ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 912/2171/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Широбокова Л. П., Подобєд І. М., Кузнецова І. Л.
від 13.01.2020
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області
у справі № 912/2171/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до Приватного підприємства "Агроінвест-К"
про стягнення 64 705,33 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Агроінвест-К" про стягнення 31 082,60 грн пені, 4 909,41 грн 3% річних, 28 713,32 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11.08.2008 № КГ-39-08-2008 та договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 29.09.2008 № КГ-63-09-2008 щодо оплати товару.
2. Хід розгляду справи
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агроінвест-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 30 857,91 грн пені, 4 909,41 грн 3% річних, 28 713,32 грн інфляційних втрат, 1 762,00 грн судового збору, 3 300,00 грн витрат на правничу допомогу.
23 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у виконавчому провадженні №57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18 з вимогами: визнати неправомірними дії державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у виконавчому провадженні №57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18, котрі виразились у винесенні постанови Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 12.09.2019 про повернення наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; визнати незаконною (скасувати) постанову Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 12.09.2019 про повернення наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; визнати за період з 21.07.2019 по 12.09.2019 неправомірною бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у виконавчому провадженні №57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18 із врахуванням статей 10, 18, 26, 36, 48, 51 Закону України "Про виконавче провадження"; стягнути із Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн згідно з договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22.07.2019 № 22-07-2019.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2019 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у виконавчому провадженні №57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18 задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у виконавчому провадженні №57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18, котрі виразились у винесені постанови Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 12.09.2019 про повернення наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Визнано недійсною постанову Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 12.09.2019 про повернення наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Частково визнано за період із 21.07.2019 по 12.09.2019 неправомірною бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у виконавчому провадженні №57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18 із врахуванням статей 10, 18, 26, 36, 48, 51 Закону України "Про виконавче провадження". В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено. Стягнуто з Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на правничу допомогу у розмірі 1 750,00 грн згідно з договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22.07.2019 №22-07-2019.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2019 апеляційну скаргу Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2019 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у справі № 912/2171/18 залишено без змін.
3. Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 912/2171/18 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у справі № 912/2171/18.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що за період з 21.07.2019 по 12.09.2019 бездіяльність Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області визнана судом лише частково неправомірною, є можливим розподілити витрати позивача на професійну правничу допомогу порівну та стягнути з Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 2 000,00 грн таких витрат.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить змінити додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у даній справі та прийняти рішення, яким заяву позивача про стягнення з Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задовольнити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- судом апеляційної інстанції безпідставно здійснено відступлення від висновків та правових позицій Верховного Суду;
- всупереч статті 238 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване судове рішення складається лише із вступної, описової та резолютивної частин, а мотивувальна частина рішення фактично відсутня, оскільки суд вдався до описування і однобічного врахування поданого органом державної виконавчої служби відзиву на заяву та без надання належної оцінки із спростуванням доводів/позиції позивача;
- посилання суду апеляційної інстанції на часткове задоволення судом першої інстанції скарги позивача на дії державної виконавчої служби є безпідставним, оскільки за наслідками апеляційного провадження апеляційна скарга органу державної виконавчої служби була залишена без задоволення, тобто, на користь позивача відбулось рішення;
- спір у даній справі, а саме, подання скарги на дії/бездіяльність державної виконавчої служби, виник внаслідок бездіяльності Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області;
- заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права, так як висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі.
6. Доводи інших учасників справи
Від Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких відділ державної виконавчої служби просить залишити її без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Як встановлено судом апеляційної інстанції, внаслідок подання Бобринецьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2019 у справі №912/2171/18 відбувся розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Під час апеляційного провадження представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому адвокатом Грищенко О.М. заявлено заяву, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками апеляційного провадження за апеляційною скаргою Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області судом апеляційної інстанції прийнято постанову від 18.12.2019, якою апеляційну скаргу Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2019 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у справі № 912/2171/18 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника. Визначено строк подання позивачем заяви про витрати на професійну правничу допомогу та призначено розгляд такої заяви на 13.01.2020 о 14:30 год.
28 грудня 2019 року позивач надіслав на адресу суду апеляційної інстанції заяву про стягнення з Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги № 05-11-2019 від 05.11.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та адвокатом Грищенко О.М.; копію акта приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2019, який містить перелік наданих послуг, а також їх вартість в розмірі 4 000, 00 грн; квитанцію № 0.0.1568688167.1 від 28.12.2019 на суму 4000,00 грн, відповідно до якої позивач сплатив вказану суму адвокату.
Відповідач та Бобринецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області жодних міркувань щодо заяви позивача про розподіл судових витрат на правову допомогу не подав.
Враховуючи, що заперечень від учасників процесу щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу не надходило, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для зменшення заявлених витрат у сумі 4000,00 грн у суду відсутні.
У той же час, посилаючись на приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що бездіяльність Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області визнана судом першої інстанції лише частково неправомірною, суд апеляційної інстанції розподілив витрати позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції порівну та стягнув з Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області їх в сумі 2 000,00 грн. Тобто, половину суми, заявленої позивачем.
Суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості застосування у даному випадку частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України помилковими, з огляду на таке.
Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною, між тим процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.
Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб, при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що право суду застосувати приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України можливе за наявності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: - зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; - спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся внаслідок подання Бобринецьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2019 у справі № 912/2171/18.
Зазначена ухвала суду першої інстанції прийнята за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з частиною 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
У частині 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги (на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця) суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищезазначене, лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог.
Натомість, розгляд скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця та прийняття за наслідками такого розгляду відповідної ухвали, спір по суті не вирішується.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції помилково застосував у даному випадку приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд касаційної інстанції зазначає, що розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця регулюється спеціальною нормою процесуального закону, а саме, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України.
Так, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги № 05-11-2019 від 05.11.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та адвокатом Грищенко О.М.; копію акта приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2019, який містить перелік наданих послуг, а також їх вартість в розмірі 4 000, 00 грн; квитанцію №0.0.1568688167.1 від 28.12.2019 на суму 4 000,00 грн, відповідно до якої позивач сплатив вказану суму адвокату.
Таким чином, надавши оцінку усім наданим позивачем доказам, встановивши, що заявлені судові витрати доведені, документально обґрунтовані, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що апеляційна скарга Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у даній справі була залишена без задоволення, тобто, на користь позивача було ухвалено судове рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених витрат у сумі 4 000,00 грн.
Натомість, помилково застосувавши у даному випадку приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції необґрунтовано розподілив витрати позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції порівну та безпідставно стягнув з Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області таких витрат в сумі 2 000,00 грн.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки під час касаційного провадження встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, суд касаційної інстанції, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає необхідним змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити.
2. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 912/2171/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
3. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 912/2171/18 змінити, виклавши пункти 1, 2 її резолютивної частини в наступній редакції:
"Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
Стягнути з Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (місцезнаходження: 27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Шевченка, 101-а; ідентифікаційний номер 34783721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (місцезнаходження: 03187, м. Київ, пр. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315; ідентифікаційний номер 38039872) 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.".
4. В іншій частині додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 912/2171/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.А. Кролевець
В.І. Студенець