ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 914/3985/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючий, Бойко С.М., Бонк Т.Б.)
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2023 (суддя Петрашко М.М.)
за заявою Львівського обласного центру зайнятості в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості
про заміну боржника у виконавчому документі
у справі №914/3985/21
за позовом Львівського міського центру зайнятості
до Львівської митниці ДФС
про стягнення 23389,66 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
1. Львівський міський центр зайнятості 23.12.2021 звернувся до господарського суду з позовом до Львівської митниці ДФС про стягнення 23389,66 грн відшкодування відповідачем як роботодавцем витрат позивача на виплату допомоги по безробіттю відповідно до статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у зв`язку з поновленням на роботі незаконно звільненого працівника.
2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.05.2022, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022, позов задоволено.
3. На примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2022 видано відповідний наказ від 14.06.2022.
4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.05.2023 задоволено заяву Львівського обласного центру зайнятості про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) Львівського міського центру зайнятості на його правонаступника Львівський обласний центр зайнятості.
Стислий зміст заяви
5. Львівський обласний центр зайнятості 27.06.2023 звернувся до господарського суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні (далі - Заява), в якій просить замінити боржника у наказі на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2022 у справі №914/3985/21 Львівську митницю ДФС на її правонаступника - Львівську митницю Державної митної служби України.
6. Заяву мотивовано посиланням на те, що Львівська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Львівської митниці ДФС, яка перебуває у стані припинення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
7. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 №1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846, далі - Постанова №1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України шляхом поділу Державної фіскальної служби. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
8. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" від 02.10.2019 №858 (далі - Постанова №858) утворені територіальні органи Державної митної служби за переліком як юридичні особи публічного права. Згідно з додатками 1, 2 цієї постанови утворено Галицьку митницю Державної митної служби України. Львівську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
9. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис щодо перебування Львівської митниці ДФС у стані припинення (ідентифікаційний код 39420875).
10. Пунктом 3 Постанови №858 передбачено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.
11. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби" (далі - Постанова №895) ухвалено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби, зокрема Галицьку митницю Держмитслужби, шляхом їх приєднання до Державної митної служби.
12. Згідно з пунктом 2 Постанови №895 територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом 4 пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що реорганізуються.
13. Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 №460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби, зокрема, Львівську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
14. Наказом Державної митної служби від 29.10.2020 №489 затверджено положення про територіальні органи Держмитслужби, зокрема про Львівську митницю.
15. Пунктом 16 Положення про Львівську митницю визначено, що митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи, має окремий баланс, майно, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках.
16. Державна митна служба України видала наказ від 30.06.2021 №472 "Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи".
17. У Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи, зокрема, щодо Львівської митниці (ідентифікаційний код ВП 43971343).
18. Листом від 07.06.2023 Головне управління казначейства повернуло виконавчий документ (наказ Господарського суду Львівської області у справі №914/3985/21) без виконання на підставі підпункт 3 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, оскільки боржник не має відкритих рахунків в органі казначейства, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів на підставі вищезгаданого виконавчого документа, бюджетні рахунки Львівської митниці ДФС закрито.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
19. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.07.2023, яку залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, Заяву задоволено, замінено боржника у наказі Господарського суду Львівської області від 14.06.2022 - Львівську митницю ДФС на її правонаступника - Державну митну службу України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці.
20. Судові рішення мотивовано встановленням обставин, які свідчать про перехід прав та обов`язків від Львівської митниці ДФС до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці в порядку публічного правонаступництва.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
21. Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці (далі - Скаржник) подала касаційну скаргу, в якій (з урахуванням усунення недоліків) просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, прийняти нову постанову, якою відмовити Львівському міському центру зайнятості у задоволенні позовних вимог.
22. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи, господарські суди порушили норми матеріального права та неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, не доведені належними та допустимими доказами.
23. Скаржник наголошує, що відбулось фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво у сфері митних правовідносин, за яким передано адміністративну компетенцію в цих правовідносинах, зокрема, від Галицької митниці Держмитслужби до Державної митної служби України, тоді як спір у цій справі виник у сфері майнових правовідносин.
24. Отже, на думку Скаржника, спірні у цій справі правовідносини не стосуються публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи чи інших функцій, що були передані Державній митній службі України, тому підстави для заміни боржника Львівської митниці ДФС на Львівську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України відсутні.
25. Також Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 104 107 Цивільного кодексу України, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.02.2021 у справі №826/9815/18, від 14.04.2021 у справі №826/14904/18, від 13.05.2021 у справі №826/2850/17, від 03.06.2021 у справі №640/19105/19.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
26. Львівський обласний центр зайнятості подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
27. Львівський обласний центр зайнятості заперечує проти доводів скаржника про те, що відбулось фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво у сфері митних правовідносин, а спір у цій справі виник у сфері майнових правовідносин.
28. Львівський обласний центр зайнятості, посилаючись на висновки Верховного Суду (зокрема викладені в постановах від 16.02.2021 у справі №911/3411/14, від 06.09.2021 у справі №923/484/18, від 16.06.2020 у справі №910/5953/17) наголошує, що правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником), а внаслідок злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.
29. Крім того, Львівський обласний центр зайнятості зазначає про нерелевантність до правовідносин у цій справі висновків, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, через неподібність відповідних правовідносин.
Позиція Верховного Суду
30. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
31. Предметом касаційного перегляду в цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) правонаступником.
32. Процесуальне правонаступництво врегульовано статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
33. При цьому статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
34. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Зокрема, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
35. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
36. Положення наведених норм кореспондуються зі статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, яка також передбачає, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
37. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
38. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Отже, для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
39. Серед підстав заміни кредитора у зобов`язанні стаття 512 Цивільного кодексу України визначає правонаступництво. Таке універсальне правонаступництво передбачено, зокрема, статтею 104 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
40. Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок реорганізації (приєднання).
41. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований статтею 107 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
42. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню до Реєстру запису про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації.
43. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась.
44. Зважаючи на викладене та те, що положеннями статей 104 107 Цивільного кодексу України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, ухваленій у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду), що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи.
45. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
46. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19).
47. Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
48. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 (далі - Порядок №1074).
49. Згідно з пунктом 6 Порядку №1074 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
50. Орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється (абзац 1 пункту 12 Порядку №1074).
51. Водночас майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом (пункт 7 Порядку №1074).
52. Отже, інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.
53. У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу.
54. Аналіз положень статті 104 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", пунктів 7, 12 Порядку №1074 свідчить, що реорганізація ДФС шляхом її поділу вважатиметься такою, що відбулася, із дати державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої здійснюється приєднання. Натомість перехід майнових прав та обов`язків реорганізованого (приєднаного) органу виконавчої влади до його правонаступника має підтверджуватися розподільчим балансом, затвердженим у встановленому порядку. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 909/51/17, від 16.06.2023 у справі №925/1775/21.
55. Тож передумовою задоволення клопотання про заміну сторони виконавчого провадження (відповідача/боржника) у цій справі є встановлення обставин переходу майнових прав та обов`язків відповідача до Державної митної служби у процесі реорганізації Державної фіскальної служби шляхом поділу, які з урахуванням наведеного мають підтверджуватись розподільчим балансом.
56. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, під час розгляду Заяви суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про реорганізацію Львівської митниці ДФС (відповідача у цій справі) шляхом приєднання її до Галицької митниці Держмитслужби та в подальшому - до Державної митної служби у зв`язку з реорганізацією шляхом поділу Державної фіскальної служби на Державну податкову службу та Державну митну службу із правонаступництвом майна, прав та обов`язків у відповідних сферах діяльності.
57. Через вказану реорганізацію Львівська митниця ДФС (відповідач) перебуває у стані припинення. Однак згідно з положеннями Постанови №858 і Постанови №895 територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до створення Державною митною службою відповідних територіальних органів, прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що реорганізуються, а також передачі відповідних повноважень територіальним органам Державної митної служби.
58. Водночас Львівська митниця створена як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (Скаржник) без статусу юридичної особи згідно з наказом Державної митної служби України №460 від 19.10.2020, а на підставі наказу №472 від 30.06.2021 розпочала здійснення покладених на неї Митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами функцій і повноважень з реалізації державної митної політики тощо з 00 год. 00 хв. 01.07.2021.
59. Встановлення наведених обставин господарськими судами підтверджує перехід прав та обов`язків від Львівської митниці ДФС (відповідача) до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці (Скаржника) в порядку публічного правонаступництва.
60. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Скаржник не заперечує факт настання його компетенційного адміністративного правонаступництва щодо Львівської митниці ДФС (відповідача), що передбачає передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
61. Однак зважаючи на те, що реорганізація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, обумовлені відмінностями в правовому статусі цих осіб, встановлення наведених обставин щодо публічного правонаступництва Скаржника стосовно Львівської митниці ДФС не є достатнім для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для здійснення процесуального правонаступництва у цій справі, спір у якій виник у площині приватного права та не стосується виконання відповідачем владних повноважень.
62. Проте господарські суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та в межах повноважень, визначених статтями 86 269 Господарського процесуального кодексу України, не надали належної оцінки та не перевірили чи мали місце у цій справі обставини повного правонаступництва відповідача/боржника, яке включає в себе: публічне правонаступництво (правонаступництво у завданнях, функціях та повноваженнях) та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, чим підтверджуються відповідні обставини. Зокрема, господарські суди не з`ясували обставини щодо складання відповідними особами розподільчого балансу та/або передавального акта.
63. Також суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що попри створення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (Скаржника) та початок здійснення нею відповідних функцій і повноважень з 01.07.2021, позивач звернувся з позовом у цій справі 23.12.2021 саме до Львівської ДФС, яка брала участь у розгляді справи, зокрема шляхом подання апеляційної та касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2022. Обставини переходу відповідних майнових прав та обов`язків від Львівської ДФС до Скаржника після ухвалення вказаного судового рішення господарські суди не встановили.
64. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду Заяви не дотримались вимог статей 74 86 236 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення Заяви та здійснення в порядку процесуального правонаступництва заміни Львівської митниці ДФС як відповідача/боржника у цій справі на Державну митну службу України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці.
65. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.
66. Водночас Верховний Суд вважає безпідставними заявлені в касаційній скарзі вимоги щодо ухвалення нової постанови про відмову Львівському міському центру зайнятості у задоволенні позовних вимог, адже предметом цього касаційного розгляду є саме питання заміни сторони виконавчого провадження (боржника) правонаступником, а не розгляд спору між відповідними особами по суті заявлених позовних вимог. Так, рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2022 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022, якими задоволено позов у цій справі, наразі не є предметом оскарження.
67. Також Верховний Суд не вбачає підстав для закриття касаційного провадження за клопотанням Львівського обласного центру зайнятості відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає таке закриття у відповідних випадках саме після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу. Адже касаційне провадження в цій справі відкрито з іншої підстави, передбаченої частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, до яких належить оскаржувана в цій справі ухвала місцевого господарського суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення Заяви.
69. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
70. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2023 у справі №914/3985/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков