ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/3865/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2022 року (головуючий - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.) і рішення Господарського суду Київської області від 22 лютого 2021 року (суддя Шевчук Н.Г.) у справі
за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до: (1) Гостомельської селищної ради Київської області, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Земінвест",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - (1) Державного підприємства "Київська лісова науково-дослідна станція"
та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - (2) ОСОБА_1 , (3) ОСОБА_2 , (4) ОСОБА_3 , (5) ОСОБА_4 , (6) ОСОБА_5 , (7) ОСОБА_6 , (8) ОСОБА_7 , (9) ОСОБА_8 , (10) ОСОБА_9 , (11) ОСОБА_10 , (12) ОСОБА_11 , (13) ОСОБА_12 , (14) ОСОБА_13 , (15) ОСОБА_14 , (16) ОСОБА_15 , (17) ОСОБА_16 , (18) ОСОБА_17 , (19) ОСОБА_18 , (20) Приватного малого підприємства "Міраж", (21) Громадської організації - дачне товариство "Чарівна роса", (22) Обслуговуючого кооперативу "Гостомель-1", (23) ОСОБА_19 , (24) ОСОБА_20 , (25) ОСОБА_21 , (26) ОСОБА_22 , (27) ОСОБА_23 , (28) ОСОБА_24 , (29) ОСОБА_25 , (30) ОСОБА_26 , (31) ОСОБА_27 , (32) ОСОБА_28 , (33) ОСОБА_29 , (34) ОСОБА_30 , (35) ОСОБА_31 , (36) ОСОБА_32 , (37) ОСОБА_33 , (38) ОСОБА_34 , (39) ОСОБА_35 , (40) ОСОБА_36 , (41) ОСОБА_37 , (42) ОСОБА_38 , (43) ОСОБА_39 , (44) ОСОБА_40 , (45) ОСОБА_41 , (46) ОСОБА_42 , (47) ОСОБА_43 ,
про визнання недійсними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Голуб Є. В. і представник відповідача - Заєць П. Л.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини спору
1. Рішенням Гостомельської селищної ради № 588-31-XXIV від 22.07.2004 виведено із земель Державного лісового фонду земельну ділянку площею 6,5 га квартал 151 виділи 5, 7, 9 Першотравневого лісництва Київської лісової науково-дослідної станції та передано її до земель запасу селищної ради для рекреаційного використання з подальшою передачею вказаної земельної ділянки ГТМП "Міраж".
2. В подальшому, рішенням Гостомельської селищної ради № 692-35-ІV від 06.12.2004 було вилучено із земель запасу Гостомельської селищної ради земельну ділянку площею 6,1029 га (квартал 151 виділи 5, 7, 9 Першотравневого лісництва Київської лісової науково-дослідної станції) в смт. Гостомель, затверджено проєкт землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки громадській організації - дачному товариству "Чарівна роса" і вирішено передати земельну ділянку площею 6,1029 га в оренду ГО ДТ "Чарівна роса" на 49 років для дачного будівництва в смт. Гостомель в межах Гостомельської селищної ради та укласти в місячний термін договір оренди вказаної земельної ділянки.
3. Рішенням Гостомельської селищної ради № 407-16-V від 25.04.2007 затверджено технічну документацію по складанню проєкту відведення земельної ділянки в оренду ГО ДТ "Чарівна роса" для дачного будівництва в межах смт. Гостомель площею 6,1029 га. Цим же рішенням вирішено передати вказану земельну ділянку ОК "Гостомель-1", надано останньому дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки площею 6,1029 га в оренду на 5 років по зміні цільового призначення з "для дачного будівництва" на "для житлової забудови" згідно Генерального плану розвитку селища Гостомель.
4. Рішенням Гостомельської селищної ради № 470-18-V від 26.06.2007 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове використання якої змінюється, терміном на 5 років для індивідуальної житлової забудови та вирішено надати в оренду ОК "Гостомель-1" земельну ділянку площею 6,1029 га для індивідуальної житлової забудови в межах смт. Гостомель на 5 років.
5. На підставі рішення Гостомельської селищної ради № 470-18-V від 26.06.2007 між Гостомельською селищною радою та ОК "Гостомель-1" 12.10.2007 укладено договір оренди земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову площею 6,1029 га в смт. Гостомель терміном на 5 років, зареєстрований у Ірпінському міському відділі Київської РФ Центр ДЗК 12.10.2007 за № 040734000018, а також передано вказану земельну ділянку за актом прийому-передачі від 12.10.2007. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 6,1029 га за вказаним договором становить 2059122 грн.
6. Рішенням Гостомельської селищної ради № 537-20-V від 27.09.2007 затверджено проєкт генерального плану індивідуальної житлової забудови земельної ділянки площею 6,1029 га ОК "Гостомель-1" в смт. Гостомель. Цим же рішенням названо вулиці з присвоєнням номерів земельним ділянкам: "Інтернаціональна" АДРЕСА_13, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 ; " АДРЕСА_14, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 . Земельну ділянку площею 5,3391 га, яка складається з 43 земельних ділянок, вилучено для виготовлення технічної документації з подальшою передачею в приватну власність, решту земельної ділянки площею 0,7638 га, яка залишається в загальному користуванні, надано в оренду ОК "Гостомель-1" в смт. Гостомель терміном на 5 років.
7. Також на підставі рішення Гостомельської селищної ради № 470-18-V від 26.06.2007 іншим рішенням Гостомельської селищної ради № 538-20-V від 27.09.2007 надано дозвіл членам ОК "Гостомель-1" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 5,3391 га для індивідуального житлового будівництва, господарських будівель і споруд по
АДРЕСА_5 . Рішенням Гостомельської селищної ради № 570-21-V від 25.10.2007 затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадянам ОК "Гостомель-1", вирішено видати державні акти громадянам ОК "Гостомель-1". На підставі цього рішення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 отримали у власність по
АДРЕСА_9 . У подальшому, зазначені земельні ділянки були відчужені першими набувачами. Зокрема, протягом 29-30 серпня 2007 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 в м. Дніпропетровську посвідчили у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. довіреності на ім`я ОСОБА_46 на право отримання Державних актів на право власності на земельні ділянки та розпорядження ними в майбутньому.
10. На підставі вказаних довіреностей через ОСОБА_46 на ім`я вищевказаних громадян 06.12.2007 року видано Державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945900:01:011:0151, 3210945900:01:011:0172, 3210945900:01:011:0180, 3210945900:01:011:0167, 3210945900:01:011:0171, 3210945900:01:011:0156, 3210945900:01:011:0163, 3210945900:01:011:0178, 3210945900:01:011:0176, 3210945900:01:011:0181, 3210945900:01:011:0150, 3210945900:01:011:0170, 3210945900:01:011:0152, 3210945900:01:011:0177, 3210945900:01:011:0179, 3210945900:01:011:0166, 3210945900:01:011:0165, 3210945900:01:011:0164.
11. Також вказані громадяни на підставі довіреностей через ОСОБА_46 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945900:01:011:0180, 3210945900:01:011:0167, 3210945900:01:011:0156, 3210945900:01:011:0163,3210945900:01:011:0178, 3210945900:01:011:0176, 3210945900:01:011:0181, 3210945900:01:011:0177, 3210945900:01:011:0179, 3210945900:01:011:0166, 3210945900:01:011:0165, 3210945900:01:011:0164 на підставі договорів купівлі-продажу від 27.12.2007, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. на користь ТОВ "Альфа Земінвест" по АДРЕСА_15
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
12. Посилаючись на вказані обставини перший заступник прокурора Київської області (далі «Прокурор») звернувся у місцевий господарський суд з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі «Позивач», КМУ) до Гостомельської селищної ради (далі також «Відповідач-1», селищна рада) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Земінвест" (далі «Відповідач-2», ТОВ «Альфа Земінвест»), в якому просив:
- визнати недійсними рішення Гостомельської селищної ради № 588-31-XXIV від 22.07.2004, № 692-35-ІУ від 06.12.2004, № 407-16-У від 25.04.2007, № 470-18-У від 26.06.2007, № 537-20-У від 27.09.2007, № 538-20-У від 27.09.2007, № 570-21-V від 25.10.2007 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ;
- витребувати на користь держави в особі КМУ з чужого незаконного володіння ТОВ "Альфа Земінвест" земельні ділянки, які розташовані в смт. Гостомель Київської області, з кадастровими номерами 3210945900:01:011:0180, 3210945900:01:011:0167, 3210945900:01:011:0156, 3210945900:01:011:0163,3210945900:01:011:0178, 3210945900:01:011:0176, 3210945900:01:011:0181, 3210945900:01:011:0177, 3210945900:01:011:0179, 3210945900:01:011:0166, 3210945900:01:011:0165, 3210945900:01:011:0164.
13. Прокурор стверджував, що рішення № 588-31-ХХІУ від 22.07.2004 та № 692-35-ІУ від 06.12.2004 прийняті Гостомельською селищною радою всупереч вимог статей 12 20 84 122 149 186 Земельного кодексу України, статей 20, 50 Закону України "Про землеустрій", пунктів 2, 9, 10, 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 677, оскільки ними передано в користування, а в подальшому у власність землі лісового фонду України, які заборонено передавати у власність, як об`єкти підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання спеціальною процедурою надання та з порушенням порядку зміни категорії і цільового призначення. Прокурор окремо відмічав, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення державної власності, а тому їх вилучення, зміна цільового призначення належала до компетенції органів виконавчої влади, а не місцевого самоврядування.
14. Вважаючи незаконними рішення Гостомельської селищної ради № 588-31-ХХІУ від 22.07.2004 та № 692-35-ІУ від 06.12.2004, Прокурор вважав незаконними і всі подальші рішення Гостомельської селищної ради № 407-16-У від 25.04.2007, № 470-18-У від 26.06.2007, № 537-20-У від 27.09.2007, № 538-20-V від 27.09.2007, № 570-21-У від 25.10.2007 та укладені на їх підставі правочини щодо розпорядження земельними ділянками загальною площею 6,1029 га, оскільки рішення приймались, а правочини укладались на підставі незаконного виведення із лісогосподарського обороту земельних ділянок лісогосподарського призначення площею 6,5 га.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
15. Ця справа слухалась судами неодноразово.
16. Рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019, у позові відмовлено.
17. Судові рішення були мотивовані тим, що відповідно до норм Земельного та Лісового кодексів України в редакції, чинній на момент прийняття рішень, надання в межах селищ і сіл земельних ділянок лісового фонду та припинення права користування цими ділянками відносилося до відання саме селищних і сільських Рад народних депутатів, а отже на момент прийняття спірних рішень законним розпорядником спірної земельної ділянки була саме Гостомельська селищна рада. Станом на момент виникнення спірних правовідносин КМУ не був наділений правом розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а тому не мав прав як уповноважений орган власника - держави, приймати рішення та погоджувати добровільну відмову державного підприємства від права постійного користування такою ділянкою. Оскільки спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади смт. Гостомель, то за наявності достатніх правових підстав саме на її користь і може витребовуватись спірна земельна ділянка, а тому раціонально вважати, що позов у даній справі взагалі заявлено в інтересах неналежного Позивача.
18. За наслідками перегляду вказаних судових рішень у касаційному порядку, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 їх було скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішень Гостомельської селищної ради № 537-20-У від 27.09.2007, № 538-20-У від 27.09.2007, № 570-21-У від 25.10.2007 в частині вилучення земельної ділянки площею 5,3391 га для виготовлення технічної документації з подальшою передачею в приватну власність, надання дозволу членам ОК "Гостомель-1" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності, та затвердження такої технічної документації, закрито. В іншій частині позовних вимог дану справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
19. Направляючи цю справу на новий розгляд (у відповідній частині) суд касаційної інстанції відмітив, що відповідно до приписів Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вилучати земельні ділянки надані у постійне користування селищні ради могли комунальної форми власності, а якщо такі земельні ділянки належали до державної форми власності і перебували в межах селища, то таке вилучення здійснювалось районними державними адміністраціями. Однак, при вирішенні цього спору суди з`ясували лише, що спірна земельна ділянка перебувала в межах Гостомельського селища і відносилась до лісового фонду, а їх твердження про належність спірної землі до комунальної форми власності не підтверджено належними доказами.
20. Касаційний суд також зазначив, що в силу діючої в той час редакції Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельної ділянки також належала до компетенції органів, які приймають рішення про передачу земель, проте судами не встановлено належним чином уповноважений орган, який мав право вилучати земельну ділянку з постійного користування, відповідно не з`ясовано орган, що міг передавати її в оренду і змінювати цільове призначення земельної ділянки.
21. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022, у задоволенні позову знову відмовлено.
22. Вказані судові рішення мотивовані тими ж мотивами, що і раніше скасовані. Водночас, на виконання вказівок суду касаційної інстанції щодо приналежності спірної земельної ділянки до комунальної чи державної форми власності місцевим господарським судом вирішено, що така ділянка станом на час прийняття оспорюваних рішень перебувала саме у комунальній власності, адже (виходячи з факту розташування цієї ділянки в межах Гостомельського селища) в розумінні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" вона не могла у ній перебувати лише у разі перебування земельної ділянки у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, чого Прокурором в межах цього провадження доведено не було. Акта щодо права користування землею Державного підприємства "Київська лісова науково-дослідна станція" чи суб`єктів, правонаступником якого воно є, Прокурором суду не надано, а тому встановити факт, що цьому лісогосподарському підприємству спірні землі вже були надані у постійне користування, не виявляється можливим.
23. Таким чином суди вирішили, що оскільки спірна земельна ділянка знаходилась в межах Гостомельського селища, перебувала у комунальній власності, то уповноваженим органом, який мав право вилучати земельну ділянку була саме Гостомельська селищна рада, а отже була вона і органом, що міг передавати її в оренду і змінювати цільове призначення такої ділянки. За викладеного суди констатували, що оспорювані рішення селищної ради прийняті в межах її повноважень і у порядку, визначеному законом, а тому підстави для визнання недійсними цих рішень відсутні, як відповідно відсутні і підстави для витребування спірних земель із власності Відповідача-2. Більше того, суди відмітили, що за наявності на те правових підстав у даному випадку витребування спірних земельних ділянок може відбутись лише на користь Гостомельскої селищної ради, а не КМУ, який (як з`ясувалося) у даній справі є неналежним Позивачем.
Касаційна скарга
24. Не погодившись із прийнятими рішеннями, заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі також «Прокурор») звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у даній справі задовольнити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
25. Скаржник стверджує, що оскаржувані рішення судами попередніх інстанцій прийнято з неправильним застосовуванням статей 2 - 4, 12, 20, 56, 57, 83, 84, 122, 141, 143, 149, 151, 186, 207, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (у відповідних редакціях, а саме на момент припинення речового права державного підприємства та на час пред`явлення позову при вирішенні питання про правильність визначення Прокурором Позивача у справі), статей 1 2 6 9 10 16 42 44 Лісового кодексу України (у редакції на момент припинення речового права, зміни категорії землі та її відчуження з державної власності). Натомість судами не застосовано норми статті 21 Лісового кодексу України, статті 8 Цивільного кодексу України, статті 73 Господарського кодексу України, а також статей 20, 50 Закону України "Про землеустрій", статей 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", що свою чергу обмежило право держави в особі КМУ на захист права власності на землю, як учасника цивільних правовідносин, порушеного виданням Гостомельською селищною радою незаконних рішень та безпідставним набуттям на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення права приватної власності.
26. При цьому, висновки судів першої та апеляційної інстанції суперечать правовим позиціям, висловленим Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.20218 у справі № 488/5476/14-ц, від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, від 23.10.2019 у справі № 911/3865/17, від 11.07.2018 у справі № 911/4654/15, від 20.06.2018 у справі № 391/1056/14-ц (у касаційній скарзі зазначено № 391/1059/14-ц, проте постанова в такій справі Верховним Судом 20 червня 2018 року не ухвалювалася).
27. Обґрунтовуючи вказане Прокурор пояснює, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми Лісового кодексу України, які регулюють правовий інститут тимчасового користування лісами, а не землями лісогосподарського призначення, та зроблено безпідставний висновок про те, що у спірних правовідносинах відбулось лише переведення лісових земель до нелісових без потреби їх виведення зі складу земель державного лісового фонду.
28. Судами також проігноровано, що при прийнятті оскаржуваних рішень Гостомельська селищна рада не мала на меті надання спірної ділянки лісового фонду у тимчасове користування на умовах оренди в порядку і на підставах, визначених у статтях 9 16 Лісового кодексу України, а намагалась застосовувати до спірних правовідносин положення Земельного кодексу України щодо припинення речового права постійного лісокористувача з подальшим вилученням у нього землі і зміною її цільового призначення.
29. Суди також не врахували, що землі, які використовувались для забезпечення діяльності Національної академії наук, державних галузевих наук (а первинний постійний користувач землі Державне підприємство "Київська лісова науково-дослідна станція" опосередковано підпорядковане Національний академії наук України) належали до земель державної власності незалежно від їх розташування в межах чи поза межами населеного пункту і не могли передаватись ні у комунальну, ні у приватну власність. При цьому, перебування земельної ділянки в постійному користуванні Державного підприємства "Київська лісова науково-дослідна станція" підтверджувалося наявними в матеріалах справи інформацією ВО «Укрдержліспроект», інформацією ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993 та 2003 років. Водночас відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 і який судами попередніх інстанцій не враховано, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно ж правовими висновками Верховного Суду України (які суди також не врахували), що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а14, саме планово-картографічні матеріали 1993-2004 років були належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.
30. Встановлюючи орган державної влади, уповноважений на припинення речового права державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства на спірні землі суди обмежилися вказівкою на те, що спірна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, але ж з обставин цієї справи слідує, що Гостомельська селищна рада не довела перебування спірної земельної ділянки у межах населеного пункту Гостомель, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 11.07.2018 у справі № 911/4654/15 та висновку Верховного Суду України у постанові від 26.10.2016 у справі № 6-805цс16 межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натурі (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру, однак в матеріалах справи відсутні докази розробки відповідного проєкту землеустрою.
31. За викладеного, суди не врахували, що питання припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою мала право вирішувати виключно Київська обласна державна адміністрація (посилається на поставу Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 761/1554/13-ц), яку суди безпідставно до участі у цій справі не залучили. Переведення ж лісових земель до інших категорій провадилось за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і Київське державне лісогосподарське об`єднання "Київліс" та Державне підприємство "Київська лісова науково-дослідна станція" не були наділені повноваженнями щодо надання будь-яких погоджень на вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, що підтверджується, зокрема, правовою позицією Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 391/1056/14-ц.
Відзив
32. Доводи відзиву ТОВ «Альфа Земінвест» судом не описуються і не розглядаються, оскільки цю заяву подано із порушенням установленого строку.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
33. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора (Голуб Є.В.) та представника Відповідача-2 (Заєць П.Л.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
35. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
36. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
37. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
38. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
39. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
40. Враховуючи наведені вище, запроваджені Великою Палатою Верховного Суду критерії оцінки подібності правовідносин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами цієї справи не можна вважати подібними тим, що склалися між сторонами спорів у справах № 707/2192/15-ц, № 488/5476/14-ц, № 906/392/18, № 361/6826/16, № 911/4654/15, № 6-805цс16, № 391/1056/14-ц, № 6-212цс14, № 21-570а14 (на неврахування висновків із постанов суду касаційної інстанції у цих справах прямо посилається Прокурор), а тому і покладення висновків із постанов у цих справах в основу касаційного провадження у даній справі є неможливим з огляду на таке.
41. У справі № 906/392/18 розглядався спір щодо правомірності припинення у 2018 році права постійного користування кооперативного ринку на земельну ділянку, що виділялася його правопопереднику для виробничого використання. Правовідносини щодо користування земельними ділянками лісового фонду в межах тієї справи не розглядалися, висновків із застосування правових норм, якими врегульовувалися правовідносини між учасниками справи, що переглядається, постанова Верховного Суду у справі № 906/392/18 не містить.
42. Так само не міститься таких висновків і у постанові від 20.06.2018 у справі № 391/1056/14-ц, позаяк спір у тій справі стосувався питань правомірності виділення фізичним особам земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за рахунок сільськогосподарських земель без зміни їх цільового призначення.
43. У справі № 911/4654/15 позовні вимоги прокурора в інтересах міської ради стосувалися витребування в комунальну власність земельних ділянок, які не належали до лісів та відчужені за розпорядженнями районної державної адміністрації у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства. У вказаній справі судами встановлено, що земельні ділянки не входили до меж населеного пункту, а відтак повноваження щодо розпорядження таким землями належали районній державній адміністрації чого в межах справи, що переглядається суди не встановили, а тому і підстав стверджувати про подібність правовідносин у порівнюваних справах немає. У справі ж № 6-805цс16 вирішувався спір щодо права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а не щодо земель лісового фонду, що подібність правовідносин знову ж таки спростовує.
44. Зацитовані в касаційній скарзі висновки Верховного Суду у справах № 6-212цс14, № 221-570а14, № 707/2192/15-ц, № 488/5476/14-ц і № 361/6826/16 стосувались застосування пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України у редакції Закону України від 08.02.2006 № 3404-IV, які не існували станом на дату прийняття оскаржуваних рішень Гостомельської селищної ради у 2004 році, тобто на момент виникнення правовідносин у справі, що переглядається. Таким чином у даному випадку має місце відмінне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що врахування постанов Верховного Суду у вказаних справах виключає, наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, спростовує.
45. У цій частині колегія суддів вважає доцільним вказати, що така ж оцінка з боку Верховного Суду вже була надана проаналізованим правовідносинам в ухвалі Касаційного господарського суду від 25.08.2021 у справі № 911/2032/17, де також розглядалося питання законності рішення Гостомельскої селищної ради від 22.07.2004 № 588-31-XXIV. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновку щодо неподібності правовідносин у справі, яка переглядається, і справах, на які в касаційній скарзі посилається скаржник (у своїй переважній більшості вони повторюються, а постанови, на які є нові посилання, також ухвалені не у подібних правовідносинах, зокрема, у зв`язку з тими ж висновками, що містяться в ухвалі від 25.08.2021 у справі № 911/2032/17, про що детальніше зазначається у цій постанові), викладеному у зазначеній ухвалі.
46. Суд касаційної інстанції окремо відмічає, що посилання Прокурора на висновки Верховного Суду із постанов від 28.03.2018 у справі № 761/1554/13-ц та від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 колегією суддів бути прийняті також не можуть, оскільки касаційна скарга не містить чітких аргументів щодо неврахування судами у справі № 911/3865/17 висновків, викладених саме у цих постановах. При цьому положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та вважати будь-які посилання скаржника на постанови Верховного Суду підставою для відкриття провадження у справі, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу.
47. У цій частині суд касаційної інстанції вважає доцільним додати, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
48. Як вказала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18 право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.
49. За викладеного, більшість доводів касаційної скарги Прокурора (оскільки вони підкріплені посиланням на правової висновки Верховного Суду із постанов, прийнятих у неподібних правовідносинах) для проведення касаційного провадження у даній справі є неприйнятними. Також відхиляються посилання скаржника на ухвалу від 02.02.2022 у справі № 916/500/21, оскільки ухвали не є тими судовими рішеннями, про які йдеться у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.
50. Водночас єдиною постановою Верховного Суду, яка підпадає під дію пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України і яка може бути покладена в основу касаційного провадження є постанова Касаційного господарського суду від 23.10.2019, якою цю справу було направлено на новий розгляд. Звідси, межі касаційного перегляду цієї справи визначаються доводами касаційної скарги, які поєднані із аргументами про неврахування висновків суду касаційної інстанції саме із наведеної постанови.
51. Так, як вже зазначалося, направляючи дану справу на новий розгляд (у відповідній частині) у постанові від 23.10.2019 суд касаційної інстанції вказав, що відповідно до приписів Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вилучати земельні ділянки надані у постійне користування селищні ради могли комунальної форми власності, а якщо такі земельні ділянки належали до державної форми власності і перебували в межах селища, то таке вилучення здійснювалось районними державними адміністраціями. Однак, при вирішенні цього спору суди з`ясували лише, що спірна земельна ділянка перебувала в межах Гостомельського селища і відносилась до лісового фонду, а їх твердження про належність спірної землі до комунальної форми власності не підтверджено належними доказами. Касаційний суд також вказав, що оскільки судами не встановлено належним чином уповноважений орган, який мав право вилучати земельну ділянку з постійного користування, відповідно ними не з`ясовано й орган, що міг передавати її в оренду і змінювати цільове призначення земельної ділянки.
52. Разом з тим, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що за наслідками нового розгляду справи наведені вказівки суду касаційної інстанції судами попередніх інстанцій були виконані належним чином, а висновки, зроблені ними на підставі виконаних вказівок, висновку Верховного Суду жодним чином не суперечать.
53. Заперечення Прокурора проти зазначених висновків передусім будуються на аргументах, поєднаних із посиланнями на висновки Верховного Суду, що викладалися у неподібних правовідносинах, про що детально зазначено вище у цій постанові.
54. Безпідставними у цій частині є і всі інші доводи Прокурора, позаяк вони є формою незгоди із установленими обставинами спору чи наданою судами оцінкою цих обставин.
55. Оскільки Прокурор не довів приналежності спірної земельної ділянки до державної власності, його аргументи про незалучення до участі у цій справі Київської обласної державної адміністрації також відхиляються. Більше того, сама адміністрація проти такого залучення заперечувала, підстав для вступу у справу не вбачала.
56. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
58. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Прокурором касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
59. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2022 року і рішення Господарського суду Київської області від 22 лютого 2021 року у справі № 911/3865/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Случ О.В.
Судді Волковицька Н.О.
Могил С.К.