ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/4706/15 (911/3317/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Бабенко А.І.,
відповідача-1: Пустовіт О.Ю.,
відповідача-2: не з`явився,
третьої особи: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий, Сотніков С.В., Поляков Б.М.)
та рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 (суддя Лопатін А.В.)
у справі №911/4706/15(911/3317/21)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт"; 2) Державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс" арбітражного керуючого Шкабрія Михайла Петровича
про скасування рішення про припинення права власності та скасування права власності на нерухоме майно
у межах справи №911/4706/15
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс" (далі - Боржник) за його заявою.
2. Постановою Господарського суду Київської області від 18.11.2015 визнано Боржника банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
3. У межах зазначеної справи 08.11.2021 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Банк) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт" (далі - Відповідач) та Державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича (далі - Реєстратор), за участю як третьої особи Боржника в особі ліквідатора, про:
- скасування рішення Реєстратора від 01.10.2020 за №54364494 про припинення права власності Боржника на нерухоме майно: б/л будинки відпочинку дерев`яні (кількість 15: №№20-24, 28-34, 39-40, 49); б/л будинки відпочинку дерев`яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48, 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об`єкта нерухомого майна: будинок відпочинку №20, А загальною площею 94,6 м2; будинок відпочинку №21, В загальною площею 94,7 м2; будинок відпочинку №22, Д загальною площею 79,5 м2; будинок відпочинку №23, Ж загальною площею 158,5 м2; будинок відпочинку №24, З загальною площею 111,2 м2; будинок відпочинку №28, Й загальною площею 106,2 м2, будинок відпочинку №29, К загальною площею 104,2 м2; будинок відпочинку №30, О загальною площею 90,4 м2; прохідна, Р загальною площею 15,2 м2; будинок відпочинку №31, Ф загальною площею 95,3 м2; будинок відпочинку №32, X загальною площею 95,4 м2; будинок відпочинку №33, Ц загальною площею 95,8 м2; будинок відпочинку №34, Ч загальною площею 93,6 м2; будинок відпочинку №39, Ш загальною площею 97,6 м2; будинок відпочинку №40, Щ загальною площею 95,1 м2; будинок відпочинку №49, Ю загальною площею 86,9 м2; альтанка, Г; альтанка, Е1, які знаходяться за адресою: Київська область, Броварський район, село Літки, вул. Чоповського, 28 (далі - Майно, Рішення №54364494);
- скасування права власності за Відповідачем на Майно шляхом скасування рішення Реєстратора від 01.10.2020 за №54365045 про реєстрацію права власності за Відповідачем на Майно (далі - Рішення №54365045).
4. Позов мотивовано тим, що розірвання договору купівлі-продажу від 11.02.2011, укладеного між Відповідачем і Боржником, з урахуванням предмета договору купівлі-продажу від 13.10.2005, укладеного між ВАТ "Київспецсільгоспмонтаж" та Відповідачем, не призводить до набуття Відповідачем права власності на Майно. Тому Реєстратор незаконно прийняв спірне рішення про припинення державної реєстрації права власності на Майно за Боржником та про реєстрацію права власності на майно за Відповідачем. І це порушує права Банку як кредитора Боржника у справі про банкрутство.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. 13.10.2005 між ВАТ "Київспецсільгоспмонтаж" (продавець) та Відповідачем (покупець) укладено договір №6184 купівлі-продажу нерухомого майна - комплексу, розташованого за адресою: вул. Чоповського, 28 в с. Літки Броварського району Київської області, до складу якого входили: 53 будинки відпочинку дерев`яні; прохідна із цегли; вбиральня із цегли; склад із металу; адмінбудівля дерев`яна.
6. 11.02.2011 між Відповідачем (продавець) та Боржником (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір купівлі-продажу), а саме: комплексу, що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Чоповського, 28, до складу якого входили: будинки відпочинку дерев`яні (кількість 15); прохідна цегляна; вбиральня цегляна; склад металевий; будинки відпочинку дерев`яні в стадії реконструкції (кількість 22).
7. 11.02.2011 між Банком (іпотекодержатель) та Боржником (іпотекодавець) укладено договір іпотеки (далі - Іпотечний договір), предметом іпотеки за яким (в редакції договору №2 від 12.12.2017 про внесення змін та доповнень) є нерухоме майно - комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Літки, вулиця Чоповського, буд. 28, до складу якого входять: б/л будинки відпочинку дерев`яні (кількість 15: №№20-24, 28-34, 39-40,49); б/л будинки відпочинку дерев`яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48. 41,46-48, 51, 57, 64).
8. 17.02.2011 між ТОВ "БК "Цивільне будівництво" (підрядник) та Боржником (замовник) укладено договір підряду №1702/11, умовами якого передбачено виконання доручених замовником робіт (будівництво дерев`яних житлових будинків) за адресою: Київська область, Броварський район, с. Літки, вул. Чоповського, 28.
9. Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2018 у справі №911/4706/15 розірвано Договір купівлі-продажу.
10. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі №910/2538/18 (у межах справи №911/4706/15) з урахуванням змін, внесених постановою Верховного Суду від 12.01.2021, визнано недійсним Іпотечний договір в частині передання в іпотеку нерухомого майна - комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Літки, вул. Чоповського, буд. 28.
11. За рішенням державного реєстратора Заболотного А.В. від 01.10.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за Відповідачем (№54365045) на нерухоме майно: комплекс, об`єкт житлової нерухомості. До складу комплексу входить: б/л будинки відпочинку дерев`яні (кількість 15: №№20-24, 28-34, 39-40, 49), б/л будинки відпочинку дерев`яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48, 41, 46-48, 51, 57, 64); адреса: Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Чоповського, 28 (Майно). Крім того, внесено запис про припинення права власності Боржника на Майно (№ 54365044).
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
12. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023, у задоволенні позову відмовлено.
13. Судові рішення мотивовано тим, що обраний Банком спосіб захисту не може забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а отже, не спроможний надати ефективний захист його прав.
14. При цьому місцевий господарський суд відмовив у прийнятті та повернув без розгляду заяву Банку про зміну предмета позову, адже вона по суті передбачала пред`явлення нового позову з іншим предметом та з інших підстав, тоді як одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
15. Банк подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
16. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
17. Банк посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах: від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 22.06.2021 у справі №200/66/18, від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 31.05.2022 у справі № 910/18584/20, від 02.08.2022 у справі №904/5665/21, від 18.05.2021 у справі №914/1898/18, від 13.06.2018 у справі №361/4307/16-ц, від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20), від 21.06.2023 у справі №308/7560/21, від 18.05.2022 у справі №570/5639/1630, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 28.01.2021 у справі №908/1833/19, від 15.06.2021 у справі №4/5726/19, щодо застосування статей 16 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного Кодексу України, статей 5 13 75 79 173 Господарського процесуального кодексу України, частини 1 статті 24 та статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
18. Також Банк зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо правомірності внесення державним реєстратором записів про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно внаслідок розірвання договору купівлі-продажу такого майна за рішенням суду (згідно з пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127) за наявності суттєвих розбіжностей у складі майна (застосування частини 3 статті 10 та пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
19. Банк стверджує, що всупереч вимогам статей 2 7 11 13 86 236 237 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій надали хибну оцінку обставинам справи, а також не врахували судові рішення, в яких встановлено обставини, що свідчать про відсутність набуття Відповідачем права власності на Майно, яке є відмінним від складу майна, набутого за договором купівлі-продажу від 13.10.2005 між ВАТ "Київспецсільгоспмонтаж" та ТОВ "Аларіт".
20. Водночас Банк не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обрання ним неефективного способу захисту, посилаючись на необхідність застосування при вирішенні цієї справи принципу jura novit curia ("суд знає закони"), зокрема, визначення у судовому рішення способу захисту, який не суперечить закону.
21. Банк наголошує, що оскільки Майно зареєстроване за Відповідачем та не було відчужено третім особам, то з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" задоволення вимоги про скасування рішень Реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, що суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спор про право, наявний між сторонами).
22. Крім того, Банк зазначає про необґрунтоване залишення без задоволення місцевим господарським судом його клопотання про повернення до підготовчого провадження для розгляду його заяви про зміну предмету позову через неправильне тлумачення положень статей 42 46 Господарського процесуального кодексу України, адже зміна предмету позову можлива, зокрема, шляхом доповнення позовних вимог новими.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
23. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані постанову і рішення.
24. Відповідач вважає, що наведені Банком у касаційній скарзі висновки Верховного Суду не підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними.
25. Також Відповідач заперечує проти доводів Банку про необхідність надання Верховним Судом висновку щодо правомірності внесення державним реєстратором записів до реєстру речових прав внаслідок розірвання договору купівлі-продажу такого майна за рішенням суду за наявності суттєвих розбіжностей у складі майна, оскільки між сторонами у справі виник спір про право на Майно.
26. На переконання Відповідача, вирішуючи спір у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову з огляду на обрання Банком неналежного способу захисту порушеного права.
Позиція Верховного Суду
27. Як вбачається зі змісту позовної заяви у цій справі, предметом спору є вимога Банку як одного з кредиторів Боржника про скасування Рішення №54364494 та скасування права власності Відповідача на Майно шляхом скасування Рішення №54365045. Позивач звернувся із зазначеним позовом у межах справи про банкрутство із посиланням на статтю 7 КУзПБ та необхідність відновлення прав кредиторів з огляду на те, що Майно є власністю і активом Боржника, тому підлягає продажу в процедурі банкрутства для подальшого погашення вимог кредиторів.
28. Згідно з положеннями статей 2 4 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
29. Системний аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.
30. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
31. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
32. Тобто з огляду на викладені положення законодавства у межах справи про банкрутство мають розглядатися будь-які спори, стороною яких є боржник, адже наслідком задоволенні заявлених у таких спорах вимог (як правило, майнових) може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника.
33. При цьому склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якого у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивачі та відповідачі) та треті особи. Зокрема, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; а відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ст.ст. 41 45 ГПК України).
34. Разом з тим відповідно до положень статті 44 Господарського процесуального кодексу України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.
35. Звертатися ж до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах, зокрема, фізичні та юридичні особи можуть лише у випадках, коли їм законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (статті 4 53 Господарського процесуального кодексу України).
36. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц звернула увагу на те, що юридична особа є самостійним суб`єктом права, відмінним від її кредиторів, боржників та інших суб`єктів права. Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України до складу майна входять окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Отже, право вимоги особи до боржника є різновидом майна такої особи. Тому саме особі належить право отримати задоволення вимог до свого боржника, а інші суб`єкти права, включаючи кредиторів особи, таким правом не наділені. Цей висновок не залежить від підстав виникнення права вимоги. Зокрема, не має значення, чи виникло право вимоги з договору, чи з позадоговірного зобов`язання.
37. Водночас кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, у тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Однак кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику, а похідний інтерес кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи боржника полягає у стягненні коштів на користь боржника, юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи.
38. Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема, він може реалізовуватися в межах процедур банкрутства боржника. Так, відповідно до частини 1 статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, у тому числі виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, продає майно банкрута тощо. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (частина 1 статті 62 КУзПБ), а кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом (частина 1 статті 64 КУзПБ).
39. Тобто за змістом наведених норм КУзПБ, хоча основною метою ліквідаційної процедури є задоволення визнаних судом вимог кредиторів, однак з вимогами до третіх осіб щодо стягнення грошових коштів, повернення майна до складу ліквідаційної маси банкрута тощо, звертається саме ліквідатор боржника, що діє від імені банкрута як особа, наділена особливим публічно-правовим статусом на управління боржником у процедурі банкрутства.
40. Кредитори ж банкрута, які не мають власної вимоги до третіх осіб, не наділені повноваженнями звертатися самостійно з позовом до третіх осіб, які мають заборгованість перед банкрутом тощо. Натомість відповідно до частини 6 статті 61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
41. Як вбачається зі змісту позовної заяви в цій справі та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Банк звернувся з позовом у цій справі саме як кредитор Боржника, у зв`язку з чим реєстрація за Відповідачем права власності на майно, яке належить Боржнику, безпосередньо впливає на формування ліквідаційної маси, а отже й на розмір задоволених вимог кредиторів. Тобто позовні вимоги Банку ґрунтуються на наявності в нього похідного інтересу в захисті (поновленні) права власності Боржника на Майно (з метою включення його до ліквідаційної маси) шляхом скасування Рішення №54364494 і Рішення №54365045. Водночас наявність безпосередніх правовідносин (договірних чи позадоговірних) між Банком і Відповідачем, права (інтереси) Банку в яких підлягають захисту, під час розгляду цієї справи суди не встановили.
42. Отже, оскільки Банк не довів порушення його прав і безпосереднього інтересу в спірних правовідносинах, він є неналежним позивачем у цій справі, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду є самостійною підставою для відмови в позові (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18).
43. При цьому Верховний Суд також приймає до уваги, що на час розгляду заявленого Банком позову господарські суди вже вирішили спір щодо захисту права власності Боржника на Майно, порушеного, на його думку, внаслідок прийняття Рішення №54364494 і Рішення №54365045.
44. Так, рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі №911/4706/15(911/1777/21), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, відмовлено в позові Боржника в особі ліквідатора до ТОВ "Аларіт" (Відповідач) та державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича (Реєстратор) про скасування Рішення №54364494 та скасування права власності Відповідача на Майно шляхом скасування Рішення №54365045.
45. Верховний Суд у постанові від 08.11.2022 у справі №911/4706/15(911/1777/21) (на яку послалися суди першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях у цій справі) змінив мотивувальні частини зазначених судових рішень у редакції цієї постанови, водночас, погодившись з висновком судів про відмову в задоволенні позову Боржника.
46. Наведені обставини є загальновідомими та не потребують доказування, оскільки зазначені судові рішення оприлюднено відповідно до вимог Закону України "Про доступ до судових рішень".
47. Зважаючи на викладене, за відсутності згідно з судовими рішеннями у справі №911/4706/15(911/1777/21) права (інтересу) Боржника на Майно, яке може бути захищено шляхом скасування Рішення №54364494 і Рішення №54365045, безпідставними є твердження Банку про наявність правових підстав для захисту в зазначений спосіб його інтересу щодо Майна, який є похідним від вказаного права (інтересу) Боржника.
48. Задоволення позовних вимог Банку про скасування Рішення №54364494 і Рішення №54365045 Реєстратора щодо Майна за наявності судового рішення, яким відмовлено в задоволенні аналогічних позовних вимог, заявлених безпосередньо Боржником для захисту своїх прав, мало б наслідком порушення принципу юридичної визначеності як одного з основоположних аспектів верховенства права, що передбачає дотримання принципу res judicata, відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
49. Виходячи з наведеного, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову Банку з викладених у цій постанові підстав, а саме позовні вимоги не підлягають задоволенню через недоведеність порушення прав (інтересів) Банку у спірних правовідносинах та відсутності підстав для захисту похідного інтересу Банку щодо Майна за наявності судових рішень у справі №911/4706/15(911/1777/21).
50. У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі аргументи, зокрема, щодо обрання ним ефективного способу захисту прав, хибної оцінки судами обставин справи щодо відсутності набуття Відповідачем права власності на Майно, наявності розбіжностей у складі майна тощо, адже такі доводи стосуються вирішення спору щодо права Боржника, похідним від якого є інтерес Банку, а такий спір уже вирішений судами у справі №911/4706/15(911/1777/21).
51. З огляду на вказані мотиви відмови в позові Верховний Суд також не вбачає підстав для формування під час розгляду цієї справи висновку щодо правомірності внесення державним реєстратором записів про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно внаслідок розірвання договору купівлі-продажу такого майна за рішенням суду (згідно з пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127) за наявності суттєвих розбіжностей у складі майна (застосування частини 3 статті 10 та пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
52. Крім того, Верховний Суд відхиляє доводи Банку про необґрунтоване залишення без задоволення місцевим господарським судом його клопотання про повернення до підготовчого провадження для розгляду його заяви про зміну предмета позову через неправильне тлумачення положень статей 42 46 Господарського процесуального кодексу України. Зважаючи на те, що за змістом зазначеної заяви зміна предмета позову Банком полягала у доповненні раніше заявлених вимог новою позовною вимогою про витребування Майна з чужого незаконного володіння, висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, зокрема, викладеним у постановах від 19.12.2019 у справі №925/185/19 і від 23.01.2020 у справі №925/186/19.
53. Як неодноразово виснував Верховний Суд, у Господарському процесуальному кодексі України передбачено право позивача збільшити лише розмір позовних вимог. Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
54. Така дія (заявлення додаткових вимог) може кваліфікуватися лише як зміна предмету позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Разом з цим, слід брати до уваги те, відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
55. Отже, доповнення немайнового позову про скасування рішень Реєстратора майновою вимогою про витребування Майна з чужого незаконного володіння є за своєю суттю пред`явленням нового позову з іншим предметом і підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої Банком заяви як зміну лише предмету позову. У зв`язку з наведеним у місцевого господарського суду не було також правових підстав для повернення до підготовчого провадження з метою розгляду такої заяви Банку.
56. Водночас необхідно зауважити, що зазначені Банком у касаційній скарзі постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №922/1249/17 і від 23.04.2019 у справі №911/1602/18 не містять наведеного ним висновку про можливу зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог новими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Звертаючись з касаційною скаргою, Банк не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
58. Оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
Розподіл судових витрат
59. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 у справі №911/4706/15(911/3317/21) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков