20.09.2024

№ 911/1583/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1583/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Волковицької Н. О.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Томашівської сільської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 (колегія суддів: Шаптала Є. Ю. - головуючий, Яковлєв М. Л., Палій В. В.)

та рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 (суддя Кошик А. Ю.)

за позовом Томашівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпан"

про стягнення плати за землю,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Томашівська сільська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпан" (далі - ТОВ "Сіпан") про стягнення 242 178,00 грн плати за оренду земельної ділянки.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача перед позивачем заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.04.2020 по 31.12.2022.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2023 відмовлено у задоволенні позову.

2.2 Суд дійшов такого висновку з огляду на імперативні приписи пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України (далі - ПК України), адже ТОВ "Сіпан", сплативши 19 636,05 грн за період з 01.04.2020 по 31.12.2022, виконало податкові зобов`язання та зобов`язання з орендної плати за землю в повному обсязі. Саме невнесення змін до договору оренди в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог законодавства, яке змінилося з початку 2018 року, однак за умови чіткого усвідомлення імперативних приписів відповідної норми ПК України, свідчить лише про бездіяльність сторін договору, однак не може бути підставою для стягнення орендної плати в розмірі, який суперечить зазначеній нормі.

2.3 При цьому суд зазначив про те, що Томашівська сільська рада набула прав сторони договору оренди з моменту набрання чинності Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ у травні 2021 року, тому не має жодних правомочностей щодо стягнення заборгованості за період з 01.04.2020 і до набуття чинності цього Закону.

2.4 Також суд погодився з твердженням ТОВ "Сіпан" про подвійну правову природу орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, яка адмініструється податковим органом, однак сплачується на користь орендодавця. У зв`язку з чим, право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду, тому відсутні підстави вважати, що цей спір не підвідомчий господарському суду.

2.5 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 рішення суду залишено без змін.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Томашівська сільська рада просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1 3 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає, що:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17;

- відсутній висновок Верховного Суду на підтвердження висновків судів попередніх інстанцій про те, що "застосування норми пункту 284.4 статті 284 ПК України не залежить від волевиявлення сторін і не вимагає внесення змін до договору оренди землі";

- відсутній висновок Верховного Суду щодо обсягу правонаступництва (універсального чи сингулярного) органом місцевого самоврядування прав та обов`язків місцевого органу виконавчої влади за договором оренди землі у разі переходу земельних ділянок із державної власності у комунальну власність;

- суд апеляційної інстанції в порушення процесуального права не надав правової оцінки постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі № 911/1582/23, відповідно не було застосовано правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21 щодо преюдиційності обставин;

- суд в порушення процесуального права не дослідив докази того, що Томашівська сільська рада є універсальним правонаступником Дорогинської сільської ради й не застосував правові висновки щодо правонаступництва, сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі від 14.06.2020 у справі № 291/1009/18, Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 925/436/22;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо стягнення з орендаря заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеним місцевим органом виконавчої влади, з визначенням обов`язку орендаря сплачувати орендну плату на користь органу місцевого самоврядування за позовом такого органу місцевого самоврядування (його правонаступника) відповідно до другого речення частин 1 статті 511, частин 1, 2 статті 636 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо стягнення органом місцевого самоврядування як орендодавцем з орендаря заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеним з органом виконавчої влади, після набуття права власності на орендовану земельну ділянку;

- висновок про наявність доказів відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем у справі, що розглядається, зроблено судами попередніх інстанцій без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21;

- суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності учасника справи, без повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

- суди не надали правової оцінки рішенню Томашівської сільської ради від 30.11.2020 № 11-01-VIII та пункту 9.1 Договору, тому суди не дослідили зібрані у справі докази.

3.3 У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сіпан" просить залишити її без задоволення, адже вважає, що суди дійшли правильного висновку про імперативність пункту 284.4 статті 288 ПК України, що виключає можливість вільного волевиявлення сторін під час їх застосування. Зазначає про неподібність правовідносин у справах, на які посилається скаржник про неврахування висновків Верховного Суду, а також про відсутність підстав для формування висновків Верховного Суду із порушених скаржником питань. Крім того, обґрунтування вимоги стягнення плати за землю правонаступництвом за Дорогинською сільською радою Фастівського району Київської області були зазначені позивачем лише на стадії касаційного оскарження і не досліджувалися судами попередніх інстанцій, а, отже, не можуть бути прийняті і розглянуті на стадії касаційного перегляду оскаржуваних рішень.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 11.03.2009 між Фастівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ "Сіпан" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір). Договір зареєстровано 18.03.2009.

4.2 Згідно із додатковою угодою № 1 до Договору від 11.03.2019 сторони змінили преамбулу договору та внесли зміни до п. 2 Договору, виклавши його в наступній редакції: "1.2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9897 га (кадастровий номер 3224983300:02:003:0030), цільове призначення - землі добувної промисловості, для розробки Кощіївського родовища гранітів, яке знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області".

4.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки затверджена рішенням сесії Фастівської районної ради від 27.02.2009 року № 10-23-V становить 457 233,06 грн (п. 5 Договору).

4.4 Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 45 723,31 грн на рік, що становить 10 (десять) відсотків від нормативної грошової оцінки (п. 9). Орендар сплачує орендну плату щомісячно рівними частинами по 3 810,28 грн на місяць шляхом перерахування на рахунок Дорогинської сільської ради (п. 9.1.)

4.5 Пунктом 10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

4.6 Орендна плата вноситься до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним (п. 11). Договір укладено на 10 (десять) років, починаючи з дати його державної реєстрації у відповідності до чинного законодавства (п. 8).

4.7 У мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/8535/20, яке набрало законної сили, встановлено, що Договір продовжує свою дію на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін.

4.8 Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області" Дорогинська сільська рада Фастівського району Київської області увійшла до складу Томашівської територіальної громади.

4.9 З урахуванням Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" 20.08.2021 за Томашівською сільською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку 3224983300:02:003:0030, відповідно, Томашівська сільська рада є правонаступником Орендодавця за укладеним з відповідачем Договором.

4.10 Судами попередніх інстанцій встановлено, а позивачем визнається, що ТОВ "Сіпан" є гірничодобувним підприємством, земельна ділянка була надана в оренду як гірничодобувному підприємству для потреб розробки Кощіївського родовища гранітів.

4.11 Суд касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо підстав касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

4.12 Колегія суддів частково погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, в частині неврахування загальних висновків щодо розмежування універсального та сингулярного правонаступництва, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 925/436/22.

4.13 Висновок судів про перехід до Томашівської сільради прав кредитора (орендодавця) за спірним договором лише на майбутнє, а не за зобов`язанням за спірний (минулий) період, строк виконання якого вже настав, не відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості, що закріплені пунктом 6 статті 3 та частиною 3 статті 509 ЦК України, оскільки передбачає можливість уникнення виконання орендарем зобов`язання за договором як перед колишнім власником (державою в особі Київської ОДА), так і перед новим власником - сингулярним правонаступником, оскільки виходячи зі змісту абзацу 5 пункту 24 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній із 27.05.2021) відповідні органи виконавчої влади втрачають права орендодавця земельних ділянок, а саме з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

4.14 Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі № 911/1581/23 та від 08.07.2024 у справі № 911/1580/23 за позовом Томашівської сільської ради до ТОВ "Сіпан", предметом позову у яких було стягнення з орендаря на користь сільради як правонаступника орендодавця заборгованості з орендної плати.

4.15 За вказаних обставин безпідставними є посилання на положеннями статті 511, частин 1, 2 статті 636, статті 792 ЦК України.

4.16 При цьому колегія суддів не погоджується з посиланнями скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо преюдиційності обставин, встановлених рішенням суду в іншій господарській справі, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та в постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21, адже висновок суду апеляційної інстанції у справі № 911/1582/23 про правонаступництво є правовою оцінкою іншим судом обставин, тобто оціночним судженням і така правова оцінка стосується правовідносин за іншим договором оренди.

4.17 Також колегія суддів зауважує, що в постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21, розглянутій в порядку адміністративного судочинства, взагалі не міститься висновку щодо застосування норм частин 4, 7 статті 75 ГПК України, натомість викладено висновок щодо застосування положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

4.18 Стосовно посилань скаржника на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17, колегія суддів зазначає про те, що у зазначеній справі позов було заявлено про стягнення 67123,55 грн у вигляді заборгованості з орендної плати за землю в 2016 році, упущеної вигоди (неотриманого прибутку) за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення про надання земельної ділянки до моменту набуття чинності договором оренди землі від 18.07.2011 та пені. Оскільки правовідносини у справі № 925/258/17 відрізняються за правовим регулюванням від правовідносин у справі, що розглядається, адже питання щодо можливості застосування пункту 284.4 статті 288 ПК України не могло бути предметом розгляду у справі № 925/258/17 з урахуванням того, що законодавство змінилося лише з початку 2018 року, то відсутні підстави вважати, що правовідносини є подібними.

Щодо підстав касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

4.19 З мотивів, наведених у пунктах 4.13- 4.15 цієї постанови, колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання визначення обсягу правонаступництва (універсального чи сингулярного) органу місцевого самоврядування стосовно прав та обов`язків органу виконавчої влади за договором оренди землі у разі переходу земельних ділянок із державної в комунальну власність. Крім того, випадки касаційного оскарження, передбачені частиною 2 статті 287 ГПК України, не можуть бути взаємовиключні. З однієї сторони скаржник посилається на неврахуванням висновків Верховного Суду, а з іншої - зазначає про необхідність їх формування.

Щодо питання застосування до спірних правовідносин пункту 284.4 статті 284 ПК України колегія суддів зазначає таке.

4.20 Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

4.21 При внесенні змін до пункту 284.4 статті 284 ПК України законодавець застосував саме загальне поняття "плата за землю", яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

4.22 Як вже було зазначено, судами встановлено, що ТОВ "Сіпан" є гірничодобувним підприємством, земельна ділянка була надана в оренду як гірничодобувному підприємству для потреб розробки Кощіївського родовища гранітів, що позивач не заперечує за встановленими обставинами справи. Обставин, які б свідчили про використання орендованої земельної ділянки відповідачем з іншою метою, ніж за цільовим призначенням, судами не встановлено, і доказів на підтвердження протилежного позивач не надав. Натомість позивач, з аналізу змісту касаційної скарги, не погоджується з моментом початку застосування пункту 284.4 статті 284 ПК України до спірних правовідносин.

4.23 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, зазначила, що договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

4.24 Так, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки (пункт 103). Несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності (пункт 110).

4.25 Згідно пункту 265.1.3 статті 265 ПК України плата за землю входить до складу податку на майно.

4.26 Відповідно до пункту 266.7.4 статті 266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов`язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 266.7.5. статті 266 цього Кодексу визначено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

4.27 При цьому колегія суддів враховує, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

4.28 Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

4.29 З огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що застосування пункту 284.4 статті 284 ПК України є імперативною нормою, тому у випадку, коли сторони не внесли відповідні зміни до договору, такі обставини не спростовують необхідності застосування пункту 284.4 статті 284 ПК України до спірних правовідносин, за наявності за встановленими обставинами цієї справи відповідних правових підстав.

4.30 При цьому колегія суддів бере до уваги у сукупності положення законодавства про те, що платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (пункт 30.3 статті 30 ПК України). Водночас у випадку, якщо суд за обставинами кожної конкретної справи встановить відсутність правових підстав для застосування пункту 284.4 статті 284 ПК України, орендодавець не позбавлений права у судовому порядку стягнути орендну плату за умовами договору, тобто без застосування зменшеного відсоткового податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 ПК України.

4.31 Зазначене не суперечить висновку, викладеному у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, відповідно до якого, якщо договір змінений судом, то відповідне договірне зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (частина 3 статті 653 ЦК України) з урахуванням пункту 4.29 цієї постанови.

Щодо підстав касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

4.32 Щодо посилань скаржника на положення пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України, яким передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, то колегія суддів зазначає, що ця справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; наявності обставин, за яких є можливим розгляд цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи суд апеляційної інстанції не встановив (ухвала від 08.02.2024). Водночас незадоволення повторного клопотання про розгляд справи в судовому засіданні чи залишення його без реагування згідно з положеннями частини 1 статті 310 ГПК України не є безумовною підставою для скасування судового рішення з такої підстави; відповідні процесуальні порушення є підставою для скасування судового рішення лише у разі коли таке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 911/1580/23).

4.33 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.34 Із наведених у касаційній скарзі доводів правових підстав для скасування судових рішень не вбачається.

4.35 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240 296 300 308 309 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Томашівської сільської ради у справі № 911/1583/23 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Н. О. Волковицька