ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 913/412/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.
за участю представників:
Позивача: Лисенко В.О.
Відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2019
(головуючий - Пуль О.А., судді Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.)
та рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2019
(суддя Корнієнко В.В.)
у справі №913/412/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа"
про стягнення 34 091 498,89 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ " НАК"Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" (далі - КП "Лисичанськтепломережа") про стягнення 27 896 203,07 грн основного боргу, 2 284 087,30 грн пені, 1 042 373,21 грн 3% річних та 2 868 835,31 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 5058/1718-БО-20 від 06.09.2017 щодо своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 24.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Лисичанськтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 27 896 203,07 грн боргу, 1 042 373,21 грн 3% річних, 2 868 835,31 грн інфляційних втрат, судовий збір в сумі 477 111,17 грн. В решті позову (про стягнення 2 284 087,30 грн пені) відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем обґрунтовано наявність заборгованості відповідача по оплаті отриманого природного газу, а тому наявні підстави для стягнення боргу, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.
У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені суди посилались на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність якого спрямована на надання та вироблення вказаних послуг на території проведення АТО, тоді як, положеннями Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон України від 13.01.2015 № 85-VIII), введено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції до завершення цих заходів .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача 2 284 087,30 грн пені.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині прийняті без всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII, пункту 27 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику", статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки судами не враховано, що позивач не є енергопостачальною компанією, а тому Закон України від 13.01.2015 № 85-VIII не поширює свою дію на спірні правовідносини.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Від відповідача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.09.2017 між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Лисичанськтепломережа" укладено договір №5058/1718-БО-20, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2017 -2018 роках -природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (далі по тексту - договір).
9. Згідно із пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 5215,5 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис.куб.м): жовтень 318,4; листопад 815,0; грудень 1019,4; січень 1138,3; лютий 1011,5; березень 912,9.
10. Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 7907,20 грн, крім того, ПДВ 20%, усього, з ПДВ - 9488,64 грн.
11. Згідно з пунктами 3.7, 3.8 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
12. Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
13. Згідно з пунктом 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
14. Відповідно до пункту 12.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє у частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
15. Сторонами договору протягом грудня 2017 - березня 2018 року підписано акти приймання-передачі природного газу, а саме: - акт від 31.12.2017 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями у грудні 2017 року на суму 6 042 328,00 грн (636,796 тис.куб.м); - акт від 31.01.2018 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями у січні 2018 на суму 8 102 245.32 грн (853,889 тис.куб.м); - акт від 28.02.2018 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями у лютому 2018 на суму 6 770 951,17 грн (713,585 тис.куб.м); - акт від 31.03.2018 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями у березні 2018 року на суму 6 980 678,58 грн (735,688 тис.куб.м).
16. В порушення умов договору відповідач за отриманий природний газ у встановлений договором строк не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 27 896 203,07 грн.
17. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення 27 896 203,07 грн основного боргу, 2 284 087,30 грн пені, 1 042 373,21 грн 3% річних та 2 868 835,31 грн інфляційних втрат.
Позиція Верховного Суду
18. Суд зазначає, що, як вбачається із матеріалів касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України", рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду позивачем оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 2 284 087,30 грн пені, в іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.
19. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права саме в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 2 284 087,30 грн пені, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
20. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
21. Частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
22. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
23. Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
24. Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
25. Статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
26. Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
27. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
28. У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
29. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
30. За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
31. Суди попередніх інстанцій встановили наявність заборгованості відповідача перед позивачем, дійшли висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 27 896 203,07 грн боргу, з урахуванням 1 042 373,21 грн 3% річних та 2 868 835,31 грн інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по оплаті отриманого природного газу.
32. Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій в частині відмові у позові щодо стягнення пені у розмірі 2 284 087,30 грн, виходячи з наступного.
33. Статтею 1 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
34. Положеннями статті 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
35. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
36. У пункті 5 статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.
37. Пунктом 6 статуту позивача (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (п.п. 3, 18).
38. Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
39. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
40. Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
41. З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII.
42. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 913/66/18 від 18.01.2019.
43. З огляду на наведене, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача в касаційній скарзі про те, що норми Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII не підлягають застосуванню до позивача у справі, оскільки він не був і не є енергопостачальною компанією відповідно до визначення, яке міститься в пункті 27 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", а природний газ не є предметом договору постачання енергоресурсів, відповідно до положень статті 275 Господарського кодексу України та статті 714 Цивільного кодексу України.
44. Водночас, відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
45. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (пункт 1 частини першої статті 13 цього Закону в зазначеній редакції).
46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.07.2019 основним видом діяльності відповідача є, зокрема, постачання пари та гарячої води.
47. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у місті Крімінна Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.
48. Враховуючи встановлене, суди дійшли висновку, що наведені положення Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.
49. Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною 2 статті 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII, а тому обґрунтовано відмовили у позові щодо стягнення з відповідача 2 284 087,30 грн пені.
50. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18, оскільки, як вказувалось питання правозастосування положень Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII врегульовано, зважаючи на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019.
51. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши усі фактичні обставини справи та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені.
52. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
53. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень в частині відмови у позові, отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
54. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
55. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).
56. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову щодо стягнення пені, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування рішення та постанови відсутні.
Розподіл судових витрат
57. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2019 у справі № 913/412/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А.Кролевець
Судді Н.М. Губенко
В.І.Студенець