№ 915/1564/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 915/1564/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 (головуючий суддя - Таран С.В., судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В.)

у справі №915/1564/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

до Вознесенського міжрайонного управління водного господарства

про стягнення 355 013,09 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі також - ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Вознесенського міжрайонного управління водного господарства, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 355 013,09 грн з яких: 338 516,53 грн - заборгованість за спожиту електроенергію за липень 2024 року, 3 135,44 грн - 3% річних та 13 361,12 грн - інфляційні втрати.

2. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 21.02.2025 у справі №915/1564/24 частково задовольнив позовні вимоги. Стягнув з Вознесенського міжрайонного управління водного господарства на користь ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" заборгованість за спожиту електроенергію за період липня 2024 року в розмірі 207 069,66 грн, 3% річних у розмірі 1 680,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 954,43 грн, а також 2 636,45 грн судового збору. В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 131 446,87 грн, 3% річних у розмірі 1 455,12 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 406,69 грн відмовив.

3. Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2025 у справі №915/1564/24 у частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

4. В апеляційній скарзі ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" заявило клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, мотивоване тим, що:

(1) позивач не отримував в Електронному кабінеті підсистеми "Електронний суд" оскаржуване рішення у цій справі, а про його ухвалення дізнався лише 24.03.2025 після отримання наказу, виданого на виконання рішення суду першої інстанції у цій справі;

(2) на території України запроваджено воєнний стан;

(3) ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" належить до підприємств критичної інфраструктури;

(4) на території Дніпропетровської області, на якій перебуває зареєстроване місцезнаходження позивача, було оголошено значну кількість "повітряних тривог";

(5) за участі товариства на розгляді в судах загальної та господарської юрисдикцій знаходиться більше 1000 та 100 справ відповідно.

5. Південно-західний апеляційний господарський суд, визнавши наведені апелянтом причину пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, ухвалою від 25.04.2025 у справі №915/1564/24 апеляційну скаргу ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2025 у справі №915/1564/24 залишив без руху. Встановив ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали, зокрема запропонував апелянту вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з наданням доказів, що їх підтверджують.

6. У межах встановленого судом апеляційної інстанції строку ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зазначило про:

(1) належність ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" до підприємств критичної інфраструктури;

(2) запровадження на території України воєнного стану;

(3) ракетні атаки та численні "повітряні тривоги", під час яких працівники товариства, дотримуючись безпекових рекомендацій, не могли здійснювати свої функціональні обов`язки, що, в свою чергу, негативно вплинуло на строк звернення з апеляційною скаргою;

(4) неприкріплення оскаржуваного рішення суду першої інстанції до відповідної картки документа в підсистемі "Електронний суд";

(5) недопустимість застосування надмірного формалізму при вирішення питання про поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення.

7. Південно-західний апеляційний господарський суд, визнавши неповажними наведені скаржником як в апеляційній скарзі, так й у заяві про усунення недоліків підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ухвалою від 13.05.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2025 у справі №915/1564/24.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

8. ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі №915/1564/24 повністю, а справу направити для продовження розгляду до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

9. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при постановленні апеляційним судом оскаржуваної ухвали.

10. Доводи скаржника фактично дублюють його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, викладене як в апеляційній скарзі, так і в заяві про усунення недоліків, з наведенням тих самих обставин (причин) пропуску строку на апеляційне оскарження та їх обґрунтувань (пункти 4 та 6 цієї постанови), а також посилань на правові висновки Верховного Суду.

11. Додатково скаржник відзначає, що 20.05.2025 здійснив запит до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" про отримання інформації, коли саме в підсистемі "Електронний суд" у цій справі був прикріплений файл-додаток повного тексту рішення суду першої інстанції, проте відповіді на момент подання касаційної скарги ще не отримав.

12. Вознесенське міжрайонне управління водного господарства подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.

13. За твердженнями відповідача:

(1) посилання скаржника на відсутність рішення в Електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" спростовані даними з Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та довідками про доставку документа в кабінет електронного суду, в той час як скаржник не надає жодної відповіді адміністратора підсистеми про збій у роботі;

(2) обставини щодо запровадження в Україні воєнного стану, постійних обстрілів та статусу критичної інфраструктури, на які посилається скаржник, не можуть автоматично визнаватися поважними, зокрема з огляду на те, що воєнний стан триває вже більше трьох років, а скаржник як велике підприємство має юридичну службу та відповідні ресурси для належного здійснення захисту своїх інтересів;

(3) апеляційний суд, діючи в межах установлених ГПК повноважень, надав повну та обґрунтовану оцінку наведеним скаржником підставам поновлення строку та доказам на їх підтвердження. Позивач мав повний доступ до інформації через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та міг своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а отже відсутні будь-які порушення принципу доступу до суду.

Позиція Верховного Суду

14. Предметом касаційного перегляду в цій справі є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

15. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

16. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-рн/2019)

17. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-р/2020).

18. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

19. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.

20. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

21. За приписами частини першої статті 256 ГПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

22. Відповідно до частини другої статті 256 ГПК учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 ГПК).

23. Як встановив апеляційний суд, оскаржуване в цій справі рішення суду першої інстанції ухвалено 21.02.2025, коли й складено його повний текст, а також надіслано та доставленого його до Електронних кабінетів ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" та його представника - адвоката Яланського О.А., а отже останнім днем строку для подання апеляційної скарги на це судове рішення відповідно до вимог частини першої статті 256 ГПК є 13.03.2025.

24. Проте, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" звернулось до апеляційного суду лише 10.04.2025, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання.

25. Питання поновлення процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

26. З правового аналізу цієї норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

27. При цьому Суд зважає, що норми ГПК не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

28. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Bellet v. France", "Ilhan v. Turkey", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).

29. Доступність права на оскарження у зв`язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Zubac v. Croatia" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

30. Отже, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

31. З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: (1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); (2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України"); (3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Brumarescu v. Romania").

32. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.".

33. Звідси, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення з апеляційною скаргою та підтверджені належними доказами.

34. У розумінні статті 86 ГПК питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

35. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

36. Відповідно до частини третьої статті 256 ГПК строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

37. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі №904/3258/14).

38. Визнаючи неповажними причини пропуску позивачем (апелянтом) строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у межах наведених ним обставин як в апеляційній скарзі (пункт 4 цієї постанови), так і в заяві про усунення недоліків, наданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (пункт 6 цієї постанови), апеляційний суд вважав, що несвоєчасне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії. Подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку в цьому випадку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який неналежним чином організував процес оскарження судового рішення, не проявив інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.

39. Виснуючи про наведене, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

(1) позивач (апелянт) не довів, що процесуальні документи в цій справі, в тому числі й оскаржуване рішення суду першої інстанції, не надходили до Електронних кабінетів ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" та його представника - адвоката Яланського О.А., відтак вважав, що датою вручення скаржнику рішення суду в розумінні частини шостої статті 242 ГПК є 24.02.2025;

(2) ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" безумовно було обізнане про існування цього судового провадження, так як виступаючи позивачем, тобто ініціатором судового розгляду цієї справи, було безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи та несло ризик настання несприятливих наслідків у результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи;

(3) сам по собі факт запровадження на території України воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження;

(4) обставини неможливості під час "повітряних тривог" вчасно реалізувати право апеляційного оскарження є суб`єктивними та залежали від організації роботи апелянта (його представника);

(5) неможливість підготувати та подати апеляційну скаргу в межах передбачених ГПК строків скаржник жодним чином не підтвердив, зокрема з огляду на те, що оголошення "повітряної тривоги" не є постійним явищем;

(6) сама по собі сфера господарської діяльності позивача не свідчить про наявність поважних причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження, оскільки не зумовлює об`єктивної неможливості своєчасної підготовки відповідної апеляційної скарги.

40. Скаржник за текстом касаційної скарги вказані мотиви апеляційного суду жодним чином не спростовує, а лише дублюючи наведені в апеляційній скарзі та заяві про усунення недоліків, наданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, обставини (причини) пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та їх обґрунтування з посиланням на відповідні правові висновки Верховного Суду, вказує, що такі (обставини) свідчать про поважність пропуску ним строку на апеляційне оскарження.

41. Зокрема, скаржник не доводить помилковість висновку апеляційного суду в аспекті відхилення його доводів щодо неотримання (несвоєчасного отримання) повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції з огляду на неприкріплення його в підсистемі "Електронний суд", відхиляючи які суд апеляційної інстанції виходив з такого.

42. Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

43. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 6 ГПК).

44. В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

45. Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

46. Як встановив апеляційний суд, ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" та його представник - адвокат Яланський О.А. зареєстрували свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а відтак скаржник та його представник станом на час ухвалення оскаржуваного рішення мали зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі "Електронний суд", через які отримали доступ до цієї справи №915/1564/24, зокрема до процесуальних документів та судових рішень.

47. Згідно з довідками про доставку документа в кабінет електронного суду, які сформовані за допомогою Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2025 у справі №915/1564/24 було надіслане ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" та його представнику адвокату Яланському О.А. до їх Електронних кабінетів в підсистемі "Електронний суд" та доставлено останнім 21.02.2025 о 18:55.

48. Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

49. Відповідно до частини шостої вказаної статті днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

50. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 242 ГПК).

51. З огляду на викладене, апеляційний суд вважав, що датою вручення ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції є 24.02.2025 (робочий день, наступний за днем відправлення вказаного рішення).

52. При цьому суд апеляційної інстанції не прийняв роздруківку зображення сторінки з документами у справі №915/1564/24 в Електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд", надану скаржником у підтвердження його доводів про те, що рішення суду першої інстанції не було прикріплене до відповідної картки документа, зазначивши, що за результатами ознайомлення з цією справою в підсистемі "Електронний суд" встановив, що оскаржуване судове рішення прикріплене до вказаної картки та його повний текст доступний для безперешкодного ознайомлення.

53. У контексті вказаних доводів скаржника та висновків апеляційного суду, здійснивши ознайомлення з матеріалами цієї справи в підсистемі "Електронний суд" та встановивши наявність повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає таке.

54. Згідно з приписами пункту 2.15 Інструкції користувача підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом Державного підприємства "Інформаційні судові системи" від 29.12.2023 №230/ОД (далі - Інструкція) після надсилання засобами EC процесуальних та інших документів особа може у власному Електронному кабінеті відслідковувати рух та стан розгляду документів у суді або в органі та установі в системі правосуддя. Відомості про доставку документа, його реєстрацію та інші відомості щодо розгляду справ відповідно до наявних технічних можливостей підсистем ЄСІТС надсилаються в автоматичному режимі до Електронного кабінету користувача, від імені якого подавалися документи. У випадку надання користувачем електронної довіреності інформація про результати розгляду документів надсилається до Електронного кабінету довірителя та повіреного (повірених).

55. Відповідно до пункту 2.16 Інструкції EC забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя.

56. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства) (пункт 2.17 Інструкції).

57. Згідно з пунктом 2.25 Інструкції у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

58. Пунктом 13.12 Інструкції унормовано питання друку довідки про доставку документа в кабінет користувача ЕС.

59. З наведеного вбачається, що документи, створені судом, надсилаються особам, які зареєстрували Електронний кабінет, в автоматичному режимі. Так само підсистема "Електронний суд" забезпечує автоматичне формування довідки про доставлення документа в Електронний кабінет користувача.

60. Отже, саме зазначена в такій довідці дата (час, число, місяць і рік) і є тією датою, з якою пункт 2 частини шостої статті 242 ГПК пов`язує день вручення особі судового рішення, яким у цьому випадку з урахуванням частини сьомої цієї статті є 24.02.2025, про що цілком обґрунтовано зазначив апеляційний суд.

61. У той час як надана скаржником роздруківка зображення сторінки з документами у справі №915/1564/24 в Електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" (без ідентифікації чий саме це Електронний кабінет позивача чи його представника) жодним чином не спростовує доставлення 21.02.2025 оскаржуваного рішення суду першої інстанції в Електронні кабінети як ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги", так і його представника - адвоката Яланського О.А., а також наявність повного тексту цього рішення в підсистемі "Електронний Суд" в інші дату та час (як до, так і після) ніж зафіксовано на вказаному зображенні, зокрема в аспекті того, що ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" подало відповідну апеляційну скаргу саме через підсистему "Електронний суд", у той час як пункт 5.1.21 Інструкції передбачає, що кнопка "Оскаржити" - доступна тільки при перегляді процесуальних документів (рішення, постанова, ухвала, судовий наказ).

62. Відповідна роздруківка за відсутності (ненадання скаржником) інших доказів може свідчити лише про те, що в момент здійснення фіксування зображення екрану (скріншоту), а саме 08.04.2025 о 14:12 в Електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" (чи то позивача, чи то його представника) не відображався повний текст судового рішення, що могло бути як одномоментною технічною помилкою, яка могла бути усунута шляхом перезавантаження Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" або підсистеми в цілому, так і дійсною відсутністю прикріпленого на той час, а саме на 08.04.2025, файлу-додатка до картки документа.

63. При цьому вказана роздруківка зображення сторінки з документами у справі №915/1564/24 в Електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" (без ідентифікації чий саме це Електронний кабінет) жодним чином не доводить, що така обставина (відсутність прикріпленого в підсистемі "Електронний суд" файлу-додатка повного тексту судового рішення) (1) мала місце в установлений законом строк для його апеляційного оскарження, а саме з 25.02.2025 (наступного дня за датою його вручення скаржнику) або хоча б відразу після отримання скаржником наказу суду першої інстанції, що, як він вказує, відбулось 24.03.2025; (2) мала постійний характер, тобто повторювалась (у різні дні та у різний час) при кожному вході в Електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд"; (3) була наявна як в Електронному кабінеті позивача, так і його представника, тобто не доводить, що така обставина (фіксування відсутності 08.04.2025 о 14:12 прикріпленого в підсистемі "Електронний суд" файлу-додатка повного тексту судового рішення) була об`єктивно непереборною та істотно ускладнювала вчинення відповідної процесуальної дії (апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції), зокрема через необізнаність позивача про ухвалене в цій справі рішення суду першої інстанції.

64. Відхиляючи надану позивачем роздруківку, апеляційний суд також виходив з того, що скаржник не надав жодних доказів на спростування відомостей, викладених у довідках про доставку оскаржуваного судового рішення до Електронних кабінетів ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" та його представника - адвоката Яланського О.А., зокрема, але не виключно: відповіді адміністратора відповідної підсистеми ЄСІТС, який міг би підтвердити/спростувати факт прикріплення оскаржуваного рішення до відповідної картки документа в підсистемі "Електронний суд" або існування технічної неможливості ознайомитись з текстом цього рішення в системі "Електронний суд" тощо.

65. Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що 20.05.2025 він здійснив запит до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" про отримання інформації, коли саме в підсистемі "Електронний суд" у цій справі був прикріплений файл-додаток повного тексту рішення суду першої інстанції, проте відповіді на момент подання касаційної скарги ще не отримав, Суд відхиляє, так як, незважаючи на свій обов`язок довести саме суду апеляційної інстанції наявність та непереборність відповідних обставин, скаржник (позивач) здійснив відповідний запит вже після постановлення 13.05.2025 апеляційним судом оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, що виключає можливість встановлення апеляційним судом відповідних обставин, зокрема з урахуванням такого запиту.

66. Водночас Суд зважає, що в аспекті обізнаності (можливої обізнаності) позивача (скаржника) про ухвалене в цій справі рішення, зокрема через обізнаність останнього про існування провадження у цій справі, апеляційний врахував, що: (1) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України"; (2) заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

67. Як відзначив апеляційний суд, інформація про стан судових справ є відкритою та кожна заінтересована особа може дізнатися про ухвалене судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якому оскаржуване в цій справі рішення суду першої інстанції було оприлюднене 25.02.2025, тобто задовго до того, як стверджує скаржник, який є позивачем у цій справі, він довідався про його ухвалення (24.03.2025), а тим більше до подання ним апеляційної скарги (10.04.2025).

68. Виступаючи ініціатором судового розгляду цієї справи, позивач (скаржник) як особа, яка є безпосередньо зацікавленою вчиняти дії з метою одержання інформації про хід і стан справи та несе ризик настання несприятливих наслідків у результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи, не вчинив жодних самостійних заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.

69. При цьому Суд враховує, що вказуючи на необізнаність про ухвалене рішення в цій справі, позивач (скаржник) не доводить, що він не був обізнаний про постановлення ухвали від 23.12.2024 про відкриття провадження у цій справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, яка згідно з довідками про доставку документа в кабінет електронного суду від 24.12.2024 була доставлена в Електронні кабінети позивача та його представника), а також про строки такого розгляду, визначені положеннями чинного ГПК.

70. Також Суд зважає, що в межах наведених позивачем (скаржником) причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд цілком обґрунтовано врахував, що посилання на такі загальновідомі обставини як запровадження воєнного стану, не можна прийняти до уваги, оскільки введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

71. У контексті оцінки наведених позивачем обставин неможливості своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважав, що посилання скаржника на обставини неможливості під час "повітряних тривог" вчасно реалізувати право апеляційного оскарження не можуть бути розцінені як поважні або непереборні обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження, так як вони є суб`єктивними та залежали від організації роботи апелянта (його представника), що узгоджується з позицією Верховного Суду, відображеною в ухвалах від 05.04.2023 у справі №911/3641/21, від 22.03.2023 у справі №910/1349/22, від 23.03.2023 у справі №910/16282/21.

72. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що скаржник жодними доказами не підтвердив неможливість підготувати та подати апеляційну скаргу в межах передбачених ГПК строків, з огляду на що оголошення "повітряної тривоги" не є постійним явищем, що узгоджується з позицією Верховного Суду, відображеною в ухвалах від 28.09.2023 у справі №916/2555/23, від 14.07.2023 у справі №916/1908/21 та від 22.03.2023 у справі №910/1349/22.

73. Будь-яких інших конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та об`єктивно унеможливили виконання позивачем процесуальної дії щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції протягом установленого законом строку скаржник не наводить, а отже не доводить, що пропуск строку на подання апеляційної скарги був зумовлений саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку із введенням воєнного стану, зокрема збройною агресією рф проти України, постійними обстрілами та оголошенням "повітряних тривог".

74. Доводи скаржника в частині того, що 11.04.2025 під час складання апеляційної скарги на місто Дніпро була здійснена ракетна атака, внаслідок чого були зруйновані виробничі та складські приміщення промислового підприємства (ця інформація являється загальновідомою та такою, що не потребує доказування), Суд відхиляє, так як, по-перше, наявна в матеріалах апеляційна скарга була сформована в підсистемі "Електронний суд" 10.04.2025, а не 11.04.2025, а по-друге, обставини ракетного обстрілу 10.04.2025 (в день подання апеляційної скарги з істотним пропуском встановленого законом строку), як і тривалість "повітряної тривоги" 21.02.2025 (день ухвалення оскаржуваного рішення) понад 8 годин, жодним чином не свідчать про постійну (безперервну) наявність таких обставин протягом визначеного процесуальним законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

75. Посилання скаржника в касаційній скарзі у контексті поважності причин пропуску процесуального строку з підстав введення в Україні воєнного стану на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.08.2022 у справі №199/8478/21, від 28.11.2022 у справі №140/11951/21 та від 31.01.2024 у справі №320/1753/23, Суд також відхиляє, так як такі висновки не визначають наведені скаржником обставини (постійні обстріли та оголошення "повітряної тривоги"), що виникли внаслідок запровадження на території України воєнного стану, як безумовну підставу для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та не доводять поважність пропуску такого строку позивачем (скаржником), а отже, не спростовують висновків апеляційного суду, який вважав, що такі обставини не можна розцінювати як поважні або непереборні, зокрема з огляду на те, що скаржник не підтвердив (не довів), що саме ці обставини унеможливили підготовку та подання апеляційної скарги в установлений законом строк.

76. В аспекті наведеного Суд відзначає, що подання позивачем (скаржником) позову та розгляд цієї справи судом відбулися під час дії воєнного стану, в той час як скаржник не доводить, що у визначений законом строк на апеляційне оскарження та до моменту подання апеляційної скарги з пропуском такого строку обставини (постійні обстріли та оголошення "повітряної тривоги"), що виникли внаслідок запровадження воєнного стану, для нього змінились на стільки (у порівнянні з періодом до або після цього), що об`єктивно могли б вплинути на своєчасність вчинення ним відповідної процесуальної дії щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції з огляду на безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між цими обставинами (постійними обстрілами та оголошенням "повітряної тривоги") та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію встановлений законом у строк, наявність якого скаржник також не довів.

77. Також Суд враховує, що в межах наведених позивачем причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд цілком обґрунтовано відхилив твердження скаржника про його належність до підприємств критичної інфраструктури у зв`язку зі здійсненням останнім постачання електричної енергії, зазначивши, що сама по собі сфера господарської діяльності позивача не свідчить про наявність поважних причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки не зумовлює об`єктивної неможливості своєчасної підготовки відповідної апеляційної скарги.

78. Крім цього суд апеляційної інстанції критично оцінив посилання скаржника на те, що за участі товариства на розгляді в судах різних юрисдикцій знаходиться значна кількість справ (понад 1000 справ в судах загальної юрисдикції та понад 100 - в судах господарської юрисдикції), обґрунтовано вказавши, що труднощі в організації своєчасного виконання працівниками (представниками) юридичної особи своїх професійних обов`язків є виключно проблемою внутрішньої організації роботи такої юридичної особи, мають суб`єктивний характер та залежать від волевиявлення позивача, який, будучи незгодним з оскаржуваним рішенням, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо його оскарження, проте не зробив цього, а з апеляційною скаргою звернувся лише 10.04.2025, тобто з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження.

79. Апеляційний суд зауважив, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у підприємстві для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).

80. За наведених обставин Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який, діючи згідно з вимогами ГПК та в межах передбачених процесуальним законом дискреційних повноважень, виснував про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК, з огляду на те, що наведені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнав неповажними.

81. При цьому Суд зважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, який, дослідивши та оцінивши всі наведені скаржником обставини (причини) пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, вважав, що такі не свідчать про існування об`єктивно непереборних та пов`язаних з істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження судового рішення.

82. У такий спосіб скаржник, який не згодний з наведеними апеляційним судом мотивами в аспекті відхилення зазначених ним обставин пропуску строку на апеляційне оскарження, по суті намагається ініціювати повторну оцінку обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими.

83. Відхиляючи твердження скаржника про застосування у цьому випадку надмірного формалізму, апеляційний суд зауважив, що встановлений процесуальним законом строк апеляційного оскарження забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, в той час як апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.

84. У контексті таких висновків Суд зазначає, що запровадження строку, в межах якого сторона, в цьому випадку позивач, може звернутися до суду, зокрема з апеляційною скаргою обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

85. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

86. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовав практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску, які мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

87. Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

89. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

90. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

91. Перевіривши ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі №915/1564/24 про відмову у відкритті апеляційного провадження та встановивши, що відповідні доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення чи зміни його мотивувальної частини не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Розподіл судових витрат

92. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі №915/1564/24 залишили без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець