ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/284/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства «Зорепад-люкс» на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2019 (суддя Долінська О. З.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (колегія суддів: Якімець Г. Г., Бойко С. М., Гриців В. М.) у справі
за позовом Приватного підприємства «Зорепад-люкс» до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним і скасування рішення комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 06.06.2018, оформленого протоколом № 11, питання № Г-4 повторно, а також про визнання договору оренди № Г-9664-15 від 25.06.2015 поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах
за участю представників:
позивача - Гомзяк І. А. (адвокат) та Гомзяк О. П. (директор), які були присутні у судовому засіданні, що відбулося 24.02.2021, а в судове засідання 31.03.2021 не з`явилися,
відповідача - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2019 року Приватне підприємство «Зорепад-Люкс» (далі - ПП «Зорепад-люкс») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління) про визнання недійсним і скасування рішення комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 06.06.2018, оформленого протоколом № 11, питання № Г-4 повторно, а також визнання договору оренди № Г-9664-15 від 25.06.2015 поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах.
2. На обґрунтування своїх вимог зазначило, що ПП «Зорепад-люкс» як добросовісний орендар має переважне право на укладення договору відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 25.06.2015 між Управлінням як орендодавцем та ПП «Зорепад-люкс» як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна № Г-9664-15, на підставі якого останньому передано в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства «Старий Львів», а саме: приміщення загальною площею 23 кв. м, розташоване за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 35. Строк дії оренди, погоджений сторонами у пунктах 4.1, 4.2 договору, з 25.06.2015 до 24.06.2018.
4. Орендар, який належно виконує свої обов`язки за договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди нерухомого майна через скерування на адресу Управління заяви з документами у порядку, визначеному відповідними нормативними документами міської ради. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункти 4.5., 4.7. цього договору).
5. 28.07.2017 ПП «Зорепад-люкс» подало пакет документів на приватизацію об`єкта оренди, а 05.04.2018 звернулося до Управління з заявою про продовження договору оренди.
6. 06.06.2018 на засіданні комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова вирішено відмовити ПП «Зорепад-люкс» у продовженні цього договору, про що його повідомлено листом від 22.06.2018 за вих. № 2302-4226 та вказано про необхідність звільнення орендованого майна.
7. 12.07.2018 (протягом місяця після закінчення дії договору) Управління надіслало на адресу ПП «Зорепад-люкс»: м. Львів, вул. Драгана, 26/13 та на адресу, за якою знаходиться об`єкт оренди, м. Львів, Площа Ринок, 35, повідомлення за вих.№ 2302-вих-4462 від 11.07.2018 про припинення договірних відносин у зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень і фіскальним чеком від 12.07.2018 Акціонерного товариства «Укрпошта» - державного підприємства поштового зв`язку (далі - АТ «Укрпошта).
8. За вказаних обставин ПП «Зорепад-люкс» звернулося до суду з цим позовом, оскільки вважає, що як добросовісний орендар має переважне право на укладення договору відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. 22.11.2019 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, про відмову у задоволенні позову повністю.
10. Судові рішенні мотивовані помилковим ототожненням позивачем правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого статтею 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною другою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та переважного права добросовісного орендаря, передбаченого статтею 777 ЦК України і частиною третьою статті 17 цього ж Закону, що передбачають укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.
11. Суди вказали, що реалізація орендарем переважного права можлива лише у разі припинення дії попереднього договору оренди і надання добросовісному орендарю переваги перед іншими особами за рівних запропонованих орендодавцю умов договору. Однак позивач, стверджуючи про порушення переважного права на укладення договору, просить суд визнати цей договір оренди поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах, тобто вирішити спір щодо автоматичного продовження дії попереднього договору оренди.
12. Утім положення ЦК України та вказаного Закону передбачають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
13. Судами при цьому встановлено відсутність взаємної згоди сторін на пролонгацію вказаного договору та наявність повідомлення орендодавця про відмову у його продовженні, тому з 25.06.2018 цей договір припинив свою дію, як передбачено домовленістю сторін у договорі.
14. Суди також встановили факт дотримання орендодавцем у строк, визначений частиною другою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і пунктом 4.7 договору (протягом одного місяця після закінчення дії договору), належного повідомлення орендаря, спростувавши доводи останнього про ненадіслання такого повідомлення. Указали, що список згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 12.07.2018 є належними доказами про надіслання позивачу повідомлення про припинення договору. Спростували посилання позивача на ненадіслання останньому зазначеного вище повідомлення на тій підставі, що докази протилежного містяться у матеріалах справи та ним не спростовані. Зазначили, що посилання орендаря на лист АТ «Укрпошта» за вих. № 12.2.1-04-1002 від 21.10.2019 не спростовує факту надіслання цього повідомлення орендодавцем, оскільки у ньому АТ «Укрпошта» лише повідомило про неможливість надання ПП «Зорепад-люкс» інформації щодо пересилання та вручення відправлень за 2018 рік, так як ці докази знищені відповідно до пунктів 2, 122 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).
15. Судами також відхилені посилання ПП «Зорепад-люкс» на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, про те, що належними доказами про поштове повідомлення орендаря, крім фіскального чека, є опис вкладення до цінного листа, на тій підставі, що у цій постанові про це висновок відсутній, а зазначено лише про належне повідомлення орендаря про припинення договору, виходячи з обставин справи та доказів, що містяться у ній.
16. Суди зазначили, що чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення, і в договорі відсутня домовленість сторін щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.
17. Щодо переважного права на укладення договору оренди, то суди зауважили на тому, що сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення чи зміна строку дії договору оренди.
18. Предметом позову у цій справі є поновлення (продовження) договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, а не укладення його на новий строк внаслідок наявності в орендаря переважного права.
19. Оскільки приватизація об`єкта оренди не є предметом спору у цій справі, то суди визнали безпідставними посилання позивача на його порушене право щодо приватизації орендованого майна.
20. Крім того, суди вказали, що чинним законодавством не передбачено оскарження рішення комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади, однак зазначили, що ця позовна вимога вирішується у сукупності з вимогою про визнання договору оренди поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах, ці вимоги є взаємопов`язаними і у випадку їх задоволення, порушене право позивача підлягатиме захисту. Утім позивач не навів підстав для задоволення його позовних вимог в цій частині.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
21. ПП «Зорепад-люкс» у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
22. Скаржник, посилаючись на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує на ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень без врахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 20.06.2018 у справі № 820/1186/17, від 01.08.2019 у справі № 904/3145/18, від 20.05.2020 у справі № 914/1085/19, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 щодо доказів, які вважаються належним поштовим повідомленням.
23. Крім того, у касаційній скарзі міститься посилання на постанову Вищого господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/12852/16, яка не береться до уваги, оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові саме Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
24. ПП «Зорепад-люкс» також послалось на розгляд цієї справи суддями Західного апеляційного господарського суду Якімець Ганною Григорівною та Гриців Вірою Миколаївною, яким заявлявся відвід й у задоволенні якого, на думку позивача, безпідставно відмовлено. ПП «Зорепад-люкс» заявляло відвід на тій підставі, що вони розглядали іншу справу № 914/1258/18 за позовом ПП «Зорепад-люкс» про зобов`язання Управління укласти договір оренди цього нерухомого майна та зустрічний позов Управління про зобов`язання ПП «Зорепад-люкс» повернути об`єкт оренди шляхом його виселення, за результатом вирішення якої у позові ПП «Зорепад-люкс» відмовлено, а зустрічний позов Управління задоволено. Тому ПП «Зорепад-люкс» вважає, що у цій справі про його виселення у суду вже сформувалася думка щодо спірних відносин між останнім та Управлінням щодо цього об`єкта оренди і тому цей склад суду не міг неупереджено розглянути справу № 914/284/19.
25. Скаржник також вважає, що питання про відвід цих суддів розглянуто з порушенням положень частини третьої статті 39 ГПК України, оскільки він поданий до апеляційного господарського суду за чотири дні до засідання - 15.10.2020, Західний апеляційний господарський суд відмовив у його задоволенні ухвалою від 19.10.2020, тому вважає, що цей відвід мав бути розглянутий колегією суддів, які не входять до складу суду, що розглядає справу, а також розглянутий з порушенням процесуальних строків, визначених цією статтею.
26. У судове засіданні, яке відбулося 24.02.2021, з`явилися представники ПП «Зорепад люкс» Гомзяк І. А. (адвокат) та Гомзяк О. П. (директор), які надали пояснення та повністю підтримали вимоги касаційної скарги.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
27. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Позиція Верховного Суду
28. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
29. Отже, у цій справі суд касаційної інстанції здійснює перевірку судових рішень, які переглядаються у касаційному порядку, щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів і вимог касаційної скарги. Оскільки касаційна скарга не містить інших доводів щодо неправильного застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, крім наведених вище, відповідно до частини першої статті 300 ГПК України судові рішення на предмет інших мотивів, наведених у них, стосовно застосування норм матеріального і процесуального права судом касаційної інстанції не перевіряються.
30. ПП «Зорепад-люкс» у касаційній скарзі посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували норми права без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 20.06.2018 у справі № 820/1186/17, від 01.08.2019 у справі № 904/3145/18, від 20.05.2020 у справі № 914/1085/19, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
31. Скаржник також зазначає про те, що в ухваленні судового рішення в суді апеляційної інстанції брав участь суддя, якому ним було заявлено відвід і підстави якого (відводу) скаржник вважає обґрунтованими (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України).
32. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
34. Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження (стаття 300 ГПК України). При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.
35. Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на таке.
36. Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
37. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
38. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права й обов`язки учасників спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
39. Згідно з приписами статті 764 ЦК України та частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у редакції, чинній на дату закінчення договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
40. У справі № 910/719/19 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни про її виселення у примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 58,0 кв. м на 1-му поверсі гуртожитку № 3, за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету. Позивач зазначав, що звернувся до відповідача з заявою про припинення чинності договору оренди у зв`язку з закінченням строку його дії, однак відповідач орендовані приміщення не звільнив та продовжував їх використовувати за відсутності будь-якої правової підстави. Відповідач наголосив на тому, що заяву позивача про припинення дії договору не отримував, про її наявність дізнався після ознайомлення з матеріалами справи, тому вважає, що договір було пролонговано на той самий строк і на тих же умовах.
41. Однак висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, на яку посилається скаржник, не є такими, що не враховані судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, оскільки Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-яких домовленостей щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору. При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилася з судами попередніх інстанцій, які встановили факт належного виконання орендодавцем свого обов`язку перед орендарем щодо повідомлення останнього про припинення дії договору шляхом надсилання йому заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку , що свідчить про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
42. Тобто у справі № 910/719/19 про виселення орендаря з приміщення, на яку послався скаржник, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про припинення договору оренди приміщення та наявність підстав для виселення орендаря. Наголосила при цьому що суди, задовольняючи вимоги про примусове виселення відповідача з орендованого приміщення, яке є державною власністю, з`ясували, що позивач належним чином довів інформацію до орендаря про припинення дії договору оренди - направив заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення, таке повідомлення про припинення чинності договору здійснено відповідно до положень статті 764 ЦК України та статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Таким чином, у справі № 910/719/19, на яку послався скаржник, йшлося про застосування статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та викладено висновок щодо необхідності дотримання орендодавцем обов`язку інформувати орендаря про припинення договору оренди відповідно до положень статті 764 ЦК України та статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
43. Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, орендодавець надав докази, якими є список згрупованих рекомендованих відправлень і фіскальний чек від 12.07.2018 АТ «Укрпошта», повідомлення орендаря про припинення договірних відносин за вищевказаним договором оренди. Тому доводи скаржника про ухвалення судом апеляційної інстанції постанови без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, не знайшли підтвердження.
44. Слід також зазначити, що за змістом пунктів 66 - 68 Правил надання послуг поштового зв`язку в разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності). Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.
45. Розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (пункт 2 цих Правил).
46. За обставинами, встановленими у справі № 820/1186/17, предметом перегляду Верховним Судом були ухвали адміністративного суду про повернення позовної заяви позивачу. Суд касаційної інстанції у постанові від 20.06.2018 погодився з висновками судів про ненадання позивачем доказів, а саме опису вкладення, який би підтверджував направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками. Верховний Суд зазначив, що належним доказом про надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом, тобто йшлося про виконання процесуальних обов`язків позивачем, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, при поданні позову.
47. Утім у справі, що розглядається, йдеться про дотримання обов`язку орендодавця щодо вчасного інформування орендаря про припинення орендних правовідносин та підтвердження виконання цього обов`язку належними доказами (доказами надсилання). Оскільки правовідносини, у межах яких виник спір, та встановлені судами фактичні обставини у справах № 820/1186/17 та у справі, що розглядається, є різними, факт подібності правовідносин у наведеному випадку не підтвердився.
48. У касаційній скарзі скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 904/3145/18 і викладену у ній позицію, згідно з якою суд касаційної інстанції, проаналізувавши пункти 2, 8, 11, 19, 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, указав, що опис вкладення складається в тому випадку, якщо поштове відправлення приймається до пересилання з оголошеною цінністю, і погодився з висновком суду першої інстанції про те, що надання Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (далі - АТ «Укрзалізниця») на підтвердження виконання обов`язку щодо направлення вказаної рознарядки відповідачу чека, опису вкладення у цінний лист, роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, що містить інформацію про дату, час та місце виконання операцій (вручення адресату відповідного поштового відправлення), є належним та допустимим доказом фактичного надання постачальнику оригіналу рознарядки, а отже, і прострочення відповідача у зв`язку з її невиконанням. При цьому слід зазначити, що у цій справі АТ «Укзалізниця» зверталося з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент нафта» штрафних санкцій за неналежне виконання ним своїх зобов`язань за договором поставки в частині поставки за рознарядкою партії товару.
49. Разом з тим викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 904/3145/18 висновки не є такими, що не враховані судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, оскільки суд касаційної інстанції лише погодився з позицією місцевого господарського суду, який установив наявність доказів, що підтверджують виконання ПАТ «Укрзалізниця» обов`язку щодо направлення передбаченої договором рознарядки відповідачу.
50. Отже, у справі № 904/3145/18 Верховний Суд не робив висновків щодо необхідного переліку документів, які підтверджують надсилання особі поштового відправлення, а лише погодився з судом першої інстанції, який відповідно до наданих йому повноважень здійснював оцінку доказів.
51. Також з посиланням на те, що звіт про експертну оцінку складений станом на 31.03.2015 та затверджений Управлінням 17.06.2015, що свідчить, на думку скаржника, про вчинення відповідачем бездіяльності, скаржник послався на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 914/1085/19 та викладений у ній висновок про те, що згідно зі статтею 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка об`єкта оренди. Оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
52. Посилаючись на цю постанову Верховного Суду та зазначаючи про непроведення відповідачем оцінки майна, яку, як стверджує ПП «Зорепад-люкс», воно вимушено було провести з власної ініціативи, скаржник не вказав те, без застосування яких висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 914/1085/19, суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення у справі, що розглядається.
53. За доводами касаційної скарги ПП «Зорепад-люкс» в ухваленні судового рішення в суді апеляційної інстанції брав участь суддя, якому ПП «Зорепад-люкс» було заявлено відвід, підстави якого (відводу) скаржник вважає обґрунтованими (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України).
54. Під час перегляду цієї справи в апеляційному порядку ПП «Зорепад-люкс» було заявлено відвід суддям Якімець Г. Г. та Гриців В. М. на тій підставі, що вони розглядали іншу справу № 914/1258/18 за позовом ПП «Зорепад-люкс» про зобов`язання Управління укласти договір оренди цього нерухомого майна та зустрічний позов Управління про зобов`язання ПП «Зорепад-люкс» повернути об`єкт оренди шляхом його виселення, за результатом вирішення якої у позові ПП «Зорепад-люкс» відмовлено, а зустрічний позов Управління задоволено. Тому ПП «Зорепад-люкс» вважає, що у цій справі про його виселення у суду вже сформувалася думка щодо спірних відносин між останнім та Управлінням щодо цього об`єкта оренди і тому цей склад суду не міг неупереджено розглянути справу № 914/284/19.
55. Скаржник також вважає, що відвід цих суддів розглянуто з порушенням положень частини третьої статті 39 ГПК України, оскільки він поданий до апеляційного господарського суду за чотири дні до засідання - 15.10.2020, Західний апеляційний господарський суд відмовив у його задоволенні ухвалою від 19.10.2020, тому вважає, що цей відвід мав бути розглянутий колегією суддів, які не входять до складу суду, що розглядає справу, а також розглянутий з порушенням процесуальних строків, визначених цією статтею.
56. Згідно зі статтею 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (недопустимість повторної участі у розгляді справи). До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
57. Проте, апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що в силу частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
58. Верховний Суд погоджується з мотивами відмови у задоволенні такого відводу, викладеними в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, які є достатніми й обґрунтованими і вважає, що підстави вважати обґрунтованим заявлений ПП «Зорепад-люкс» відвід суддів Якімець Г. Г. та Гриців В. М. від розгляду цієї справи відсутні.
59. Відповідно до положень частин першої-третьої, восьмої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
60. Крім того, як зазначено в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, заява про відвід суддів Якімець Г. Г. та Гриців В. М. надійшла до суду 15.10.2020, а судове засідання у цій справі було призначено на 19.10.2020, тоді як 17 та 18.10.2020 були вихідними днями, тому заява ПП «Зорепад-люкс» про відвід вирішена з дотриманням установлених частиною третьою статті 39 ГПК України строків без передачі її на розгляд іншій колегії суддів.
61. Суддя, здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід вчинити, з урахуванням конкретних обставин справи, ступеня підготовки матеріалів самими сторонами, у тому числі, й розглядає заявлені сторонами клопотання та заяви. Ухвалення суддею судових рішень в іншій справі не свідчить про необ`єктивне та/або упереджене ставлення судді до однієї зі сторін чи надання переваг окремим учасникам процесу, а є формою реалізації суддею своїх повноважень в господарському судочинстві. Незгода сторін з ухваленими суддею рішеннями може бути предметом розгляду апеляційної чи касаційної скарг на такі рішення, водночас не є підставою для відводу судді від розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у цій частині.
63. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
64. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
65. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Зорепад-люкс» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2019 у справі № 914/284/19 в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та залишити без задоволення касаційну скаргу ПП «Зорепад-люкс» в частині оскарження цих же судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, а рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
Судові витрати
66. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 129 296 300 301 306 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Зорепад-люкс» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2019 у справі № 914/284/19 в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. В іншій частині касаційну скаргу Приватного підприємства «Зорепад-люкс», подану з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2019 у справі № 914/284/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич