ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/2756/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Малька Андрія Володимировича
на рішення Господарського суду Київської області
у складі судді Христенко О.О.
від 26.04.2019 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Сулім В.В.
від 26.09.2019
за позовом Фізичної особи - підприємця Малька Андрія Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммерс"
про стягнення 193 878,45 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа - підприємець Малько Андрій Володимирович звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммерс" про стягнення 193 878,45 грн боргу.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо надання юридичних послуг від 01.08.2016 № 08 у частині оплати наданих позивачем юридичних послуг за період липень-жовтень 2018 року.
Заявою про зміну підстав позову від 19.02.2019, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду, позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що юридичні послуги за період липень-жовтень 2018 року позивачем не були надані у зв`язку з тим, що відповідач відмовився від прийняття та замовлення послуг за договором щодо надання юридичних послуг від 01.08.2016 № 08.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
01 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реммерс" (надалі - Клієнт) та Фізичною особою - підприємцем Мальком Андрієм Володимировичем (надалі - Виконавець) було укладено оговір щодо надання юридичних послуг № 08 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах передбачених Договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору Виконавець приймає на себе зобов`язання з надання наступних юридичних послуг: "перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів Клієнта, при необхідності візує їх, надає допомогу Клієнту при підготовці та правильному оформлені вказаних документів (2.1.1); приймає участь в підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються Клієнтом з іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання (2.1.2); приймає участь в розгляді питань щодо дебіторської та кредиторської заборгованості, що обліковується на балансі Клієнта, здійснює спільно з іншими підрозділами заходи по ліквідації цієї заборгованості (2.1.3); представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (2.1.4); узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ; спільно з іншими підрозділами Клієнта результати розгляду претензій; практику укладення та виконання господарських договорів; надає Клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків (2.1.5); надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у Клієнта в процесі здійснення господарської діяльності протягом двох робочих днів з моменту отримання запиту (2.1.6); інформує Клієнта щодо змін в законодавстві, організує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами Клієнта нормативних актів, які стосуються їх діяльності (2.1.7)".
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору юридичні послуги, що надаються Виконавцем, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом щомісячного переказу суми, що дорівнює 1 500,00 Євро, без ПДВ, відповідно до міжбанківського курсу на останній робочий день місяця. Оплата за Договором здійснюється протягом п`яти днів з дати виставлення рахунку.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 Договору за результатами надання юридичних послуг щомісячно складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. Акт надсилається Клієнту Виконавцем факсимільним зв`язком або поштою. Акт виконаних робіт вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Виконавцю письмові аргументовані заперечення на акт.
Згідно з пунктом 7.1 Договору він укладений на строк до 31.12.2016 та набирає чинності з моменту його підписання.
Відповідно до пункту 7.3 Договору після закінчення строку дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці.
05 вересня 2018 року Виконавець направив на адресу Клієнта рахунки на оплату юридичних послуг, а саме: рахунок № 255 від 31.07.2018 на суму 47 360,55 грн, найменування послуги "оплата за юридичні послуги за липень 2018 року на підставі Договору № 08 від 07.08.2016" та рахунок № 257 від 31.08.2018 на суму 49 232,55 грн, найменування послуги "оплата за юридичні послуги за серпень 2018 року на підставі Договору № 08 від 07.08.2016", що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відміткою підприємства зв`язку та фіскальним чеком.
02 листопада 2018 року Виконавець повторно направив на адресу Клієнта рахунки на оплату юридичних послуг, а саме рахунок № 255 від 31.07.2018 на суму 47 360,55 грн, найменування послуги "оплата за юридичні послуги за липень 2018 року на підставі Договору № 08 від 07.08.2016", рахунок № 257 від 31.08.2018 на суму 49 232,55 грн, найменування послуги "оплата за юридичні послуги за серпень 2018 року на підставі Договору № 08 від 07.08.2016", та направив рахунок № 260 від 30.09.2018 на суму 49 465,50 грн, найменування послуги "оплата за юридичні послуги за вересень 2018 року на підставі Договору № 08 від 07.08.2016" та рахунок № 263 від 31.10.2018 на суму 47 819,85 грн, найменування послуги "оплата за юридичні послуги за жовтень 2018 року на підставі Договору № 08 від 07.08.2016", що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відміткою підприємства зв`язку та фіскальним чеком.
Відповідно до зазначених рахунків загальна вартість юридичних послуг становить 193 878,45 грн.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:
- умовами Договору не передбачено обов`язок Клієнта замовляти юридичні послуги на постійній основі;
- послуги повинні споживатися в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності;
- умовами Договору передбачено оплату юридичних послуг, які надано, а згідно із заявою про зміну підстав позову позивач підтвердив, що послуги у період липень-жовтень 2018 року ним надані не були;
- наявність між сторонами договірних відносин не доводить обставин замовлення (необхідності замовлення) послуг, передбачених умовами Договору, їх обсягу та вартості.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у даній справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суди попередніх інстанцій акцентували увагу на захисті прав відповідача, проігнорували та не дали правової оцінки зобов`язанням відповідача, передбачених Договором;
- аналіз умов Договору та усталена практика відносин між сторонами підтверджує позицію позивача про те, що сторони узгодили щомісячне надання та оплату послуг, а також факт замовлення послуг та обов`язок відповідача забезпечити позивача всім необхідним для надання послуг;
- відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що у спірний період він виконав або приступив до виконання своїх зобов`язань за Договором;
- судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, статті 3 6 11 204 525 526 610 612 613 614 627-629 637 903 Цивільного кодексу України, статті 180 193 224 Господарського кодексу України, статті 2 7 11 74 80 81 236-238 Господарського процесуального кодексу України;
- судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.
6. Доводи інших учасників справи
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реммерс" та Фізичною особою - підприємцем Мальком Андрієм Володимировичем було укладено Договір, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах передбачених Договором.
Звертаючись до суду з даним позовом, враховуючи заяву про зміну підстав позову від 19.02.2019, позивач зазначав про те, що Клієнт, у порушення умов Договору, не звертався до Виконавця із дорученнями про надання юридичних послуг за Договором.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Із аналізу зазначеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець.
При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.
Тобто, у розумінні статті 901 Цивільного кодексу України, у замовника виникають право замовити послугу та обов`язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов`язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, умовами Договору не передбачено обов`язок Клієнта замовляти юридичні послуги на постійній основі. Умовами Договору встановлено обов`язок Клієнта оплатити послуги, які надані Виконавцем. Обов`язок Клієнта з оплати послуг не наданих Виконавцем умовами Договору не передбачено.
Слід зазначити, що такі умови Договору цілком узгоджуються з приписами статті 901 Цивільного кодексу України щодо прав та обов`язків замовника і виконавця.
Отже, встановивши те, що Клієнт за період липень-жовтень 2018 року не надав Виконавцю завдання на виконання юридичних послуги за Договором і, відповідно, Виконавець не надав Клієнту відповідних послуг та те, що умовами Договору не передбачено обов`язку Клієнта замовляти у Виконавця юридичні послуги на постійній основі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій проігнорували та не дали правової оцінки зобов`язанням відповідача, передбачених Договором, зокрема, що, на думку позивача, сторони узгодили щомісячне надання та оплату послуг та факт замовлення послуг і обов`язок відповідача забезпечити позивача всім необхідним для надання послуг, оскільки як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій умовами Договору не передбачено обов`язку у відповідача замовляти юридичні послуги у позивача на постійній основі, у тому числі і щомісячно.
Суд касаційної інстанції також відхиляє аргументи скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, оскільки зважаючи на обставини даної справи № 911/2756/18, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі щодо неврахування акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 26.11.2018 (який не містить посилання на Договір) в якості допустимого та належного доказу, який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 згідно з якими сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, а акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Всі інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Тому не беруться до уваги судом касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
10. Судові витрати
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Малька Андрія Володимировича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі №911/2756/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.А. Кролевець
В.І. Студенець