ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 913/262/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А.- головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "РИСК"
на ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.11.2023 (суддя Голенко І. П.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (головуючий суддя Медуниця О. Є., судді Істоміна О. А., Радіонова О. О.,)
за скаргою Фермерського господарства "РИСК" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Костянтина Павловича
у справі № 913/262/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО"
до відповідача Фермерського господарства "РИСК"
про стягнення 673 396,27 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Господарський суд Луганської області рішенням від 17.02.2023 у цій справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" (далі - ТОВ "ТБ "НОВААГРО", стягувач) до Фермерського господарства "РИСК" (далі - ФГ "РИСК", боржник) про стягнення 673 396,27 грн задовольнив частково. Стягнув з відповідача неустойку у розмірі 240 111,81 грн, штраф у розмірі 72 214,07 грн, судовий збір у сумі 8 737,31 грн. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення попередньої оплати у розмірі 361 070,39 грн відмовив.
2. Господарський суд Луганської області додатковим рішенням від 01.03.2023 у цій справі стягнув з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "ТБ "НОВААГРО" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23 000,00 грн.
3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 10.05.2023 рішення Господарського суду Луганської області від 17.02.2023 у справі № 913/262/22 у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 361 070,39 грн скасував, та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "ТБ "НОВААГРО" про стягнення з ФГ "РИСК" попередньої оплати у розмірі 361 070,39 грн задовольнив. Стягнув з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "ТБ "НОВААГРО" попередню оплату у розмірі 361 070,39 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 363,63 грн, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 499,27 грн.
4. На виконання вказаних судових рішень позивачу видано три судові накази від 30.05.2023 у справі № 913/262/22.
5. ФГ "РИСК" (боржник) 16.10.2023 звернувся до Господарського суду Луганської області зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Костянтина Павловича.
6. За змістом скарги боржник просив:
- поновити ФГ "РИСК" строк на звернення до господарського суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича у відкритті виконавчих проваджень від 21.08.2023 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та всіх прийнятих у межах зазначених виконавчих проваджень постанов;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження від 21.08.2023 № НОМЕР_2 та вжиття заходів примусового виконання наказу від 30.05.2023 у справі № 913/262/22, виданого Господарським судом Луганської області, про стягнення з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "ТБ "НОВААГРО" неустойки у розмірі 240 111,81 грн, штрафу у розмірі 72 214,07 грн, судового збору у сумі 8 737,31 грн;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 21.08.2023 та вжиття заходів примусового виконання наказу № 913/262/22 від 30.05.2023, виданого Господарським судом Луганської області, про стягнення з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "ТБ "НОВААГРО" попередньої оплати у розмірі 361 070,39 грн, 1 363,63 грн судового збору за подання позовної заяви, 6 499,27 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження від 21.08.2023 № НОМЕР_4 та вжиття заходів примусового виконання наказу від 30.05.2023 у справі № 913/262/22, виданого Господарським судом Луганської області, про стягнення з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "ТБ "НОВААГРО" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23 000,00 грн;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень від 21.08.2023 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та скасувати всі прийняті в межах означених виконавчих проваджень постанови;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича скасувати постанову про об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_5;
- стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича або за рахунок ТОВ "ТБ "НОВААГРО" на користь ФГ "РИСК" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23 000,00 грн.
7. Скарга на дії приватного виконавця обґрунтована тим, що виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 відкрито в місті Києві з порушення правил територіальної юрисдикції, оскільки відсутні докази наявності майна боржника в м. Києві, а юридичним та фактичним місцезнаходженням боржника та його майна є с. Невське Сватівського району Луганської області.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
8. Господарський суд Луганської області ухвалою від 18.10.2023 у цій справі відмовив у задоволенні клопотання ФГ "РИСК" про поновлення строку на звернення до господарського суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича в частині всіх прийнятих у межах виконавчих проваджень постанов та постанови про об`єднання виконавчих проваджень.
9. Зазначеною ухвалою місцевий господарський суд, крім іншого, прийняв до розгляду скаргу ФГ "РИСК" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Костянтина Павловича в частині вимог про:
- визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження від 21.08.2023 № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу від 30.05.2023 у справі № 913/262/22, виданого Господарським судом Луганської області, про стягнення з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "ТБ "НОВААГРО" неустойки у розмірі 240 111,81 грн, штрафу в розмірі 72 214,07 грн, судового збору у сумі 8 737,31 грн;
- визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження від 21.08.2023 № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу від 30.05.2023 у справі № 913/262/22, виданого Господарським судом Луганської області, про стягнення з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "ТБ "НОВААГРО" попередньої оплати у розмірі 361 070,39 грн, 1 363,63 грн судового збору за подання позовної заяви, 6 499,27 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги;
- визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження від 21.08.2023 № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу від 30.05.2023 у справі № 913/262/22, виданого Господарським судом Луганської області, про стягнення з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "ТБ "НОВААГРО" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23 000,00 грн;
- зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень від 21.08.2023 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4;
- стягнення за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича або за рахунок ТОВ "ТБ "НОВААГРО" на користь ФГ "РИСК" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23 000,00 грн.
10. В іншій частині скаргу залишено без розгляду.
11. Господарський суд Луганської області ухвалою від 08.11.2023, залишеною без змін у постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у цій справі, відмовив у задоволенні скарги ФГ "Риск" про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Костянтина Павловича в частині вимог, визначених ухвалою від 18.10.2023.
12. Судові рішення мотивовано тим, що стягувач надав докази (копію платіжної інструкції від 17.08.2023 № 3469057) на підтвердження знаходження майна боржника (у цьому випадку наявності відкритого банківського рахунку в Акціонерному товаристві "ОТП Банк", який зареєстрований у м. Києві) у виконавчому окрузі міста Києва (виконавчому окрузі приватного виконавця Мельниченка К. П.), що це є підставою для відкриття виконавчого провадження, оскільки сама собою наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є місто Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. ФГ "Риск", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.11.2023 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким скаргу ФГ "Риск" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка К. П. задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Черкасигаз Збут" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 19 Конституції України, частин першої, другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 3, 21 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", частин першої, другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", частини першої статті 60, пункту 6 частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 177 190 1066 Цивільного кодексу України та статей 11, 86, 210, 236 Господарського процесуального кодексу України.
15. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 905/2419/18, від 26.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14, а також висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15.
Позиція інших учасників справи
16. До Верховного Суду від ТОВ "ТБ "НОВААГРО" 12.03.2024 (в межах строку для подання відзиву, який встановлено ухвалою Суду від 27.02.2024 у справі № 913/262/22) надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
17. Оскільки, касаційне провадження у цій справі суд відкрив ухвалою від 27.02.2024, а матеріали справи надійшли до суду касаційної інстанції 01.04.2024, то Суд вважає, що він розглянув цю справу в розумні строки.
Стислий виклад обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями
18. Господарський суд Луганської області видав стягувачу (ТОВ "ТБ "НОВААГРО") на виконання рішення Господарського суду Луганської області від 17.02.2023 у справі № 913/262/22, додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 01.03.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 три накази від 30.05.2023 № 913/262/22.
19. Як встановили суди попередніх інстанцій, ТОВ "ТБ "НОВААГРО" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К. П. із заявою (б/н від 17.08.2023) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Луганської області від 30.05.2023 у справі № 913/262/22.
20. Суди попередніх інстанцій зазначили, що до заяви стягувач додав оригінали судових наказів від 30.05.2023 та копію платіжної інструкції № 3469057 від 17.08.2023 на підтвердження відкритого на ім`я боржника, ФГ "РИСК" банківського рахунку в Акціонерному товаристві "ОТП Банк" НОМЕР_1.
21. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко К. П., розглянув заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження та додані до неї документи, постановами від 21.08.2023 відкрив виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 з примусового виконання наказів Господарського суду Луганської області від 30.05.2023 у справі № 913/262/22 за місцезнаходженням майна боржника у м. Києві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
22. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
24. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
25. Відмовляючи у задоволенні вимог, заявлених у скарзі ФГ "РИСК" про визнання неправомірними дій та скасування постанов приватного виконавця Мельниченка К. П. про відкриття виконавчих проваджень, суд апеляційної зазначив інстанції про відсутність у поданій до суду скарзі доводів, які можуть свідчити про порушення приватним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" щодо правил територіальної юрисдикції під час відкриття ним виконавчих проваджень у цій справі.
26. Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
27. Відповідно до частин першої, другої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
28. Згідно з частинами першою, третьою статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
29. Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 цього Закону).
30. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
31. У пункті 5 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.
32. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").
33. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
34. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
35. Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
36. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
37. Згідно із частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
38. Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
39. Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
40. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
41. Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документа визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.
42. Отже, зі змісту частин першої, другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" вбачається, що приватний виконавець має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та, відповідно, на яку поширюється компетенція цього приватного виконавця (така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15 та у постанові Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 905/2419/18).
43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
44. За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
45. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа (пункт 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
46. Відповідно до абзацу 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ / копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
47. Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію, як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
48. Зазначена норма Інструкції (у разі якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов`язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов`язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині перші статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
49. З огляду на викладене стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення, має довести саме обставини знаходження майна боржника в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
50. Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).
51. Крім того, відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
52. За змістом пункту 21 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.
53. Згідно з частиною другою статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
54. З аналізу норм статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документа до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.
55. Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.
56. З огляду на викладене до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дій, направлених на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника.
57. Отже, відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм, як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками - доданими стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказами місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі й грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження.
58. Отже за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна в межах виконавчого округу приватного виконавця, зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, виконавець має підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм, як місцезнаходження майна боржника.
59. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 905/2419/18.
60. Так, предметом спору у цій справі є постанови приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень за місцезнаходженням майна боржника, а саме банківського рахунку, відкритого відповідачем у банківський установі, що розташовується в м. Києві (Акціонерне товариство "ОТП Банк").
61. Надаючи оцінку доводам скаржника, суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. При цьому грошові кошти, у розумінні чинного законодавства, вважаються майном (глава 13 Цивільного кодексу України).
62. Так, вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій встановили, що стягувач, звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження в обґрунтування підстав звернення до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва за місцезнаходженням майна боржника, надав докази на підтвердження того, що боржник має рахунок у фінансовій установі Акціонерне товариство "ОТП Банк" (код фінансової установи 300528), номер рахунку НОМЕР_1 .
63. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції, Суд зазначає про необхідність врахування положень статті 93 Цивільного кодексу України згідно з якими, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
64. Відповідно до положень статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами та наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
65. У контексті положень цивільного законодавства щодо поняття "юридична особа", її представництва та філії, Суд виходить з того, що у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" роз`яснюються вживані в ньому терміни.
66. Так, відповідно до положень наведеної статті: банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.
67. У статті 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" врегульовано порядок відкриття відокремлених підрозділів банку на території України.
68. Зокрема, відповідно до положень наведеної статті банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України. Банк зобов`язаний забезпечити відповідність діяльності відокремленого підрозділу вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Банк зобов`язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу банку у визначених Національним банком України випадках. Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку та про зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків на підставі повідомлення банку. Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу. Вимоги до повідомлення банку про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу, порядок включення відомостей про відокремлені підрозділи банку та зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.
69. Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
70. Таким чином, аналіз чинного законодавства Цивільного кодексу України та Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, правовий статус філії, відділення, представництва банку на законодавчому рівні регламентований нормативно-правовими актами Національного банку України.
71. Так, відповідно до пункту 53 розділу VIII про відокремлені підрозділи банку на території України постанови Національного банку країни від 22.12.2018 № 149 "Про затвердження Положення про ліцензування банків" зазначається, що банк може створювати на території України відокремлені підрозділи, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (філії, відділення тощо), та відокремлені підрозділи, які виконують функції представництва та захисту інтересів банку та не здійснюють банківської діяльності (представництва). Банк може надавати банківські послуги за допомогою інших каналів обслуговування (банкомати, платіжні термінали, пункти самообслуговування, мобільні пристрої тощо), які не є відокремленими підрозділами банку. Відокремлений підрозділ банку має відповідати таким вимогам: 1) наявність керівника, який діє на підставі виданої банком довіреності; 2) здійснення діяльності на підставі положення, затвердженого уповноваженим органом банку; 3) місцезнаходження в приміщенні, яке не належить до житлового фонду; 4) наявність щонайменше одного працівника, чиє робоче місце розташоване в приміщенні відокремленого підрозділу банку та який перебуває в цьому відокремленому підрозділі переважну частину робочого часу. Банк під час створення відокремленого підрозділу зобов`язаний присвоїти йому власний унікальний в межах банку цифровий/символьно-цифровий код підрозділу згідно зі своєю внутрішньою системою реєстраційної кодифікації. Положення про відокремлений підрозділ має містити його повне найменування та місцезнаходження. Положення про відокремлений підрозділ, який здійснює банківську діяльність від імені банку, має містити перелік видів діяльності, банківських та інших фінансових послуг, які здійснює / надає відокремлений підрозділ від імені банку. Цей перелік може включати лише ті види діяльності, банківські та інші фінансові послуги, які має право здійснювати та надавати банк.
72. Аналіз наведених вище приписів Закону України "Про банки і банківську діяльність" та постанови Національного банку країни від 22.12.2018 № 149 "Про затвердження Положення про ліцензування банків" свідчить, що з метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених банком, банк може відкривати структурні одиниці (філії, відділення тощо), і таке відкриття може здійснюватися на балансі банку.
73. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 925/791/21.
74. Суди попередніх інстанцій з`ясували з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, що згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України від 21.08.2023 про наявні рахунки у боржників, а також рахунки, відкриті боржником через свої відокремлені підрозділи, на запит приватного виконавця Мельниченка К.П., ФГ "Риск" (податковий номер 13411093) станом на дату відкриття виконавчих проваджень має рахунок у фінансовій установі Акціонерне товариство "ОТП Банк" (код фінансової установи 300528), номер рахунку НОМЕР_1.
75. На офіційному сайті Національного банку України за посиланням https://bank.gov.ua/ua/supervision/institutions?page=1&perPage=5&search=&status=1&type%5B%5D=1&uid=300528&suid=&date_from=&date_to=&subordinate_units=1&fb_date_from=&fb_date_to= міститься інформація, що фінансова установа - Акціонерне товариство "ОТП Банк" (код банку (МФО) 300528) зареєстроване за адресою 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43.
76. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство "ОТП Банк" (код ЄДРПОУ) зареєстроване за зазначеною вище адресою.
77. Як встановили суди попередніх інстанцій, стягувачем надано копію платіжної інструкції, тобто фактичні докази наявності відкритого рахунку боржника в банку (копію платіжної інструкції № 3469057 від 17.08.2023) на підтвердження знаходження майна боржника (у цьому випадку наявності відкритого банківського рахунку в АТ ОТП Банк, який зареєстрований у м. Києві) у виконавчому окрузі міста Києва (виконавчому окрузі приватного виконавця Мельниченка К. П.), яка зазначена стягувачем при подачі заяви про примусове виконання саме на виконання абзацу 30 пункту 3 розділу III "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції. Тобто, у матеріалах справи є докази надання стягувачем підтвердження місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця Мельниченка К. П.
78. Отже, з урахуванням положень статей 93 95 Цивільного кодексу України, статті 3, 6, 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та статей 2, статей 23, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Верховний Суд зазначає, що станом на дату відкриття виконавчих проваджень боржник має рахунок у фінансовій установі Акціонерне товариство "ОТП Банк", яке зареєстроване за адресою 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, дійшов вірного висновку про те, що надані стягувачем приватному виконавцю докази належним чином засвідчують факт знаходження майна боржника у м. Києві за територіальним округом діяльності приватного виконавця Мельниченка К. П.
79. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оспорювані боржником постанови приватного виконавця Мельниченка К. П. від 21.08.2023 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 з примусового виконання наказів Господарського суду Луганської області від 30.05.2023 у справі № 913/262/22 не суперечить частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки були винесені за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника, який був доведеним стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення суду, а приватний виконавець прийняв до виконання судові накази за наявності доказів того, що місце виконання цього наказу знаходиться у межах його виконавчого округу.
80. Таким чином, встановивши, що відкриття виконавчих проваджень відбулося на території м. Києва за наявності належних доказів, що засвідчують факт знаходження майна боржника за територіальним округом діяльності приватного виконавця Мельниченка К. П., суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що такі дії приватного виконавця при відкритті виконавчих проваджень у цій справі не порушують територіальну юрисдикцію.
81. Таким чином, з огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.
82. Крім того, Верховний Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушення правил територіальної юрисдикції при відкритті приватним виконавцем виконавчих проваджень у цій справі відповідають нормам законодавства України та не суперечать висновкам, викладених у постановах Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 905/2419/18, від 26.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14, а також висновкам, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15.
83. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
84. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
85. Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
86. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.
87. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
88. За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати
89. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "РИСК" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 913/262/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ємець
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова