06.02.2023

№ 913/266/20(711/10273/17)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 913/266/20(711/10273/17)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - головуючого, Огородніка К. М., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Громак В. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021

у справі № 913/266/20(711/10273/17)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

до відповідачів: 1) фізичної особи ОСОБА_1 ; 2) фізичної особи ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс-Агро"; Служба у справах дітей Черкаської міської ради

про звернення стягнення на предмет іпотеки

в межах справи №913/266/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл"

до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Луганської області в межах справи про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебувала справа за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро", Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання позичальником ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро" умов кредитного договору від 11.09.2013 №09-2013, укладеного із ПАТ "Український інноваційний банк" як підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки майнового поручителя ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.02.2021 у справі №913/266/20 (711/10273/17) (суддя Масловський С. В.) позов задоволено частково; в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №09-2013 від 11.09.2013, укладеним між ПАТ "Укрінбанк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") та ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро", що станом на 01.10.2017 складає 2 015 374,42 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 191,9 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0579 га, що розташовані у м. Черкаси та належать ОСОБА_1 . Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 (колегія суддів: Россолов В. В. - головуючий, Склярук О. І., Слободін М. М.) рішення Господарського суду Луганської області від 09.02.2021 у справі №913/266/20 (711/10273/17) скасовано в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Українська інноваційна компанія" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 09.02.2021 у справі №913/266/20 (711/10273/17).

Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначено п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Так, ПАТ "Українська інноваційна компанія" стверджує, що Східний апеляційний господарський суд не застосував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №826/14033/17, від 19.04.2019 у справі №826/11199/16, від 24.02.2021 у справі №826/5325/16, від 03.11.2020 у справі №826/18320/16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №922/2144/16 та від 27.02.2020 у справі №922/1134/17, а також постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 по справі №910/16898/19.

В обґрунтування наведених підстав оскарження зазначено про помилковість висновків апеляційного суду, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є належними кредитором та іпотекодержателем у спірних правовідносинах із врахуванням того, що зміна найменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є реорганізацією юридичної особи та жодним чином не впливає на права та обов`язки такої юридичної особи; ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" з ідентифікаційним кодом 05839888 є однією і тією ж юридичною особою з одним і тим же обсягом прав та обов`язків.

Заявник касаційної скарги вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 з огляду на не тотожність суб`єктного складу у справі №925/698/16 із справою, яка розглядається, що виключає преюдицію. Крім того, на думку ПАТ "Українська інноваційна компанія", Велика Палата Верховного Суду у справі №925/698/16 не сформувала чітких та однозначних висновків щодо застосування норм права, а саме: ст. 104 та глави 50 ЦК України, ст. ст. 2, 15, 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У відзиві ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ПАТ "Українська інноваційна компанія" залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 913/266/20(711/10273/17).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2021 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 913/266/20(711/10273/17) до оприлюднення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №910/4475/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2022 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 913/266/20(711/10273/17); розгляд справи призначено на 29.06.2022.

28.06.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ПАТ "Українська інноваційна компанія" про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю явки в судове засідання представників боржника, які перебувають за межами міста Києва, у зв`язку із гострим дефіцитом пального та окрім того, неможливістю узгодити правову позиції у справі, оскільки керівні органи ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебувають на території міста Сєверодонецьк, де ведуться активні бойові дії.

Колегія суддів розглянувши вказане клопотання дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч.2 ст. 202 цього Кодексу.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів у тому числі і в суді касаційної інстанції.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Як вбачається із матеріалів справи, учасники справи належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, виходячи зі змісту ст. ст. 202 216 ГПК України.

Явка представників сторін у судове засідання Касаційного господарського суду обов`язковою не визнавалась, вимоги та доводи ПАТ "Українська інноваційна компанія" викладені у касаційній скарзі.

Неявка представника ПАТ "Українська інноваційна компанія" в судове засідання 29.06.2022 не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ПАТ "Українська інноваційна компанія" про відкладення розгляду справи.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились.

Крім того, 29.06.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А. Ю., у якому заявник просить відкласти розгляд справи №913/266/20(711/10273/17) до розгляду касаційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "Укрінбанк" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 913/266/20 і у випадку скасування касаційним судом ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №913/266/20 - зупинити касаційне провадження у справі №913/266/20(711/10273/17) до розгляду апеляційним судом апеляційних скарг на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.05.2020 про відкриття провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія", посилаючись на не неможливість, на думку заявника, розгляду касаційної скарги ПАТ "Українська інноваційна компанія" у справі №913/266/20(711/10273/17), до вирішення питання про правомірність відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Перевіривши доводи зазначеного клопотання представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А. Ю. , колегія суддів на вбачає підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2013 між ПАТ "Український інноваційний банк" (банк) та ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро" (позичальник) укладено кредитний договір №09-2013, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 1 293 592,99 грн на термін до 12.02.2018.

Граничним терміном повернення кредиту є 12.02.2018 (п. 3.5.1. договору в редакції додаткової угоди №2 до кредитного договору від 12.02.2015).

Відповідно до пп. 3.7.1. кредитного договору №09-2013, в редакції додаткової угоди від 12.02.2015 №2, забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором є:

-житловий будинок та земельна ділянка, що є власністю ОСОБА_1 (майновий поручитель) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (предмет застави/іпотеки);

-порука фізичної особи ОСОБА_2 . Розпорядження (відчуження) предмета застави можливе лише за письмовою згодою банку.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку; договір залишається чинним до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором (повної сплати позичальником заборгованості за кредитом, процентів, інших платежів за договором відповідно до умов договору).

11.09.2013 між ПАТ "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_1 (іпотекодавець), яка є майновим поручителем за ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро" (позичальник за кредитним договором) укладено іпотечний договір №09-2013-1з, відповідно до умов якого, іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №09-2013 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 11.09.2013, з урахуванням додаткової угоди №1 від 16.12.2013, додаткової угоди №2 від 12.02.2015 до нього, та тих, що будуть укладені в майбутньому між іпотекодержателем та позичальником, згідно з яким іпотекодержатель на визначених в ньому умовах надає, а позичальник зобов`язаний повернути в термін до 12.02.2018 включно кредит в розмірі 1 293 592,99 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами згідно з пп.3.4.1. кредитного договору, а також банківських комісій, пені та штрафів у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Іпотекодавець з метою забезпечення виконання, передбачених кредитним договором зобов`язань передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з підвалом, загальною площею 191,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0579 га, кадастровий номер 7110136400:02:074:0052, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, у тому числі здійсненими поліпшеннями предмету іпотеки, без видачі заставної. Іпотека за цим договором є попередньою (п. 1.2. іпотечного договору).

Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок з підвалом та земельна ділянка, що є власністю іпотекодавця, а саме:

-п. 2.1.1 житловий будинок з підвалом, літ. "Е-2, пд", загальна площа 191,9 кв.м, житлова площа 47,1 кв.м, огорожа (№6-9), замощення (ІІ), який розташований за адресою: м.Черкаси, пров. Рози Люксембург, буд. 42.

Відповідно до пп. 3.2.3. іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки і повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату позичальником основного боргу, процентів, комісій, неустойки відповідно до умов кредитного договору, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язань, необхідних витрат на утримання предмета іпотеки ,а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо).

Відповідно до пп. 3.2.7 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з пп. 3.2.12 договору, якщо в момент настання терміну виконання позичальником зобов`язань (в тому числі по сплаті будь - яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до кредитного договору), забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані; у разі виникнення у нього права вимагати дострокового виконання позичальником, забезпечених іпотекою за цим договором.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором (в тому числі у випадку прострочення чергових платежів) іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 6.1. іпотечного договору).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підстав рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання. При цьому позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі (п. 6.3., п. 6.4.), або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 6.2. іпотечного договору).

Реалізація предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (п. 7.1. іпотечного договору).

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивоване тим, що ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою, а відтак ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним кредитором та іпотекодержателем у спірних правовідносинах. При цьому місцевий господарський суд вказав про відсутність підстав для врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, оскільки: 1) відповідна постанова не є остаточною у вирішенні справи; 2) такі правові висновки не мають преюдиціального значення при розгляді даного спору. Одночасно суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову; відмовивши частково в задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом; пені за порушення повернення кредиту; інфляційних нарахувань за порушення строків погашення відсотків за кредитом; інфляційних нарахувань за порушення повернення кредиту виходячи з того, що 22.10.2016 постановою Правління НБУ №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків позивача змінився, внаслідок чого останній втратив право на отримання відсотків за користування кредитом після 22.03.2016 та похідних від нього вимог.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що правом на реалізацію забезпечення виконання кредитного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки наділений кредитор/іпотекодержатель, яким за умовами договору є ПАТ "Укрінбанк".

Східний апеляційний господарський суд зазначив, що зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно- правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні ст. 108 ЦК України (ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні ст. 109 ЦК України (ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні ст. 106 ЦК України (ст. ст. 83 - 85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ, однак такого погодження апеляційним судом не встановлено.

Апеляційний суд виходив з того, що правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої ст. 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія" не доведено.

Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.

Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", апеляційний суд дійшов висновку, що останнє не набуло прав банку, а відтак не є належними кредитором та іпотекодержателем у спірних правовідносинах, а відтак не є належним позивачем у такому спорі, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Ухвалюючи вказану вище постанову, Східний апеляційний господарський суд керувався правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Таким чином, враховуючи наведене, правом на реалізацію забезпечення виконання кредитного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки наділений кредитор/іпотекодержатель, яким, як встановлено апеляційним судом, за умовами іпотечного договору є ПАТ "Український інноваційний банк".

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Правлінням Національного банку України було прийнято постанову 01.10.2015 №659/БТ "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.12.2015 №934 "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згодом Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" прийнято постанову 22.03.2016 № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк", а Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

13.07.2016 наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту у редакції від 13.07.2016 ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 залишена без змін.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28.03.2017 змінено найменування акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03.04.2017 (реєстраційна дія №10701200000007396).

Відповідно до п. 1.1 статуту у редакції від 18.03.2017 ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №826/14033/17 визнано незаконними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 09.08.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №826/14033/17 залишено без змін.

За змістом ст. ст. 80 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення глави 7 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з ч. ч. 1 і 7 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" реорганізація банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам. Ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Главою 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено порядок реорганізації банку. За змістом ст. ст. 26, 27 цього Закону банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

За змістом ч. ч. 1, 2, 4 ст. 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Статут банку обов`язково має містити таку інформацію про банк: 1) найменування банку (повне та скорочене); 2) його місцезнаходження; 3) організаційно-правову форму; 4) види діяльності, які має намір здійснювати банк; 5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; 6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; 7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону; 8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; 10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків; 11) положення про аудиторську перевірку банку; 12) положення про органи внутрішнього аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

Отже, як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні ст. 108 ЦК України (ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні ст. 109 ЦК України (ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні ст. 106 ЦК України (ст. ст. 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що в результаті організаційних змін банку від 13.07.2016 та від 28.03.2017 нова банківська установа відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" згідно із законодавчо встановленою процедурою.

Права банку щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами. У зв`язку з цим не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (ч. 6 ст. 38, ч. 1 та 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні - загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.03.2020 у справі № 905/1342/17.

Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова "банк" та виключення з видів своє діяльності "банківської діяльності" без дотримання вимог банківського законодавства.

Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", а відтак касаційний суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав банку та права вимоги до ОСОБА_1 за іпотечним договором від 11.09.2013 №09-2013-1з.

Водночас колегія суддів відхиляє аргументи ПАТ "Український інноваційний банк" щодо обґрунтованості посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, оскільки Східним апеляційним господарським судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі не як преюдиція, а як правозастосування у подібних правовідносинах.

З цих же підстав касаційний суд відхиляє посилання заявника касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19.

У касаційній скарзі ПАТ "Українська інноваційна компанія" зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду у справах №826/14033/17, від 19.04.2019 у справі №826/11199/16, від 24.02.2021 у справі №826/5325/16, від 03.11.2020 у справі №826/18320/16, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 905/1328/17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №192/309/18 та від 18.09.2019 у справі №303/4128/17, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 812/10224/13-а та від 07.03.2018 у справі №К/9901/10396/18; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 922/2144/16.

Так, у справі № 826/14033/17 розглядався спір за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та НБУ про визнання протиправними та скасування постанову Правління Національного банку України № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Постановою Окружного адміністративного міста Києва від 14.12.2017, що залишена без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та Верховного Суду від 09.08.2019, позов задоволено у повному обсязі.

Крім того, постановою Окружного адміністративного міста Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 22.03.2016 № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" з моменту її прийняття та визнано протиправним і скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" з моменту його прийняття.

У справі № 826/11199/16 постановою Окружного адміністративного міста Києва від14.04.2017 відмовлено у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування дій приватного нотаріуса (зміна керівника юридичної особи, зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна видів діяльності ПАТ "Укрінбанк"). Підставою відмови у позові була відсутність порушеного права останнього з огляду на те, що суб`єктом погодження змін до статуту банку є НБУ, а не позивач.

Предметом спору у справі № 922/1134/17 були вимоги розпорядника майна про скасування реєстраційних дій та витребування майна з чужого незаконного володіння. У вказаній справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що первісний правочин з відчуження права вимоги було укладено не органом управління ПАТ "Укрінбанк", а особою, яка вважала себе його правонаступником за кредитними договорами - ПАТ "Укрінком", що може свідчити про відсутність у такої особи необхідного обсягу цивільної дієздатності та бути підставою для визнання недійсним такого правочину відповідно до ст. ст. 215 203 ЦК України, однак зазначені обставини судами не перевірялися, оскільки не були предметом заявлених розпорядником майна вимог у даній справі. У даному випадку первісний правочин з відчуження майнових прав до фінансової компанії було вчинено ПАТ "Укрінком", що виключає можливість ототожнення повноважень її органів управління з належним органом управління банком після запровадження щодо нього тимчасової адміністрації, яким є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та вимагає судового дослідження наявності у такої особи необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення правочину від імені банку ПАТ "Укрінком".

У межах справи № 826/18320/16 ПАТ "Українська інноваційна компанія" оскаржувалось рішення Міністерства юстиції України за результатами скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо ПАТ "Укрінбанк". У цій справі Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду підтримав висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову з тих підстав, що оскаржуване рішення Міністерства юстиції України прийняте без дотримання таких критеріїв: за відсутності повноважень у скаржника на звернення зі скаргою, подання скарги з пропуском строків, а також за наявністю відповідного рішення за аналогічною скаргою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування.

У межах справи № 922/2144/16 про банкрутство юридичної особи (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020) предметом спору була вимога фізичної особи-підприємця до ТОВ "Оптимум Фактор" та ПАТ "Укрінком" про визнання недійсними договору факторингу та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором. Судовими рішеннями у цій справі позивачу було відмовлено у задоволенні позову з підстав відсутності у нього права або законного інтерес, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи, що у справі № 913/266/20 (711/10273/17) предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки, а суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності ПАТ "Українська інноваційна компанія" набуття прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк", правовідносини у наведених заявником касаційної скарги справах не є подібними із правовідносинами у даній справі, зважаючи на різні предмети спорів, підстави позовів, суб`єктний склад учасників відносин, встановлені судами фактичні обставини. Зазначене зумовлює різне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у кожній із вказаних справ.

Решта наведених у касаційній скарзі доводів фактично зводяться до незгоди з встановленими апеляційним судом фактичними обставинами справи та зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Отже, аргументи, викладені ПАТ "Українська інноваційна компанія" у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила допущених судом апеляційної інстанцій фундаментальних порушень при розгляді спору у цій справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПАТ "Українська інноваційна компанія" без задоволення, а постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №913/266/20(711/10273/17) - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає витрати зі сплати судового збору, згідно з ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 240 300 301 314 315 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" - залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №913/266/20(711/10273/17) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Огороднік К. М.

Пєсков В. Г.