ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/1351/16 (914/3795/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс"
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.12.2021
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022
у справі № 914/1351/16 (914/3795/21)
за розглядом заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр управління нерухомістю"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Хотел"
Акціонерне товариство "Банк Альянс"
у межах справи № 914/1351/16
за заявою ініціюючого кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд"
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест"
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Львівської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 914/1351/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (далі - ТОВ "Трускавецьінвест", боржник).
До Господарського суду Львівської області була подана заява ТОВ "Трускавецьінвест" в особі ліквідатора Бондаренка В.А. про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви в межах справи №914/1351/16, в якій заявник просив накласти арешт на таке нерухоме майно: нежитлову будівлю (спальний корпус санаторію "Женева") загальною площею 2451,8 кв.м., що розташована за адресою Львівська обл., м.Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 63 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 77738346115); земельну ділянку, кадастровий номер 4611500000:02:001:0006, загальною площею 0,0934 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, що розташована за адресою Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, земельна ділянка 63 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 76682646115); нежитлову будівлю ("SPA-Wellnes" центр з басейнами) загальною площею 7228,6 кв.м., що розташована за адресою Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 63 Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743826246115); будівлю готельного корпусу № 4 (літера за планом земельної ділянки «А» № 7), загальна площа 6208,2 кв.м., розташована за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 65 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743825646115); земельну ділянку, кадастровий номер 4611500000:02:001:0008, загальною площею 2,1472 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, земельна ділянка 65 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 333614246115). Також заявник просив заборонити будь-яким органам та особам, що є суб`єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного нерухомого майна: нежитлової будівлі (спальний корпус санаторію "Женева") загальною площею 2451,8 кв.м., що розташована за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 63 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 77738346115); земельної ділянки, кадастровий номер 4611500000:02:001:0006, загальною площею 0,0934 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, земельна ділянка 63 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 76682646115); нежитлової будівлі ("SPA-Wellnes" центр з басейнами) загальною площею 7228,6 кв.м., що розташована за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 63 Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743826246115); будівлі готельного корпусу № 4 (літера за планом земельної ділянки «А» № 7), загальна площа 6208,2 кв.м., розташована за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 65 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743825646115); земельної ділянки, кадастровий номер 4611500000:02:001:0008, загальною площею 2,1472 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, земельна ділянка 65 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 333614246115).
Подана заява обґрунтована тим, що:
- вказане майно вибуло з власності боржника у зв`язку із проведенням аукціонів з продажу майна; відповідно до протоколу №10028122018/2 від 28.12.2018 переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр управління нерухомістю" (далі - ТОВ "МЦУН"), яке придбало зазначене вище майно на підставі договору купівлі-продажу;
- ТОВ "Трускавецьінвест" виявлено ряд порушень, допущених при організації та проведенні вказаних аукціонів з продажу майна боржника, у зв`язку з чим та з метою повернення реалізованого на цих аукціонах майна до ліквідаційної маси, боржник має намір звернутися до господарського суду в порядку та в строки, передбачені статтями 138 139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з позовом до організатора аукціонів (Товарна біржа "Компанія з продажу активів") та переможця аукціонів (ТОВ "МЦУН") про визнання відповідних аукціонів недійсними. Також заявник має намір заявити позовні вимоги про витребування майна від особи, якій спірне майно на даний час належить на праві власності, а саме: Акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - АТ "Банк Альянс");
- придбане на аукціоні майно вже було тричі перепродане, тому є значна ймовірність того, що до моменту розгляду по суті позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння це майно може бути в будь-який момент відчужене новим власником. Таким чином, невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2021, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022, задоволено заяву про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю (спальний корпус санаторію "Женева") загальною площею 2451,8 кв.м.; земельну ділянку, кадастровий номер 4611500000:02:001:0006, загальною площею 0,0934 га; нежитлову будівлю ("SPA-Wellnes" центр з басейнами) загальною площею 7228,6 кв.м.; будівлю готельного корпусу № 4 (літера за планом земельної ділянки «А» № 7), загальна площа 6208,2 кв.м.; земельну ділянку, кадастровий номер 4611500000:02:001:0008, загальною площею 2,1472 га, а також заборони будь-яким органам та особам, що є суб`єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (суб`єктами, уповноваженими на вчинення реєстраційних дій), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного майна.
Судові рішення мотивовані тим, що засоби забезпечення позову, про вжиття яких просив заявник, є адекватними, тобто відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживаються, а також є пов`язаними з предметом майбутніх позовних вимог, співмірними із вимогами, що будуть заявлені позивачем, і спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Їх вжиття не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, а невжиття судом зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не позбавляють права володіти та користуватися спірним нерухомим майном та земельними ділянками, відтак відсутні ризики спричинення збитків та/або інших витрат таким забезпеченням.
Судами враховано правові позиції Верховного Суду, зокрема викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 15.08.2018 у справі №922/4587/13, від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 22.01.2020 у справі №923/826/19, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 27.08.2019 у справі №910/608/19, від 26.02.2019 року у справі № 914/1353/16, від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
АТ "Банк Альянс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 скасувати та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Трускавецьінвест" в особі ліквідатора Бондаренка В.А. про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у справі №914/1351/16 (914/3795/21).
В обґрунтування доводів та підстав касаційного оскарження скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (частина друга статті 287 ГПК України), що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, та зазначає, зокрема, таке:
- суди у своїх рішеннях вказують на обов`язкове подання доказів наявності фактичних обставин, відповідно до статті 74 ГПК України, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, проте такі доказі відсутні в матеріалах справи, а наявні лише припущення ТОВ "Трускавецьінвест" в особі ліквідатора Бондаренка В.А., які ним викладені письмово у заяві про нібито можливість відчуження, погіршення майна, власником якого є АТ "Банк Альянс";
- пославшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, суд апеляційної інстанції бере за основу тільки викладенні у заяві факти, що не підтвердженні певними наявними та фактичними доказами у справі як того вимагає закон, а є лише припущеннями заявника. Зокрема не підтвердженні доказовою базою доводи заявника, на які опираються суди попередніх інстанцій, про те, що оскільки реалізоване на спірному аукціоні майно боржника неодноразово відчужувалося, в зв`язку з чим достатньо обґрунтовано припускається можливість його чергового відчуження без вжиття заходів забезпечення позову;
- суди не врахували, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 21.03.2018 у справі №904/5971/17, від 07.06.2018 у справі №910/23468/17, від 04.06.2018 у справі №910/23741/17, від 04.05.2018 у справі №910/339/18);
- заявник ТОВ "Трускавецьінвест" в особі ліквідатора Бондаренко В.А. фактично вводить суд в оману, наголошуючи про необхідність забезпечення позову до подання позову, оскільки фактично сплило три роки з часу здійснення спірної угоди;
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою факт того, що саме ліквідатор боржника Бондаренко В.А. укладав 28.12.2018 договори купівлі продажу майна за результатами другого повторного аукціону з продажу майна банкрута в межах справи № 914/1351/16, тобто жодна з визначених статтею 388 Цивільного кодексу України підстав для витребування майна не може бути застосована.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень в касаційному порядку.
Касаційне провадження
27.05.2022 до Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга АТ "Банк Альянс".
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1351/16 (914/3795/21) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Банк Альянс" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 у справі № 914/1351/16 (914/3795/21); ухвалено здійснити її перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом касаційного дослідження є перевірка правомірності задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у межах справи про банкрутство.
Ключові доводи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій прийняли оскаржувані судові рішення не на підставі доказів, а лише взявши до уваги припущення заявника.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що згідно частин першої, другої статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статті 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Виходячи із системного аналізу зазначених вище процесуальних норм, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Таким чином, забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований саме на гарантування виконання майбутнього рішення господарського суду.
При цьому, необхідність застосування заходів забезпечення випливає саме з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти може застосовуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
У разі звернення до суду з майновою вимогою, судове рішення у разі задоволення якої вимагатиме примусового виконання, має застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №923/826/19).
У цій справі судом першої інстанції встановлено, що предметом позовних вимог будуть немайнові вимоги (про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника), а також майнові вимоги (про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме від АТ "Банк Альянс").
Тож ураховуючи предмет такого позову в частині витребування майна, суди попередніх інстанцій виходили з того, що задоволення майнових вимог вимагатиме примусового виконання, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
У справі, що розглядається, заява боржника про вжиття заходів забезпечення позову вмотивована тим, що АТ "Банк Альянс" має можливість, в будь-який момент до прийняття судового рішення та набрання ним законної сили, відчужити майно на користь третіх осіб, у зв`язку з чим майно, яке є у АТ "Банк Альянс" на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. В обґрунтування вказаних доводів заявник покликався на те, що після реалізації майна боржника на аукціонах, відповідне майно неодноразово відчужувалося, внаслідок чого утруднюється його повернення до ліквідаційної маси.
Досліджуючи вказані заявником обставини та оцінюючи наявні у справі докази, суди з`ясували, що після вибуття майна з власності заявника (боржника) на проведеному в межах справи про банкрутство аукціоні, таке майно тричі змінило власника, чим підтверджується достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
З наведеного місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованими доводи заявника про те, що оскільки реалізоване на спірному аукціоні майно боржника неодноразово відчужувалося, то достатньо обґрунтовано припускається можливість його чергового відчуження без вжиття заходів забезпечення позову.
У контексті спірних правовідносин судом першої інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.08.2019 у справі №910/608/19, згідно яких відчуження об`єкта нерухомого майна особою, до якої заявлено позов про витребування цього майна з незаконного володіння, призведе до неможливості ефективного реального захисту прав позивача та їх поновлення зазначеним шляхом. За наведених мотивів вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, витребування якого є предметом позову, а також встановлення реєстраторам заборони вчиняти будь-які реєстраційні дій щодо цього нерухомого майна, є адекватними, розумними і співмірними з заявленими позовними вимогами заходами забезпечення позову, які спроможні забезпечити ефективний захист та поновлення прав особи, яка звернулась до суду з таким позовом.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції у своїй постанові зауважив, що саме припущення не може підтверджуватися певними доказами, оскільки наявність доказів уже свідчить не про припущення, а реальний намір. При чому, накладення арешту на належне АТ "Банк Альянс" майно не призведе до обмеження його прав володіння та користування зазначеним майном, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним.
За наведених мотивів колегія суддів Касаційного господарського суду вважає цілком обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірним із майбутніми заявленими позовними вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння та випливає з фактичних обставин справи, оскільки через ризик відчуження майна на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. Крім цього, невжиття заходів може стати підставою подання нових позовів до суду для захисту того ж самого порушеного права.
Таким чином, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог, а також не обмежують право володіння і користування арештованим майном.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Аргументи скаржника про відсутність підстав для витребування майна та те, що з моменту укладення договорів купівлі продажу майна сплило три роки, як і доводи про залишення судами попередніх інстанцій поза увагою факту того, що саме ліквідатор боржника Бондаренко В.А. укладав вказані договори, колегія суддів відхиляє, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, про що вірно було зазначено й апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові.
Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.
При цьому, ураховуючи визначені законом повноваження касаційного господарського суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд не має права здійснювати переоцінку доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Посилання АТ "Банк Альянс" в касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21.03.2018 у справі №904/5971/17, від 07.06.2018 у справі №910/23468/17, від 04.06.2018 у справі №910/23741/17, від 04.05.2018 у справі №910/339/18, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки проаналізувавши зміст наведених постанов, Верховний Суд зазначає, що встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; хоча й за схожого правового регулювання спірних правовідносин, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих заявниками доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Таким чином, наведені АТ "Банк Альянс" у касаційній скарзі доводи спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення судами норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм процесуального права.
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги АТ "Банк Альянс" та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 у справі №914/1351/16 (914/3795/21) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді С.В. Жуков
Н.Г. Ткаченко