№ 911/3060/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/3060/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна",

представник позивача - не з`явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю спільне азербайджано-українське підприємство "Компанія Ніка",

представник відповідача - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільне азербайджано-українське підприємство "Компанія Ніка"

на рішення господарського суду Київської області від 29.04.2020 (головуючий суддя Ейвазова А.Р.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 (головуючий Шаптала Є.Ю., судді: Яковлєв М.Л. і Тищенко А.І.)

у справі № 911/3060/19

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - Компанія)

до товариства з обмеженою відповідальністю спільне азербайджано-українське підприємство "Компанія Ніка" (далі - Товариство)

про стягнення 1 866 516,38 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства про повернення сплаченого страхового відшкодування у розмірі 1 866 516,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством порушено пункт 10.12 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 20.10.2014 серії АМ № 092621 (далі - Договір) в частині повернення сплаченого страхового відшкодування, оскільки після виплати страхового відшкодування застрахований автомобіль знайдено.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.04.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 1 866 516,38 грн сплаченого страхового відшкодування.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наявністю у Товариства обов`язку повернути перераховане йому страхове відшкодування у зв`язку із знайденням транспортного засобу, право власності на який ще не перейшло до страховика.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 28 Закону України "Про страхування" (у редакції Закону від 07.03.1996 № 85/96-ВР) у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від Компанії відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 20.10.2014 Компанією (страховик) та Товариством (страхувальник) укладено Договір.

Застрахованим транспортним засобом є автомобіль JAGUAR XJ 2014 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту б розділу 6 Договору застрахованими ризиками є, зокрема, ?АК НЗ? - АВТОКАСКО незаконне заволодіння.

Строк дії договору з 00:00 20.10.2014 по 24:00 19.10.2015.

До відповідного договору сторонами підписано загальні умови страхування.

27.07.2015 Товариство звернулося до Компанії із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом, який застрахований за відповідним договором.

За фактом крадіжки автомобіля внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за № 12015110030003025, що підтверджується витягом з ЄРДР та повідомленням від 10.09.2015 № 5/10575.

Згідно із звітом про визначення ринкової вартості транспортного засобу від 03.08.2015 станом на 27.07.2015 ринкова вартість застрахованого транспортного засобу становить 2 518 935,25 грн.

Відповідно до страхового акта від 27.10.2015 № UA2015072700001/L01/03, який затверджено 28.10.2015, та розрахунку страхового відшкодування, загальний розмір страхового відшкодування становить 491 179,91грн.

Разом з цим, відповідно до страхового акта від 22.01.2016 № UA2015072700001/L01/04, який затверджено 25.01.2016, та розрахунку страхового відшкодування, загальний розмір страхового відшкодування складає 1 866 516,38грн.

Компанією перераховано Товариству в рахунок виплати страхового відшкодування з настанням відповідного страхового випадку - викраденням автомобіля у загальному розмірі 1 866 516,38грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№36740, 38960, а саме: 29.10.2015 - 491 179,91 грн; 26.01.2016 - 1 375 336,47грн.

Судами встановлено, що Компанія у листопаді 2018 року дізналась з Єдиного державного реєстру судових рішень про факт встановлення місцезнаходження автомобіля та його ідентифікацію як такого, що перебуває у розшуку в межах кримінального провадження № 12015110030003025, ознайомившись з текстом ухвал суду від 03.07.2018 та від 13.08.2018 у справі № 766/12434/18.

У зв`язку з вказаним, Компанія звернулась до Товариства з вимогою від 09.04.2019 № 2986-31 про повернення виплаченого страхового відшкодування, на яку Товариством 19.04.2019 надана відповідь, що надійшла Компанії 23.04.2019, у якій Товариство, відмовляючи задовольнити заявлені вимоги, вказало, що до нього від органів Нацполіції не надходило даних, які б підтверджували те, що транспортний засіб знайдено та такий автомобіль фактично не повернуто. Також Товариство вказувало на те, що договір страхування припинив свою дію.

При цьому, постановою слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції головного управління Національної поліції в Київській області від 11.11.2015 Компанії відмовлено у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110030003025 від 27.07.2015.

Постановою слідчого відділення поліції № 2 Білоцерківського відділу поліції головного управління Національної поліції в Київській області 07.12.2018 Компанії, за результатами розгляду її заяви, відмовлено у визнанні її потерпілою у вказаному кримінальному проваджені.

На адвокатський запит від 27.09.2019 № 24.09/1, слідче відділення головного управління Національної поліції в Херсонській області 08.10.2019 повідомило про те, що транспортний засіб, що застрахований за Договором, тимчасово вилучений та на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 03.07.2019 про накладення арешту зберігається на спеціальному майданчику у місті Олешки Херсонської області.

Компанія 01.11.2019 повторно звернулася до Товариства з вимогою про повернення отриманого страхового відшкодування, що підтверджується поштовою накладною № 0411201078504 та описом вкладення у цінний лист, адресований Товариству.

Також судами встановлено, що на момент розгляду справи сума перерахованого страхового відшкодування Товариством не повернута.

У свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог Товариство посилалось на те, що на момент направлення вимоги про повернення виплаченого страхового відшкодування строк дії договору страхування, на підставі якого його виплачено, закінчився, а тому припинені і зобов`язання сторін, які виникли на підставі такого договору. Крім того Товариство посилалось на відсутність інформації про стан транспортного засобу.

Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до статті 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 10.11 розділу 10 Загальних умов страхування, які підписані сторонами, та є невід`ємною частиною договору страхування, якщо викрадений транспортний засіб повернуто після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування, страховик має право передати його у власність страхувальнику на взаємно погоджених умовах.

У свою чергу, пунктом 10.12 вказаних умов передбачено, що якщо застрахований транспортний засіб було знайдено після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування за ризиком АВТОКАСКО незаконне заволодіння і право власності ще не перейшло до страховика, сплачене страхове відшкодування підлягає поверненню повністю, якщо транспортний засіб (ТЗ) не було пошкоджено, або у відповідній частині, якщо сталося пошкодження ТЗ, за яке страховик зобов`язаний виплатити компенсацію у вигляді страхового відшкодування.

Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що Товариство як власник застрахованого ТЗ вчиняло дії щодо передачі права власності на нього Компанії, яка виплатила страхове відшкодування, поряд з цим матеріалами справи підтверджено факт знайдення відповідного ТЗ.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що у Товариства виник обов`язок повернути перераховане йому страхове відшкодування у зв`язку із знайденням ТЗ.

Що ж до доводів Товариства про закінчення строку дії договору, що на його думку є підставою звільнення його від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання, то вони визнані судами безпідставними, оскільки закінчення строку дії договору не є підставою для звільнення від обов`язку, встановленого договором і який виникає після виконання зобов`язань страховиком за договором страхування за певної умови, а саме у даному випадку - знаходження у подальшому ТЗ, що був застрахований, і право власності на який не передано, про що домовились сторони, уклавши відповідний договір.

Також Товариство стверджувало, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, в якому стані знаходиться застрахований ТЗ, відсутні жодні дані, які б підтверджували ринкову вартість ТЗ на сьогоднішній день.

У зв`язку з вказаним, судом апеляційної інстанції було задоволено відповідне клопотання Товариства та призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, за результатами проведення якої експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок експерта від 04.06.2021 № 3751/21-54.

Відповідно до вказаного висновку ринкова вартість транспортного засобу автомобіля легкового JAGUAR XJ, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , станом на момент проведення автотоварознавчої експертизи з ПДВ складає 1 069 006,62 грн.

В даному контексті апеляційний суд врахував, що відповідно до страхового акта від 22.01.2016 № UA2015072700001/L01/04, який затверджено 25.01.2016, та розрахунку страхового відшкодування, загальний розмір страхового відшкодування складає 1 866 516,38 грн і вказану суму Компанією перераховано Товариству, однак ТЗ в подальшому було знайдено, що є підставою для повернення виплаченого страхового відшкодування.

Також судами були відхилені посилання Товариства на те, що йому не повернуто відповідний ТЗ, оскільки воно залишається його власником, який може вимагати у встановленому порядку передачі йому власного майна. Доказів вчинення Товариством будь-яких дій щодо отримання власного майна, звернення з вимогою про зняття з нього арешту та інших дій, направлених на отримання власного майна у володіння не надано.

Разом з цим, суди зазначили, що посилання Товариства на те, що воно не заперечує щодо передачі відповідного ТЗ Компанії також не можуть вплинути на результат розгляду заявлених вимог, оскільки ним не надано доказів вчинення дій, встановлених чинним законодавством, направлених на передачу права власності на відповідний ТЗ Компанії після отримання страхового відшкодування та його знайдення.

При цьому судами враховано також і той факт, що Компанії відмовлено у визнанні її потерпілою у відповідному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене та з урахуванням, умов пункту 10.12 Загальних умов страхування, висновка експерта про ринкову вартість транспортного засобу станом на момент проведення експертизи (висновок експерта від 04.06.2021), суди дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо повернення Товариством суми страхового відшкодування у зв`язку із знайденням ТЗ.

Однак Верховний Суд не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, оскільки предметом спору у даній справі є повернення сплаченого страхового відшкодування у розмірі 1 866 516,38 грн і такий обов`язок виникає у Товариства на підставі пункту 10.12 Загальних умов страхування, які підписані сторонами, та є невід`ємною частиною договору страхування, яким передбачено, що якщо застрахований транспортний засіб було знайдено після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування за ризиком АВТОКАСКО незаконне заволодіння і право власності ще не перейшло до страховика, сплачене страхове відшкодування підлягає поверненню повністю, якщо ТЗ не було пошкоджено, або у відповідній частині, якщо сталося пошкодження ТЗ, за яке страховик зобов`язаний виплатити компенсацію у вигляді страхового відшкодування. Тобто суди, встановивши обставини щодо знаходження ТЗ після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування, повинні були дослідити та надати оцінку наявності чи відсутності пошкоджень ТЗ, так як пункт 10.12 Загальних умов страхування також містить застереження, що сплачене страхове відшкодування підлягає поверненню повністю, якщо ТЗ не було пошкоджено, або у відповідній частині, якщо сталося пошкодження ТЗ, за яке страховик зобов`язаний виплатити компенсацію у вигляді страхового відшкодування.

Встановлення та дослідження вказаних обставини є важливим для вирішення даного спору, оскільки вони впливають на розмір страхового відшкодування, яке підлягає поверненню, що, у свою чергу, судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що доводи касаційної скарги знайшли часткове підтвердження, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у даній постанові, об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат у ній не здійснюється.

Керуючись статтями 308 310 315 316 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільне азербайджано-українське підприємство "Компанія Ніка" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 29.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 911/3060/19 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко