№ 911/224/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/224/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.

за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.

за участю представників:

Позивача: не з`явився

Відповідача: не з`явився

Третя особа: Шуневич-Христенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019

(головуючий суддя Зубець Л.П., судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.)

та рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2019

(суддя Черногуз А.Ф.)

у справі №911/224/19

за позовом Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо - будівельна компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні позивача Державна фіскальна служба України

про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Донецький облавтодор") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо - будівельна компанія" (далі - ТОВ"Перша дорожньо- будівельна компанія") про відшкодування збитків у розмірі 1 663 146, 00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку реєстрації електронних податкових накладних, за послугами наданими відповідачем позивачу за договором субпідряду від 06.09.2013 № 2-56/1, що призвело до позбавлення позивача можливості віднести суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019, у позові відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних, права позивача підлягають захисту шляхом подання до податкової служби заяви зі скаргою на дії відповідача, та декларації за відповідний звітний податковий період, у цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення, з урахуванням положень підпункту 78.1.9 пункту 78.1 ст. 78, п.201.10, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження звернення позивача до СДПІ у м. Запоріжжі, з відповідною скаргою, як і не містить актів відповідної перевірки контролюючого органу за вказаним зверненням. Отже, позивачем не доведено суду належними доказами факту неправомірних дій відповідача, вина відповідача не підтверджена, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій надано неналежну правову оцінку обставинам справи, саме щодо невиконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних, що фактично є виною відповідача. Скаржник вважає, що судові рішення у справі, в порушення ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є необґрунтованими.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Учасниками справи не подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.09.2013 між ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (генпідрядник) та ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 2-56/1, відповідно до п. 1.1. якого субпідрядник бере на себе зобов`язання за завданням генпідрядника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) - Мануйлівка - Дмитрівка, км 0+000 - км 7+100 (об`єкт), відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін. Генпідрядник зобов`язується прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об`єкт і сплатити вартість виконаних послуг.

9. В наступному, 31.12.2015 сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, згідно яких вартість робіт склала 9 978 876,00 грн, в тому числі ПДВ 1 663 146,00 грн.

Позиція Верховного Суду

10. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

11. Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

12. Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

13. Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

14. За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

15. Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

16. За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

17. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

18. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74 76 77 ГПК України).

19. Як вказувалось, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору субпідряду № 2-56/1 від 06.09.2013, за яким відповідач надав послуги позивачу з поточного середнього ремонту автомобільної дороги (Н-21), відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін.

20. Як вказувалось, 31.12.2015 сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, згідно яких вартість робіт склала 9 978 876,00 грн, в тому числі ПДВ 1 663 146,00 грн.

21. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, по виконаних роботах, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит за зазначену суму ПДВ.

22. Стаття 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015) визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

23. Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

24. Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

25. Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

26. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

27. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

28. Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

29. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

30. Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

31. Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

32. Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

33. Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

34. Таким чином, з врахуванням положень податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відхилення доводів позивача про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача на втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, по розрахунках згідно договору субпідряду.

35. Так, згідно з абзаців 10, 14, 17 п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

36. Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

37. Враховуючи викладене, суди встановили, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

38. Встановивши зазначене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що в даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів судам не надано.

39. Зважаючи на вищезазначене, суди проаналізувавши вищезазначені положення законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

40. Доводи зазначені у касаційній скарзі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та доводами викладеними у судових рішеннях у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки судом касаційної інстанції не було встановлено невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

41. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

42. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

44. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

45. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтверджені під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, а тому, визначені законом підстави для зміни або скасування рішення та постанови відсутні.

46. Враховуючи викладене, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2019, слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

47. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2019 у справі № 911/224/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець