ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 912/96/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
- відповідачів 1 та 2 - Галушка С.І. (адвокат);
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Кіровоградської області
(суддя - Кабакова В.Г.)
від 17.05.2021
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Коваль Л.А., судді - Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.)
від 26.08.2021
у справі за позовом ОСОБА_1
до: 1. Фермерського господарства «Степове»;
2. ОСОБА_2 ;
3. ОСОБА_3
про витребування майна та зобов`язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У січні 2021 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фермерського господарства «Степове» (надалі - ФГ «Степове», відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , відповідач 2), ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 , відповідач 3) з вимогами (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 22.02.2021) про:
- витребування від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , майно ФГ «Степове» як цілісного майнового комплексу, до складу якого входить майно, набуте фермерським господарством на підставах, що не заборонені законом, в тому числі майно (рухоме та нерухоме), що належить фермерському господарству, право оренди земельних ділянок, майнові права та інші права, що належать фермерському господарству;
- зобов`язання уповноваженого суб`єкта державної реєстрації за Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчинити необхідні реєстраційні дії щодо реєстрації за ОСОБА_1 прав єдиного засновника ФГ «Степове».
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на майно - цілісний майновий комплекс ФГ «Степове», оскільки в порушення статті 22 Закону України «Про фермерське господарство» не було укладено договорів про відчуження цілісного майнового комплексу та не приймалось жодних рішення, чим порушені права позивача, як засновника ФГ «Степове».
1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач 1 стверджував, що ОСОБА_1 , як фізична особа, ніколи не набував на праві власності нерухоме майно - цілісний майновий комплекс ФГ «Степове» та не реєстрував за собою право власності на таке нерухоме майно. Також відповідач вказував, що ОСОБА_1 на підставі договору безоплатної передачі корпоративних прав набув не право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс ФГ «Степове», а на корпоративні права (частку в статутному капіталі).
2. Фактичні обставини справи, установлені судами
2.1. 29.01.2010 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний) укладено договір безоплатної передачі корпоративних прав, відповідно до якого дарувальник безоплатно передав, а обдаровуваний прийняв в дар корпоративні права на ФГ «Степове» на умовах, визначених у договорі. Зазначені корпоративні права належать дарувальнику на підставі статуту (п. 1 договору). Під корпоративними правами, зазначеними в п. 1 договору, розуміється право на управління та отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі його ліквідації відповідно до вимог чинного законодавства (п. 2 договору).
2.2. Згідно з рішенням засновника ФГ «Степове» № 3 від 01.02.2010, ОСОБА_1 приступив з 01.02.2010 до виконання прав засновника та голови ФГ «Степове» у зв`язку з передачею корпоративних прав на умовах, викладених у договорі від 29.01.2010.
2.3. В статуті ФГ «Степове», затвердженому рішенням єдиного засновника № 3 від 01.02.2010 вказано, що засновником господарства є ОСОБА_1 .
2.4. Рішенням ОСОБА_1 від 13.04.2012, прийнятого ним, як єдиним засновником ФГ «Степове», вирішено створити статутний капітал господарства у сумі 1 500,00 грн та затвердити відповідні зміни до статуту господарства.
2.5. Відповідно до Змін до статуту ФГ «Степове», затверджених рішенням єдиного засновника ( ОСОБА_1 ) від 13.04.2012 та зареєстрованих 17.04.2012, було доповнено розділ 6 статуту, зокрема пунктами 6.11 «Статутний капітал господарства та його розподіл між засновниками та членами Господарства», відповідно до п. 6.11.1 якого, у господарстві створюється статутний капітал в сумі 1 500,00 грн та згідно п. 6.11.2 «Засновники та члени вносять частки до статутного капіталу та володіють частками у Статутному капіталі господарства у наступному співвідношенні: ОСОБА_1 - 1 500,00 грн, що складає 100% статутного капіталу господарства».
2.6. Крім того, пунктом 6.11.3 вказаних Змін до статуту було визначено, що частка в статутному капіталі може бути відчужена засновником чи членом господарства іншим особам за власним рішенням.
2.7. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 17.04.2012, засновником ФГ «Степове» зазначено ОСОБА_1 із розміром внеску до статутного капіталу 1 500,00 грн.
2.8. В подальшому, між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ФГ «Степове», відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати 100% статутного капіталу ФГ «Степове» у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність 100% статутного капіталу ФГ «Степове» і сплатити обговорену грошову суму, встановлену за домовленістю сторін.
2.9. Відповідно до п. 2.1. договору розрахунки за цим договором здійснені у готівковій формі шляхом сплати покупцем визначеної у п. 1.4. цього договору суми продавцю, згідно з належною йому часткою, яку він отримав від покупця повністю до підписання цього договору.
2.10. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за відчужувані 100% статутного капіталу ФГ «Степове», які зазначені у п. 1.2. цього договору.
2.11. У 4 розділі договору передбачено, що:
- право власності на 100% статутного капіталу ФГ «Степове», що зазначені у п.1.2 цього договору, переходить до покупця з моменту державної реєстрації змін до установчих документів ФГ «Степове» (п.4.2);
- з моменту державної реєстрації змін до установчих документів ФГ «Степове», продавець втрачає всі права та обов`язки щодо відчужуваної частини статутного капіталу ФГ «Степове», що були обумовлені статусом засновника цього господарства (п.4.3);
- з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів ФГ «Степове» - відбувається одночасний перехід до покупця всіх прав та обов`язків, що належали продавцю, як засновнику ФГ «Степове» (п.4.4).
2.12. Матеріали реєстраційної справи містять: оригінал договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ФГ «Степове», в якому в графі «дата укладення» зазначено 2012 рік, Статут в редакції 2012 року, зареєстрований 11.06.2012 згідно з яким засновником господарства є ОСОБА_2 , а також рішення єдиного засновника селянського (фермерського) господарства «Степове» ОСОБА_2 про звільнення з 11.06.2012 ОСОБА_1 з посади голови селянського (фермерського) господарства «Степове» за його власним бажанням від 11.06.2012, з яким ОСОБА_1 ознайомився 11.06.2012.
2.13. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 15.01.2021, засновником ФГ «Степове» зазначено ОСОБА_2 із розміром внеску до статутного капіталу 179 685,00 грн та ОСОБА_3 із розміром внеску до статутного капіталу 1 815,00 грн.
2.14. Відповідно до договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ФГ «Степове» від 10.07.2018, ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 1% статутного капіталу ФГ «Степове» у власність. Відповідні зміни в реєстрі зареєстровані 16.07.2018.
2.15. Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 про вихід із складу засновників; відповідні зміни щодо складу учасників не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3.2. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з таких обставин:
- доказів реєстрації за ОСОБА_1 , як фізичною особою, права власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс ФГ «Степове», не надано;
- докази укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ФГ «Степове» від 30.03.2012 відсутні;
- продаж фермерського господарства може здійснюватися, зокрема, шляхом відчуження корпоративних прав на нього (продаж частки у статутному капіталі) або шляхом продажу підприємства, як єдиного (цілісного) майнового комплексу;
- ОСОБА_1 було відчужено належну йому частку статутного капіталу господарства ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ФГ «Степове»;
- доводи позивача про підробку договору не знайшли свого підтвердження.
3.3. Місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів належними доказами, що він не знав про існування цього договору та не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви, тому вимога про визнання недійсним договору не розглядалася.
3.4. Суд попередніх інстанцій також вказали, що предмет позову не відповідає п.п. «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», оскільки позивачем заявлено вимогу про витребування майна ФГ «Степове», як цілісного майнового комплексу, а не частки у статутному капіталі ФГ «Степове».
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
4.1. 07.09.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4.2. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 66 114 Господарського кодексу України, статей 191 657 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 2012 рік), статей 1, 19, 20, 21, 22 Закону України «Про фермерське господарство» та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 904/686/19. Скаржник стверджує, що фермерське господарство є специфічним суб`єктом господарювання. Основою (матеріальною складовою) фермерського господарства є майно, яке належить на праві власності сім`ї голови господарства, а господарство може замінювати свого власника лише членами сім`ї голови господарства.
4.3. Скаржник вказує, що правовідносини у справах № 802/899/18-а (провадження № К/9901/63000/18), № 906/1336/19 (провадження № 12-2гс21) та № 910/17777/19 та у справі, що переглядається не є аналогічними, в тому числі за предметом позову, проте однаковою є суть проблемного питання правозастосування щодо невизначеності та неурегульованості оборотоздатності корпоративних прав фермерського господарства.
4.4. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18, на яку посилались суди попередніх інстанцій, не підлягає застосуванню, оскільки правовідносини не є подібними зі справою, яка переглядається, оскільки при розгляді справи № 908/2606/18 ВП ВС вирішувала питання щодо можливості застосування аналогії при встановленні порядку виходу особи із членів господарства. Скаржник вважає, що поняття «виходу з членів господарства» і «відчуження корпоративних прав» не є тотожними.
4.5. Також скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки суди не застосували до спірних правовідносин спеціальну норму статті 22 Закону України «Про фермерське господарство», яка встановлює особливий порядок відчуження корпоративних прав господарства за яким новий власник (покупець за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу господарства) реєструє статут господарства в новій редакції тобто набуває відповідних корпоративних прав, і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
4.6. У відзиві на касаційну скаргу ФГ «Степове» просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи та вимоги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши наявні матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
5.2. До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України «Про фермерське господарство»).
5.3. Згідно із частинами першою, третьою статті 20 Закону України «Про фермерське господарство» майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.
5.4. Майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
5.5. Таким майном, у розумінні статті 190 ЦК України, є частка у статутному капіталі господарської організації.
5.6. Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначені Законом України «Про фермерське господарство».
5.7. Аналіз положень Закону України «Про фермерське господарство» свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку.
5.8. Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств.
5.9. Питання відчуження часток та виходу члена зі складу фермерського господарства не врегульоване ані статутом ФГ «Степове», ані Законом України «Про фермерське господарство», ані іншими нормативними актами. Тому відповідно до частини першої статті 8 ЦК України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
5.10. У постанові від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду вже зазначала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України «Про фермерське господарство».
5.11. Частиною шостою статті 20 Закону України «Про фермерське господарство» закріплено лише право члена фермерського господарства на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві, розмір та порядок отримання якої визначаються Статутом фермерського господарства.
5.12. Частинами другою, третьою статті 22 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено можливість продажу фермерського господарства як ЦМК, визначивши, що за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.
5.13. До складу цілісного майнового комплексу згідно з приписами частини першої статті 22 Закону України «Про фермерське господарство» віднесено майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.
5.14. Однак частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не входить до складу цілісного майнового комплексу, адже не належить фермерському господарству, а є власністю його членів.
5.15. До того ж за змістом частини другої статті 22 Закону України «Про фермерське господарство» відчуження цілісного майнового комплексу допускається лише за цивільно-правовими угодами та на підставі відповідного рішення членів фермерського господарства.
5.16. Судами встановлено, що ОСОБА_1 було відчужено належну йому саме частку статутного капіталу господарства ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ФГ «Степове», а 11.06.2012 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та зареєстровано статут господарства в новій редакції, відповідно до якого єдиним засновником та головою господарства став ОСОБА_2 .
5.17. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що позивач, посилаючись на п.п. «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», помилково просить витребувати майно ФГ «Степове», як цілісного майнового комплексу, а не частки у статутному капіталі ФГ «Степове», оскільки позивачем відповідачу 2 передавалась саме 100% частки статутного капіталу.
5.18. Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, з огляду на те, що позивач просить витребувати цілісний майновий комплекс, при цьому, передавши на підставі договору купівлі - продажу лише частку у статутному капіталі.
5.19. Доводи скаржника про необхідність врахування правового висновку, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі № 904/686/19 судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що у вказаній справі, на відміну від справи, що переглядається, суди встановили, що фермерське господарство вибуло з володіння власників поза їх волею, що є підставою для його витребування відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.
5.20. Твердження позивача, що господарство може замінювати свого власника лише членами сім`ї голови господарства судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на таке.
5.21. У постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16 викладено такі правові висновки:
- фермерське господарство як юридична особа наближена за своїми ознаками до підприємств корпоративного типу, має певні особливості, а саме: воно засновано на членстві, а також майновій та особистій трудовій участі його членів, яка є обов`язковою; коло учасників/членів фермерського господарства обмежується членами сім`ї; діяльність фермерського господарства може стосуватися лише фермерства (п. 143);
- така специфіка правового статусу фермерського господарства щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства зумовлює неможливість набуття статусу члена господарства юридичними особами та особами, не пов`язаними родинними або сімейними зв`язками з існуючими членами господарства (п. 144);
- поза межами сімейних/родинних зв`язків такий суб`єкт господарювання існувати не може, адже якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом, діяльність фермерського господарства припиняється (пункт 4 частини першої статті 35 Закону України «Про фермерське господарство») (п. 145).
5.22. У пункті 146 вказаної постанови зазначено, що відповідні обмеження щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються у випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеною статтею 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов`язково члену своєї сім`ї, адже бути головою фермерського господарства має право будь-яка особа і не вимагається, щоб вона була пов`язана родинними/сімейними стосунками з відчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.
5.23. Заперечення скаржника, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18, на яку посилались суди попередніх інстанцій, не підлягала застосуванню, оскільки правовідносини не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, судом касаційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що суди посилались на вказану постанову лише в контексті можливості застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю. Відступів від вказаної позиції ВП ВС не було.
5.24. Доводи скаржника, що правовідносини у справах № 802/899/18-а (провадження № К/9901/63000/18), № 906/1336/19 (провадження № 12-2гс21) та № 910/17777/19 та у справі, що переглядається не є аналогічними, в тому числі за предметом позову, проте однаковою є суть проблемного питання правозастосування щодо невизначеності та неурегульованості оборотоздатності корпоративних прав фермерського господарства Верховний Суд відхиляє, оскільки позивач не обґрунтував вказану підставу з посиланням на відповідний пункт частини 2 статті 287 ГПК України.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктами 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі № 912/96/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
Л. Стратієнко