, яка виникла на ОРЕ, в тому числі і перед КП «Київтеплоенерго», підлягає погашенню за допомогою механізмів, визначених Законом № 719-ІХ, а не шляхом прийняття рішення суду та примусового його виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
42. ДП «Енергоринок» також посилається на постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, зазначаючи, що при ухваленні таких постанов склалася судова практика, відповідно до якої ДП «Енергоринок» є спеціальним суб`єктом з особливим статусом, який характеризується обмеженою відповідальністю виключно в частині дотримання спеціальних механізмів розрахунків.
43. Крім того, ДП «Енергоринок» подало до суду клопотання про передачу справи № 910/9947/19 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
44. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що з огляду на розгляд судами значної кількості аналогічних справ (за предметом спору та суб`єктним складом), з метою формування єдиної правозастосовчої практики та потреби у відступі від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20, наявні підстави для передачі справи № 910/9947/19 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
45. У судовому засіданні представники ДП «Енергоринок» заперечували проти задоволення касаційної скарги.
46. Кабінет Міністрів України направив до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу КП «Київтеплоенерго» залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
47. У відзиві на касаційну скаргу Кабінет Міністрів України зазначає, що положення Закону № 719-ІХ підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що заборгованість ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою.
48. У судовому засіданні представник Кабінету Міністрів України заперечував проти задоволення касаційної скарги.
49. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
50. Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
51. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
52. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
53. КП «Київтеплоенерго» в касаційній скарзі зазначає, що Закон № 719-IX не встановлює строків проведення розрахунків і не звільняє від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, та не надає суду право відмовляти у стягненні заборгованості.
54. У свою чергу, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав, що Законом № 719-IX визначено як шляхи погашення заборгованості, так і механізм проведення розрахунків.
55. Апеляційний господарський суд також зазначив, що з 01.07.2019 держава змінила характер регулювання спірних правовідносин, що склалися між сторонами спору на підставі укладеного договору № 15390/01, у зв`язку з чим, на думку суду апеляційної інстанції, позовні вимоги про стягнення з ДП «Енергоринок» заборгованості задоволенню не підлягають.
56. Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке
57. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.07.2018 КП «Київтеплоенерго» та ДП «Енергоринок» укладено договір № 15390/01, відповідно до пункту 1.1 якого КП «Київтеплоенерго» взяло на себе обов`язок продавати, а ДП «Енергоринок» купувати вироблену КП «Київтеплоенерго» електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
58. Відповідно до пункту 8.6 договору № 15390/01 (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2018 № 16201/01) строк дії договору визначений сторонами до 30.06.2019 включно.
59. Заборгованість ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» станом на 23.07.2019, тобто на дату звернення з позовом до суду, складала 241 979 493,66 грн.
60. Таким чином, в період укладення та дії договору № 15390/01 був чинним Закон України «Про електроенергетику», який втратив чинність 01.07.2019 із набуття чинності Законом України «Про ринок електричної енергії».
61. Відповідно до статті 4 Закону України «Про електроенергетику» регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі, зокрема, постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України.
62. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про електроенергетику» державна політика в електроенергетиці базується, зокрема, на принципах державного регулювання діяльності в електроенергетиці та додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб`єктами відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.
63. Відповідно до частини першої та четвертої статті 14 Закону України «Про електроенергетику» в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України, є системним оператором та виконує функції, визначені цим Законом та Законом України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України».
64. За змістом частини дванадцятої статті 15 Закону України «Про електроенергетику» ОРЕ функціонував, зокрема з додержанням такої умови: у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено ОРЕ.
65. Порядок проведення розрахунків на ОРЕ було врегульовано у статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику».
66. Для проведення розрахунків оптовий постачальник електричної енергії (відповідач) відкривав в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягав в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснювалося уповноваженим банком за встановленим НКРЕКП алгоритмом ОРЕ.
67. Тобто порядок проведення розрахунків на ОРЕ України в період дії Закону України «Про електроенергетику» здійснював лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання як ДП «Енергоринок», так і КП «Київтеплоенерго».
68. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 № 3-рп/2002 вказував, що особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а ДП «Енергоринок» готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів договору, Національна комісія регулювання електроенергетики України, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.
69. Разом з тим, як вже зазначалося, 01.07.2019 набув чинності Закон України «Про ринок електричної енергії», за змістом пункту 23 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» якого, визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України «Про електроенергетику».
70. Крім того, відповідно до пункту 15 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» оптовий постачальник електричної енергії провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію, а відповідно до пункту 16 того ж розділу доручено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на ОРЕ.
71. Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції було зроблено висновок про те, що правовідносини між сторонами спору як до 01.07.2019, та і після набрання чинності Законом України «Про ринок електричної енергії» зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає відповідні нормативно-правові акти, спрямовані на регулювання ринку енергопостачання, які є обов`язковими як для позивача, так і для відповідача.
72. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що, запровадивши новий ринок електричної енергії, держава закріпила спеціальні умови (обов`язкові для позивача та відповідача) щодо погашення заборгованості ДП «Енергоринок» в порядку, визначеному окремим законом, тобто заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за договором № 15390/01, підлягає погашенню у спеціальному порядку.
73. У зв`язку з цим, на думку апеляційного господарського суду, не зважаючи на те, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між позивачем та відповідачем регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема Законом № 719-ІХ.
74. Ураховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» про стягнення з ДП «Енергоринок» заборгованості не підлягають задоволенню.
75. З приводу наведеного колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що з 01.07.2019, тобто з моменту втрати чинності Законом України «Про електроенергетику» та набрання чинності Законом України «Про ринок електричної енергії», законодавство України не передбачало відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання для ДП «Енергоринок» та не надавалося повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів на рахунку ДП «Енергоринок», зокрема щодо розрахунків останнього з виробниками електричної енергії.
76. У зв`язку з цим КП «Київтеплоенерго» 25.07.2019 звернулося з позовом до суду про стягнення з ДП «Енергоринок» заборгованості.
77. 16.07.2020, тобто після звернення КП «Київтелоенерго» до суду з позовом у справі № 910/9947/19, набув чинності Закон № 719-IX.
78. Преамбулою Закону № 719-IX передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на ОРЕ. Метою цього Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на ОРЕ.
79. Відповідно до пунктів 3, 4 та 8 частини першої статті 1 Закону № 719-IX:
- заборгованість - сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень;
- оптовий постачальник електричної енергії - ДП «Енергоринок», утворене для забезпечення функціонування ОРЕ;
- процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на ОРЕ, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії.
80. Крім того, згідно з пунктами 10 та 11 частини першої статті 1 Закону № 719-IX учасники процедури погашення заборгованості (далі - учасники) - учасники (члени) ОРЕ, їх кредитори та дебітори та інші суб`єкти господарювання, визначені цим Законом; учасники (члени) ОРЕ - суб`єкти господарювання, які до дати початку дії ринку електричної енергії були стороною Договору між членами ОРЕ від 15.11.1996 та здійснювали (здійснюють) господарську діяльність, пов`язану з диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об`єднаною енергетичною системою України, виробництвом електричної енергії, передачею, постачанням, розподілом, оптовим постачанням електричної енергії тощо.
81. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 719-IX учасники здійснюють погашення заборгованості шляхом: 1) застосування процедури взаєморозрахунків з використанням механізмів, передбачених статтею 3 цього Закону; 2) погашення (списання) заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону.
82. Зі змісту статті 3 Закону № 719-IX процедура взаєморозрахунків застосовується до відносин ДП «Енергоринок» з державним підприємствами вугільної промисловості, підприємствами водопостачання, що знаходяться або постачають послуги на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, щодо погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на ОРЕ у зв`язку з постачанням до 30.04.2015 включно електричної енергії споживачам на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
83. Водночас положення статті 4 Закону № 719-IX застосовуються, зокрема, до погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед виробниками електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, та перед оператором системи передачі за послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України та передачі електричної енергії магістральними і міждержавними електричними мережами.
84. Натомість порядок погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» не врегульований статями 3 та 4 Закону № 719-IX, оскільки КП «Київтеплоенерго» не входить до кола суб`єктів, визначених вказаними статтями.
85. Разом з тим заборгованість ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» має бути погашена за правилами, що встановлюються статтями 5 та 6 Закону № 719-IX, які набирають чинності з 01.01.2024.
86. Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону № 719-IX після підтвердження заборгованості за електричну енергію, що залишилася непогашеною, ДП «Енергоринок»: 1) визначає обсяг боргу кожного дебітора оптового постачальника електричної енергії, що має бути сплачений кожному кредитору оптового постачальника електричної енергії, який розраховується у відсотковому значенні виходячи з співвідношення суми боргу оптового постачальника електричної енергії перед конкретним кредитором у співвідношенні до загальної суми боргу перед всіма кредиторами; 2) здійснює заміну сторони у зобов`язанні на залишок дебіторської або кредиторської заборгованості, яка виникла на дату запровадження нового ринку електричної енергії.
87. Частиною першою статті 6 Закону № 719-IX передбачається, що кредиторська або дебіторська заборгованість ДП «Енергоринок», що залишилася після проведення процедури погашення заборгованості, списується учасниками, після чого Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо припинення ДП «Енергоринок».
88. Разом з тим суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим твердження КП «Київтеплоенерго» про те, що Закон № 719-ІХ, який був прийнятий після подання позовної заяви у справі, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказаний Закон № 719-ІХ регулює порядок погашення заборгованості, що виникла на ОРЕ саме до 01.07.2019, тобто в період існування спірної заборгованості ДП «Енергоринок».
89. Суд касаційної інстанції також зазначає, що відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
90. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
91. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
92. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (постанова Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 910/2010/19 (925/364/19).
93. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.
94. Таким чином, як на момент звернення КП «Київтеплоенерго» до суду з позовом до ДП «Енергоринок» у справі № 910/9947/19, так і на момент ухвалення судових рішень у цій справі, законодавством України не передбачено будь-яких обмежень або заборони для КП «Київтеплоенерго» щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ДП «Енергоринок», що виникла до 01.07.2019.
95. Більше того, положення Закону № 719-IX допускає можливість звернення з позовом до ДП «Енергоринок» про стягнення заборгованості, оскільки, як вже зазначалося, в пункті 3 частини першої статті 1 цього Закону зазначено, що заборгованістю є сума коштів, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті, зокрема відповідно до судових рішень.
96. Отже КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду, використовуючи своє гарантоване державою право, та правильно розрахувало суму заборгованості до стягнення, а суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про стягнення заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» за договором № 15390/01.
97. Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
98. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.
99. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц (провадження № 14-424цс19).
100. Закон № 719-IX, який визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на ОРЕ, не встановлює будь-яких заборон або обмежень щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на заборгованість, що виникла у ДП «Енергоринок» до 01.07.2019.
101. Звідси, оскільки судами попередніх інстанцій у справі № 910/9947/19 встановлена наявність заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго», а Законом № 719-IX не передбачено будь-яких обмежень або заборони для КП «Київтеплоенерго» щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення заявленого розміру заборгованості, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сум трьох процентів річних та інфляційних втрат.
102. У зв`язку з цим, з огляду на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції зазначає, що Законом № 719-IX зокрема статтею 2, та Законом України «Про ринок електричної енергії», зокрема пунктом 15 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення», не передбачено будь-яких обмежень або заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ДП «Енергоринок», що виникла до 01.07.2019, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат.
103. Окрім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що даний спір у справі № 910/9947/19 стосується не встановлення порядку врегулювання заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго», яка повинна погашатися у встановленому законодавством порядку, а на захист порушених права КП «Київтеплоенерго» шляхом стягнення заборгованості з відповідача.
104. Ураховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову в позові з мотивів того, що порядок погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» врегульовано Законом № 719-ІХ.
105. Стосовно клопотання ДП «Енергоринок» про передачу справи № 910/9947/19 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики та відступу від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20, колегія суддів зазначає таке.
106. Відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
107. Згідно із частиною першою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
108. Так, ДП «Енергоринок» у вказаному клопотання зазначає, що постановою від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20 необґрунтовано відкинуті напрацювання та висновки приблизно 40 постанов Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, а порушене КП «Київтеплоенерго» право може бути захищене виключно на підставі та в межах виконання Закону № 719-IX.
109. Стосовно посилань ДП «Енергоринок» на усталену судову практику розгляду аналогічних спорів, вироблену Верховним Судом України та Вищим господарським судом України, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що викладені у відповідних постановах Верховного Суду України висновки стосувалися правовідносин, відмінних від тих, що склалися у справі, оскільки на момент їх ухвалення не діяв ані Закон України «Про ринок електричної енергії», ані Закон № 719-IX.
110. Крім того, як вже зазначалося вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Законом № 719-IX не передбачено будь-яких обмежень або заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ДП «Енергоринок», яка виникла до 01.07.2019, яке гарантується частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України.
111. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що правовідносини у справі № 910/9947/19 та у справі № 910/4216/20 є неподібними з огляду на таке.
112. Так, в постанові від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин застосовуються положення статті 4 Закону № 719-IX. Натомість, як зазначалося раніше, порядок погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» не регламентується статями 3 та 4 Закону № 719-IX, оскільки КП «Київтеплоенерго» не належить до числа суб`єктів, визначених вказаними нормами.
113. Звідси колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а тому відмовляє у задоволенні поданого ДП «Енергоринок» клопотання.
114. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги і про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
115. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
116. Згідно з положеннями статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
117. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу КП «Київтеплоенерго» необхідно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Щодо судових витрат
118. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 та підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
119. У зв`язку з тим, що касаційна скарга КП «Київтеплоенерго» підлягає задоволенню, то судові витрати за подання касаційної скарги підлягають розподілу, а саме стягненню з ДП «Енергоринок» на користь КП «Київтеплоенерго» судового збору за подання касаційної скарги в сумі 1 344 700,00 грн.
Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 у справі № 910/9947/19 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 910/9947/19 залишити в силі.
4. Стягнути з Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код 21515381) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421) 1 344 700,00 грн (один мільйон триста сорок чотири тисячі сімсот гривень 00 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Є. В. Краснов
С. К. Могил