ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/2252/20 (914/2523/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників сторін відповідно протоколу судового засідання від 17.08.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк"
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022
у справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімремонт"
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Апс Пауер Технолоджи"
про: визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018
у межах справи № 914/2252/20
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальне підприємство "МАК"
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Апс Пауер Технолоджи"
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2252/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Апс Пауер Технолоджи".
2. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду Львівської області, у межах справи № 914/2252/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Апс Пауер Технолоджи", з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімремонт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Апс Пауер Технолоджи" про визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р., укладеного між ТОВ "Апс Пауер Технолоджи" та ТОВ "Коксохімремонт".
2.1. Позовна заява обґрунтована тим, що договір безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р., укладений ТОВ "Апс Пауер Технолоджи" (відповідач-2) із заінтересованою особою в розумінні ст. 1 КУзПБ та пов`язаною юридичною особою, якою виступає ТОВ "Коксохімремонт" (відповідач-1), і на підставі якого позикодавець (відповідач-1) зобов`язався надати позичальнику (відповідачу-2) поворотну фінансову допомогу в сумі 40 000 000,00 грн., не відповідає вимогам закону, оскільки не був спрямований на настання реальних наслідків, а здійснений виключно з метою ухилення від виконання зобов`язань перед банком(позивачем), зменшення платоспроможності боржника, включення до реєстру кредиторів штучно створених вимог на підставі договору. Вказує на те, що між АБ «Укргазбанк» та ТзОВ «Альтернативні Енергоресурси», ТОВ "Апс Пауер Технолоджи" укладено генеральний кредитний договір №1/16/к від 07.10.2016 р. (з подальшими змінами та доповненнями), згідно з пунктом 5.2.8 якого позичальники взяли на себе, крім інших, зобов`язання не отримувати та не надавити кредитів їх різновидів без попередньої письмової згоди банку, і такої згоди на укладання договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. банк не надавав. Окрім того станом на дату спірного договору відповідач-2 знав про наявну в нього заборгованість перед АБ «Укргазбанк», яка існувала за генеральним кредитним договором №1/16/к від 07.10.2016 р. у розмірі 2 388 316,85 євро (що еквівалентно 145 142 511,00 грн). Зауважив, що підстави, які можуть слугувати для визнання оспорюваного правочину недійсним, містяться не лише у ст. 215 ЦК України, як загальній нормі недійсності правочину але й у положеннях ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, де закріплені підстави недійсності правочинів.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 у справі №914/2252/20 (914/2523/21), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022, відмовлено в задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ "Коксохімремонт" та до ТОВ "Апс Пауер Технолоджи" про визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018.
3.1. Судові рішення обґрунтовані посиланням на висновки щодо застосування приписів ст. 42 КУзПБ, які викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16. Суди встановили, що оспорюваний договір позики укладено 16.08.2018, тобто до введення 29.10.2019 в дію Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справі про банкрутство щодо відповідача-2 відкрито 21.09.2020, тобто поза межами однорічного «підозрілого періоду», встановленого у ч.1 ст.20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, суди послались на відсутність підстав, передбачених нормами ЦК України, для визнання договору недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Публічне акціонерне товариство АБ "Укргазбанк" звернулось до Касаційного господарського суду зі скаргою на Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у цій справі, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4.1. Скаржник зазначив, що підставою для касаційного оскарження є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме суди попередніх інстанцій не врахували висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.
4.2. Беручи до уваги те, що провадження у справі про банкрутство ТОВ «Апс Пауер Технолоджи» було відкрите після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 по справі № 911/1012/13, скаржник переконує, що до заяви АБ «Укргазбанк» про визнання недійсним правочину слід застосовувати положення норм статті 42 КУзПБ.
4.3. АБ «Укргазбанк» наголошує на тому, що ТОВ "Апс Пауер Технолоджи" на момент укладення спірного договору із заінтересованою та пов`язаною особою, знало про наявну заборгованість перед АБ «Укргазбанк» та про свій обов`язок утримуватись від отримання кредитів та їх різновидів без попередньої письмової згоди Банку.
Наслідки спірного договору зачіпають права та інтереси кредиторів по даній справі, внаслідок умисного створення фіктивної кредиторської заборгованості.
Отже, зважаючи на те, що дії Відповідачів при вчиненні оспорюваного договору (відсутність намірів щодо реального настання обумовлених спірним договором правових наслідків; укладення оспорюваного правочину з наміром завдати шкоди позивачу як кредитору, використавши нове зобов`язання для ухилення від сплати заборгованості перед позивачем) є формою зловживання правом, що є порушенням вимог частини третьої статті 13 ЦК України, а зобов`язання за спірним договором суперечить вимогам частини першої та п`ятої 5 статті 203 ЦК України, скаржник вказує на наявність підстав, для визнання договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 недійсним відповідно до статей 215 234 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
5. Товариством з обмеженою відповідальністю "Апс Пауер Технолоджи" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Провадження у Верховному Суді
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/2252/20 (914/2523/21) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 27.06.2022.
7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 по справі № 914/2252/20 (914/2523/21).
8. Призначено до розгляду касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" на 17 серпня 2022 року о 12:15 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, виходячи з такого.
10. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
11. Предметом судового розгляду у цій справі є позов АТ АБ «Укргазбанк», у межах справи № 914/2252/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Апс Пауер Технолоджи", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімремонт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Апс Пауер Технолоджи" про визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р., укладеного між ТОВ "Апс Пауер Технолоджи" та ТОВ "Коксохімремонт".
12. Зазначений позов обґрунтований тим, що договір безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 укладений із заінтересованою особою в розумінні ст. 1 КУзПБ та пов`язаною юридичною особою, не відповідає вимогам закону, оскільки не був спрямований на настання реальних наслідків, а здійснений виключно з метою ухилення від виконання зобов`язань перед банком(позивачем), зменшення платоспроможності боржника, включення до реєстру кредиторів штучно створених вимог на підставі договору. Позивач зазначав підставами визнання недійсним спірного правочину не лише ст. 215 ЦК України, як загальній нормі недійсності правочину але й положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, де закріплені підстави недійсності правочинів.
13. За результатом розгляду заявлених вимог, суди дійшли до висновків про відсутність зазначеної заявником підстави для застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також відсутності будь-яких інших підстав визначених у загальних нормах цивільного законодавства для визнання недійсним спірного правочину.
14. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено в силі рішення місцевого господарського суду, про відмову у задоволенні позовних вимог у цьому спорі з підстав незастосування до спірних правовідносин приписів ст. 42 КУзПБ та з підстав передбачених нормами ЦК України.
15. Так, відмовляючи у задоволенні позову АТ АБ «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімремонт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Апс Пауер Технолоджи" про визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018, суди виходили з того, що провадження у справі №914/2252/20 про банкрутство відповідача-2 - ТОВ "Апс Пауер Технолоджи" відкрито 21.09.2020 р., а оспорюваний позивачем - АТ АБ «Укргазбанк» договір безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301, укладений боржником 16.08.2018 ( більш ніж за два роки до відкриття провадження у справі №914/2252/20 про банкрутство), тобто поза межами «підозрілого періоду» (одного року, що передував відкриттю провадження у справі №914/2252/20 про банкрутство) визначеного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відтак відсутні підстави для визнання договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. недійсним в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
16. При цьому, суди попередніх інстанцій керувались правовою позицією щодо застосування принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, в тому числі і Кодексу України з процедур банкрутства, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, згідно з якою приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто 21.10.2019 р. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
17. Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками, які викладені у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій з таких підстав.
18. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
19. Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.
20. Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
21. У контексті зазначеного можна зробити висновок, що застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство.
22. До того ж, на відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
23. Верховний Суд зазначає, що критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. (Висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського від 28.10.2021 у справі №911/1012/13)
24. Як вбачається з матеріалів справи, що переглядається, оскаржуваний правочин укладений боржником 16.08.2018, провадження у справі про банкрутство стосовно відповідача-2 ТОВ "Апс Пауер Технолоджи" відкрито ухвалою суду від 21.09.2020, тобто після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) боржника в якому врегульовано ст. 42 цього Кодексу.
25. Так, згідно зі ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
26. Беручи до уваги те, що провадження у справі про банкрутство ТОВ «Апс Пауер Технолоджи» було відкрите після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 по справі № 911/1012/13, слід дійти висновку, погодившись із доводами касаційної скарги позивача, про те, що до позову останнього про визнання недійсним правочину судам слід було застосовувати положення норм статті 42 КУзПБ.
27. Крім того, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовуючи позовну заяву про визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 зазначив, що договір укладено із заінтересованою особою та здійснений виключно з метою ухилення від виконання зобов`язань перед банком, зменшення платоспроможності боржника, включення до реєстру кредиторів штучно створених вимог на підставі договору, та що оспорюваний договір не відповідає критеріям розумності та добросовісності, та не був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та є підставою для визнання цього договору недійсними згідно з положеннями статей 215 234 ЦК України.
Так, за змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
28. Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
29. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 42 КУзПБ.
30. Відповідно до положень статей 14 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.
31. Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
32. Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.
33. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
34. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).
35. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
36. Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
37. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
38. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
39. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
40. Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
41. Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.
42. Зокрема, в позовній заяві позивач зазначав, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
43. Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок:
"Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)" (постанова ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц).
44. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
45. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище справі вказує, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
46. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
47. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
48. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
49. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
50. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
51. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
52. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься : момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
53. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. (п. 157 постанови ВС КГС від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
54. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
55. У цьому ж спорі суди обмежилися лише з`ясуванням обставин щодо руху коштів по рахунку, в тому числі про надходження грошових коштів за договором безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. на суму 19 601 216,00 грн а також відсутності порушення п.5.2.8 Генерального кредитного договору №1/16/к від 07.10.2016, укладеного між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Альтернативні Енергоресурси", "Апс Пауер Технолоджи" та усунулися від фактичного з`ясування обставин, на які посилався позивач упродовж всього розгляду справи про те, що ТОВ «Апс Пауер Технолоджи» в порушення будь-яких принципів розумності згідно договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 бере на себе зобов`язання вчинити дії з повернення на рахунок ТОВ «Коксохімремонт» грошових коштів. Водночас, суди ухилились від з`ясування обставин дій боржника щодо укладення спірного договору за ознаками сумнівності в контексті їх добросовісності за ознаками фраудаторності правочину.
56. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
57. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
58. Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
59. Однак наведеного суди попередніх інстанцій не врахували, викладені у позові аргументи заявника не дослідили.
60. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
61. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
62. Водночас без дослідження і з`ясування наведених обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.
63. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
64. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
65. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
66. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
67. Ухвалені у справі судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов`язані з ними докази та не надавши належного мотивування, залишивши поза увагою доводи позивача, що стосуються підстав позову, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 86 236 ГПК України щодо повного та всебічно дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, а також безпідставно ухилились від застосування до спірих правовідносин приписів ст. 42 КУзПБ.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
69. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
70. З огляду на викладене касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
71. Під час нового розгляду справи суду належить урахувати викладене та надати правову оцінку позовній заяві, взявши до уваги висновки, зроблені у цій постанові.
Розподіл судових витрат
72. У зв`язку із скасуванням судових рішень попередніх інстанцій і направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційних скарг Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у справі №914/2252/20 (914/2523/21) скасувати.
3. Справу №914/2252/20 (914/2523/21) направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
Н.Г. Ткаченко