14.03.2024

№ 914/2253/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2253/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023

у справі

за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича

до Львівської обласної прокуратури,

про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

1. 24.07.2023 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Львівської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн. Позовна заява обґрунтована тим, що дії посадових осіб Львівської обласної прокуратури при розгляді заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.05.2020 вих. №39 є незаконними.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 у справі №914/2253/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 відмовлено у задоволенні позову.

3. Судові рішення обґрунтовані тим, що позивач не довів, у чому саме полягали неправомірні дії працівників прокуратури, та яким чином ці неправомірні дії принизили його ділову репутацію, як юридичної особи, в чому саме полягала неможливість його активної підприємницької діяльності як юридичної особи та який зв`язок такої неможливості пов`язаний з діями прокуратури. Також позивач не вказав, у чому саме полягала його громадська діяльність як юридичної особи, та яким чином вона змінилася (в сторону погіршення) у зв`язку із неправомірними, на його думку, діями прокуратури. Позивач також не обґрунтував розмір заявленої моральної шкоди. Зокрема, не зазначив, із чого саме виходив при визначенні суми в 1 000 000,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

4. До Верховного Суду від Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №914/2253/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовільнити повністю.

5. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

5.1. Висновок Верховного Суду щодо застосування статей 8 40 55 56 64 129 129-1 151-2 Конституції України, статей 23, 1167, 1176 Цивільного Кодексу України, статей 2 11 13 74 75 77 236 ГПК України у подібних правовідносинах відсутній.

5.2. У зв`язку з порушенням прав гарантованих статтями 40 56 Конституції України необхідне формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статей 8 40 55 56 64 129 129-1 151-2 Конституції України, статей 23, 1167, 1176 Цивільного Кодексу України, статей 2 11 13 74 75 77 236 ГПК України у цих правовідносинах для правильного вирішення справи.

5.3. На підставі статей 8 40 55 56 Конституції України суди попередніх інстанцій зобов`язані були захистити його права гарантовані ст.56 Конституції України і задовольнити позов фермерського господарства тому, що позивачем були надані докази вини та незаконності дій Львівської обласної прокуратури при розгляді заяви про злочин, які не спростовані в судовому рішенні або суди попередніх інстанцій зобов`язані були на підставі статті 40 Конституції України вказати в судовому рішенні, що шкоду фермерському господарству завдано не з вини відповідача, що права не порушувались і не порушуються, проте суди не зробили, в результаті чого порушені права скаржника гарантовані ст.56 Конституції України.

Відзиви

6. Від Львівської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться заперечення проти її задоволення.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

7. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, та про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, виходячи з наступного.

8. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

9. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

9.1. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 21.04.2017 у справі №454/423/15-ц заяву Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 09.02.2015 по справі №454/423/15-ц якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до окружного адміністративного суду та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, залишено без задоволення. Стягнуто з Фермерського господарства Бурки Віталія Володомировича в дохід держави 1339 грн 80 коп судового збору.

9.2. Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича за №39 від 05.05.2020 звернулось з листом до Генерального прокурора України з проханням відкрити кримінальне провадження за ст.ст. 366 375 КК України відносно судді Сокальського районного суду Львівської області Струс Т. В., яка зловживаючи посадовим становищем при розгляді заяви фермерського господарства про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області, порушуючи вимоги щодо неупередженості розгляду позовів, шляхом внесення в офіційні документи завідомо неправдивої інформації постановила завідомо неправосудну ухвалу від 21.04.2017 у справі №454/423/15-ц в результаті чого мала намір нанести фермерському господарству шкоду в сумі 1 339,80 грн.

9.3. Офіс Генерального прокурора за №31/3/1-р від 18.05.2020 скерував лист фермерського господарства за територіальною підсудністю в прокуратуру Львівської області.

9.4. За результатами розгляду даного звернення обласною прокуратурою 28.05.2020 надано відповідь про те, що з даного звернення не встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень суддею Сокальського районного суду Львівської області.

9.5. Окрім цього зазначено, що відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключно право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень належить відповідному суду. Оскарження судових рішень, діяльності судів та суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

9.6. Також позивачу роз`яснено право, відповідно до ст. ст. 107-108 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", звернутись зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.

9.7. Таким чином, за результатами розгляду вказаного звернення Львівською обласною прокуратурою 28.05.2020 за № 15/4/1-3839-20 авторові звернення - позивачу у справі надано відповідь.

9.8. При цьому, Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича роз`яснено, що невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР оскаржується слідчому судді відповідного місцевого суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 303 304 КПК України.

9.9. Не погодившись з відповіддю прокуратури позивач подав скаргу до Галицького районного суду м. Львова про визнання протиправними дій Прокуратури Львівської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР, зобов`язання прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 05.05.2020 та визнати Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича потерпілим у розпочатому кримінальному провадженні.

9.10. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2020 скаргу задоволено частково та зобов`язано уповноважених осіб Прокуратури Львівської області вчинити дії, передбачені ст. 214 КПК України, за результатами розгляду заяви Бурки Віталія Володимировича від 05.05.2020 про вчинення кримінального правопорушення та повідомити заявника про прийняте рішення в строк, передбачений КПК України.

9.11. Прокуратура Львівської області листом №15/4/1-577вих-20 від 22.06.2020 на виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова віл 01.06.2020 №461/4357/20 надала інформацію про відсутність підстав для повторного розгляду звернення Бурки В. В. від 05.05.2020, оскільки останньому надано відповідь листом №15/4/1-479вих-20 від 28.05.2020.

10. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

12. Відповідно до статей 15 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

13. Відшкодування моральної шкоди передбачено статтею 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

14. В силу положень частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

15. Отже, під поняттям "моральна шкода" необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

16. Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

17. Приписами статті 1167 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

18. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, передбачені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

19. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

20. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

21. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

22. Статті 1173 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

23. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

24. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт приниження ділової репутації позивача, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

25. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц).

26. Суди попередніх інстанцій встановили, що Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що в короткі терміни не зміг захистити свої права, в результаті чого Фермерському господарству було спричинено моральну шкоду, яка полягала у приниженні ділової репутації, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активної підприємницької діяльності та активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.

27. Також в постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що в матеріалах судової справи № 914/2253/17 відсутні докази на підтвердження обставин щодо заподіяння моральної шкоди Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича . Позивач не підтвердив неправомірність дій працівників прокуратури, та яким чином зазначені дії принизили ділову репутацію Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, в чому саме полягала неможливість активної підприємницької діяльності Позивача.

28. З урахуванням того, що Позивач не надав докази на підтвердження обставин щодо заподіяння моральної шкоди Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича , не повідомив як саме та скільки часу, зусиль необхідно йому для відновлення тієї репутації, яка, на його думку, існувала до порушеного права, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав шляхом не внесення Прокуратурою Львівської області на підставі його заяви від 05.05.2020 №39 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що полягала у порушенні підприємницької діяльності для забезпечення діяльності фермерського господарства.

29. Наведене спростовує доводи касаційної скарги, які зазначені у пункті 5 даної постанови та свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій положень ст. ст. 1167 1173 1174 Цивільного кодексу України.

30. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

31. З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях правильно застосували приписи ст. ст. 1167 1173 1174 Цивільного кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича та про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 914/2253/23.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 914/2253/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік