ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/571/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "УПБ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019
(головуючий - Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Кравчук Г.А.)
та рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019
(суддя Христенко О.О.)
у справі №911/571/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцивілбуд 1"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 220000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство "Український Професійний Банк" (далі - Позивач, Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцивілбуд 1" (далі - Відповідач) про стягнення 220000,00 грн кредитної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №766 від 29.11.2013 (далі - Кредитний договір), у тому числі:
- за додатковим договором від 29.11.2013 до Кредитного договору 40000,00 грн простроченого основного боргу, 5000,00 грн прострочених процентів;
- за додатковим договором від 08.01.2014 до Кредитного договору 30000,00 грн простроченого основного боргу, 5000,00 грн прострочених процентів;
- за додатковим договором від 16.01.2014 до Кредитного договору 30000,00 грн простроченого основного боргу, 5000,00 грн прострочених процентів;
- за додатковим договором від 20.01.2014 до Кредитного договору 30000,00 грн простроченого основного боргу, 5000,00 грн прострочених процентів;
- за додатковим договором від 06.02.2014 до Кредитного договору 35000,00 грн простроченого основного боргу, 5000,00 грн прострочених процентів;
- за додатковим договором від 28.04.2014 до Кредитного договору 35000,00 грн простроченого основного боргу, 5000,00 грн прострочених процентів.
2. Позовні вимоги мотивовані посиланням на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором та безпідставність твердження про погашення спірної заборгованості 28 травня 2015 року з огляду на нікчемність правочину з проведення Банком платіжних доручень, наданих для погашення заборгованості за Кредитним договором, договору про розірвання Кредитного договору від 27.05.2015 (далі - Договір розірвання), а також операцій із застосуванням електронних платіжних засобів, пов`язаних з погашенням 27 травня 2015 року заборгованості Відповідача за Кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для стягнення з Відповідача спірної заборгованості, оскільки Кредитний договір є виконаним і, як наслідок, розірваним за згодою сторін.
5. При цьому суди дійшли висновку про відсутність підстав вважати нікчемним Договір розірвання, а також проведення Банком відповідних платіжних доручень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
6. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
7. Касаційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та безпідставне відхилення доводів банку щодо нікчемності Договору розірвання з підстави, визначеної пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на його безоплатний характер.
8. Позивач зазначає, що суди проігнорували його доводи щодо неможливості проведення транзакцій з перерахування коштів у рахунок погашення Кредитного договору, відсутності реальної слати коштів, а здійснення 27 травня 2015 року оформлення лише штучної транзакції з перенесення обліку грошових коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих доходів за Кредитним договором без реального проведення відповідних платіжних доручень.
9. Позивач вважає невідповідними нормам чинного законодавства висновків судів про те, що положення постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 поширюються лише на міжбанківські перекази.
10. На думку Позивача, суди неправомірно відхилили його доводи щодо нікчемності транзакцій з погашення кредитної заборгованості з підстави, визначеної пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки за наслідком проведення штучних транзакцій не було підвищено ані ліквідність, ані платоспроможність Банку, що зумовило віднесення його до категорії неплатоспроможних.
11. Позивач заперечує проти висновків судів про відхилення його доводів щодо нікчемності транзакцій з погашення кредитної заборгованості з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на необґрунтованість висновків судів про те, що твердження Позивача про надання кредитору Банку Юркевичу А.І. переваг перед іншими кредиторами не підтверджується матеріалами справи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
12. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу задовольнити у повному обсязі.
13. Фонд у своєму відзиві зазначає про законність дій уповноваженої особи Фонду щодо вжиття заходів, спрямованих на захист прав кредиторів Банку, який перебуває в процесі ліквідації, та виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності.
14. Зокрема, Фонд звертає увагу, що відповідні платіжні доручення не могли бути виконані 27 травня 2015 року для погашення спірної кредитної заборгованості відповідно до положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, через відсутність достатньої суми коштів на консолідованому кореспондентському рахунку Банку.
15. Також Фонд зазначає, що перерахування на рахунок Відповідача коштів з рахунку ОСОБА_1 , який є пов`язаною з Банком особою, здійснено з метою надання зазначеній особі можливості позачергово задовольнити свої грошові вимоги.
16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, залишити в силі рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
17. Відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, прийнятими з додержанням матеріального та процесуального права.
18. Відповідач заперечує проти твердження Позивача про безоплатність відмови Банку від вимог до боржника за Кредитним договором, оскільки Відповідач здійснив погашення кредиту на ті рахунки, які були встановлені сторонами в Кредитному договорі.
19. Відповідач зазначає, що передбачені постановою правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 обмеження щодо проведення розрахунків через кореспондентський рахунок в НБУ були встановлені саме для Банку та не поширювались на його клієнтів, які не є учасниками міжбанківських розрахунків. Оскільки платежі з погашення кредиту відбувались всередині Банку, їх проведення не могло відображатись на кореспондентському рахунку самого Банку, відкритому в НБУ.
20. Відповідач погоджується з твердженнями судів про те, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку; Позивач не довів нікчемність спірного правочину відповідно до пунктів 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
21. 29 листопада 2013 року між Банком та Відповідачем (позичальник) укладений Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов`язався відкрити відповідачу траншеву відкличну кредитну лінію в межах суми 40000000,00 грн терміном до 28 листопада 2016 року на поповнення обігових коштів (п. 1.1 Кредитного договору).
22. Підставою для надання кредитів за Кредитним договором є додаткові договори, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання позивачу письмової заявки відповідача, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування. Плата за користування одержаними кредитними коштами встановлюється в кожному конкретному додатковому договорі (п.п. 1.4, 1.5 Кредитного договору).
23. Нарахування та сплата процентів за користування кредитними ресурсами, наданими відповідно до додаткових договорів, здійснюється щомісячно та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за кожним кредитом, але не пізніше строку обумовленого в кожному додатковому договорі (п. 7.1 Кредитного договору).
24. Відповідач зобов`язався повернути одержані кредитні ресурси в строк згідно з умовами, які викладені у відповідних додаткових договорах, які є невід`ємними частинами цього договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів, відповідно до строків, які встановлені додатковими договорами (п. 4.1 Кредитного договору).
25. Позичальник має право достроково розірвати Кредитний договір, попередивши про це Банк не менше, ніж за 7 (сім) банківських днів, при цьому попередньо повністю повернути одержані кошти, проценти за їх користування, а також пеню та можливі штрафні санкції (п. 6.2 Кредитного договору).
26. Протягом дії Кредитного договору Відповідач неодноразово звертався до Банку із заявами про надання коштів у рахунок кредиту, за наслідками яких між Банком і Відповідачем укладені додаткові договори про відкриття траншевої кредитної лінії, зокрема: договір від 29.11.2013 на суму кредиту в розмірі 36074000,00 грн (у редакції додаткового договору від 12.05.2015 про внесення змін в додаткову угоду від 29.11.2013), договір від 08.01.2014 на суму кредиту в розмірі 1067000,00 грн, договір від 16.01.2014 на суму кредиту в розмірі 300000,00 грн, договір від 20.01.2014 на суму кредиту в розмірі 330000,00 грн, договір від 06.02.2014 на суму кредиту в розмірі 692000,00 грн, договір від 28.04.2014 на суму кредиту в розмірі 1450000,00 грн. Пунктом 3 кожного додаткового договору передбачено строк повернення кожного траншу не пізніше встановленої в ньому дати.
27. Фактичне отримання Відповідачем кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами: №18734935 від 29.11.2013 на суму 36179000,00 грн, №19107473 від 08.01.2014 на суму 1067000,00 грн, №19173272 від 16.01.2014 на суму 300000,00 грн, №19199290 від 20.01.2014 на суму 330000,00 грн, №19360246 від 06.02.2014 на суму 692000,00 грн, №20039320 від 28.04.2014 на суму 1450000,00 грн.
28. 30 квітня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку".
29. 27 травня 2015 року Відповідач з метою виконання Кредитного договору подав до Банку платіжні доручення, які були проведені Банком: №2856 на суму 36094000,00 грн (погашення кредиту), №2859 на суму 1450000,00 грн (погашення кредиту), №1576 на суму 48614,80 грн (погашення відсотків), №2860 на суму 692000,00 грн (погашення кредиту), №2861 на суму 330000,00 грн (погашення кредиту), №2862 на суму 300000,00 грн (погашення кредиту), №2863 на суму 1067000,00 грн (погашення кредиту), №2865 на суму 4293,69 грн (погашення відсотків), №2879 на суму 21749,26 грн (погашення відсотків), №2880 на суму 735737,43 грн (погашення відсотків), №2881 на суму 6115,07 грн (погашення відсотків), №2883 на суму 6726,57 грн (погашення відсотків), №2884 на суму 29556,16 грн (погашення відсотків), №2885 на суму 14105,42 грн (погашення відсотків).
30. 27 травня 2015 року між Банком та Відповідачем укладений договір про розірвання Кредитного договору (далі - Договір розірвання), за умовами якого сторони дійшли згоди розірвати Кредитний договір з 27 травня 2015 року.
31. У зв`язку з повним погашенням заборгованості Банк видав Відповідачу довідку вих. №11/5-02/489 від 28.05.2015, в якій зазначено про повне погашення Відповідачем заборгованості за Кредитним договором.
32. На підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" №348 від 28.05.2015 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" №107 від 28.05.2015, згідно з яким з 29 травня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку строком на три місяці.
33. Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2015 №562 відкликано банківську ліцензію Банку та прийнято рішення про ліквідацію Банку. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 28.08.2015 №158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
34. 29 травня 2015 року наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації "Про перевірку договорів в ПАТ "УПБ" №26/ТА створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в Банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану Банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
35. За результатами роботи комісії складено протокол №43 від 26.08.2015, в якому зазначено, що:
- здійснивши правочин з погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договором №766 від 29.11.2013, Банк порушив вимоги постанови НБУ №293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитись через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;
- Договір розірвання укладений з порушенням умов Кредитного договору;
- вчинивши правочин з погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договором, прийнявши дострокове повне погашення заборгованості позичальником, Банк прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що прямо зазначено у пункті 5 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину;
- у результаті здійснення правочину з погашення заборгованості за Кредитним договором надаються переваги кредитору банку - ОСОБА_1 , а також переваги юридичним особам та фізичним особам, що перерахували кошти останньому (ТОВ Компанія "Фортуна", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у пункті 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.
36. Листом вих. №01-10/4243-1 від 22.09.2015 Фонд повідомив Відповідача про нікчемність правочину з проведення Банком платіжних доручень №№2856-2881 для погашення заборгованості за Кредитним договором та Договору розірвання відповідно до пунктів 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позиція Верховного Суду
37. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
38. Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
39. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 526 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
40. Однією з підстав припинення зобов`язання є його виконання, проведене належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). При цьому боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 Цивільного кодексу України).
41. Водночас частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України допускає зміну або розірвання договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 653 Цивільного кодексу України).
42. Однак у силу частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Недійсним, зокрема, є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).
43. Так, згідно з пунктами 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
44. Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів тощо. Також уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.
45. При цьому відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а в силу закону з моменту укладання відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.
46. Поняття правочину визначено у частині 1 статті 202 Цивільного кодексу України як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
47. Водночас проведення банком платіжної операції з перерахування коштів з одного банківського рахунку до іншого банківського рахунку не є правочином у розумінні положень наведеної правової норми та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, оскільки здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України та законодавством, що регулює банківську діяльність.
48. Так, відповідно до положень статті 1072 Цивільного кодексу України, пункту 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пункту 2.22 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004, банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.
49. У пункті 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" термін розрахунковий документ визначений як документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача. До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу (ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
50. Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
51. При цьому стаття 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" серед видів рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам, передбачає вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
52. Зокрема, кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.
53. Так, міжбанківський переказ здійснюється шляхом проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в Національному банку України, в інших банках або в розрахунковому банку. А внутрішньобанківський переказ здійснюється банком у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України (ст. 27 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
54. Разом з тим статтями 67, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" надано Національному банку України право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
55. Верховний Суд в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 05.06.2020 у справі №920/653/18 звернув увагу на те, що до діяльності банку, визнаного проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, щодо якого введено тимчасову адміністрацію. Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Крім того, у постанові НБУ №293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку, а невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність вчиненого ним правочину.
56. З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що дії з перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочинами в розумінні норм цивільного законодавства, а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватись нікчемними.
57. Водночас, встановивши на підставі дослідження наданих сторонами доказів обставини виконання Банком платіжних доручень Відповідача щодо погашення заборгованості за Кредитним договором (погашення кредиту та відсотків), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача спірної заборгованості, адже зобов`язання за Кредитним договором є виконаними.
58. При цьому суди виходили з висновку про відсутність підстав для використання для зазначених банківських операцій консолідованого кореспондентського рахунку, який використовується для міжбанківських розрахунків, оскільки погашення кредиту за Кредитним договором відбулось всередині одного банку.
59. Наведений висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №920/653/18, про те, що вимога щодо проведення розрахунків через кореспондентські рахунки спрямована лише на позивача, оскільки кореспондентським є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Тобто кореспондентський рахунок може відкрити лише банківська установа, тому вимога щодо відкриття кореспондентського рахунку відповідачем і проведення ним розрахунків через кореспондентський рахунок не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
60. Зважаючи на необхідність забезпечення сталості та єдності судової практики, дотримання принципу правової визначеності як одного із аспектів верховенства права, віднесеного до основних засад господарського судочинства, при вирішенні цієї справи Суд враховує висновки щодо застосування норм права Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені в зазначеній постанові.
61. У зв`язку з наведеним Суд вважає безпідставними заперечення Позивача проти відхилення його доводів щодо нікчемності транзакцій з погашення кредитної заборгованості без використання консолідованого кореспондентського рахунку, адже вони суперечать наведеній правовій позиції, а також зводяться до встановлення інших обставин стосовно виконання Банком відповідних платіжних доручень, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи.
62. Також зважаючи на положення наведеної процесуальної норми, Суд не приймає до уваги аргументи Позивача про безпідставне відхилення його доводів щодо нікчемності Договору розірвання з підстав, визначених пунктами 1 і 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на його безоплатний характер та дання кредитору ОСОБА_1 переваг перед іншими кредиторами. Суд враховує, що згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами Договір розірвання укладений між Банком і Відповідачем внаслідок погашення кредиту за Кредитним договором шляхом здійснення оплати, яка підтверджується відповідними доказами. Тобто у зв`язку з укладенням Договору розірвання безоплатна відмова Банку від своїх вимог не відбулась.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не довів неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених судами обставин, не спростував висновки судів.
64. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних рішення і постанови.
Розподіл судових витрат
65. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "УПБ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі №911/571/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Кролевець
Судді Н. Губенко
В. Студенець