06.02.2023

№ 914/408/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/408/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (колегія суддів: Ткаченко Б. О. - головуючий, Майданевич А. Г., Суліма В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛЛ - АПС"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ"

про стягнення 152 870,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" (далі - ТОВ "Рентінвест 3000") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛЛ-АПС" (далі - ТОВ "БІЛЛ-АПС") про стягнення заборгованості у розмірі 152870,00 грн, за господарськими договорами суборенди від 01.04.2018 № 12-РІ та від 01.04.2018 № 12-ІП.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів суборенди у частині своєчасної та повної оплати за період з жовтня до грудня 2020 року у розмірі 152870,00 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 (суддя Курдельчук І. Д.) позов ТОВ "Рентінвест 3000" до ТОВ "БІЛЛ - АПС" про стягнення 152870,00 грн задоволено повністю. Вирішено стягнуто з ТОВ "БІЛЛ - АПС" на користь ТОВ "Рентінвест 3000" 152870,00 грн - заборгованості та 2 293,06 грн - судового збору.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати орендної плати та експлуатаційних витрат настав, заборгованість підтверджується наявними у справі доказами, тому відповідно до положень статей 526 530 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України позовні вимоги є обґрунтованими. Зважаючи на те, що відповідач після закінчення встановленого у договорі строку дії договору продовжував користуватися та сплачувати орендну плату до жовтня 2020 року, не повернув фактично об`єкт оренди, суд, враховуючи положення статті 764 Цивільного кодексу України та умови договору, дійшов висновку про те, що термін дії договору було поновлено до 31.03.2021, тому відповідач зобов`язаний здійснити оплату орендних платежів. Суд зазначив, що факт укладення договору суборенди 05.11.2020 з новим орендарем - ТОВ "Стар Реалті" жодним чином не спростовує обов`язку відповідача виконувати умови укладеного з позивачем договору.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі № 914/408/21 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Рентінвест 3000" відмовлено. Вирішено стягнути з ТОВ "Рентінвест 3000" на користь ТОВ "БІЛЛ-АПС" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3439,60 грн.

2.4. Апеляційний господарський суд, виходив із того, що з 25.12.2007 майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, частина якого була передана у суборенду відповідачу згідно з договорами суборенди від 01.04.2018, перебував в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк " (далі - ПАТ "УПБ") за іпотечним договором № 949 від 25.12.2007. Суд зазначив, що ні позивачем, ні іншими пов`язаними особами, зокрема Публічним акціонерним товариством "Експериментально-Механічний Завод" (іпотекодавцем) не надано доказів отримання згоди від первісного іпотекодержателя на укладення договорів оренди майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, договорів суборенди від 01.04.2018. Посилаючись на положення статті 12 Закону України "Про іпотеку", статті 215 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції визнав договір оренди № 01/15003 майнового комплексу загальною площею 28223,10 м2 за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, що укладений 15.03.2018 між Публічним акціонерним товариством "Експериментально-Механічний Завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Завод-Видубичі", нікчемним. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що з 27.04.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (далі - ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА") перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором № 949 від 25.12.2007, а тому в разі передачі іпотекодавцем в оренду частини майнового комплексу після 27.04.2020, необхідно було отримати згоду від нового іпотекодержателя. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив про нікчемність договору оренди майнового комплексу від 11.06.2020 № ІП-28, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАНСО КОМПАНІ" (далі - ТОВ "ГАНСО КОМПАНІ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "-Сервіс Тех-" (далі - ТОВ "-Сервіс Тех-"). У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що договори суборенди від 01.04.2018 як похідні від договору оренди є нікчемними в силу частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку", та не створюють правових наслідків, окрім наслідків, пов`язаних з їх недійсністю. Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, ТОВ "Рентінвест 3000" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 770 Цивільного кодексу України, статті 3, 4 Закону України "Про іпотеку", статей 2, 3 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 86 236 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник стверджує, що поза увагою суду залишилися висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, від 12.10.2020 у справі № 15/148-10-4045. ТОВ "Рентінвест 3000" стверджує про неправильність висновку щодо нікчемності договорів оренди та суборенди, оскільки на момент укладення договорів оренди (15.03.2018) та суборенди (01.04.2018) в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містилося жодного запису про іпотеку. Тому скаржник зазначає, що він набув право оренди за відсутності будь-яких обтяжень на момент укладення договору суборенди, позивач не зобов`язаний був отримувати дозвіл від ПАТ "УПБ" на укладення договору суборенди, відтак договір суборенди є дійсним і не порушує статтю 12 Закону України "Про іпотеку".

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з договором оренди № 01/15003 від 15.03.2018 майновий комплекс загальною площею 28223,10 м2, що знаходиться у місті Києві на вулиці Будіндустрії, 6, був переданий Відкритим акціонерним товариством "Експериментально-механічний завод" (далі - ВАТ "ЕМЗ") в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Арт-Завод Видубичі" (далі - ТОВ "Арт-Завод Видубичі"). 01.04.2018 ТОВ "Арт-Завод Видубичі" передав частину майнового комплексу в суборенду.

4.2. Також судами встановлено, що 01.04.2018 року між ТОВ «Рентінвест 3000» (орендар) та ТОВ «БІЛЛ-АПС» (суборендар) укладено договір суборенди № 12-РІ (Далі - Договір 12-РІ), за умовами якого:

- пункт 1.1: орендар передає суборендареві за плату на певний строк у користування частину майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, для здійснення суборендарем своєї господарської діяльності. У користування за Договором передається індивідуально визначене майно, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ);

- пункт 1.2.1: за цим Договором суборендар вступає у користування нежитловим приміщенням, що належить орендареві на праві користування (надалі - «Об`єкт суборенди»). Об`єктом суборенди для цілей цього Договору є приміщення площею 481,90 м2;

- пункт 1.3: строк суборенди за Договором починається з дати підписання Сторонами акту приймання - передачі Об`єкта суборенди та закінчується 31.03.2019 (останній день суборенди);

- пункт 5.1: з урахуванням додаткової угоди №1 від 12.10.2018 до Договору №12-РІ, за згодою сторін щомісячна суборендна плата за користування об`єктом суборенди за Договором, починаючи з 01.11.2018 по термін дії договору становить 48 190,00 грн;

- пункт 5.3: суборендна плата нараховується на щомісячній основі, починаючи з дати прийняття об`єкту суборенди суборендарем за актом приймання-передачі, до дати фактичного повернення об`єкта суборенди від суборендаря до орендаря за відповідним актом приймання-передачі. Суборендна плата сплачується на підставі рахунків орендаря в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 10-го числа кожного місяця суборенди.

4.3. Також, 01.04.2018 року між ТОВ «ІНВЕСТПРОПЕРТІ», яке в подальшому було замінено на ТОВ «Рентінвест 3000» (орендар), та ТОВ «БІЛЛ-АПС» (суборендар) укладено договір суборенди № 12-ІП (далі - Договір 12-ІП), за умовами якого:

- пункт 5.1: за згодою сторін щомісячна суборендна плата за користування об`єктом суборенди за Договором становить 2100,00 грн;

- пункт 5.3: суборендна плата нараховується на щомісячній основі, починаючи з дати прийняття об`єкта суборенди суборендарем за Актом приймання - передачі, до дати фактичного повернення об`єкта суборенди від суборендаря до орендаря за відповідним актом приймання-передачі. Суборендна плата сплачується на підставі рахунків орендаря в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 10-го числа кожного місяця суборенди.

4.4. Пунктом 5.7 договорів суборенди 12-РІ та 12-ІП передбачено, що компенсація вартості комунальних послуг здійснюється суборендарем на авансовій основі згідно з рахунками, виставленими орендарем на основі показників лічильників за тарифами, визначеними постачальними організаціями, та збільшеними на 10%.

4.5. На підставі актів приймання-передачі приміщення від 01.04.2018 орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове володіння та користування приміщення за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, а саме: складське приміщення - 425,1 м2, побутове приміщення № 1 площею - 27,1 м2, відкритий майданчик площею 60 м2. Відповідач продовжує користуватися приміщеннями та відкритим майданчиком і станом на дату подання позову жодних актів приймання-передачі підписано не було.

4.6. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що 03.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Український професійний банк", яке у подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ"), та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ІТ Інвест" (далі - ТОВ "ІТ Інвест") укладено договір про надання кредиту № 888 з додатковими договорами, відповідно до якого (з урахуванням додаткових угод) банк відкриває ТОВ "ІТ Інвест" (позичальнику) відкличну кредитну лінію у розмірі 33985000,00 грн терміном до 17.12.2015 на поповнення обігових коштів.

25.12.2007 між ВАТ "УПБ" (правонаступником якого є ПАТ "УПБ") та ВАТ "ЕМЗ" (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 967 з додатковими договором, відповідно до якого (з урахуванням додаткових угод) банк надає позичальнику кредит на суму 40335000, 00 грн терміном до 17.12.2015.

4.7. З метою належного виконання зобов`язань ТОВ "ІТ Інвест" за кредитним договором № 888 та ВАТ "ЕМЗ" за кредитним договором № 967, між ПАТ "УПБ" та ВАТ "ЕМЗ" 25.12.2007 було укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левренюк С. М. та зареєстровано в реєстрі за № 949 (далі - іпотечний договір).

Відповідно до пункту 1 іпотечного договору, предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в пункті 6 цього договору, в забезпечення виконання своїх зобов`язань, а також зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем та/або позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно з пунктом 6 іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця та позичальника за кредитними договорами іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: майновий комплекс, загальною площею 28223,10 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.

Державна реєстрація іпотеки була проведена 25.12.2007, реєстраційний номер 6305997, що підтверджується Витягом з Державного реєстру іпотек та інформаційною довідкою з Державного реєстру нерухомого майна.

4.8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що передане позивачем в суборенду відповідачу майно є частиною майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.

4.9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі № 910/14751/17, яке набрало законної сили 22.02.2018 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018), визнано за ПАТ "УПБ" наявність права майнової вимоги до ТОВ "ІТ Інвест" за договором про надання кредиту від 03.12.2007 № 888 з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього; договором поруки від 25.12.2007 № 888-1 з додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього; за іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим № 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього.

4.10. Апеляційний господарський суд зазначив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі № 910/14751/17 встановлено, що 30.03.2020 відбулися електронні публічні торги щодо реалізації пулу активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, які укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, частина з котрих знаходяться в заставі Національного банку України, де відповідно до Протоколу № UA-EA-2020-03-19-000019-b переможцем торгів визначено ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА". За результатами електронних публічних торгів 27.04.2020 між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" укладено Договір № 81 від 27.04.2020 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір № 81).

Відповідно до Договору № 81 ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" набуло право вимоги, зокрема, і до ТОВ "ІТ Інвест", за договором про відкриття кредитної лінії № 888 від 03.12.2007 з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за договором поруки від 25.12.2007 № 888-1 з усіма додатковими договорами про внесення змін та угодами до нього та іпотечним договором від 25.12.2007, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього.

4.11. Спір виник у зв`язку із наявністю/відсутністю правових підстав для задоволення вимог про стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням договорів суборенди.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 визначено у справі № 914/408/21 колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 касаційну скаргу ТОВ "Рентінвест 3000" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі № 914/408/21 залишено без руху до 01.03.2022.

Однак із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX.

5.2. Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.04.2022 № 29.3-02/767 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 914/408/21 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Рентінвест 3000" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі № 914/408/21.

5.3. Переглянувши оскаржуване у справі судове рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить частково задовольнити з наступних підстав.

5.4. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договорами суборенди.

5.5. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного України).

За змістом частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

За змістом статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

5.6. Відповідно до положень статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.

5.7. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати орендної плати та експлуатаційних витрат настав, заборгованість підтверджується наявними у справі доказами. Відповідач після закінчення встановленого у договорі строку дії договору продовжував користуватися та сплачувати орендну плату до жовтня 2020 року, не повернув об`єкт оренди, тому суд дійшов висновку про те, що термін дії договору було поновлено до 31.03.2021, отже відповідач зобов`язаний провести оплату орендних платежів.

5.8. Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що з 25.12.2007 майновий комплекс загальною площею 28 223,10 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, перебував в іпотеці ПАТ "УПБ", а передане в суборенду за укладеним сторонами договором нерухоме майно є частиною вказаного майнового комплексу, що визнається учасниками справи. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14751/17 набрало законної сили 22.02.2018, то станом на дату укладення договору оренди № 01/15003 від 15.03.2018, договору суборенди № 12-РІ від 01.04.2018 та договору суборенди № 12-ІП від 01.04.2018, майновий комплекс загальною площею 28 223,10м2, який розташований по вул. Будіндустрії, 6 в м. Києві був предметом іпотеки згідно з іпотечним договором від 25.12.2007. При цьому, як зазначив апеляційний господарський суд, ні позивачем, ні іншими пов`язаними особами не надано доказів отримання згоди від первісного іпотекодержателя (ПАТ «УПБ») під час укладення договорів оренди № 01/15003 від 15.03.2018, договору суборенди від 01.04.2018 та договорів суборенди № 12-РП та №12-ІП від 01.04.2018. Враховуючи наявність іпотечного договору та відсутність письмової згоди іпотекодержателя - ПАТ "УПБ" на передачу майнового комплексу в оренду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір оренди № 01/15003, укладений 15.03.2018 року між ПАТ "ЕМЗ" та ТОВ "Арт-Завод Видубичі" є нікчемним відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку», оскільки була відсутня згода іпотекодержателя при його укладенні.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що з 27.04.2020 до ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТ" перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором № 949 від 25.12.2007, а тому у разі передачі іпотекодавцем в оренду частини майнового комплексу після 27.04.2020, необхідно було отримати згоду від нового іпотекодержателя. Відтак, суд апеляційної інстанції зазначив про нікчемність договору оренди майнового комплексу від 11.06.2020 № ІП-28, укладеного між ТОВ "ГАНСО КОМПАНІ" та ТОВ "-Сервіс Тех-".

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договори суборенди від 01.04.2018 № 12-РІ та від 01.04.2018 №12-ІП, стягнення заборгованості за якими є предметом спору у даній справі, є нікчемними з огляду на їх похідний характер від договору оренди, що не створює правових наслідків, окрім наслідків, пов`язаних з його недійсністю, відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

5.9. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд, у мотивувальній частині рішення вирішив питання про права та законні інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі з огляду на наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 129 Конституції України закріплено такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені принципи знайшли своє відображення у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.

При цьому згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Суд звертає увагу, що частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи до складу яких згідно із частиною першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження відносяться сторони та треті особи.

Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов`язки. Такий статус закріплено у статті 50 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Саме на суд покладено обов`язок визначити суб`єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі.

5.10. Як зазначалось, предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ "Рентінвест 3000" до ТОВ "БІЛЛ-АПС" про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами суборенди в частині своєчасної та повної оплати за користування майном за період з жовтня до грудня 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном, оскільки укладені між сторонами договори суборенди № 12-РІ та 12-ІП є нікчемними. Крім того, суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові дійшов висновку про нікчемність договору оренди від 15.03.2018 № 01/15-03 та договору оренди від 11.06.2020 № ІП-28.

У той же час, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що сторонами за договором оренди від 15.03.2018 № 01/15-03 є ПАТ "ЕМЗ" та ТОВ "Апро рт-завод Видубичі", а сторонами за договором оренди від 11.06.2020 № ІП-28 є ТОВ "ГАНСО КОМПАНІ" та ТОВ "-Сервіс Тех-".

При цьому, ні ПАТ "ЕМЗ", ні ТОВ "Арт-завод Видубичі", ні ТОВ "ГАНСО КОМПАНІ" та ТОВ "-Сервіс Тех-" не є учасниками цієї справи № 914/408/21.

Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції надав правову оцінку договору оренди 15.03.2018 № 01/15-03 та договору оренди від 11.06.2020 № ІП-28, при цьому ухвалив оскаржуване судове рішення, у якому встановив обставини про права, інтереси та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, а саме, сторін вказаних правочинів - ПАТ "ЕМЗ", ТОВ "Арт-завод Видубичі", ТОВ "ГАНСО КОМПАНІ" та ТОВ "-Сервіс Тех-".

5.11. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, передбачене зазначеною нормою порушення є самостійною обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Згідно з частиною 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.12. Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 910/2077/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТПРОПЕРТІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія-АКБ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА", Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ" про стягнення 1 483 242,20 грн заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором суборенди від 01.04.2018 № 18-РП приміщення, що є частиною майнового комплексу загальною площею 28 223,10 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, перебував в іпотеці ПАТ "УПБ".

5.13. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5.14. У зв`язку з наведеним Суд не перевіряє правильність висновків суду апеляційної інстанції, які стосуються вирішення спору у цій справі по суті. У зв`язку з цим відсутні також підстави для формування висновку щодо застосування правових норм у спірних правовідносинах, про відсутність якого зазначає скаржник.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване судове рішення наведеним вимогам не відповідає.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Згідно з частиною 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

6.4. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та, беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, а касаційну скаргу - задовольнити частково.

6.5. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі № 914/408/21 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова