№ 914/2693/23(914/1464/23)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2693/23(914/1464/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ТОВ "Вест-Естейт" - Воробець С. І.,

представники ТОВ "Луцька аграрна компанія" - Бородін Т. В., Нестеренко С. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Естейт" (вх. № 5869/2024)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024

у складі колегії суддів: Панової І.Ю. (головуючий), Малех І.Б., Гриців В.М.,

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2024

у складі судді Чорній Л.З.

у справі № 914/2693/23 (914/1464/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія"

до відповідача 1: ОСОБА_1

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Естейт"

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октант"

про визнання недійсним договору

в межах справи № 914/2693/23

про неплатоспроможність ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання визнання недійсним договору поруки, укладеного боржником у справі про неплатоспроможність, що забезпечує заборгованість третьої особи з підстав наявності ознак фраудаторного правочину.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 30.08.2017 між ОСОБА_1 (позичальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" (далі - ТОВ "Луцька аграрна компанія" (позикодавцем)) укладено договір позики.

2. Відповідно до умов даного договору ТОВ "Луцька аграрна компанія" передано, а ОСОБА_1 прийнято у власність грошові кошти в розмірі 27 820 000 грн.

3. Згідно з п. 1 зазначеного договору позики, факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником в момент передачі йому суми позики або гроші перераховуються на розрахунковий рахунок позичальника у безготівковому порядку.

4. На виконання п. 1 договору позики, ТОВ "Луцька аграрна компанія" перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 (позичальника) у безготівковому порядку.

5. Факт одержання позики ОСОБА_1 підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 27 820 000 грн, а саме: платіжним дорученням №403 від 04.09.2017 на суму 16 000 000 грн, платіжним дорученням №4 від 04.09.2017 на суму 11 820 000 грн.

6. Відповідно до п. 2 договору позики (із внесеними змінами), встановлений договором строк повернення позики у сумі 27 820 000,00 грн сплинув 31.12.2020.

7. 29.08.2019 відповідач здійснив часткове повернення позики у розмірі 2 445 721,02 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 29.08.2019.

8. Позивач зазначив, що повернення грошових коштів (повернення позики) у сумі 25 374 278,98 грн, ОСОБА_1 у встановлений договором позики строк не здійснено.

9. 30.11.2020 ТОВ "Луцька аграрна компанія" звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 частини позики на суму 10 000 000 грн.

10. 03.08.2021 рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/16545/20 позовні вимоги ТОВ "Луцька аграрна компанія" задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 частину основного боргу за договором позики від 30.08.2017 у сумі 10 000 000 грн. На виконання вказаного рішення Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист від 02.06.2022 у справі № 638/16545/20.

11. 18.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест -

Естейт" (далі - ТОВ "Вест-Естейт") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октант" (далі - ТОВ "ФК "Октант") укладено договір поворотного фінансового займу №562, відповідно до умов якого, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 30 978 600 грн, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику в порядку та в строк, визначений договором.

12. Пунктом 1.2 договору встановлено, що позикодавець передає позичальнику позику у строк до 28.02.2022.

13. ТОВ "Вест-Естейт", як позикодавець, належним чином виконав свої зобов`язання за договором поворотного фінансового займу №562 від 18.11.2021 та перерахував кошти позичальнику ТОВ "ФК "Фінансова компанія "Октант". Вказані обставини підтверджуються банківськими виписками та копіями платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

14. Згідно з п. 1.3 договору позичальник зобов`язався сплатити позикодавцю проценти за договором.

15. За змістом п. 2.1 договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю всю суму позики та сплатити проценти не пізніше 18.11.2022.

16. 18.11.2021, для забезпечення виконання позичальником зобов`язання за договором поворотного фінансового займу №562 від 18.11.2021, між ОСОБА_1 та ТОВ "Вест-Естейт" укладено договір поруки №1_1811_21.

17. Відповідно до п. 1.1 договору, поручитель поручається перед кредитором за повне виконання зобов`язання ТОВ "ФК "Октант" (боржник, третя особа) за договором поворотного фінансового займу №562 від 18.11.2021, яке полягає у сплаті боржником заборгованості на користь кредитора.

18. Згідно з п. 1.3 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржника в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи виконання основного зобов`язання, сплату штрафних санкцій, пені, що виникатимуть з основного договору. Сторони підтверджують, що боржник зобов`язується сплатити заборгованість за основним договором не пізніше 18.11.2022. (п. 1.4).

19. Пунктом 2.1 договору передбачено, що у разі порушення зобов`язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов`язання (або певну його частину). Кредитор не зобов`язаний підтверджувати будь-яким чином факт виконання зобов`язання боржником. Вимога кредитора є достатньою для поручителя підставою виконати зобов`язання на суму, визначену в такій вимозі. Поручитель зобов`язаний самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором у повному обсязі на підставі письмової вимоги кредитора протягом 3 (трьох) календарних днів шляхом перерахування відповідної суми заборгованості на поточний банківський рахунок кредитора (п. 2.2).

20. Відповідно до п. 4.1 договору всі спори між сторонами, які виникли у зв`язку із цим договором, мають бути передані на розгляд та остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" згідно з його Регламентом з використанням діючого законодавства України.

21. 18.07.2022 постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. відкрито виконавче провадження №69523997 та здійснюється примусове виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/16545/20 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10 149 990 грн.

22. 12.10.2022 постановою Верховного Суду у справі №638/16545/20 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.08.2021 та постанову Харківського апеляційного суду від 25.01.2022 в частині задоволення позовної вимоги ТОВ "Луцька Аграрна Компанія" про стягнення з ОСОБА_1 частини заборгованості залишено без змін.

23. 23.03.2023 рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" (далі - Третейський суд) у справі №430/03.23 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вест-Естейт" 30 978 600 грн заборгованості за договором поворотного фінансового займу №562 від 18.11.2021, третейський збір в розмірі 40 260 грн.

24. 13.06.2023 ухвалою Західного апеляційного господарського суду задоволено заяву ТОВ "Вест-Естейт" за вих. №3/04 від 06.04.2023 (вх. № 01-05/1077/23 від 07.04.2023) про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 23.03.2023 у справі № 430/03.23.

25. 12.07.2024 на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 Західним апеляційним господарським судом видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 23.03.2023 у справі №430/03.23.

26. ТОВ "Луцька аграрна компанія" подало апеляційну скаргу на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023.

27. ТОВ "Луцька аграрна компанія" посилалося на те, що оскаржуваною ухвалою суд вирішив питання про права та інтереси ТОВ "Луцька аграрна компанія", яке не було залучено до участі у справі як кредитор боржника - ОСОБА_1 .

28. 17.08.2023 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у cправі №870/10/23 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Луцька аграрна компанія" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі №870/10/23.

29. 15.09.2023 рішенням Дзержинського районного суду у справі №638/20304/21 суд ухвалив: позовні вимоги ТОВ "Луцька аграрна компанія", ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" частину основного боргу за договором позики від 30.08.2017 у сумі 2 687 139,49 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" інфляційні витрати у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30.08.2017 за період з 01.01.2021 по 23.02.2022 у сумі 2 264 025,77 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" 3% річних у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30.08.2017 за період з 01.01.2021 по 23.02.2022 у сумі 575 935, 60грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" судовий збір у розмірі 82 907, 10грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики б/н від 30.08.2017 у розмірі 2 937 270,22 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційні витрати у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30.08.2017 за період з 01.08.2021 по 23.02.20244 у сумі 186 70650 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3% річних у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30.08.2017 за період з 01.08.2021 по 23.02.2022 у сумі 49 973,83 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 12 405 грн.

30. 20.09.2023 ухвалою Господарського суду Львівської відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючою реструктуризацією арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича. Попереднє засідання суду призначено на 01.11.2023.

Короткий зміст позовних вимог

31. 08.05.2023 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ "Луцька аграрна компанія" до ОСОБА_1 та ТОВ "Вест-Естейт" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору поруки № 1-1811-21 від 18.11.2021.

32. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , укладаючи з ТОВ "Вест-Естейт" договір поруки та поручаючись за виконання ТОВ "ФК "Октант" за договором фінансового займу діяв недобросовісно відносно позивача. Договір поруки укладено в період, коли ОСОБА_1 мав прострочені грошові зобов`язання перед ТОВ "Луцька Аграрна Компанія" та іншими кредиторами у суму 25 374 279 грн.

33. Позивач доводить, що в період укладення спірного договору вже було ухвалено рішення Дзержинського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача частину позики у сумі 10 000 000 грн. Як вказує позивач, на час укладення спірного договору поруки, грошові кошти ОСОБА_1 були під арештом, накладеним ухвалами Дзержинського районного суду у справах № 638/11819/21, № 638/19655/21, відтак відповідач не мав права виступати поручителем у будь-яких зобов`язаннях.

34. За твердженням позивача, поручаючись за виконання значного грошового зобов`язання за ТОВ "ФК "Октант", ОСОБА_1 сам є боржником у значній сумі, ставить себе у завідомо неплатоспроможний стан та бере зобов`язання, які завідомо не зможе виконати.

35. Позивач також вказує, що у поручителя ОСОБА_1 відсутні будь-які відносини з боржником ТОВ "ФК "Октант" (особисті, ділові тощо) та він поручається без будь-якого зиску для себе. Такі дії відповідача, на думку позивача, є умисними та спрямовані на формування штучних кредиторських вимог до нього з метою ухилення від виконання зобов`язання перед позивачем.

36. Правовою підставою позову, позивач вказує ст. 3 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

37. 10.04.2024 рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2693/23 (914/1464/23) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір поруки №1-1811-21 від 18.11.2021, укладений між ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ "Вест-Естейт" (кредитор) в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ "Фінансова компанія "Октант" (боржник) перед ТОВ "Вест-Естейт" за договором поворотного фінансового займу № 562 від 18.11.2021. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" - 1 342 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Вест-Естейт" на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" - 1 342 грн судового збору.

38. Суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 та ТОВ "Вест-Естейт" щодо укладення спірного договору поруки №1-1811-21 від 18.11.2021 в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ "ФК "Октант", є недобросовісними і несправедливими по відношенню до інших кредиторів, є зловживанням правом на укладення договору поруки, спрямовані на позбавлення кредиторів, зокрема, позивача, в майбутньому законних майнових прав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

39. 02.07.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено та підписано 10.07.2024) рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 у справі №914/2693/23(914/1464/23) - залишено без змін.

40. Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції про те, що зміст оспорюваного договору поруки не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а тому є фраудаторним та фактично направленим на збільшення розміру боргових зобов`язань ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

41. 29.07.2024 (через підсистему "Електронний суд") ТОВ "Вест-Естейт" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 у справі № 914/2693/23 (914/1464/23); ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

42. Підставами касаційного оскарження ТОВ "Вест-Естейт" вказує пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

43. ТОВ "Вест-Естейт" посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19 щодо необхідності з`ясування порушення прав та законних інтересів позивача.

44. Скаржник посилається на ст. 204 ЦК України, якою закріплено презумпцію правомірності правочину, постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 щодо цього принципу, постанову Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 щодо принципу добросовісності, розумності та справедливості та стверджує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги укладення додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017, яка недійсною не визнавалась та відповідно до якої в договір були внесені зміни і встановлено строк повернення позики позивачу до 31.12.2032. Отже, на думку скаржника, були відсутні обставини, які б перешкоджали ОСОБА_1 укласти оскаржуваний договір поруки з ТОВ "Вест-Естейт", а його поведінка відповідала звичаям ділового обороту. Зокрема, ОСОБА_1 укладав Договір поруки, який на його переконання, мав мету досягнення подальшого економічного ефекту, а саме для набуття в майбутньому корпоративних прав третьої особи. Також, за доводом скаржника, судами попередній інстанцій не надано правової оцінки як письмовому доказу - заяві директора ТОВ "Луцька аграрна компанія" який підтвердив, що ним укладалась додаткова угода до договору позики, згідно з якою строк виконання зобов`язання наступав у ОСОБА_1 лише у 2032 році.

45. ТОВ "Вест-Естейт" стверджує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.05.2023 у справі №904/648/22 щодо критеріїв для кваліфікації договору, як фраудаторного.

46. Скаржник також доводить, що Договір поруки, укладений 18.11.2021 в той момент, як рішення Дзержинського районного суду міста Харкова у справі №638/16545/20 від 03.08.2021, набрало законної сили лише 25.01.2022.

47. Окрім цього, судами попередніх інстанцій не взято до уваги і статтю 556 ЦК України щодо переходу прав кредитора до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою. Отже, ОСОБА_1 набуває прав вимоги до третьої особи, що спростовує висновки судів про завідомо неплатоспроможний стан.

48. 18.09.2024 від скаржника надійшли додаткові пояснення із посиланням на судову практику щодо надання преюдиційного значення обставинам справи, а не правовій оцінці таких обставин.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

49. 29.08.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення. Позивач стверджує, що судами попередніх інстанцій вірно враховано настання строку повернення ОСОБА_1 позики позивачу, що підтверджено судовими рішеннями про стягнення заборгованості. Заяву свідка позивач вважає неналежним та недопустимим доказом, який не відповідає вимогам ст. 88 ГПК України. також наголошує, що твердження ОСОБА_1 про намір придбати корпоративні права ТОВ "ФК "Октант" є недоведеними. Наголошує, що права позивача як кредитора порушені недобросовісними діями боржника.

50. 08.10.2024 від позивача до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, в яких посилається на стягнення судовими рішеннями, які набрали законної сили, заборгованості з ОСОБА_1 за договором позики.

51. 15.10.2024 від позивача також надійшли додаткові пояснення, в яких позивач щодо процесуального статусу ТОВ "Луцька аграрна компанія" у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає, що позивач є кредитором ОСОБА_1 за рішенням суду у справі № 638/20304/21, а позов про недійсність договору поруки було заявлено до відкриття провадження у справі № 914/2693/23.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

52. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

53. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

54. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним договору поруки за позовом не сторони цього правочину в межах справи про банкрутство боржника. Позивач доводив, що підставою для визнання недійсним спірного договору поруки є недотримання сторонами договору положень статей 3 13 ЦК України, заподіяння шкоди позивачу як кредитору цим договором, а оспорюваний правочин є фраудаторним.

55. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

56. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

57. Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок:

"Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)" (постанова ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

58. У постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19) судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо фраудаторних угод, виснувала, що це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

59. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

60. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

61. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19)).

62. Слід також звернути увагу, в контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16:

"Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

63. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

64. Колегія суддів зауважує, що добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (стаття 3 ЦК України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. При цьому діяльність у підприємницькій сфері має бути, за загальним правилом, спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту. Вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, учасники такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри учасників такого правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18162/21).

65. Таким чином, слід дійти висновків про те, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19).

66. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами оспорюваного договору поруки від 18.11.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Вест-Естейт", ОСОБА_1 поручився перед ТОВ "Вест-Естейт" за повне виконання зобов`язання ТОВ "ФК "Октант" за договором поворотного фінансового займу №562 від 18.11.2021 на суму 30 978 600 грн.

67. Поняття поруки закріплено у статті 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

68. Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

69. За змістом частини другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

70. Тобто за умовами оспорюваного договору поруки ОСОБА_1 став солідарним боржником з ТОВ "ФК "Октант" за виконання останнім зобов`язань з повернення займу у розмірі 30 978 600 грн.

71. При цьому у цій справі судами встановлено, що станом на дату укладення договору поруки ОСОБА_1 мав власні невиконані грошові зобов`язання перед позивачем, що підтверджується, зокрема, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.08.2021 у справі №638/16545/20, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Луцька Аграрна Компанія" частину заборгованості за договором позики від 30.08.2017 у сумі 10 000 000 грн.

72. Суди також встановили відсутність доказів відносин ОСОБА_1 з ТОВ "ФК "Октант", як-то родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо, які могли б розглядатися як спонукання поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань ТОВ "ФК "Октант".

73. Отже, встановивши, що маючи невиконане зобов`язання перед позивачем, що підтверджено рішеннями судів, та безоплатно поручившись за виконання третьою особою договору займу за відсутності особистих чи ділових стосунків із позичальником та будь-якої економічної мети, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що дії ОСОБА_1 не відповідають критеріям розумності та добросовісності, натомість є недобросовісними і несправедливими по відношенню до інших кредиторів, що свідчить про зловживання правом.

74. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що оспорюваний договір поруки є фраудаторним, направленим на збільшення розміру боргових зобов`язань ОСОБА_1 та спрямованим на позбавлення кредиторів, зокрема, позивача, в майбутньому законних майнових прав.

75. В касаційній скарзі ТОВ "Вест-Естейт" доводить ненастання у ОСОБА_1 строку повернення позики позивачу, отже, на думку скаржника, відсутності простроченого зобов`язання перед позивачем.

76. Верховний Суд зауважує, що такі арґументи фактично спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу ст. 300 ГПК України. Водночас Суд зауважує, що вказані доводи не спростовують встановлені судами обставини щодо стягнення рішенням суду від 03.08.2021 у справі №638/16545/20 з ОСОБА_1 на користь позивача частини суми заборгованості за договором позики. Набрання вказаним рішенням законної сили лише 25.01.2022, як стверджує скаржник, не спростовує наявності на час укладення договору поруки боргу перед позивачем, натомість дає можливість кредитору на її примусове стягнення у виконавчому провадженні.

77. Суд також відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника щодо можливості переходу до ОСОБА_1 в порядку ст. 556 ЦК України прав кредитора у випадку виконання ним зобов`язання, забезпеченого порукою. Для такого переходу спершу має відбутися погашення поручителем основного зобов`язання, а враховуючи наявність власного невиконаного зобов`язання у поручителя ( ОСОБА_1 ) перед ТОВ "Луцька Аграрна Компанія" та перебування такого поручителя ( ОСОБА_1 ) у процедурі неплатоспроможності, відкритою за його ж заявою, не підтверджує доводи скаржника про наявність економічної мети у ОСОБА_1 при укладенні спірного договору поруки та його фінансової спроможності.

78. Твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 904/648/22 щодо критеріїв фраудаторного правочину, Верховний Суд визнає безпідставним, оскільки встановлені судами фактичні обставини справи, що формують зміст правовідносин, у цій справі та у наведеній скаржником, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

79. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у постановах від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19 щодо з`ясування порушення прав та законних інтересів позивача, постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі 2-383/2010, щодо презумпції правомірності правочину, Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 щодо принципів добросовісності, розумності та справедливості, колегія суддів відхиляє, оскільки скаржник лише цитує загальні висновки Верховного Суду і не обґрунтовує та не конкретизує в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду. Такі посилання скаржника носять суто декларативний характер і також не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права у цій справі.

80. Отже Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про визнання спірного договору поруки фраудаторним, відтак недійсним, а аргументи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

81. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

82. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

84. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та рішення - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

85. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Естейт" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 у справі № 914/2693/23 (914/1464/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік