?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 913/214/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Міщенка І. С., Краснова Є. В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 (колегія суддів: Фоміна В. О. - головуючий, Білоусова Я. О., Крестьянінов О. О.) та рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 (суддя Фонова О. С.), а також додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 (колегія суддів: Фоміна В. О. - головуючий, Білоусова Я. О., Шевель О. В.)
за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації
до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України";
2) Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство";
3) Державного підприємства "Старобільське лісомисливське господарство",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області,
про витребування земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Заступник керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, в якому просив витребувати на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації з чужого незаконного володіння Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області земельну ділянку площею 15,1063 га з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1795743844209), яка розташована в адміністративних межах Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського (колишнього Білокуракинського) району Луганської області, за межами смт Лозно-Олександрівка.
1.2 Позов обґрунтовано тим, що передача земельної ділянки у комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади відбулася з порушення норм земельного та лісового законодавства, за відсутності волі власника земельної ділянки - держави в особі Луганської обласної державної адміністрації, адже на момент проведення інвентаризації частина земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 перебувала в постійному користуванні Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Білокуракинське ЛМГ").
1.3 На думку прокурора, право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а саме Проектом організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" з урахуванням приписів пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення інвентаризації земель та віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення).
1.4 Оскільки рішенням неуповноважених органів сформовано земельну ділянку, яка накладається на землі лісогосподарського призначення, виникає необхідність захисту інтересів держави шляхом витребування земельної ділянки, яка на даний час перебуває у чужому незаконному володінні Лозно-Олександрівської селищної ради.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.10.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024, відмовлено у позові.
2.2 Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до пункту 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України підтвердження права постійного користування земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, за відсутності державного акту на таке право, можливо, по-перше, з дати набрання цією нормою чинності - з 29.03.2006 та щодо земельних лісових ділянок, які були надані у постійне користування до цієї дати (раніше надані землі), чого прокурор не довів.
2.3 З огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності підстав набуття ДП "Білокуракинське ЛМГ" права постійного користування земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 № 35, ураховуючи, що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформувалася тільки 22.03.2018, суд дійшли висновку, що обраний прокурором спосіб захисту права не відповідає змісту порушення, яке, як уважає прокурор, мало місце.
2.4 Спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення прав позивача до стану, який мав місце до стверджуваного прокурором порушення права держави, а не безпідставно надавати позивачеві нові блага, у вигляді зареєстрованого права власності на земельну ділянку, площа якої більша на 0,0588 га, ніж площа земельної ділянки, яка в силу перехідних положень Лісового кодексу України, на думку прокурора, перебувала на праві постійного користування у лісгоспу.
2.5 Обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявний статус земельної ділянки, тобто її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує таке віднесення до цієї категорії та не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.
2.6 Додатковою постановою суд апеляційної інстанції стягнув з прокуратури на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 21 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовив.
2.7 Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, зважаючи на сталу правову позицію представника відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції та інших господарських спорів у подібних правовідносинах (№№ 913/50/22, 913/202/23, 913/205/23, 913/214/23), кількістю підготовлених процесуальних документів в суді апеляційної інстанції та кількістю судових засідань, апеляційний господарський суд вважав заявлену суму компенсації витрат у розмірі 36 000,00 грн надмірною. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість фіксованого гонорару за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 50 % (15 000,00 грн), а також 6000,00 грн за участь адвоката у судових засіданнях.
3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційних скаргах прокуратура просить скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову, а також відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
3.2 На обґрунтування касаційних скарг скаржник посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновків щодо застосування норми пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України (в чинній редакції з 29.03.2006), викладених у постановах Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 25.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 27.01.2015 у справі № 21-570а14, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц, від 24.05.2023 у справі № 367/3254/15-ц, від 16.08.2023 у справі № 676/4200/21, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 911/2523/20;
2) суди не врахували висновку щодо необхідності застосування ефективного способу захисту прав позивача, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 925/378/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 26.02.2020 у справі № 210/5659/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц;
3) суди не врахували висновку щодо застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони"), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 686/17618/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.11.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18.
4) суди не врахували викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц висновку щодо застосування положень статті 387 ЦК України (в контексті того, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності);
5) суди не врахували викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21 висновку щодо застосування положень статей 76- 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме про те, що інформація, надана ВО "Укрдержліспроект", а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами;
6) суди не врахували висновків щодо застосування норм статей 126 129 ГПК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 06.06.2019 у справі № 752/4513/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19,від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18 та від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19; застосували статтю 124 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, відповідно до яких особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені; застосували статті 124 129 ГПК без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), у якій Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками;
7) відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України (в чинній редакції з 29.03.2006) в подібних правовідносинах щодо правових підстав набуття державними лісогосподарськими підприємствами права постійного користування земельними лісовими ділянками; щодо дати виникнення в держави права власності на земельну лісову ділянку з огляду на відсутність державного акта, тобто до її формування та державної реєстрації права власності за державою; щодо встановлення факту, які землі слід розуміти раніше наданими в користування до 28.03.2006 включно;
8) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 123 125 126 ЗК України (в чинній редакції станом на 06.02.2006) в подібних правовідносинах у контексті того, з якого саме моменту державні лісогосподарські підприємства є постійними користувачами лісової земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту, або ж набувають право постійного користування, або ж земельна ділянка є наданою - чи з часу прийняття відповідного рішення, на яке посилається суд першої інстанції (не уточнюючи, яке саме рішення це має бути), чи з часу одержання державного акта (державної реєстрації права постійного користування), як це передбачено статтями 125 126 ЗК України, чи з часу відображення земельної лісової ділянки на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування;9) суди не дослідили зібрані в справі докази планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування: Проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ", "Таксаційний опис лісових насаджень", "План лісових насаджень Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ", планшет № 6, витяг із Поземельної книги, з яких беззаперечно встановлено, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду України, та які розроблено на підставі розпорядження голови Білокуракинської РДА від 06.02.2006 № 35.
3.3 У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що суди у відповідності до норм матеріального та процесуального права надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради від 06.12.2005 № 39/2 надано згоду на надання в постійне користування ДП "Білокуракинське ЛМГ" земельних ділянок площею 247,4 га, в т.ч. сіножаття - 147,0 га, пасовища - 100,4 га - під заліснення із земель державної власності. Пунктом 2 вказаного рішення вирішено клопотати перед Білокуракинською РДА про прийняття відповідного розпорядження.
4.2 Розпорядженням голови Білокуракинської РДА Луганської області від 06.02.2006 № 35 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі" надано згоду на надання в постійне користування та на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 860,0 га.
4.3 У пункті 1 вищезазначеного розпорядження вказано: дати згоду на надання в постійне користування та на розробку технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 860 га, в т.ч. пасовищ 476,6 га та сіножатей 383,4 га під заліснення, в т.ч. по Тимошинській сільській раді - 125,6 га, з них пасовищ - 99,6 га, сіножатей 26 га, по Червоноармійській сільській раді - 124,9 га, з них пасовищ 124,9 га, по Дем`янівській сільській раді - 77,87 га, з них пасовищ 25,7 га та сіножатей 52,1 га, по Шарівській сільській раді - 9,1 га, з них сіножатей 9,1 га, по Курячівській сільській раді - 31,7 га, з них сіножатей 31,7 га, по Білокуракинській селищній раді - 26,1 га, з них пасовищ 26,1 га, по Лозно-Олександрівській селищній раді - 333,2 га, з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га, по Олексіївській сільській раді - 6,4 га, з них 6,4 га пасовищ, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель державної власності на території, які заданими державного земельного кадастру враховуються в Тимошинській, Червоноармійській, Дем`янівській, Шарівській, Курячівській, Олександрівській, Олексіївській сільських радах та Білокуракинській, Лозно-Олександрівській селищних радах.
4.4 Пунктом 2 вказаного розпорядження зобов`язано ДП "Білокуракинське ЛМГ" замовити в землевпорядній організації розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки, які надаються під заліснення. Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки подати для розгляду та затвердження Білокуракинській районній державній адміністрації. Приступити до використання земель після встановлення землевпорядною організацією меж земельних ділянок в натурі та отримання документів, що посвідчують право постійного користування на землю.
4.5 У 2009 році на підставі вказаного розпорядження Харківська державна лісовпорядна експедиція розробила "Проект організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ", згідно з яким, як зазначає прокурор, спірну земельну ділянку орієнтовною площею 15,0475 га, включено до кварталу № 29 виділи № 2, 3 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ".
4.6 Відповідно до наявної в матеріалах справи копії відповіді ВО "Укрдержліспроект" ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 14.12.2021 № 760 на запит Луганської обласної прокуратури повідомлено, що діючий на даний час Проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" було, згідно діючого на той час законодавства, погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Луганській області і затверджено Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Повідомлено, що новий Проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" знаходиться на стадії погодження і затвердження, тому на даний час діє Проект минулого лісовпорядкування.
4.7 Однак надана прокурором до матеріалів справи копія проекту не містить відповідної відмітки про таке погодження. Із наданої прокурором копії додатку № 4 до Поекту "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період" суди встановили, що у графі "лісництво" зазначено "Білокуракинське, Лозно-Олександрівське", у графі "прийнято" "860", у графі "підстави для приймання" "Розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 № 35", у той же час графи "рік" та "від кого прийнято" не заповнені.
4.8 Прокурор в якості доказів на підтвердження приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення також надав один з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування - Планшет № 6 лісовпорядкування 2007 року ДП "Білокуракинське ЛМГ". У нижньому лівому кутку цього планшету зазначено, що його складено на підставі матеріалів лісовпорядкування 1993 року та даних відділів земельних ресурсів. Загальна площа - 385 га. При цьому копія зазначеного планшету не містить посилань на розпорядження від 06.02.2006 № 35, відсутні підписи осіб, які його склали, а також відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.
4.9 Водночас суди також встановили, що розпорядженням голови Білокуракинської РДА Луганської області від 18.10.2023 № 227 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем?янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександропільської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області. Визначено і віднесено земельні ділянки загальною площею 843,3376 га до категорії земель сільськогосподарського призначення.
4.10 На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, зокрема, земельній ділянці площею 15,1063 га присвоєно кадастровий номер 4420955700:16:002:0273. Відомості про вказану земельну ділянку 12.09.2018 внесено до Державного земельного кадастру. Земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення.
4.11 22.03.2019 право державної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ГУ Держгеокадастру у Луганській області.
4.12 18.06.2019 наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" № 1187-сг вирішено передати Лозно-Олександрівській селищній об`єднаній територіальній громаді, в особі Лозно-Олександрівської селищної ради, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради, Мирненської, Солідарненської сільських рад Білокуракинського району Луганської області, згідно з актом приймання-передачі.
4.13 18.06.2019 ГУ Держгеокадастру у Луганській області та Лозно-Олександрівська селищна рада підписали акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Луганській області передало із державної власності сільськогосподарського призначення, а Лозно-Олександрівська селищна об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 77 загальною площею 1062,0328 га, згідно з додатком, в тому числі земельну ділянку, площею 15,1063 га з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 (пункт 55 додатку до акту приймання-передачі).
4.14 ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" листом від 26.04.2023 № 162 та доданою схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 повідомило Луганську обласну прокуратуру, що вказана земельна ділянка має частковий перетин з землями державного лісового фонду ДП "Білокуракинське ЛМГ" Лозно-Олександрівського лісництва, квартал 29 виділи 2, 3 орієнтована площа перетину становить 15,0475 га.
4.15 Луганська обласна державна адміністрація - військова адміністрація листом від 30.05.2023 № 4/01.01-13-2141 повідомила прокуратуру про те, що інформація про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 у постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ" в облдержадміністрації відсутня. Питання передачі в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради з облдержадміністрацією не погоджувалося. ДП "Білокуракинське ЛМГ" або інші органи, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України про ймовірну наявність порушень вимог чинного законодавства при розпорядженні землями лісового фонду з 2019 року не зверталися. Оскільки земельна ділянка має лише частковий перетин із землями лісогосподарського призначення, з метою запобігання необґрунтованого виведення із обігу сільськогосподарських земель та захисту права власності Лозно-Олександрівської селищної ради на частину земельної ділянки, яка є землями сільськогосподарського призначення, у разі пред`явлення позовної заяви при визначенні змісту позовних вимог просила витребувати тільки ту частину земельної ділянки, що є землями лісогосподарського призначення.
4.16 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.17 Відповідно до частини 2 статті 5 ЛК України (тут і далі в чинній редакції станом на 06.02.2006) віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством. При цьому згідно з частинами 1- 2 ЛК України користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.
4.18 Частиною 1 статті 57 ЗК України (тут і далі в чинній редакції станом на 06.02.2006) передбачено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
4.19 Верховний Суд зазначає, що застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14).
4.20 Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
4.21 Відповідно до пункту "б" частини 3 статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
4.22 У пункті 93 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, на яку правомірно послалися суди попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.
4.23 Згідно з частинами 1, 3, 5, 6 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проєктами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проєкту відведення земельної ділянки. Проєкт відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
4.24 Таким чином, рішення уповноваженого органу про надання згоди на розроблення проекту відведення земельних ділянок (частина 5 статті 123 ЗК України) є початковим етапом і має проміжний характер та без рішення уповноваженого органу про затвердження проєкту землеустрою та надання землі в постійне користування (частина 6 статті 123 ЗК України) не є належним документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою.
4.25 Так, суди за наявними у справі матеріалами встановили відсутність рішення уповноваженого органу про затвердження проєкту землеустрою та надання землі в постійне користування ДП "Білокуракинське ЛМГ" відповідно до частини 6 статті 123 ЗК України, як і відсутність доказів наявності погодження відповідного рішення про передачу земель ДП "Білокуракинське ЛМГ" в порядку статті 17 ЛК України.
4.26 Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
4.27 Однак суди зазначили, що зі змісту розпорядження 06.02.2006 № 35 неможливо достеменно встановити, до якої групи земель відносилася спірна земельна ділянка (пасовища чи сіножаті) та чи увійшла вона до складу земель загальною площею 333,2 га, які передавались у постійне користування ДП "Білокуракинське ЛМГ".
4.28 При цьому суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання про залучення до участі у справі спеціаліста та з урахуванням його пояснень у сукупності зі всіма наявними у справі доказами та встановленими обставинами дійшов висновку про те, що прокурор належними та допустимими доказами вищезазначеного також не довів, адже не надав відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку що передавалась згідно розпорядження від 06.02.2006 № 35. У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що в судовому засіданні спеціалістом Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Павловим Романом Сергійовичем було надано відповіді на питання учасників справи.
4.29 Стаття 19 ЗК України містить перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. При цьому віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини 1 та 2 статті 20 ЗК України).
4.30 Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, пункт 37).
4.31 Водночас суди зазначали, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження переведення спірної земельної ділянки до категорії земель лісового фонду (лісогосподарського призначення) в порядку, визначеному частиною 2 статті 20 ЗК України.
4.32 Оскільки прокурор не довів факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування ДП "Білокуракинське ЛМГ" до 28.03.2006 включно, відсутні підстави вважати спірну земельну ділянку раніше наданими землями.
4.33 Таким чином, суди попередніх інстанцій застосували пункт 5 Прикінцевих положень ЛК України з урахуванням висновків Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначених у підпункті 1 пункту 3.2 цієї постанови.
4.34 Верховний Суд вважає, що суди дослідили всі докази, наявні в матеріалах справи, і за результатами їх досліджень дійшли своїх правових висновків. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.35 У зв?язку з викладеним колегія суддів вважає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах, відображених у підпункті 5 пункту 3.2 цієї постанови, як і доводи скаржника, викладені у підпункті 9 пункту 3.2 цієї постанови, зводяться виключно до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, тому не можуть бути підставою для скасування судових рішень.
4.36 Щодо підпунктів 2, 3, 4 пункту 3.2 цієї постанови колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що за висновками Великої Палати Верховного Суду вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема, шляхом витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані, на підставі статей 387 388 ЦК України (постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
4.37 Водночас помилковий висновок судів, зазначений у пунктах 2.4 та 2.5 цієї постанови, не призвів до ухвалення неправильних по суті судових рішень, а тому не може бути достатньою підставою для їх скасування з урахуванням частини 2 статті 309 ГПК України, адже у цій справі відмова у віндикаційному позові ґрунтується саме на недоведеності прокурором позовних вимог.
4.38 Доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності висновків Верховного Суду, зазначені у підпунктах 7 та 8 пункту 3.2 цієї постанови, є суперечливими по-перше з огляду на викладене у пунктах 4.22-4.23, 4.25-4.28, 4.32 цієї постанови, а по-друге, зважаючи на встановлені судами обставини справи, враховуючи, що Верховний Суд не встановив порушень судами під час ухвалення судових рішень законодавства, відсутні підстави для формування висновків щодо усіх питань, які скаржник порушує.
4.39 Також у касаційній скарзі прокурор посилається на те, що суд першої інстанції протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання щодо залучення спеціаліста та у зв?язку з цим дійшов хибних висновків при дослідженні наявних у справі доказів, однак колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції задовольнив відповідне клопотання та залучав спеціаліста, про що йдеться у пункті 4.28 цієї постанови. Тому відсутні правові підстави для скасування судових рішень з цих підстав.
4.40 Отже, колегія суддів в межах доводів, викладених у касаційній скарзі та в межах розгляду справи у суді касаційної інстанції перевірила правильність застосування судами норм матеріального права, а також дотримання норм процесуального права та дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвалених судових рішень, адже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність позову.
4.41 Крім того, з подібних підстав Верховний Суд постановою від 30.04.2024 залишив без змін судові рішення у справі № 913/50/22.
Щодо додаткової постанови суду апеляційної інстанції
4.42 За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.
4.43 27.02.2024 до суду апеляційної інстанції відповідач надав додаткові пояснення, у яких також заявив про судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та просив надати час для подання суду необхідних доказів на підтвердження судових витрат. У судовому засіданні 27.02.2024 представник відповідача в порядку частини 8 статті 129 ГПК України заявив про надання строку на подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу. Відповідні докази із заявою відповідач надіслав 04.03.2024. Тобто у строк, передбачений частиною 8 статті 129 ГПК України.
4.44 Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідач долучив до матеріалів справи: ордер про надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2023 серія АН № 1113216, копію договору про надання правової допомоги від 20.02.2023 № 20/02/23 між відповідачем та адвокатом Сутковим А. М., копію додаткової угоди від 27.06.2023 № 1 та копію акта від 27.02.2024 № 7 до зазначеного договору.
4.45 За умовами пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди від 27.06.2023 № 1), адвокат зобов`язується: надавати клієнту консультації з питань земельного, містобудівного, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права, здійснити представництво прав та інтересів клієнта при розгляді справ у судах загальною юрисдикції, господарських та адміністративних, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
4.46 На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється клієнту (пункт 2.4 договору).
4.47 Правова допомога, передбачена предметом цього договору за супровід розгляду справи в суді першої інстанції, оплачується клієнтом виконавцю у вигляді фіксованого гонорару успіху у розмірі 30 000,00 грн, фіксованого гонорару успіху у розмірі 30 000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також фіксованого гонорару успіху у розмірі 30 000,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції. Гонорар успіху - винагорода виконавця за судове рішення на користь клієнта. У випадку ухвалення судового рішення, котре лише частково задовольняє інтереси клієнта, розмір гонорару успіху полягає корегуванню за домовленістю сторін.
4.48 Додатково оплачується: участь виконавця у судових засіданнях у розмірі 3000,00 грн за одне судове засідання; добові в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження для участі у судових засіданнях у розмірі 670,00 грн; вартість проїзду з м. Львів до місця слухання справи на залізничному транспорті (пункт 4.1 договору).
4.49 Надання виконавцем послуг та прийняття їх замовником підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг. В разі непідписання акта наданих послуг протягом трьох днів з дня вручення без письмових зауважень, такий акт автоматично вважається підписаним. Акт передається будь-яким прийнятним для сторін способом, в тому числі поштовим, електронним, факсимільним зв`язком тощо (пункт 4.3 договору).
4.50 27.02.2024 сторони договору підписали акт № 7 про наступне: постановою Східного апеляційного господарського суду Луганської області від 27.02.2024 у справі № 913/214/23 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін; у клієнта залишилося право власності на земельну ділянку площею 15,1063 га, кадастровий номер 4420955700:16:002:0273, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Лозно-Олексндрівській селищній раді Сватівського району Луганської області.
4.51 У акті зазначено, що адвокат на виконання договору надав клієнту наступні нетарифіковані послуги: правовий аналіз апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, розробка стратегії захисту клієнта, роз`яснення клієнту способів захисту прав та інтересів у господарському судочинстві, підготовка та подання до суду додаткових пояснень та клопотань, представництво інтересів клієнта у судових засіданнях та тарифіковані послуги: представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 06.02.2024 (у режимі відеоконференції) - 3000,00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 27.02.2024 (у режимі відеоконференції) 3000,00 грн, гонорар успіху - 30 000,00 грн, загальна сума складає 36 000,00грн.
4.52 Водночас, беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, зважаючи на сталу правову позицію представника відповідача під час розгляду цієї справи судом першої інстанції та інших господарських спорів у подібних правовідносинах (в інших справах), кількістю підготовлених процесуальних документів в суді апеляційної інстанції та кількістю судових засідань, суд апеляційної інстанції вважав заявлену суму компенсації витрат надмірною. З огляду на що відповідно до положень статей 123 126 129 ГПК України дійшов висновку про обґрунтованість фіксованого гонорару за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 50 % (15 000,00 грн), а також 6000,00 грн за участь адвоката у судових засіданнях.
4.53 Приймаючи додаткову постанову, суд взяв до уваги те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
4.54 При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи прокурора з підстав неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, адже застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин цієї справи, а також інших чинників. Однак прокурор не зазначив, яким саме чином неподання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат завадило йому належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
4.55 Колегія суддів не погоджується із доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції прийняв додаткову постанову без урахування зазначених скаржником правових висновків у підпункті 6 пункту 3.2 цієї постанови, адже зміст оскаржуваного судового рішення не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.
4.56 За вказаних обставин підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних скарг немає.
4.57 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 315 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 913/214/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді І. С. Міщенко
Є. В. Краснов