№ 911/1707/18 (911/3510/20)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року

м. Київ

Cправа № 911/1707/18 (911/3510/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представників:

представник Товариства з обмеженою відповідальністю - Боднар М. М.,

представник ОСОБА_1 - Ляхов І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022

у складі колегії суддів: Грека Б. М. (головуючого), Сотнікова С. В., Остапенка О. М.

за спільною заявою ліквідатора Фермерського господарства "Кухарук" арбітражного керуючого Загороднього О. М., Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур", Фізичної особи-підприємця Волкодава Дмитра Едуардовича

до ОСОБА_1

про спростування майнових дій Фермерського господарства "Кухарук" та стягнення коштів

у межах справи № 911/1707/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур"

до Фермерського господарства "Кухарук"

про банкрутство

На розгляд Суду постало питання спростування майнових дій боржника - фермерського господарства, які полягають у виплаті частки статутного фонду, у зв`язку з виходом особи із числа засновників за наявності судових рішень про стягнення з фермерського господарства боргів.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 4.1. Статуту Фермерського господарства "Кухарук" (далі - ФГ "Кухарук") в редакції, затвердженій Загальними зборами засновників згідно протоколу № 1 від 17.12.2012, засновниками фермерського господарства є: ОСОБА_2 (внесок до статутного фонду 100 грн), ОСОБА_3 (внесок до статутного фонду 100 грн), ОСОБА_1 (внесок до статутного фонду 100 грн), ОСОБА_4 (внесок до статутного фонду 100 грн).

2. Відповідно до п. 7.1.1., 7.2., 7.2.3. статуту ФГ "Кухарук", до складу майна фермерського господарства можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, продукція, вироблена, господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, не заборонених законодавством, право користування землею, право власності на землю, право користування водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням а також інші майнові та немайнові права, грошові кошти. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства встановлює голова фермерського господарства.

3. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал ФГ "Кухарук" становив 30 000 грн, дата закінчення формування: 25.12.2012.

4. 11.10.2017 постановою Рівненського апеляційного господарського суду залишено без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 26.07.2017 у справі № 906/431/17, яким стягнуто з ФГ "Кухарук" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (далі - ТОВ "Шакур") 1 174 015,03 грн - попередньої оплати; 279 720 грн штрафу та 21 806,03 грн судового збору;

5. 18.10.2017 було проведено Загальні збори засновників ФГ "Кухарук", на яких прийнято рішення виключити ОСОБА_1 із числа засновників Фермерського господарства за її заявою про вихід; видати її частку у ФГ "Кухарук" майном згідно акту приймання-передачі та коштами.

6. 19.10.2017 постановою Рівненського апеляційного господарського суду залишено без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 03.08.2017 у справі № 906/475/17, яким стягнуто з ФГ "Кухарук" на користь ТОВ "Шакур" 1 243 498,97 грн боргу, 248 699,79 грн штрафу, 134 229,75 грн річних, 24 396,43 грн судового збору.

7. 27.10.2017 відповідно до платіжного доручення № 300 ФГ "Кухарук" було перераховано з рахунку НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 450 000 грн з призначенням платежу "для зарахування на СКР 0253341700, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , частка статутного фонду згідно протоколу від 18.10.2017".

8. 10.09.2018 ухвалою Господарського суду Київської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" відкрито провадження у справі № 911/1707/18 про банкрутство ФГ "Кухарук".

9. 15.01.2019 постановою Господарського суду Київської області визнано банкрутом ФГ "Кухарук" та відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Загороднього О. М.

Подання заяви

10. 07.12.2020 до суду першої інстанції надійшла спільна заява ліквідатора ФГ "Кухарук" арбітражного керуючого Загороднього О. М., ТОВ "Шакур" та Фізичної особи-підприємця Волкодава Дмитра Едуардовича (кредитор) в якій заявники просили (з урахуванням заяви про уточнення прохальної частини):

- визнати недійсним пункт 2 питання 1 порядку денного протоколу № 4 Загальних зборів засновників ФГ "Кухарук" від 18.10.2017 щодо видачі ОСОБА_1 частки у ФГ "Кухарук" майном згідно акту приймання-передачі та коштами;

- спростувати майнові дії боржника - ФГ "Кухарук" щодо перерахування платіжним дорученням № 300 від 27.10.2017 по рахунку НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен" на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 450 000 грн із призначенням платежу: "Для зарахування на СКР 0253341700, ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 частка статутного фонду згідно протоколу від 18.10.2017";

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути в ліквідаційну масу ФГ "Кухарук" наступне майно, а саме грошові кошти у розмірі 450 000 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ "Кухарук" 450 000 грн.

11. Заявники стверджують, що ОСОБА_1 є заінтересованою особою стосовно боржника, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання недійсним даного правочину в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Вказують, що виплачена сума коштів є неспівмірною з розміром частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ФГ "Кухарук", яка становила 15 000 грн.

12. Заявники вважають, що у діях керівника та одноосібного засновника боржника ОСОБА_3 , а також бувшого члена із засновників, а саме дружини керівника ОСОБА_1 , вбачаються неправомірні дії щодо виплати грошових коштів, спрямованих на незаконне їх виведення з власності боржника з метою ухилення від розрахунків з кредиторами.

13. Крім того, заявники вказують, як підставу своїх вимог, безоплатне відчуження майна боржника, в той час, коли були наявні судові рішення у справах № 906/431/17 та № 906/475/17, які набрали законної сили, про стягнення заборгованості з боржника на користь кредитора ТОВ "Шакур" в загальному розмірі 31 26 366 грн, що відповідно до частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом" є підставою для визнання такого правочину недійсним.

14. Заперечуючи проти вказаної заяви, ОСОБА_1 стверджує, що до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом", а не Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначає, що між ОСОБА_1 та ФГ "Кухарук" існували корпоративні правовідносини та відповідачем було виявлено бажання припинити своє членство у фермерському господарстві та отримати частку майна ФГ, розмір та порядок отримання якої визначено статутом господарства.

15. Крім цього відповідач стверджує про необґрунтованість доводів заявників щодо наявності однак фраудаторності майнової дії щодо виплати відповідачу вказаних коштів, оскільки в період протягом березня-жовтня 2017 року оборот грошових коштів на банківських рахунках боржника становив близько 5 млн грн, а дані статистики свідчать про значну кількість земель, що оброблялись ФГ та значний обсяг посівних площ під урожай у 2017 році, що на думку відповідача спростовує доводи заявників про неможливість боржника здійснити розрахунки з кредитором ТОВ "Шакур" та вчинення відповідної майнової дії щодо перерахування відповідачу коштів в розмірі 450 000 грн з метою завдання збитків кредиторам.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

16. 28.09.2021 ухвалою Господарського суду Київської області відмовлено у задоволенні спільної заяви ліквідатора ФГ "Кухарук" арбітражного керуючого Загороднього О. М., а також кредиторів ТОВ "Шакур" та ФОП Волкодава Д. Е. до відповідача ОСОБА_1 про спростування майнових дій ФГ "Кухарук" та стягнення коштів.

17. Суд першої інстанції зазначив, що з огляду на положення статті 58 Конституції України, як норми прямої дії, частина друга статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає застосуванню у даному провадженні. Суд зауважив, що стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачала такого наслідку недійсності правочину чи підстави для спростування майнової дії, як укладення на користь заінтересованої особи, відтак, заявлена заявниками підстава спільної заяви - укладення правочину/майнової дії на користь заінтересованою особи - колишнього учасника ФГ " Кухарук" ОСОБА_1 , яка на час вчинення оспорюваної майнової дії була дружиною голови ФГ "Кухарук" ОСОБА_3 , відхилена судом як необґрунтована.

18. Суд першої інстанції також зазначив, що зміст заявлених позовних вимог, а саме: зобов`язати відповідача повернути грошові кошти в розмірі 450 000 грн та, крім того, стягнути з відповідача 450 000 грн, у разі повного задоволення спільної заяви може призвести до подвійного притягнення відповідача до юридичної відповідальності, що суперечить нормам прямої дії, визначеним в статті 61 Конституції України, яка гарантує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

19. Суд першої інстанції дійшов висновку, що право ОСОБА_1 на отримання відповідної частини майна ФГ "Кухарук" регламентоване статтею 20 Закону України "Про фермерське господарство" та статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", а перерахування ФГ "Кухарук" на її користь грошових коштів в розмірі 450 000 грн є оплатою її частки у статутному капіталі боржника, у зв`язку з припиненням членства у ФГ, у відповідній пропорції.

20. Судом також встановлено, що станом на початок жовтня 2017 року учасниками ФГ "Кухарук" були ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; відповідно до Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай у 2017 році, а також банківських виписок з рахунків боржника, станом на жовтень 2017 року ФГ "Кухарук" здійснювало активну господарську діяльність, а грошовий оборот коштів на банківських рахунках становив близько 5 млн грн та визнав необґрунтованими та недоведеними твердження заявників про неспівмірність розміру виплаченої на користь ОСОБА_1 вартості частини майна товариства станом на жовтень 2017 року, пропорційно відповідно до її частки у статутному капіталі ФГ "Кухарук". Таким чином суд дійшов висновку про недоведеність визначеної заявниками підстави спільної заяви - ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство ("боржник безоплатно здійснив відчуження майна").

21. Судом не встановлено обставин, які свідчили б про те, що реалізація відповідачем свого корпоративного права щодо припинення членства в ФГ "Кухарук" у жовтні 2017 року та отримання частини майна пропорційно відповідно до її частки у статутному капіталі боржника, було спрямоване на ухилення від розрахунків боржника з контрагентами та завдання шкоди кредиторам ФГ "Кухарук".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

22. 20.06.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ "Шакур" та ФОП Волкодава Д. Е. задоволено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі №911/1707/18 (911/3510/20) скасовано. Прийнято у справі нове рішення, яким:

- заяву ліквідатора ФГ "Кухарук" арбітражного керуючого Загороднього О. М., а також кредиторів ТОВ "Шакур" та ФОП Волкодава Д. Е. про спростування майнових дій боржника ФГ "Кухарук" та стягнення 450 000 грн задоволено;

- спростовано майнові дії боржника - ФГ "Кухарук" щодо перерахування платіжним дорученням №300 від 27.10.2017 по рахунку НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 450 000 грн призначенням платежу: "Для зарахування на СКР 0253341700, ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , частка статутного фонду згідно протоколу від 18.10.2017";

- зобов`язано ОСОБА_1 повернути в ліквідаційну масу ФГ "Кухарук" наступне майно, а саме грошові кошти у розмірі 450 000 грн;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ "Кухарук" 450 000 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

23. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмовляючи у задоволені заяви, господарський суд першої інстанції не врахував, що дії боржника - ФГ "Кухарук" щодо перерахування на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 450 000 грн хоча і ґрунтуються на вільному волевиявленні члена господарства вийти з господарства, однак не враховують принцип добросовісності, що вбачається, зокрема, з таких обставин:

- дії боржника ФГ "Кухарук" щодо перерахування грошових коштів 27.10.2017 вчинені протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство 10.09.2018;

- боржник достеменно обізнаний про необхідність виконання свого зобов`язання, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної

сили;

- боржником не було вжито заходів, спрямованих на належне виконання

своїх зобов`язань, що підтверджені судовими рішеннями, що набрали

законної сили 11.10.2017 та 19.10.2017.

24. Суд апеляційної інстанції вказав, що у контексті встановлених обставин та наведених правових висновків боржник, який здійснив виплату грошових коштів, тобто вчинив дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього грошових зобов`язань перед кредиторами, які підтверджені судовими рішеннями, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Апеляційний господарський суд встановив обставини порушення права заявників як кредиторів, яке підлягає захисту; обраний заявниками спосіб захисту порушеного права відповідає закону. При цьому, судом апеляційної інстанції було застосовано визначений пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України принцип добросовісності цивільного законодавства.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. 11.07.2022 ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить відкрити касаційне провадження, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 повністю та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі № 911/1707/18(911/3510/20), стягнути з заявників судовий збір за подання касаційної скарги на користь скаржника, розгляд справи проводити за участі представника відповідача.

26. Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржником зазначається, що підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, де апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відповідно до якого рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами, що констатують певні факти, події, пов`язані з діяльністю товариства і їх не можна ототожнювати із договором або правочином, а тому до них не можна застосовувати статтю 42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнавати недійсними у межах справи про банкрутство.

27. Скаржник зауважує, що судом у оскаржуваному рішенні не доводиться жодних спростувань неправомірності виходу ОСОБА_1 зі складу засновників.

28. За твердженням скаржника, саме на заявників покладено обов`язок доведення, спростування та доказування про те, що виплата належної ОСОБА_1 частки у ФГ "Кухарук" в зв`язку з виходом зі складу учасників фермерського господарства суперечить інтересам ФГ "Кухарук" чи кредиторів та про наявність конкретного розміру збитків, яких зазнав ФГ "Кухарук" або кредитори; наявність вини сторін правочинів (правовідносин) у збитках; правові підстави позбавлення права учасника на вихід зі складу учасників та частки прибутку, однак такого аналізу проведено не було, а тому посилання заявників на необ`єктивний розрахунок частки прибутку (доходу) ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними.

29. Скаржник також, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.01.2020 у справі №908/2606/18, Касаційного господарського суду у постанові від 08.08.2018 у справі № 911/3215/17, вказує, що оскільки фермерське господарство створюється за рахунок об`єднання майна громадян та їх підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, є підстави для застосування до правовідносин стосовно членства у фермерському господарстві приписів чинного законодавства, що регулюють участь у товаристві з обмеженою відповідальністю, тому рішення у корпоративних правовідносинах ФГ "Кухарук" щодо порядку виходу зі складу членів господарства та розподіл прибутків здійснюється відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та Цивільного кодексу України.

30. ОСОБА_1 посилається на пункт 6.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, де зазначено, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів, пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства, отже, на думку скаржника, вона мала повне право на отримання прибутку у розмірі, який пропорційно дорівнював її розміру участі у господарстві, а судом апеляційної інстанції помилково не враховано дані обставини та дане питання при розгляді справи не досліджено взагалі.

31. Крім того, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, ОСОБА_1 вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції вирішено спір та застосовано норми матеріального права відносно правочинів (договорів) та застосовано норми статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до корпоративних правовідносин, а саме до рішення загальних зборів фермерського господарства на виконання якого підприємство виконало зобов`язання по виплаті коштів як частини прибутку за участь засновника господарства в минули роки, які жодним чином не стосуються правочинів (договорів). Але, судом апеляційної інстанції зобов`язано повернути кошти як за правочином (договором).

32. Також, ОСОБА_1 стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права передбачених статтею 236 ГПК України щодо обґрунтованості рішення, оскільки заявниками до первісно заявлених вимог додано вимогу про визнання недійсним пункту 2 питання 1 порядку денного Протоколу № 4 Загальних зборів засновників ФГ "Кухарук" від 18.10.2017, яка судом апеляційної інстанції не була розглянута.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

33. 10.08.2022 до Верховного Суду від ТОВ "Шакур" та ФОП Волкодав Д. Е. надійшов спільний відзив на касаційну скаргу, в якому заявники просять залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу - без задоволення. Заявники посилаються на те, що виплативши ОСОБА_1 грошову суму як частку статутного капіталу при виході з фермерського господарства, боржник діяв недобросовісно та зловживав правами кредитора ТОВ "Шакур" про необхідність виконання рішення суду про стягнення на користь кредитора боргу. Заявники вказують про невідповідність розміру виплаченої ОСОБА_1 суми її частці у фермерському господарстві. Стверджують, що спірна майнова дія підпадає під правове регулювання статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Щодо вимоги про визнання недійсним пункту 2 питання 1 порядку денного протоколу загальних зборів засновників ФГ "Кухарук" від 18.17.2017 заявники вказують, що заяв про винесення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції з цього приводу кредитори не подавали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

35. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання спростування майнових дій боржника - фермерського господарства, які полягають у виплаті частки статутного фонду, у зв`язку з виходом особи - ОСОБА_1 із числа засновників.

36. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що загальними зборами засновників ФГ "Кухарук" 18.10.2017 було прийнято рішення виключити ОСОБА_1 із числа засновників фермерського господарства за її заявою та видати її частку майном згідно акту приймання-передачі та коштам, а 27.10.2017 ФГ "Кухарук" було перераховано ОСОБА_1 450 000 грн як її частку у статутному фонді господарства. В подальшому, 10.09.2018 ухвалою Господарського суду Київської області було відкрито провадження у справі № 911/1707/18 про банкрутство ФГ "Кухарук" за заявою ТОВ "Шакур".

37. Звертаючись із заявою про спростування майнової дії, заявники стверджують, що боржник (ФГ "Кухарук") безоплатно здійснив відчуження майна на користь заінтересованої особи - ОСОБА_1 , яка є учасником фермерського господарства та дружиною його керівника. Водночас, на час вчинення майнової дії були наявні судові рішення у справах № 906/431/17 та № 906/475/17 про стягнення заборгованості з боржника на користь кредитора ТОВ "Шакур" в загальному розмірі 3 126 366 грн, однак перерахування 450 000 грн на користь ОСОБА_1 суттєво зменшило актив боржника, який можна було б спрямувати на погашення вимог кредиторів.

38. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та спільного відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників справи в судовому засіданні, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

39. У силу частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

40. Частиною першою статті 21 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.

41. До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України "Про фермерське господарство").

42. Таким чином діючим законодавством встановлено, що фермерське господарство відповідає перед своїми контрагентами всім своїм майном, у тому числі й тим, що було передано до складеного капіталу.

43. Як зазначалося вище, судами, у даному випадку, встановлено, що спірна майнова дія щодо прийняття рішення про виплату відповідачці її частки у ФГ "Кухарук" як члену фермерського господарства відбулася 18.10.2017, а справу про банкрутство порушено 10.09.2018.

44. У питанні критеріїв застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство, а саме статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів звертається до правових висновків судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, та зазначає, що критерієм для застосування зазначених норм, у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

45. Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які діяли на момент порушення справи про банкрутство.

46. У силу частин першої, другої статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

47. За наведеного правового регулювання спірних відносин Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" такої підстави для спростування майнової дії боржника, яка зазначена у позові, а саме підстави здійснення правочину із заінтересованою особою.

48. Водночас суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про спростування майнової дії боржника, застосував до спірних відносин статтю 3 Цивільного кодексу України, на яку не посилалися позивачі у заяві про спростування майнової дії боржника.

49. Таким чином, на думку Верховного Суду, виник конфлікт поміж формально безумовним правом відповідача вийти з числа членів фермерського господарства та необхідністю повернення майна (грошових коштів, виплачених при виході відповідача з числа членів фермерського господарства) до майнової маси боржника задля задоволення вимог кредиторів, у тому числі й тих, чиї вимоги до боржника підтверджено судовими рішеннями.

50. Вирішуючи поставлене питання, суд виходить з наступного.

51. Перш за все, Суд повинен вирішити питання щодо природи відносин, що виникають між членом фермерського господарства та самим фермерським господарством.

52. У зв`язку з цим Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.10.2021 у справі №922/3059/16, де суд дійшов наступних висновків, що створене шляхом об`єднання трудової участі членів сім`ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа фермерське господарство, в якому наявний статутний (складений) капітал поділений на частки, відповідає визначеним частиною п`ятою статті 63 ГК України ознакам корпоративного підприємства. Наявність статутного (складеного) капіталу фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному фонді (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2018 та від 10.09.2019 у справі №923/875/17). З огляду на зазначене у членів фермерського господарства, які передали до статутного (складеного) капіталу майно, виникають корпоративні права, пов`язані з наявністю їх частки у статутному (складеному) капіталі господарства (п. 84-86).

53. Водночас преамбула Закону України "Про фермерське господарство" підкреслює підприємницький характер фермерського господарства, встановлюючи що цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

54. Таким чином, Суд доходить висновку, що між членом фермерського господарства та самим фермерським господарством виникають саме корпоративні відносини аналогічні відносинам між учасником підприємницького товариства та самим товариством.

55. Верховний Суд звертається до позиції Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №908/2606/18, згідно з якою, оскільки фермерське господарство створюється за рахунок об`єднання майна громадян та їх підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, є підстави для застосування до правовідносин стосовно членства у фермерському господарстві приписів чинного законодавства, що регулюють участь у товаристві з обмеженою відповідальністю, зокрема приписів стосовно виходу зі складу його членів (п.28).

56. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на момент виходу відповідачки з числа членів фермерського господарства та виплати на її користь спірної суми у ФГ "Кухарук" були наявні невиконані судові рішення на користь кредиторів.

57. З цього приводу Верховний Суд зазначає наступне.

58. У силу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

59. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як міжнародна угода, ратифікована Україною 17.07.1997 є частиною національного законодавства України в силу статті 9 Конституції України.

60. Згідно зі статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України", якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Таким чином норми зазначеної Конвенції повинні бути виконані Україною безумовно у пріоритетному порядку відносно норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

61. У силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

62. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення розглядається як невід`ємна частина права особи на справедливий суд, а забезпечення виконання судового рішення є обов`язком відповідної договірної держави (справа "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece, заява № 18357/91, від 19.03.1997, п. 40), "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia, заява № 59498/00, від 19.03.1997, п. 34).

63. У силу статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за загальними правилом усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім випадків напряму обумовлених зазначеною нормою.

64. В даному випадку, спростування відповідної дії боржника по перерахуванню відповідачеві спірної суми забезпечує формування якнайбільшої ліквідаційної маси боржника як гарантії виконання зобов`язань боржника перед його кредиторами, у тому числі й по винесених, але не виконаних судових рішеннях.

65. За таких обставин, на думку Верховного Суду, застосована судом апеляційної інстанції доктрина недобросовісності (статті 3 ЦК України) як підстави для спростування майнової дії боржника відповідає змісту міжнародних зобов`язань України, що випливають з Конвенції.

66. Суд звертається до практики Великої Палати Верховного Суду (постанова від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц), згідно з якою добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

67. При цьому у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

68. Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц звернуто увагу, що згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

69. Специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), п.36).

70. У світлі нинішньої справи це вимагає дослідження питання пропорційного втручання у права скаржника.

71. З цього приводу Суд звертається до практики ЄСПЛ у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (Рішення від 22.05.2018) у якому зазначено, що втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі "законну ціль" у "загальному інтересі", але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті "справедливий баланс", який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті, Суд повинен, таким чином, встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (п.101).

72. На думку Суду, у нинішній справі справедливий баланс було дотримано, оскільки, виступаючи засновником фермерського господарства, скаржник розраховував на отримання прибутку, водночас до певної міри скаржник несе й ризики неефективного господарювання як учасник фермерського господарства. Тож, відшукуючи баланс між приватними інтересами скаржника, які полягають у бажанні отримати прибуток від інвестицій скаржника у фермерське господарство та вимогами загального інтересу, які полягають у обов`язковості виконання судового рішення про стягнення боргу з фермерського господарства за рахунок належного йому майна та неприпустимості недобросовісної поведінки у царині господарювання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задовольнити позов.

73. Подібний підхід буде якнайбільше відповідати й принципу справедливості та розумності. У цьому Верховний Суд звертається до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.11.2021 у справі N 917/1338/18 (п.80), згідно з якою за змістом пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належать саме розумність і справедливість. Отже, законодавство треба тлумачити так, щоби його застосування на практиці призводило до справедливих і розумних результатів для учасників цивільного обороту.

74. Вирішуючи питання пропорційності втручання у права скаржника, Верховний Суд має також відповісти на питання чи були передбачуваними для скаржника негативні наслідки на дату вчинення спірного правочину.

75. З цього приводу Суд зазначає, що діюче законодавство, зокрема стаття 3 Цивільного кодексу України передбачала принцип добросовісності як наскрізний принцип всього цивільного обороту з моменту набрання чинності Кодексом, тобто з 01.01.2004.

76. Водночас, на необхідності дотримання такого принципу наголошував й Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004, наголошуючи на тому (п.1 Резолютивної частини), що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

77. На думку Верховного Суду, використаний судом апеляційної інстанції підхід щодо неприпустимості виплати члену фермерського господарства суми внеску під час наявності невиконаних зобов`язань перед третіми особами, тим більше підтверджених судовими рішеннями, саме сприятиме формуванню очікувань учасників господарського обороту справедливих та розумних результатів.

78. При цьому, Верховний Суд зауважує, що застосування апеляційним господарським судом принципу добросовісності та заборони зловживання правами, за відсутності посилання у заяві про спростування майнових дій на положення статей 3 13 Цивільного кодексу України, у цій справі, узгоджується із принципом jura novit curia ("суд знає закони"), а Суд не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

79. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що боржник, який здійснив виплату грошових коштів, тобто вчинив дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього грошових зобов`язань перед кредиторами, які підтверджені судовими рішеннями, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора та вважає правомірним задоволення судом апеляційної інстанції заяви про спростування майнових дій ФГ "Кухарук".

80. Водночас, у світлі наведеного, Суд не бере до уваги наведену в спільній заяві підставу для спростування майнової дії боржника - безоплатне відчуження боржником майна, враховуючи встановлену судом попередньої інстанції недобросовісність майнової дії фермерського господарства, яка скаржником не спростована.

81. В касаційній скарзі скаржниця стверджує про неврахування судом апеляційної інстанції постанови Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №911/2525/19, де Суд дійшов висновку про те, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами, що констатують певні факти, події, пов`язані з діяльністю товариства і їх не можна ототожнювати із договором або правочином, а тому до них не можна застосовувати статтю 42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнавати недійсними у межах справи про банкрутство; спосіб захисту у вигляді визнання недійсним акту прийому-передачі не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, не передбачений він також іншими нормами права.

82. Верховний Суд звертає увагу, що у нинішній, на відміну від справи № 911/2525/19, предметом є спростування майнової дії, а не визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства та визнання недійсним акту прийому-передачі.

83. При цьому, як вже зазначалося вище, у нинішній справі застосуванню підлягає стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та інститут спростування майнової дії боржника як інститут, притаманний саме зазначеному Закону, а не Кодексу України з процедур банкрутства, стаття 42 якого не містить посилань на такий спосіб захисту як спростування майнової дії.

84. З цього приводу Верховний Суд звертається до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.11.2019 у справі № 908/130/15-г, де зазначено, що під майновими діями боржника, в контексті положень статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід розуміти юридичні дії, які є підставою для виникнення, зміни, припинення правовідносин, зокрема, виконання боржником зобов`язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, виконання зобов`язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, тощо. Спростування майнових дій виступає як заперечення, відхилення, оспорення фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені щодо розпорядження його майном на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.02.2019 у справі №04/01/5026/1089/2011.

85. Таким чином відмінність інститутів спростування майнової дії та визнання недійсним актів, як у справі №911/2525/19, підтверджує несхожість предмету та юридичних підстав позовів, що тягне за собою різність судових рішень у нинішній справі та справі №911/2525/19, а тому колегія суддів касаційної інстанції відхиляє аргументи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №911/2525/19.

86. Щодо посилання скаржниці на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.01.2020 у справі №908/2606/18, Касаційного господарського суду у постанові від 08.08.2018 у справі № 911/3215/17 щодо застосування до правовідносин стосовно членства у фермерському господарстві приписів Закону України "Про господарські товариства", Суд зауважує, що такі не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про недобросовісність майнової дії боржника щодо виплати грошової суми учаснику господарства та вчинення її на шкоду кредиторам.

87. Крім того, посилаючись відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, ОСОБА_1 вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норму статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до корпоративних правовідносин.

88. Колегія суддів Верховного Суду вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими, оскільки, судом апеляційної інстанції, як вже зазначалося, було застосовано положення статей 3 13 Цивільного кодексу України, про порушення яких, в касаційній скарзі доводи відсутні.

89. При цьому, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржником не вказано норм права щодо яких відсутній висновок Верховного Суду.

90. Щодо доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не було розглянуто вимогу про визнання недійсним пункту 2 питання 1 порядку денного Протоколу № 4 Загальних зборів засновників ФГ "Кухарук" від 18.10.2017, Суд зазначає наступне.

91. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

92. Відповідно до частини другої, третьої статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

93. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 244 ГПК України).

94. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції висновки суду щодо вимоги про визнання недійсним пункту 2 питання 1 порядку денного Протоколу № 4 Загальних зборів засновників ФГ "Кухарук" відсутні.

95. Суд зауважує, що учасники справи не позбавлені права звернутися із заявою про ухвалення додаткового рішення з розгляду вказаної вимоги, водночас процесуальний закон, також надає право оскарження такого додаткового рішення.

96. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про правомірність спростування майнової дії ФГ "Кухарук", а Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

97. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

98. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

99. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі № 911/1707/18 (911/3510/20) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Картере