ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/811/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ОСОБА_1: не з`явився,
Арбітражний керуючий Прийма Н.А.,
АТ КБ "Приватбанк": Куценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Прийми Надії Андріївни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л., - головуюча, Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 (суддя Івченко А.М.)
у справі №914/811/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст заяви та хід розгляду справи
1. ОСОБА_1 (далі - Боржник) звернувся до господарського суду із заявою про власну неплатоспроможність (далі - Заява), посилаючись на відсутність у нього фінансової можливості погашати вимоги кредиторів у розмірі 906261,53 грн.
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією Прийму Надію Андріївну тощо.
3. Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (кредитор Боржника, далі - Банк) заявило клопотання про закриття провадження у справі (яке підтримали інші кредитори Боржника), мотивоване тим, що на розгляд зборів кредиторів подано формальний, невиконуваний, необґрунтований, нереальний план реструктуризації боргів, який не відповідає вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та не передбачає будь-якої реструктуризації боргу (відсутні умови погашення вимог).
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі в період з 10.05.2023 до 31.10.2023 у розмірі 36506,74 грн основної винагороди та 3753,24 грн витрат, а в іншій частині відмовлено; у задоволенні клопотання про визнання Боржника банкрутом відмовлено; клопотання про закриття провадження у справі задоволено; закрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника; дію мораторію припинено; припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Прийми Н.А.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 зазначену ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
6. Судові рішення мотивовано тим, що загальна поведінка Боржника під час проведення щодо нього процедури реструктуризації свідчить про неможливість застосування щодо нього процедури погашення боргів та наявність підстав для закриття провадження у справі в порядку частини 11 статті 126 КУзПБ. При цьому господарські суди виходили з того, що поданий Боржником план реструктуризації не відповідає вимогам КУзПБ, а також врахували, що Боржник особисто в жодне судове засідання не з`явився.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
7. Арбітражний керуючий Прийма Н.А. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків) подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
9. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.10.2021 №233/2021/19 (щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини"), в постановах від 22.08.2023 у справі №903/160/22, від 17.08.2023 у справі №911/1856/21, від 26.05.2022 у справі №903/806/20 (щодо судового контролю, оцінки доказів та з`ясування судом причини недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів, з`ясування підстав для закриття провадження у справі, в порядку судового контролю та щодо закриття провадження у справі у зв`язку з невідповідністю плану реструктуризації КУзПБ) та постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 (щодо підвищеного стандарту доказування).
10. Водночас, на думку скаржника, суди неправильно застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 і від 26.05.2022 у справі №903/806/20, не зазначивши, в чому саме полягає недобросовісність поведінки Боржника. При цьому скаржник наголошує, що Боржник відобразив у плані реструктуризації відомості про всі свої доходи та визначив запропоновані до сплати суми, виходячи з розміру реально отримуваних доходів; тоді як доказів приховання доходів Боржником у матеріалах справи немає, що свідчить про добросовісну поведінку Боржника.
11. Також скаржник зазначає про неправильне застосування господарськими судами положень частин 1, 2, 4 статті 30 КУзПБ та порушення ними приписів статей 22 43 Конституції України. При цьому скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 30 КУзПБ, а також щодо обов`язкової присутності боржника у судових засіданнях чи підготовчому засіданні у справі про неплатоспроможність, якщо така явка боржника не визнавалась обов`язковою та якщо станом на дату прийняття ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не існувало висновку Верховного Суду щодо обов`язкової явки боржника.
12. Скаржник вважає безпідставним посилання господарських судів на висновки Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі №910/268/22, правовідносини в якій не є подібними до правовідносин у цій справі.
13. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди безпідставно та незаконно зменшили його законну винагороду, самостійно без будь-яких розрахунків визначивши суму винагороди арбітражного керуючого та обравши незрозумілий період виплати такої винагороди, а в іншій частині затвердження винагороди відмовивши.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
14. Банк 08.07.2024 подав письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу, поданим після закінчення строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження, а тому підлягають залишенню без розгляду на підставі положень статей 118 295 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція Верховного Суду
15. Керуючись вимогами статей 14 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.
16. Предметом касаційного оскарження визначено ухвалу господарського суду першої інстанції (після її перегляду в апеляційному порядку), якою, зокрема, затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі в період з 10.05.2023 до 31.10.2023 частково, а в іншій частині відмовлено.
17. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
18. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).
19. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
20. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
21. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
22. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
23. У рішенні від 21.07.2021 №5-р(ІІ)/2021 (справа №3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що із набранням чинності Законом №1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. №3524), ухваленого як Закон №1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".
24. Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Використання відповідного процесуального фільтру, закріпленого у частині 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
25. Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
26. Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 - КУзПБ).
27. Частиною 1 статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
28. Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.
29. При цьому за вимогами частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
31. Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України (такий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17).
32. Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (перша група судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ - статтями 255 287 Господарського процесуального кодексу України.
33. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
34. Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг у справі про банкрутство на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
35. Оскаржені у цій справі ухвала Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 належать до першої групи судових рішень, можливість / неможливість оскарження яких визначена приписами статті 9 КУзПБ. Однак в частині розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат зазначені судові рішення не входять до визначеного частиною 3 вказаної статті переліку судових рішень, на які може бути подано касаційну скаргу в справі про банкрутство, отже, є судовими рішеннями, які не підлягають касаційному оскарженню в розумінні пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
36. Положення статей 287 та 296 Господарського процесуального кодексу України не передбачають закриття касаційного провадження з наведених підстав, але в разі здійснення касаційного перегляду зазначених постанови та ухвали в частині розгляду зазначеного питання про виплату грошової винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.
37. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду неодноразово, зокрема в ухвалі від 27.11.2018 у справі №910/4647/18 та постанові від 10.12.2018 у справі №910/9883/17, викладав висновки щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду в касаційному порядку.
38. З огляду на викладене, з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 в частині розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, оскільки судові рішення в зазначеній частині не підлягають касаційному оскарженню відповідно до вимог частини 3 статті 9 КУзПБ. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №902/121/17.
39. У зв`язку з наведеним Верховний Суд не приймає до уваги доводи Скаржника про безпідставне зменшення місцевим господарським судом його законної винагороди, адже вони стосуються обґрунтованості оскаржуваних судових рішень у тій частині, що не підлягає касаційному оскарженню.
40. Разом з тим Верховний Суд враховує, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, окрім розгляду зазначеного звіту арбітражного керуючого, також закрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, припинено у зв`язку з цим дію мораторію та повноваження керуючого реструктуризацією. Судові рішення в зазначеній частині підлягають перегляду в касаційному порядку відповідно до положень частини 3 статті 9 КУзПБ.
41. Із введенням в дію КУзПБ запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
42. Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).
43. З пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
44. Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
45. Також у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
46. За таким підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
47. Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
48. З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 КУзПБ) Верховний Суд зауважує, що цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
49. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20.
50. Отже, процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
51. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ. Зокрема, розділом ІІІ Книги четвертої КУзПБ врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.
52. За наведеним у статті 1 КУзПБ визначенням, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
53. Згідно з положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.
54. Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ).
55. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).
56. Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у статті 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
57. Зокрема, згідно з частиною 2 статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).
58. План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (частина 3 статті 124 КУзПБ).
59. Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частини 2, 3 статті 123 КУзПБ).
60. Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у статті 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з дня її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.
61. Господарський суд зобов`язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина 10 статті 126 КУзПБ).
62. Водночас якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина 11 статті 126 КУзПБ).
63. Частиною 1 статті 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
64. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 (на яку посилається суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові та Скаржник у касаційній скарзі) процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
65. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
66. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 ЦК України).
67. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
68. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 КУзПБ), отже, обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та / або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини 3 статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
69. КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини 4 статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною 7 статті 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини 7 статті 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини 8 статті 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).
70. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
71. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та / або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
72. Щодо застосування частини 11 статті 126 КУзПБ Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
73. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123 126 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
74. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
75. Також Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи частини 11 статті 126 та частини 1 статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина 1 статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
76. Як вбачається з встановлених судами обставин, провадження у справі про неплатоспроможність Боржника відкрито 10.05.2023, однак станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали від 29.11.2023 господарському суду першої інстанції не було подано погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.
77. Наведене свідчить про наявність у господарського суду передумов для застосування положень частини 11 статті 126 КУзПБ, тобто відкриття процедури погашення боргів або закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, зважаючи на причини недостягнення мети процедури реструктуризації боргів, зокрема, враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
78. Дослідивши відповідні обставини щодо непогодження кредиторами запропонованого плану реструктуризації боргів Боржника, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про невідповідність зазначеного плану вимогам КУзПБ.
79. Так, всупереч вимогам частини 2 статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів Боржника не наведено конкретних відомостей про розмір сум, які щомісяця будуть виділятися для погашення вимог кредиторів, а також про розмір сум, які залишатимуться боржнику на задоволення побутових потреб. Водночас посилання в плані реструктуризації на можливе працевлаштування Боржника свідчить про відсутність реальних справедливих умов реструктуризації.
80. Також у плані реструктуризації запропоновано реалізувати транспортний засіб марки IVECO EUROTECH 190E27, рік виробництва 2005 (вартість 46000,00 грн), на який накладено арешт у межах кримінального провадження з метою забезпечення конфіскації майна як виду кримінального покарання шляхом заборони розпоряджатись арештованим майном та відчужувати його до прийняття остаточного рішення у справі (ухвала Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2021 у справі №461/2221/20). Апеляційний господарський суд визнав обґрунтованими сумніви кредиторів щодо можливості реалізації зазначеного транспортного засобу, який перебуває під арештом, накладеним в рамках кримінального провадження.
81. Зважаючи на таке, господарські суди обґрунтовано виснували про нереальність, невиконуваність запропонованих умов плану реструктуризації боргів Боржника, а отже, про наявність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника відповідно до частини 11 статті 126 КУзПБ.
82. Натомість Скаржник у касаційній скарзі безпідставно стверджує про незазначення в оскаржуваних судових рішеннях про те, в чому саме полягає недобросовісність поведінки Боржника. Посилаючись на відображення Боржником у плані реструктуризації інформації про всі його доходи, без їх приховування, Скаржник не наводить конкретних аргументів, які б свідчили про те, що визначені у плані умови свідчать про реальні та беззаперечні наміри Боржника щодо досягнення цілей та завдань процедури реструктуризації, врахування інтересів як боржника, так і кредиторів. Тобто Скаржник не спростував те, що запропонований план реструктуризації по суті не передбачає реструктуризацію боргу, реальне погашення заборгованості Боржника перед кредиторами, а спрямований на її списання / прощення.
83. Викладені в касаційній скарзі доводи по суті зводяться до незгоди з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку Скаржника, свідчить про відсутність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника через недобросовісне використання ним відповідних судових процедур, тому підлягають відхиленню, оскільки переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
84. Враховуючи викладене, аргументи Скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах, не знайшли свого підтвердження.
85. Водночас Верховний Суд вважає слушними доводи Скаржника про необґрунтованість у контексті питання добросовісності Боржника посилання господарських судів першої та апеляційної інстанцій на нез`явлення Боржника в судові засідання. Зокрема, твердження господарських судів про те, що особиста явка боржника у підготовчому засіданні є обов`язковою, не ґрунтується на певних нормах господарського процесуального законодавства та / або законодавства про банкрутство (неплатоспроможність) з урахуванням конкретних обставин цієї справи.
86. Господарський процесуальний кодекс України передбачає участь сторін та інших осіб у судовому процесі як особисто (самопредставництво), так і через представника, яким може бути адвокат, повноваження якого підтверджуються, зокрема, довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (статті 56, 58, 60 зазначеного Кодексу).
87. За змістом статті 1312 Конституції України та статей 1, 4, 19 Закону України "Про адвокатуру", адвокатура в Україні діє для надання професійної правничої допомоги, зокрема, представництва, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві тощо. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
88. З огляду на таке Верховний Суд не погоджується з висновком господарських судів попередньої інстанції про недостатність участі у попередньому засіданні представника (адвоката), наділеного відповідними правами щодо представництва Боржника, у зв`язку з тим, що провадження у справі про неплатоспроможність відкривається (у разі наявності підстав) не щодо представника, а щодо самої фізичної особи. Такий висновок суперечить змісту інституту представництва в господарському процесі та адвокатської діяльності як професійної діяльності, що таке представництво забезпечує.
89. Водночас господарські суди першої та апеляційної інстанцій належно не обґрунтували посиланням на конкретні обставини цієї справи свій висновок про необхідність з`ясування особи Боржника та його наміру на застосування до нього передбачених законодавством обмежень у процедурі неплатоспроможності задля уникнення зловживання іншими особами (зокрема колекторними організаціями) щодо обмеження правосуб`єктності боржника. Так, у оскаржуваних ухвалі та постанові не наведено конкретних обставин, що викликають сумнів у поданні Заяви саме від імені Боржника, добросовісності здійснення адвокатом своїх повноважень із представництва Боржника для реалізації ним своїх прав і обов`язків у справі про неплатоспроможність та / або вказують на наявність ознак зловживання з боку певних осіб шляхом неправомірного вчинення дій від імені Боржника тощо.
90. При цьому Верховний Суд з наявних у справі ухвал не вбачає, що господарський суд першої інстанції визнавав обов`язковою особисту явку Боржника до судового засідання (зокрема через наявність відповідних сумнівів щодо його особи чи дійсного наміру тощо), а Боржник без поважних причин не з`явився за викликом суду.
91. Однак наведений помилковий у цій справі висновок господарських судів про неявку Боржника у судові засідання у справі про неплатоспроможність як ознаку його недобросовісності не спростовує наявність підстав для закриття провадження у цій справі відповідно до положень частини 11 статті 126 КУзПБ, адже неподання у встановлений строк погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника через його невідповідність вимогам статті 124 КУзПБ, необґрунтованість і невиконуваність є самостійною підставою для такого закриття.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
92. Виходячи з викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 в частині розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат підлягає закриттю.
93. У іншій частині касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, адже Скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
94. Оскаржувані постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін у частині, що переглянута в касаційному порядку.
Розподіл судових витрат
95. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Прийми Надії Андріївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №914/811/23 в частині розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі закрити.
2. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Прийми Надії Андріївни в іншій частині залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №914/811/23 в частині закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков