№ 914/1912/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1912/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - не з`явилися,

ОСОБА_2 - не з`явилися,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедик-Південь" - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2021 (колегія суддів: Березяк Н.Є., Галамай О.З., Сухович Ю.О.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 (колегія суддів: Скрипчук О.С., Мирутенко О.Л., Орищин Г.В.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедик-Південь" (далі - Товариство)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедик-Південь" від 15.12.2015, що оформлені протоколом від 15.12.2015 №2.

СУТЬ СПОРУ

1. Учасник Товариства ОСОБА_2 у 2019 році звернулася до суду із вимогою про визнання недійсними рішень загальних зборів, які відбулися ще у 2015 році. Стверджувала, що ані вона, ані її матір, яка теж є учасником Товариства не брали участь у зазначених зборах, на дату проведення зборів знаходилися на території Автономної Республіки Крим.

2. ОСОБА_2 заявляє, що про наявність протоколу цих зборів їй стало відомо з матеріалів іншої судової справи, у якій інший учасник Товариства - ОСОБА_1 (володіє часткою 50% у статутному капіталі), звернулася до суду з вимогою про стягнення заборгованості з виплати вартості частини майна Товариства (1 млн грн).

3. ОСОБА_1 стверджує, що на загальних зборах, у яких брали участь всі учасники Товариства, ухвалені рішення про її вихід зі складу учасників, виплату їй частки у майні Товариства у розмірі 1 млн грн, зменшення статутного капіталу Товариства на зазначену суму, здійснення перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження статуту Товариства у новій редакції.

4. Суд першої інстанції задовольнив позов. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи, встановлені судами

5. 20.04.2015 Товариство зареєстровано як юридична особа. Станом на момент реєстрації Товариства розмір його статутного капіталу становив 2 млн грн. Учасниками Товариства відповідно до статуту були: ОСОБА_1 з часткою 50% статутного капіталу (майновий внесок в розмірі 1 млн грн), ОСОБА_3 з часткою 40% статутного капіталу (грошовий внесок в розмірі 800 тис. грн) та ОСОБА_2 з часткою 10% статутного капіталу (грошовий внесок в розмірі 200 тис. грн).

6. Статут Товариства передбачає:

- вищим органом управління товариством є загальні збори його учасників, які можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства. У загальних зборах мають право брати участь всі його учасники, незалежно від розміру свого вкладу в статутному капіталі товариства (п.6.1);

- засідання загальних зборів учасників вважається правомочним, якщо на ньому присутні представники учасників, які мають разом більше ніж 60 відсотків голосів (п.6.10);

- повідомлення про проведення загальних зборів товариства із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів; будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів; не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів; з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах (п.6.8);

- ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.6).

7. 15.12.2015 відбулися загальні збори учасників Товариства, на яких прийнято рішення про: (і) задоволення заяви ОСОБА_1 про її вихід зі складу учасників Товариства і передачу їй частки у розмірі 1 млн грн у грошовій формі; (іі) зменшення статутного капіталу Товариства до 1 млн грн; (ііі) перерозподіл часток Товариства, згідно із яким частка ОСОБА_3 становить 80% статутного капіталу Товариства (800 тис. грн), частка ОСОБА_2 становить 20% статутного капіталу Товариства (200 тис. грн); (iv) затвердження статуту Товариства в новій редакції; (v) уповноваження директора Товариства ОСОБА_4 здійснити державну реєстрацію вказаних змін.

8. Загальні збори проводились у с. Старий Яричів Кам`янка-Бузького району Львівської області (за місцезнаходженням Товариства).

9. Рішення загальних зборів оформлене протоколом від 15.12.2015 №2. У ньому зазначено, що на зборах присутні засновники товариства: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яку обрано головою загальних зборів.

10. 15.12.2015 державний реєстратор Реєстраційної служби Кам`янко-Бузького районного управління юстиції Львівської області Кульба І.М. здійснила державну реєстрацію змін до статуту Товариства на підставі оспорюваного рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом від 15.12.2015 №2 (запис в ЄДР від 15.12.2015 №14001050001001047).

11. Оригінал протоколу загальних зборів учасників Товариства від 15.12.2015 №2 відсутній.

12. У період з 15.10.2015 по 23.07.2016 (включно) ОСОБА_2 лінію розмежування з тимчасово окупованою територією АРК не перетинала.

13. 12.12.2015 о 05 год 54 хв. ОСОБА_3 перетнула державний кордон України та виїхала в той же день о 14 год 37 хв. (пункт пропуску КПВВ Каланчак).

14. ОСОБА_3 (матір позивачки, учасник Товариства з часткою 40%) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зазначено в свідоцтві про смерть від 09.10.2018 №1.

Короткий зміст позовних вимог

15. У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 15.12.2015, оформлених протоколом №2.

16. Обґрунтовувала позов тим, що 15.12.2015 ні вона, ні її матір, які в сукупності володіли часткою в розмірі 50% статутного капіталу Товариства, не були присутні на загальних зборах учасників, оскільки не були повідомлені про такі збори. Позивачка зазначає, що збори учасників Товариства 15.12.2015 проведені за відсутності кворуму, без повідомлення учасників про проведення таких зборів та їх порядок денний, її підпис на протоколі було підроблено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

17. Господарський суд Львівської області рішенням від 03.03.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021, позов задовольнив: визнав недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства від 15.12.2015, що оформлені протоколом №2.

18. Ухвалюючи відповідне рішення, суди попередніх інстанцій, із посиланням на статті 15 116 145 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 88 167 Господарського кодексу України, статті 20 73 76-78 81 86 98 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), статті 10, 58-61 Закону "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на 15.12.2015), статті 41, 42 Закону "Про акціонерні товариства", ст.15 Закону "Про кооперацію" та ст.10 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2018 у справі №910/31909/15, від 14.03.2018 у справі №915/1073/16, від 17.07.2018 у справі №911/1518/17, дійшли висновку, що оскаржувані загальні збори відбулися за відсутності кворуму, враховуючи, що останні не можуть вважатися такими, що відбулися, а рішення, що оформлені протоколом від 15.12.2015 №2, підлягають визнанню недійсними.

19. Суди попередніх інстанцій також зазначили:

- Товариство не дотрималося вимог щодо повідомлення позивачки про проведення спірних загальних зборів, чим позбавило її права на участь в управлінні справами Товариства;

- оригінал протоколу спірних загальних зборів відсутній;

- Державна прикордонна служба України підтвердила те, що на час проведення спірних загальних зборів Товариства позивачка та її мати (які у сукупності володіли часткою 50% статутного капіталу Товариства) перебували на окупованій території АРК , а тому вони не брали участі у спірних зборах, які проводились у с. Старий Яричів Кам`янка-Бузького району Львівської області;

- матеріали справи не містять доказів, що позивачка станом на момент прийняття спірних рішень загальних зборів Товариства (15.12.2015) була громадянкою Російської Федерації (далі - РФ) та перетинала кордон України на лінії розмежування з тимчасово окупованою територією АРК за спеціальним дозволом;

- висновок експерта від 12.02.2021 №1-12/01 щодо підробки підпису позивачки на протоколі (копії) є належним і допустимим доказом в сукупності з іншими доказами у цій справі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

20. 03.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

21. Підставами касаційного оскарження скаржник визначає пункти 1, 4 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

22. В обґрунтування підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме, не врахував:

- висновку щодо застосування норми права (ч.2 ст.4 ГПК) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №910/3722/18, щодо необхідності встановлення факту порушення прав і законних інтересів учасника (акціонера) товариства рішенням загальних зборів для визнання їх недійсними;

- відповідно до п.2.27 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" якщо під час розгляду справи судом буде встановлено факт присутності учасника (акціонера, члена) на загальних зборах, то допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення учасника (акціонера, члена) не є підставами для визнання рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) недійсними.

23. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, що передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК, скаржниця зазначає:

- суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме - висновку експерта від 12.01.2021 №1 - 12/01 за результатами проведення почеркознавчої експертизи, складеного експертом ТОВ "Українського центру судових експертиз" ОСОБА_5; така експертиза може бути проведена лише шляхом аналізу оригіналу документа (протоколу), а не його копії; експерту були надані лише вільні зразки почерку, тоді як для проведення досліджень мали бути надані також умовно-вільні та експериментальні зразки почерку;

- суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про витребування у позивачки заяви про її бажання зберегти за собою громадянство України, з відміткою компетентного державного органу РФ про її отримання; факт відсутності позивачки на території України був доведений шляхом аналізу довідок Державної прикордонної служби України про перетин позивачкою та іншим учасником Товариства лінії розмежування з тимчасово окупованою територією АРК, утім ці відомості базувалися на паспортних даних позивачки та її матері як громадян України, позивачка та її мати постійно проживали на території АРК і могли отримати громадянство РФ і перетинати лінію розмежування з паспортом громадянина РФ; єдиним доказом відсутності в них громадянства РФ є заява про бажання зберегти за собою громадянство України, з відміткою компетентного державного органу РФ про її отримання;

- суд першої інстанції не розглянув клопотання скаржниці про приєднання доказу до матеріалів справи від 07.10.2020, а саме - CD-R диску, який містить копію звукозапису судового засідання Господарського суду Львівської області від 03.09.2019 у справі №914/1361/19; суд першої інстанції не розглянув, а суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про витребування у Господарського суду Львівської області матеріального носія, на якому міститься оригінал звукозапису судового засідання Господарського суду Львівської області від 03.09.2019 у справі №914/1361/19; цей доказ (звукозапис засідання) підтверджує факт проведення зборів, про це у судовому засіданні, яке відбулося 03.09.2019 у справі №914/1361/19, надає показання директор Товариства ОСОБА_4 ; цими показаннями ОСОБА_4 як свідка у справі №914/1361/19 спростовуються його показання як свідка у справі, що розглядається (заява свідка від 11.08.2020);

- суд першої інстанції не надав жодної оцінки аргументам скаржниці про те, що заяви позивачки про її відсутність на загальних зборах учасників Товариства, які відбулися 15.12.2015, спростовуються подальшими діями позивачки як учасника Товариства, про що було зазначено у письмових поясненнях третьої особи, поданих до суду; про це свідчить й протокол загальних зборів Товариства від 14.04.2017 №1-04/2017, якому суд не надав оцінку (на цих зборах були присутні та голосували лише два учасники Товариства - позивачка та її мати, що підтверджує факт виключення скаржниці зі складу учасників Товариства на той момент);

- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали оцінки належним чином засвідченій копії протоколу загальних зборів учасників Товариства від 15.12.2015 №2; відповідність копії зазначеного протоколу оригіналу вказаного документу засвідчено адвокатом позивачки; така засвідчена копія протоколу є належним чином засвідченою копією письмового доказу у справі та відповідно належним доказом проведення загальних зборів учасників Товариства за участю всіх учасників Товариства, в тому числі і позивачки;

- як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачка з 21.10.2019 вибула з числа учасників Товариства, тобто з 21.10.2019 і до 19.03.2021 єдиним учасником Товариства був ОСОБА_4 ; під час розгляду справи позивачка не надала господарському суду жодних обґрунтованих пояснень, яким чином рішення загальних зборів Товариства, оформлені протоколом від 15.12.2015 №2, порушують її майнові права та законні інтереси як особи, яка не є учасником Товариства; позивачка та відповідач не повідомили господарський суд про вказані факти; такі обставини стали відомі третій особі після відкриття апеляційного провадження у справі, про такі вона повідомила суд апеляційної інстанції.

24. 21.09.2021 на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому позивачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

25. ОСОБА_2 у відзиві зазначає:

- на час проведення загальних зборів 15.12.2015 учасники Товариства - позивачка та її матір ОСОБА_3 фізично знаходилися на тимчасово окупованій території АРК, що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, листами Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби;

- ОСОБА_2 не отримувала і не підписувала жодних документів щодо вказаних зборів 15.12.2015; в порушення вимог ухвал суду першої інстанції про витребування документів в господарській справі ні ОСОБА_1 , ні Товариство не надали суду оригінал протоколу від 15.12.2015 №2, в судових засіданнях було з`ясовано, що оригінал протоколу від 15.12.2015 №2 відсутній і в державного реєстратора, натомість представник відповідача повідомив суд про викрадення оригіналу такого протоколу;

- суди попередніх інстанцій встановили відсутність оригіналу протоколу від 15.12.2015 №2, яким оформлене оскаржуване рішення загальних зборів учасників Товариства, що є окремою безумовною підставою для визнання недійсним рішень загальних зборів;

- безпідставними є посилання скаржниці щодо недопустимості висновку експерта від 12.01.2021 №1-12/01, оскільки він був складений відповідно до статей 98 101 ГПК атестованим експертом, що має ліцензію та був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; ОСОБА_1 не заперечувала проти вказаного висновку під час розгляду в суді першої інстанції, не була позбавлена можливості в порядку ст.101 ГПК надати висновок експерта, складений за її замовленням, клопотати про допит експерта ОСОБА_5 у порядку ч.4 ст.69 ГПК чи звернутися до Міністерства юстиції України з заявою про проведення рецензії висновку експерта в порядку, передбаченому Наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 №335/5;

- не відповідають дійсності твердження ОСОБА_1 щодо встановлення судом обставини недійсності рішення загальних зборів учасників Товариства від 15.12.2015 виключно на підставі висновку експерта, оскільки з рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що висновок про недійсність загальних зборів учасників Товариства обґрунтований саме обставинами порушення відповідачем порядку скликання та проведення загальних зборів, неповідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про дату, час, місце проведення, неможливості їх участі в таких зборах та за відсутності протоколу від 15.12.2015 №2;

- факт порушення порядку скликання і проведення загальних зборів учасників Товариства визнавався ОСОБА_1 під час судового розгляду справи у суді першої інстанції в судовому засіданні 23.11.2020;

- ані посилання скаржниці на невитребування судом першої інстанції заяви позивачки про відмову від громадянства РФ, ані припущення про можливість перетину кордону України з паспортом громадянина РФ, ані звукозаписи судових засідань з поясненнями представника Товариства не спростовують встановлений судами першої та апеляційної інстанцій та визнаний під час судового розгляду відповідачем і третьою особою факт порушення порядку скликання і проведення загальних зборів учасників Товариства;

- доводи скаржника зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення нових обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

26. У відзиві на касаційну скаргу на виконання ч.1 ст.124, п.9 ч.3 ст.162 ГПК позивачка повідомила, що судові витрати, понесені у зв`язку з судовим розглядом Верховним Судом даної справи складають 9 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а факт понесення таких витрат підтверджується Актом-розрахунком обсягу наданої професійної правничої допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, датованим 17.09.2021, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 17.09.2021 №17/09 та наявним в матеріалах справи Договором про надання професійної правничої допомоги від 27.08.2019 №06-Г.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

27. Верховний Суд ухвалою від 31.08.2021 відкрив касаційне провадження у справі, розгляд касаційної скарги призначив на 29.09.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо недопустимості доказу (висновку експерта)

28. 12.01.2021 за результатом проведення почеркознавчої експертизи експерт Українського центру судових експертиз сформував висновок №1-12/01, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_2 , зображення якого міститься в графі: "Голова Загальних зборів Учасників ОСОБА_2 ", наданої на експертизу електрофотокопії протоколу №2 загальних зборів Товариства від 15.12.2015, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису останньої.

29. Скаржниця стверджує, що зазначений висновок підготовлено з грубими порушеннями обов`язкових до виконання експертом вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5, далі - Інструкція №53/5)) та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5, далі - Науково-методичні рекомендації №53/5).

30. Скаржниця також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо можливості встановлення судом факту виконання чи невиконання підпису особи на підставі висновку судової почеркознавчої експертизи, проведеної без дослідження оригінального примірника документа, який містить відповідний підпис, а також без використання експертом при проведенні експертних досліджень умовно-вільних та експериментальних зразків відповідного підпису (при цьому скаржниця не посилається на п.3 ч.2 ст.287 ГПК та не зазначає норму права, щодо застосування якої такий висновок відсутній). Відповідні доводи були наведені в апеляційній скарзі, але суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки цим аргументам.

31. Верховний Суд звертає увагу, що Господарський суд Львівської області ухвалою від 04.08.2020 відмовив у задоволенні заяви представника позивачки про призначення судової почеркознавчої експертизи з підстав ненадання жодною із сторін оригіналу протоколу та неможливості проведення такої за відсутності оригіналу протоколу. 28.12.2020 адвокат позивачки звернулася до Українського центру судових експертиз із заявою про проведення почеркознавчої експертизи та 16.01.2021 року отримала зазначений висновок. Суд першої інстанції визнав його належним та допустимим доказом.

32. Позивачка у відзиві на касаційну скаргу зауважує, що ОСОБА_1 не заперечувала проти вказаного висновку експерта під час судового розгляду в суді першої інстанції, не була позбавлена можливості в порядку ст. 101 ГПК надати висновок експерта, складений за її замовленням, клопотати про допит експерта ОСОБА_5 в порядку ч.4 ст.69 ГПК, звернутися до Міністерства юстиції України з заявою про проведення рецензії висновку експерта в порядку, передбаченому наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 №335/5.

33. Також позивачка звертає увагу, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недійсність оскаржуваних рішень загальних зборів з урахуванням сукупності інших обставин, встановлених судом (відсутність оригіналу протоколу, порушення відповідачем порядку скликання та проведення загальних зборів, зокрема неповідомлення позивачка про збори, факт перебування на території Автономної Республіки Крим під час проведення зборів).

34. Відповідно до ст. 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

35. Верховний Суд погоджується з доводами скаржниці про те, що відповідний доказ є недопустимим, і суди попередніх інстанцій мали би відхилити цей доказ. Так, скаржниця звертала увагу судів, зокрема на те, що висновки експерта не відповідають п. 3.5 Інструкції №53/5, пунктам 1.1. та 1.3 Науково-методичних рекомендацій №53/5. Експертне дослідження було проведене без використання оригіналів документів, які містять підписи, а також без відбору вільних, умовно-вільних, експериментальних зразків почерку. У зв`язку з цим такий висновок експерта був складений без дотримання відповідного порядку, передбаченого законом.

36. Норми ГПК щодо недопустимості доказів є імперативними і їх застосування судом не залежить від процесуальної позиції сторін (наявності заперечень).

37. Відповідно до п.4 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

38. Суди попередніх інстанцій встановили факт відсутності позивачки на загальних зборах на підставі недопустимого доказу (яким позивачка доводила факт підробки свого підпису на протоколі загальних зборів). Водночас для визначення того, чи є це підставою для скасування судового рішення відповідно до п.4 ч. 3 ст. 310 ГПК необхідно визначити, чи унеможливило це встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення (участь позивача у загальних зборах і ухвалення ним оскаржуваних рішень).

Щодо відмови суду витребувати докази наявності у позивачки громадянства Російської Федерації та інші докази

39. ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про витребування у позивачки заяви про її бажання зберегти за собою громадянство України, з відміткою компетентного державного органу РФ про її отримання.

40. Так, скаржниця до суду першої інстанції подала клопотання про витребування у позивачки заяви про своє бажання зберегти за собою громадянство України, з відміткою компетентного державного органу РФ про її отримання, оскільки, на її думку, позивачка могла прийняти громадянство РФ та перетнути лінію розмежування з тимчасово окупованою територією АРК, або державний кордон між РФ та Україною на підставі саме паспорта громадянина РФ. Аналогічне клопотання скаржниця подала до суду апеляційної інстанції.

41. Суди попередніх інстанцій розглянули та відхилили таке клопотання, оскільки зазначений доказ не стосується предмета доказування та не може бути доказом належного повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів та наявності кворуму на зборах.

42. Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. Факт масового отримання громадянами України, які постійно проживають на території АРК, громадянства РФ є загальновідомим. Тому доводи ОСОБА_1 про те, що позивачка могла перетинати лінію розмежування, користуючись паспортом громадянина РФ, є обґрунтованими.

43. Суд першої інстанції встановив відсутність перетину лінії розмежування з АРК за паспортом громадянина України, але відмовив у витребуванні доказу, який би свідчив про відсутність у позивач громадянства РФ, і, відповідно, виключення можливості перетину лінії розмежування з АРК з паспортом громадянина РФ, про яку стверджує скаржниця.

44. Суд також необґрунтовано відхилив клопотання скаржниці про залучення у якості доказу копії звукозапису судового засідання та відмовив у витребуванні оригіналу цього запису. Істотні розбіжності у показаннях директора Товариства ОСОБА_4 , про які стверджує скаржниця, мають значення для встановлення обставин цієї справи. Директор Товариства ОСОБА_4 , зазначений у протоколі зборів як особа, яка була присутня на загальних зборах від 15.12.2015, і брав участь як свідок і у справі №914/1361/19 (про стягнення з Товариства ОСОБА_1 1 (одного) млн грн як вартості частки учасника, який вийшов) і у справі №914/1912/19.

45. Учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (ст.42 ГПК). Зокрема, ст. 384 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за завідомо неправдиві показання свідка.

46. Тому суд першої інстанції помилково відмовив у залученні як доказу копії звукозапису судового засідання у справі №914/1361/19 та у витребуванні оригіналу цього запису.

47. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

48. Верховний Суд погоджується з доводами скаржниці про те, що у цій справі суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо застосування принципу заборони суперечливої поведінки

49. Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п.6 ст. 3 ЦК). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

50. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

51. Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

52. Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

53. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не звернули увагу на певну особливість обставин справи, а саме, наявність родинних відносин між учасниками справи. Із пояснень сторін випливає, що скаржниця - ОСОБА_1 знаходилася у шлюбних відносинах з ОСОБА_4 , який був директором Товариства, а з 2019 року є його єдиним учасником. Позивачка ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 (учасники Товариства), інший учасник Товариства та директор Товариства - ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 та братом ОСОБА_2 , тобто всі вони знаходились у родинних відносинах.

54. У товариствах, які працюють як родинний бізнес, доволі часто учасники не дотримуються формальних правил скликання та проведення загальних зборів. Звичайною практикою є підготовка необхідних рішень та їх підписання учасниками товариства у зручному для них місці та у зручний час. Законодавство станом на грудень 2015 року не вимагало наявності нотаріального посвідчення справжності підписів на статуті та протоколі зборів.

55. Всі учасники Товариства на момент проведення зборів постійно проживали в АРК. Суди зробили висновок про неповідомлення учасників про скликання зборів та про відсутність кворуму на загальних зборах, але не встановили, чи проводились такі збори взагалі, і якщо так, то у якому місці. Неспівпадіння реального місця проведення зборів із зазначеним в протоколі не є безумовною підставою для визнання рішення загальних зборів недійсними. Порушення порядку повідомлення учасників або недотримання формальної процедури проведення зборів також не є безумовною підставою для визнання рішень недійсними, якщо буде доведено, що всі учасники погодилися з такою спрощеною формою волевиявлення.

56. Суди, ухвалюючи рішення, не врахували, що в матеріалах справи, крім копії протоколу загальних зборів, є копія статуту Товариства, затвердженого рішенням загальних зборів від 15.12.2015 і підписаного ОСОБА_2 , у якому зазначено, що учасниками Товариства є позивачка та її мати ( ОСОБА_3 ). Суди встановили, що зміни у складі учасників пройшли державну реєстрацію у 2015 році, тобто директором Товариства - ОСОБА_4 було надано державному реєстратору необхідний для цього пакет документів, за твердженням скаржниці, загальними зборами вже після 15.12.2015 проводилися збори, на яких були присутні лише два учасники, і ухвалювалися рішення, за які голосували лише два учасники - позивачка та її мати, що не могло відбутися, якщо б позивачка та її мати володіли лише 50% голосів.

57. З урахуванням викладених обставин (вчинення низки дій, які свідчать про визнання як позивачкою, так і відповідачем факту виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства у грудні 2015 року), суд повинен був встановити, чи відбулося фактичне волевиявлення учасників Товариства 15.12.2015 (шляхом проведення зборів чи підписання протоколу загальних зборів та нової редакції статуту без формального їх скликання та проведення).

58. Суди не встановили, яким чином ОСОБА_4 набув частку у 100% у статутному капіталі Товариства у 2019 році, як і коли відчужувала ОСОБА_1 свою частку 50%, яка, за твердженнями позивачки та відповідача, належала їй, коли і з яких підстав був зменшений статутний капітал Товариства з 2 млн грн до 1 млн грн, а потім - до 800 тис грн. Ані позивачкою, ані відповідачем не надано іншого рішення загальних зборів, відповідно до якого ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників та зменшено розмір капіталу Товариства.

59. Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не дослідили всіх обставин справи, в тому числі щодо можливої недобросовісної поведінки учасників.

Щодо порушення прав учасника

60. Скаржниця вважає, що оскаржуване рішення загальних зборів не порушує права позивачки, адже вона вийшла зі складу учасників Товариства у 2019 році - на момент ухвалення рішення судом першої інстанції позивачка вже втратила статус учасника Товариства, адже станом на 21.10.2019 єдиним учасником Товариства був ОСОБА_4 . Скаржниця стверджує, що цей факт був невідомий їй при розгляді справи судом першої інстанції, але відповідні докази були подані до суду апеляційної інстанції. Втім, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення порушують права та законні інтереси позивачки, адже на момент їх ухвалення вона була учасницею Товариства.

61. Скаржниця вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №910/3722/18. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що суд має встановити факт порушення прав і законних інтересів учасника (акціонера) товариства рішенням загальних зборів товариства для визнання їх недійсними. Недотримання порядку скликання загальних зборів учасників товариства в частині повідомлення позивача про проведення зборів, прийняття ними рішень за відсутності позивача, неповідомленого про їх проведення, є порушенням вимог закону та статуту товариства, порушує права позивача як учасника на участь в управлінні справами товариства.

62. Верховний Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи, яка розглядається, є оригінал заяви ОСОБА_2 від 27.08.2019 про вихід зі складу засновників Товариства (т.1, а.с. 214). Таким чином, факт виходу позивачки зі складу учасників Товариства був відомий суду першої інстанції, скаржниця також могла довідатися про нього шляхом ознайомлення з матеріалами справи.

63. Позиція Верховного Суду про те, що учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення, є усталеною (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 908/2027/16; від 18.04.2018 року у справі №908/1571/16; від 27.08.2019 у справі №904/24/19, від 05.03.2020 у справі №918/703/18).

64. Однак суд має брати до уваги зміст оскаржуваних рішень загальних зборів, їх юридичне значення для позивачки, можливість ефективного захисту та відновлення порушених прав та законних інтересів позивача шляхом визнання недійсними цих рішень.

65. У цій справі ОСОБА_2 стверджує, що вона не була повідомлена про проведення загальних зборів, збори проводилися за її відсутності та за відсутності кворуму, були ухвалені рішення загальних зборів, з якими вона не згідна, що порушує її право на управління Товариством, передбачене Законом "Про господарські товариства" та статутом.

66. Водночас, у матеріалах справи є нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників Товариства від 13.12.2015.

67. Враховуючи це, рішення загальних зборів Товариства з питання виходу учасника зі складу Товариства не має юридичного значення. Відповідно до Закону "Про господарські товариства" (який діяв на момент проведення загальних зборів 15.12.2015) товариство позбавлене права надавати згоду на вихід учаснику незалежно від розміру його частки, учасник вважається таким, що вийшов з дати подання заяви товариству (правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 №903/568/17, від 24.09.19 у справі №917/1915/16, від 12.09.2019 у справі №908/442/18).

68. У ст. 54 Закону "Про господарські товариства" передбачено, що учаснику, який вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

69. Отже, після виходу учасника товариство набуває обов`язок виплатити такому учаснику вартість частини майна товариства, пропорційну частці учасника у статутному капіталі. Цей обов`язок не залежить від наявності рішення загальних зборів про таку виплату.

70. Наразі між Товариством та ОСОБА_1 існує спір щодо виплати вартості частки, який розглядається господарським судом у справі №914/1361/19. Рішення щодо розміру такої виплати вплине на права і обов`язки самого Товариства, а не ОСОБА_2 , яка вийшла зі складу Товариства у серпні 2019 року і у заяві вказала, що не має майнових претензій до Товариства (т. 1 а.с.214).

71. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин проведення розрахунків між ОСОБА_2 та Товариством після її виходу.

72. Таким чином, при новому розгляді суд має встановити, які саме права та законні інтереси ОСОБА_2 були порушені оскаржуваним рішенням і яким чином вони будуть відновлені чи захищені у разі визнання недійсними рішень загальних зборів від 15.12.2015.

Ознаки зловживання процесуальними правами

73. У ч. 3 ст. 13 ЦК передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

74. Однією із основних засад господарського процесу є неприпустимість зловживання процесуальними правами, закріплена у п. 11 ч. 3 ст. 2 , ст. 43 ГПК.

75. Відповідно до п.5 ч.5 ст.13 ГПК суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

76. У ст. 43 ГПК закріплено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом, зокрема ч. 3 ст. 43 ГПК.

77. У цій справі наявні обставини, які у сукупності можуть свідчити про зловживання процесуальними правами (подання штучного позову).

78. Позов про визнання недійсним рішення загальних зборів було подано 17.09.2019 - після того як ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства про стягнення вартості частки (провадження у справі №914/1361/19 відкрито 24.07.2019).

79. Позов подано ОСОБА_2 проти Товариства, єдиним учасником та директором якого є ОСОБА_4 , який як випливає з матеріалів справи, знаходиться в родинних відносинах із ОСОБА_2 (позивачка) та водночас є колишнім чоловіком скаржниці ОСОБА_1

80. ОСОБА_4 є єдиним учасником Товариства з вересня 2019 року, а також директором Товариства з моменту його створення. ОСОБА_4 як директору Товариства було достеменно відомо про зміни у складі учасників ще з 2015 року, але позов поданий від імені колишнього учасника ОСОБА_2 , яка мотивує пропуск позовної давності тим, що довідалася про наявність оскаржуваного рішення лише у 2019 році із матеріалів судової справи.

81. Товариство (відповідач) не заявило про сплив позовної давності - хоча позов подано у вересні 2019 року, а оскаржується рішення, ухвалене у грудні 2015 року.

82. Товариство не надало суду оригінал протоколу, заявляючи про його викрадення. Водночас відповідальність за зберігання документів та доступ до них має лише директор Товариства - ОСОБА_4 (ст. 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає обов`язок директора зберігати протоколи загальних зборів протягом всього строку існування товариства). Учасники Товариства, на відміну від самого Товариства, не зобов`язані зберігати оригінали документів Товариства.

83. Товариство не визнає вимог ОСОБА_1 до Товариства про виплату вартості частини майна, тому між ними є спір, який розглядається судом у справі №914/1361/19. Таким чином, як Товариство (відповідач), так і ОСОБА_2 (позивачка) по суті зацікавлені у визнанні рішень загальних зборів недійсними, тобто їх інтереси збігаються, що може свідчити про штучний характер поданого позову.

84. У цій справі ОСОБА_1 не була вказана позивачем як третя особа. Також Товариство не подавало клопотання про її залучення, що викликає певні сумніви у добросовісності намірів та дій позивача та відповідача. ОСОБА_1 вступила у справу в якості третьої особи за власною ініціативою на підставі заяви від 18.10.2019. За твердженням скаржниці, яке не було перевірено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 (як директор Товариства) надавав суперечливі показання свідка у цій справі та у справі №914/1361/19, таким чином, порушуючи обов`язки учасника справи та свідка, які встановлені ГПК.

85. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що при новому розгляді суд має встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, та визначити, чи має позов у цій справі ознаки штучного і у разі необхідності застосувати до сторін заходи запобігання зловживанню процесуальними правами, визначені ГПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

87. Пункт 4 ч.2 ст.287 ГПК передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

88. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

89. Пунктом 4 ч.3 ст.310 ГПК передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

90. Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними обставин та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

91. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №914/1912/19 скасувати.

3. Справу №914/1912/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова