№ 911/2498/18(911/2958/21)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 911/2498/18(911/2958/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області (суддя С.Ю. Наріжний) від 22.02.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - В.О. Пантелієнко, судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.) від 22.09.2022

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Росава"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного реєстратора відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Тодоренка Олександра Володимировича

Поліщука Анатолія Анатолійовича

ОСОБА_4 ОСОБА_6

ОСОБА_5

про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Росава"

до Приватного акціонерного товариства "Росава"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_1, особисто,

представник відповідача-1 - Забарін А.Ф., адвокат,

представник третьої особи-1 - не з`явився,

представник третьої особи-2 - не з`явився,

представник третьої особи-3 - не з`явився,

представник третьої особи-4 - не з`явився,

представник третьої особи-5 - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 27.11.2018 Господарський суд Київської області ухвалив відкрити за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Росава" провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Росава" (далі - Боржник) в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника тощо.

04.12.2018 Господарський суд Київської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора Боржника тощо.

1.2. 07.10.2021 ОСОБА_1 (далі - Позивач) подав позов до Приватного акціонерного товариства "Росава" (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування з 02.05.2018 проведене у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, 02.05.2018 17:48:43, номер запису 13531100036000610, Тодоренко О.В. (далі - Третя особа-1), Білоцерківська міська рада, відомості про комісію з припинення: Поліщук Анатолій Анатолійович (далі - Третя особа-2), АДРЕСА_1 - ліквідатор; Астахін Юрій Сергійович (далі - Третя особа-3) - комісія з припинення; ОСОБА_6 (далі - Третя особа-4) - комісія з припинення, ОСОБА_1 - комісія з припинення; ОСОБА_5 (далі - Третя особа-5) - комісія з припинення.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю, протиправністю та недостовірністю оспорюваної реєстраційної дії, оскільки для її вчинення були відсутні законні підстави та у вчинені цієї дії слід було відмовити, так як така реєстраційна дія була вчинена на підставі протоколу № 39 від 30.04.2018 чергових загальних зборів акціонерів Боржника, що має дефекти, оскільки не містить відомостей щодо реєстраційних номерів облікових карток платників податків (ІПН) голови та кожного з членів ліквідаційної комісії Відповідача, паспортні відомості тощо, у зв`язку з чим не можна встановити осіб, що брали участь у цих зборах; формулювання та відомості у вказаному протоколі по персоналіям не відповідають змісту реєстраційної дії - відомостям по персоналіям та формулюванням, що були внесені при її вчиненні, а також допущені помилки - щодо прізвища Третьої особи-5 ( ОСОБА_5 ).

При цьому Позивач додав про недотримання на відповідних зборах процедури прийняття рішення щодо формування ліквідаційної комісії, оскільки Позивач не був на них присутній, не мав інформації щодо їх проведення та відсутні правові підстави для його призначення, а не обрання його членом ліквідаційної комісії Боржника без згоди Позивача, що всупереч закону примушує його без згоди виконувати обов`язки члена ліквідаційної комісії Відповідача та нести за це відповідальність, зокрема ту, що пов`язана з відшкодуванням збитків, завданих Боржнику бездіяльністю його посадовими особами - членами відповідної ліквідаційної комісії, вимоги щодо сплати якої в сумі 324 877 175 грн 13 коп. заявив ліквідатор Боржника у межах справи про банкрутство.

1.4. 01.02.2022 Відповідач в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі подав заяву про пропуск Позивачем, застосування у спірних правовідносинах позовної давності та відмову з цих підстав у задоволенні вимог Позивача.

1.5. 15.02.2022 Позивач подав заяву про поновлення позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо отримання Позивачем раніше ніж 07.07.2021 витягу, з якого він дізнався про вчинення оспорюваної реєстраційної дії, її дату та особу, яка її здійснила.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 22.02.2022 Господарський суд Київської області ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022) про відмову в позові.

2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для скасування оспорюваної Позивачем реєстраційної дії щодо Відповідача, оскільки протокол № 39 від 30.04.2018 чергових загальних зборів акціонерів Боржника, на підставі якого була вчинена відповідна реєстраційна дія, не містить тих дефектів, про які стверджує Позивач, суди не встановили підстав для відмови Третьою особою-1 у її вчиненні, який з дотриманням законодавчого порядку надав запитувані відомості Третій особі-3, а до компетенції державного реєстратора при вчиненні оспорюваної реєстраційної дії не належить оцінка правовідносин Позивача, як члена ліквідаційної комісії Відповідача, безпосередньо з Відповідачем.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 02.05.2018 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЕДРЮФГО) внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи Відповідача в результаті ліквідації 02.05.2018 17:48:43, номер запису 13531100036000610, Тодоренко О.В., Білоцерківської міської ради, відомості про комісію з припинення: Поліщук Анатолій Анатолійович, АДРЕСА_1 - ліквідатор; Астахін Юрій Сергійович - комісія з припинення; ОСОБА_6 - комісія з припинення, ОСОБА_1 - комісія з припинення; ОСОБА_5 - комісія з припинення.

3.2. 07.07.2021 Позивач отримав витяг з ЕДРЮФГО, на запит від 07.07.2021 № 28696006505, інформацію щодо Боржника станом на 15.05.2018, з якого стало відомо, що державним реєстратором Тодоренко О.В. 02.05.2018 проведено реєстраційну дію, якою до реєстру внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, номер запису 13531100036000610, відомості про комісію з припинення: Поліщук А.А. - ліквідатор; ОСОБА_4 - комісія з припинення; ОСОБА_6 - комісія з припинення; Позивач - комісія з припинення; ОСОБА_5 - комісія з припинення.

3.3. 21.07.2021 Третя особа-3 ( ОСОБА_4 ) звернувся до державного реєстратора із запитом про надання документів, які містяться в матеріалах реєстраційної справи, у відповідь на який державним реєстратором з матеріалів реєстраційної справи Відповідача надано засвідчену копію Протоколу № 39 чергових загальних зборів акціонерів Відповідача від 30.04.2018.

Згідно з протоколом № 39 чергових загальних зборів акціонерів Відповідача від 30.04.2018 до порядку денного зборів було включено питання про добровільне припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації, але без конкретизації назви такого акціонерного товариства та без зазначення припинення Відповідача.

Згідно цим протоколом на зборах вирішено затвердити рішення про добровільне припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації, але без конкретизації назви такого акціонерного товариства та без зазначення припинення Відповідача.

На зборах вирішено призначити ліквідаційну комісію у складі: голова ліквідаційної комісії Поліщук А.А.; член ліквідаційної комісії Полюляк М.І.; член ліквідаційної комісії ОСОБА_4; член ліквідаційної комісії Позивач; член ліквідаційної комісії Бородавченко І.Б.

В рішенні зборів зазначені лише прізвище, ім`я та по-батькові голови та членів ліквідаційної комісії без зазначення ідентифікуючих ознак (ІПН або серії та номеру паспорта).

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 12.10.2022 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження рішення апеляційного суду у цій справі є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували статтю 19 Конституції України, норми матеріального права, а саме статей 2, 42, 43, 88 Закону України "Про акціонерні товариства" у сукупності з нормами статей 6, 25 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців та громадських формувань", оскільки для проведення оспорюваної реєстраційної дії були відсутні підстави, а саме поданий документ - протокол № 39 від 30.04.2018, що суперечив вимогам у наведених нормах, так як суди :

- не врахували, що рішення про обрання ліквідаційної комісії Відповідача не було включено до порядку денного відповідних зборів 30.04.2018;

- не надали кваліфікацію щодо відповідності положенням статті 88 Закону України "Про акціонерні товариства" розгляду питання про призначення складу ліквідаційної комісії під виглядом рішення про добровільне припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації;

- не дослідили обставини та порядок голосування по кандидатурам до складу ліквідаційної комісії, яке мало бути не звичайним, а кумулятивним і між собою за процедурою мають відмінність по підставам та порядку проведення відповідного голосування, однак цієї обставини суди не встановили; факт прийняття рішення про обрання та склад цієї комісії, члени якої заяви на згоду на призначення не надавали; процедуру прийняття такого рішення, чи вважаються обраними голова та члені ліквідаційної комісії Відповідача на зборах 30.04.2018.

5.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, так як апеляційний суд застосували відповідні норми права без врахування висновку, викладеного в постанові у справі № 904/5726/19 Великої Палати Верховного Суду, згідно з яким суд знає право і закони, а тому обов`язком суду є самостійний пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін.

5.3. Інші аргументи скаржника в касаційні скарзі аналогічні обґрунтуванням в позовній заяві.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує доводи в касаційній скарзі з мотивів аналогічних мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, додаючи, що:

- скаржник не вказав дату постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/5726/19, висновки в якій, за твердженням скаржника, не врахували суди попередніх інстанцій у цій справі, а висновки у всіх постановах Великої Палати Верховного Суду у цій справі за їх змістом не можуть бути враховані у спірних правовідносинах;

- а зміст аргументів в касаційній скарзі щодо права Верховного Суду формувати правовий висновок щодо застосування відповідних норм права відображають бажання Позивача домогтись формування тієї чи іншої норми права в бажаній редакції.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо захисту права за вимогою про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії, вчиненої у сфері державної реєстрації юридичних осіб

7.1. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в пункті 13 постанови від 14.08.2018 у справі 908/2212/17 та в пункті 7.1 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18.

7.2. Відповідно до частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Правова позиція щодо обов`язку позивача, відповідно до законодавчих приписів статей 15 16 ЦК України та статей 4 13 74 76 79 ГПК України, обґрунтувати і довести належними і вірогідними доказами порушення (невизнання, оспорювання) його прав та/або законних інтересів, сформульована Верховним Судом в постанові від 28.04.2020 у справі № 910/6517/19.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Таким чином, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

7.3. Суди встановили, що предметом спору за вимогами Позивача є реєстраційна дія, вчинена щодо юридичної особи Відповідача.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон про держреєстрацію).

Пунктами 4, 5 частини першої статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент вчинення 02.05.2018 заперечуваної Позивачем реєстраційної дії) передбачено, що:

- державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом;

- державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус.

За змістом статті 6 Закону про держреєстрацію проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмова у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; ведення Єдиного державного реєстру; ведення реєстраційної справи належить до повноважень державного реєстратора.

Подання документів для державної реєстрації, за змістом статті 14 цього Закону, здійснює заявник (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, голова комісії з припинення або уповноважена ним особа - у разі подання документів для державної реєстрації припинення юридичної особи в розумінні абзаців 1, 3 пункту 8 частини першої статті 1 Закону про держреєстрацію).

Водночас статтею 10 Закону встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, (пункти 2 частини першої статті 25 Закону про держреєстрацію).

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та за відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує права чи законні інтереси позивача.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17.

7.4. Враховуючи вищенаведене, питання наявності правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання державним реєстратором визначеного Законом про держреєстрацію порядку та способу його дій і у випадку встановлення судом в межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, існують правові підстави для його скасування.

Отже вимога про скасування запису в ЄДР про припинення юридичної особи, пред`явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19.

7.5. Суди встановили, що спір виник стосовно реєстраційної дії щодо внесення державним реєстратором (Третьою сообою-1) в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи Відповідача в результаті ліквідації, 02.05.2018 17:48:43, номер запису 13531100036000610 (Реєстраційна дія).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач вказав на незаконність оскаржуваної Реєстраційної дії через відсутність підстав для її вчинення Третьою особою-1 (згідно з пунктом 5 частини першої статті 28 Закону про держреєстрацію) на підставі звернення Третьої особи-3 з відповідними документами, зокрема, на підставі протоколу № 39 від 30.04.2018 чергових загальних зборів акціонерів Боржника (далі - Протокол), яким було оформлене відповідне рішення учасників Відповідача, оскільки :

- Протокол містить дефекти - невідповідність та брак інформації, яка мала бути зазначена в ньому, зокрема і щодо членів ліквідаційної комісії Відповідача, а саме Позивача;

- не дотримана процедура прийняття рішення щодо формування ліквідаційної комісії Відповідача на відповідних зборах учасників (акціонерів) Відповідача, зокрема, із включенням до її складу Позивача, що є безпідставним.

При цьому порушення прав Позивача оскаржуваною Реєстраційною дією він убачає у примушенні Позивача, без його згоди та всупереч нормам закону, виконувати обов`язки члена ліквідаційної комісії Відповідача та нести за це відповідальність, зокрема і ту, що пов`язана з відшкодуванням збитків, завданих Боржнику бездіяльністю його посадовими особами -членами відповідної ліквідаційної комісії.

За змістом апеляційної та касаційної скарг наведені аргументи та підстави для вимог та захисту порушеного права Позивача обирати вид діяльності тощо не зазнали змін при здійсненні апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у цій справі (пункти 1.3, 5.1, 5.3).

7.6. Отже, за змістом аргументів, наведених як в позовній заяві, так і в апеляційній та касаційній скаргах, Позивач насамперед заперечує не оскаржувану Реєстраційну дію, а рішення загальних зборів акціонерів Відповідача, оформленим Протоколом, лише в частині включення Позивача до складу ліквідаційної комісії Відповідача з покладенням на Позивача відповідних прав, обов`язків та відповідальності.

Тобто заперечення Позивачем законності процедури прийняття рішення щодо формування ліквідаційної комісії Відповідача вказує на заперечення Позивачем своєї участі, обов`язків та відповідальності у складі ліквідаційної комісії Відповідача, а позовні вимоги по суті направлені на оскарження (визнання недійсним) відповідного рішення учасників Відповідача, що оформлене цим Протоколом, в частині включення Позивача до складу ліквідаційної комісії Відповідача, яка (вимога) може бути заявлена до Відповідача, однак не була заявлена Позивачем у цій справі.

При цьому Суд ураховує, що у тлумаченні положень Закону України "Про акціонерні товариства" рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів акціонерів товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття (а не з моменту набрання чинності судовим рішенням) та за загальним принципом не може породжувати та спричиняти передбачених цим рішенням наслідків (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 912/2479/18).

У зв`язку із цим Суд дійшов висновку, що Позивач у спірних правовідносинах підміняє позов про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Відповідача, оформлене Протоколом (повністю або частково), іншими вимогами - про визнання протиправною та скасування Реєстраційної дії щодо Відповідача, яку, однак, по суті не заперечує. Між тим задоволення цих вимог не може бути підставою для внесення змін до Державного реєстру щодо складу учасників ліквідаційної комісії Відповідача з виключенням з її складу Позивача. Але це не означає, що Позивач позбавлений права звертатися з відповідними вимогами (подібний підхід застосував Верховний Суд у висновках, викладених у постанові від 21.07.2020 у справі № 904/562/19).

7.7. При цьому Суд зауважує: як вбачається з матеріалів справи про банкрутство Відповідача № 911/2498/18, у межах цієї справи, за правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, здійснюється провадження у справах:

- № 911/2498/18 (911/1289/22) за вимогами ОСОБА_6 (Третьої особи-4) про визнання недійсним рішення учасників Відповідача, що оформлене Протоколом;

- № 911/2498/18 (911/2753/20) за вимогами Позивача за зустрічною позовною заявою у цій справі із запереченням призначення його членом ліквідаційної комісії Відповідача згідно з вказаним рішенням зборів акціонерів Відповідача, оформленим Протоколом.

Отже, відповідне рішення учасників Відповідача повністю або в частині є предметом спорів, у тому числі за вимогами Позивача, розгляд яких здійснюється також у межах справи про банкрутство.

7.8. Суд також звертає увагу, що за змістом частини дванадцятої статті 17 Закону про держреєстрацію до складу комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), щодо голови комісії або щодо ліквідатора можуть бути внесені зміни, для державної реєстрації яких подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про зміни.

7.9. Крім викладеного Суд зазначає, що Позивач, заперечуючи Реєстраційну дію, яка стосується Відповідача, однак вчинена Третьою особою-1, а не Відповідачем, тоді як Позивач не заявив у цій справі вимоги до державного реєстратора (Третьої особи-1).

Правильність висновку щодо необхідності заявлення вимоги про скасування Реєстраційної дії до Третьої особи-1 підтверджується також зазначенням Позивача у своїх обґрунтуваннях в позовній заяві про відсутність підстав для здійснення відповідної державної реєстрації стосовно Відповідача з посиланням на підстави для відмови у державній реєстрації, визначені пунктом 5 частини першої статті 28 Закону про держреєстрацію (підстава для відмови у державній реєстрації є суперечність документів вимогам Конституції та законів України).

Отже, ні рішення учасників, оформлене Протоколом (вимоги про визнання його недійсним), не було заявлено Позивачем як предмет вимог у спірних правовідносинах, ні вимоги щодо визнання протиправною та скасування Реєстраційної дії не були заявлені до Третьої особи-1 як до відповідача, як цього вимагають правила статті 45 ГПК України та статті 34 Закону про держреєстрацію.

7.10. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Позивача, оскільки, попри оскарження ним Реєстраційної дії стосовно Відповідача щодо внесення в Державний реєстр рішення його учасників про припинення Відповідача в результаті ліквідації, Позивач між тим не заперечує ні це рішення щодо припинення Відповідача, ні внесення відповідних відомостей в Державний реєстр, а лише рішення учасників (загальних зборів акціонерів) Відповідача в частині включення Позивача до складу ліквідаційної комісії, що у сукупності свідчить про неефективність способу захисту порушеного, на думку Позивача, права, що не забезпечить ефективне відновлення та захист порушених, на його думку, прав та інтересів з огляду на невідповідність підстав заявлених Позивачем вимог їх змісту та предмету.

7.11. Суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, наведеного не врахували, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог, розглянувши їх по суті - через недоведення Позивачем незаконності вчиненої Третьою особою-1 Реєстраційної дії та підстав для визнання її протиправною та для скасування.

Однак неправильне застосування судами наведених норм процесуального права та положень Закону про держреєстрацію при ухваленні оскаржуваних рішень не призвело до ухвалення неправильного рішення по суті спору та заявлених вимог - про відмову Позивачу в позові.

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 5.1, 5.2, 5.3).

7.12. Таким чином висновки судів про відмову у задоволенні вимог Позивача про визнання протиправною та скасування Реєстраційної дії зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції - залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

7.13. Дійшовши висновку про залишення без змін оскаржуваних судових рішень та без задоволення касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129 300 301 308 309 313 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2022 у справі № 911/2498/18 (911/2958/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк