№ 915/1754/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/1754/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 (колегія суддів: Разюк Г.П., Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") в особі Регіональної філії "Південна залізниця" (далі - Філія "Південна залізниця")

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (далі - ТОВ "Нібулон")

про стягнення 527 570,16 грн.

ВСТУП

Під час розгляду касаційної скарги Верховний Суд вирішував питання щодо співвідношення норм процесуального права, а саме, чи є положення п.1 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) спеціальними відносно ч.1 ст.174 ГПК.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

1. 17.11.2023 АТ "Укрзалізниця" в особі РФ "Південна залізниця" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ "Нібулон", в якій просило суд стягнути з останнього заборгованість з плати за користування вагонами в розмірі 527 570,16 грн. та судовий збір в розмірі 7 913,55 грн.

2. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 22.11.2023 позовну заяву з доданими до неї документами повернув позивачеві на підставі п.1 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження повноважень виконавчого директора РФ "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" Уманця Миколи Григоровича та заступника виконавчого директора з управління персоналом та соціальної політики РФ "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" Островерха Романа Миколайовича для того, щоб видавати за своїм підписом довіреності на представництво інтересів АТ "Укрзалізниця". Також суд зазначив, що відповідно до переліку додатків до позовної заяви до неї не додані Положення про філію та довіреності від 14.09.2023 за №4067, на підставі яких діють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зазначено у довіреностях від 22.09.2023, доданих до позовної заяви на підтвердження повноважень осіб, які підписали позовну заяву, а у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо АТ "Укрзалізниця" відсутні відомості про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, уповноважених вчиняти дії від імені юридичної особи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 15.02.2024 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2023 скасував, позов АТ "Укрзалізниця" в особі РФ "Південна залізниця" передав на розгляд до суду першої інстанції.

4. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- з додатків до позовної заяви вбачається, що на підтвердження своїх повноважень представники позивача адвокати Костромицький В.К. та Пономаренко М.А. додали копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Костромицького В.К. (ПТ №2368 від 26.10.2018) з копією нотаріально посвідченої довіреності від 22.09.2023 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Пономаренко М.А. (ПТ №2324 від 02.10.2018) з копією нотаріально посвідченої довіреності від 22.09.2023;

- довіреність адвокатів є самостійним документом, який містить усі обов`язкові реквізити, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" підтверджує повноваження на участь у справі;

- частина 1 ст.174 ГПК встановлює загальне правило, згідно з яким у випадку, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху; поряд з цим, відповідно до п.1 ч.5 ст.174 ГПК суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

- у постановах Верховного Суду від 13.07.2020 у справі №905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі №910/21107/20 зазначено, що процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви;

- з огляду на наведені положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху, відповідно до ч.1 ст.174 ГПК, у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків; у протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень ч.1 ст.174 ГПК, а суддя у цьому випадку, відповідно до п.1 ч.5 ст.174 цього Кодексу, повертає позовну заяву і додані до неї документи (постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/8486/21, від 16.02.2022 у справі №910/9150/21);

- повертаючи позовну заяву на підставі п.1 ч.5 ст.174 ГПК, суд першої інстанції фактично мав сумнів щодо достатності наданих доказів на підтвердження повноважень представників АТ "Укрзалізниця" через брак доказів повноважень посадових осіб АТ "Укрзалізниця" Уманця М.Г. та ОСОБА_2 для того, щоб видавати за своїм підписом відповідні довіреності на представництво інтересів, а отже мав залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків та надання відповідних документів, водночас дійшов передчасного висновку, що позовна заява разом з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

5. 28.02.2024 ТОВ "Нібулон" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2024, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2023.

6. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є п.2 ч.2 ст.287 ГПК.

7. Скаржник, зокрема, вказує:

- застосовуючи до спірних правовідносин положення ч.1 ст.174 та п.1 ч.5 ст.174 ГПК, Південно-західний апеляційний господарський суд послався на висновки із постанов Верховного Суду від 13.07.2020 у справі №905/2203/19, від 13.08.2021 у справі №910/21107/20, від 25.11.2021 у справі №910/8486/21 та від 16.02.2022 у справі №910/9150/21;

- частина 1 ст.174 ГПК встановлює загальне правило (залишення позовної заяви без руху), а п.1 ч.5 ст.174 ГПК (повернення позовної заяви) є спеціальною нормою;

- при ухваленні судових рішень використанню підлягає такий загальновизнаний змістовний принцип застосування правових норм, за яким перевага надається саме спеціальним нормам по відношенні до загальних; між загальними і спеціальними нормами є відносини не підпорядкованості, а субсидіарності, що означає, що при регулюванні конкретних відносин у пріоритетному порядку застосовуються спеціальні норми, а якщо вони є недостатніми для належного регулювання цих відносин, то у субсидіарному порядку можуть застосовуватися загальні норми;

- на відміну від позиції Верховного Суду, викладеної в постановах, на які послався Південно-західний апеляційний господарський суд, якщо позивач належними доказами не підтвердив повноваження представника на підписання та подання позовної заяви, то господарський суд повинен скористатися саме положеннями спеціальної норми ГПК та повернути позовну заяву з додатками позивачу; в цьому випадку у господарського суду відсутні підстави вважати, що зазначену позовну заяву підписано особою, яка має право її підписувати;

- Господарський суд Миколаївської області правомірно застосував саме положення спеціальної норми процесуального законодавства та постановив ухвалу від 22.11.2023 про повернення позовної заяви та доданих до неї документів;

- згідно ч.8 ст.174 ГПК повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, тому позивач не позбавляється права доступу до суду;

- до позовної заяви не додано Положення про філію та довіреності від 14.09.2023 за №4067, на підставі яких діють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зазначено у довіреностях від 22.09.2023, доданих до позовної заяви на підтвердження повноважень осіб, які підписали позовну заяву; в ЄДР не вбачається відомостей про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, уповноважених вчиняти дії від імені АТ "Укрзалізниця";

- довіреність №4067 видана 14.09.2023, натомість позов підписаний та поданий 10.11.2023; у період з 14.09.2023 по 10.11.2023 вказана довіреність могла бути відкликана/скасована;

- подаючи позов без довіреності №4067 позивач, в силу вимог ст.13 ГПК, мав розуміти настання ризиків можливого повернення позову;

- долучення довіреності №4067 до апеляційної скарги не підтверджує повноважень представників в суді першої інстанції, оскільки в силу вимог ч.1 ст.86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8. 01.04.2024 надійшов відзив Філії "Південна залізниця" (надісланий поштовим зв`язком 26.03.2024), в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

9. У відзиві Філія "Південна залізниця" зазначила:

- норми ч.3 ст.7 Закону "Про судоустрій і статус суддів", частин 1, 2 ст.4 ГПК свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань; реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ГПК щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені ч.5 ст.174 ГПК;

- подана позивачем позовна заява відповідала вимогам ст.162 ГПК - підписана його представниками, яким надані відповідні повноваження згідно з нотаріально посвідченої довіреності, тобто представники мали відповідну процесуальну дієздатність, а позовна заява є документально та процесуально наповненою доказами щодо наявності повноважень представників позивача;

- якщо у суду першої інстанції, не зважаючи на наявність доказів у підтвердження повноважень представників позивача, існували сумніви щодо достатності таких доказів, то він мав би залишити позовну заяву без руху, надавши позивачеві строк для усунення таких недоліків шляхом надання відповідних документів, але дійшов помилкового висновку, що позовна заява разом з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню заявникові без розгляду;

- суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали припустився надмірного формалізму, неправильно застосував норми процесуального права, що і призвело до ухвалення неправомірного рішення (послався на ч.4 ст.11 ГПК, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Великої Британії" (заява №8225/78); рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 (заява №28090/95));

- позиція позивача відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 16.02.2022 у справі №910/9150/21 за позовом АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця", згідно з якою за наявності доказів у підтвердження повноважень осіб, які підписали позовну заяву - нотаріально посвідченої довіреності, виданої в порядку передоручення, за відсутності доказів на підтвердження повноважень осіб, які видали довіреність в порядку передоручення, та за наявності у суду стосовно цього будь-яких сумнів щодо повноважень цих осіб, він мав право залишити заяву без руху для усунення недоліків (надання відповідних документів), а не повертати позовну заяву.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

10. Верховний Суд ухвалою від 18.03.2024 відкрив касаційне провадження у справі №915/1754/23, а її розгляд призначив у порядку письмового провадження, надав строк для надання відзивів на касаційні скарги до 01.04.2024 та витребував матеріали справи.

11. 10.04.2024 матеріали справи №915/1754/23 надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Скаржник стверджує, що норма права, закріплена у п.1 ч.5 ст.174 ГПК, є спеціальною нормою щодо ч.1 ст.174 ГПК, яку вважає загальною. Господарський суд за загальним правилом може або залишити позовну заяву без руху у випадку недодержання позивачем вимог статей 162 164 172 ГПК, або ж за спеціальним правилом - повернути позивачеві позовну заяву і додані до неї документи, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Вважає, що господарський суд, розглядаючи питання щодо відкриття провадження у цій справі за позовною заявою, має надати перевагу та пріоритет нормі права, передбаченій у п.1 ч.5 ст.174 ГПК, як спеціальній.

13. Також скаржник вважає, що наявні підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.07.2020 у справі №905/2203/19, від 13.08.2021 у справі №910/21107/20, від 25.11.2021 у справі №910/8486/21 та від 16.02.2022 у справі №910/9150/21, щодо застосування ч.1 та п.1 ч.5 ст.174 ГПК, які суд апеляційної інстанції врахував в оскаржуваній постанові.

14. Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника з огляду на таке.

15. Відповідно до ст.56 ГПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч.1). Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч.3).

16. Згідно ч.1 ст.58 ГПК представником у суді може бути адвокат або законний представник.

17. Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч.4 ст.60 ГПК).

18. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, довіреність.

19. У ч.5 ст.164 ГПК визначено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

20. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст.174 ГПК).

21. Згідно з п.1 ч.5 ст.174 ГПК суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

22. Враховуючи наведені норми ГПК, колегія суддів зазначає, що вказані процесуальні норми передбачають різні обставини і, в залежності від існування тієї чи іншої обставини, відповідна норма права підлягає застосуванню судом під час вирішення питання щодо відкриття судової процедури за відповідним позовом.

23. Тому, твердження скаржника про те, що норма п.1 ч.5 ст.174 ГПК є спеціальною та має перевагу над ч.1 ст.174 ГПК, є помилковими, адже вона регулює інші обставини, аніж визначені ч.1 ст.174 ГПК.

24. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.07.2020 у справі №905/2203/19, від 13.08.2021 у справі №910/21107/20, від 25.11.2021 у справі №910/8486/21 та від 16.02.2022 у справі №910/9150/21.

25. Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №910/9150/21 виклав такі висновки, подібні до яких також містяться у постановах від 13.07.2020 у справі №905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі №910/21107/20:

"3.6. Частина перша статті 174 ГПК України встановлює загальне правило, згідно з яким у випадку, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Поряд з цим, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20 зазначено, що процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви.

З огляду на наведені положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху, відповідно до частини першої статті 174 ГПК України, у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків.

У протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частини першої статті 174 ГПК України, а суддя у цьому випадку, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 174 цього Кодексу, повертає позовну заяву і додані до неї документи.

3.7. Водночас, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України, суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначена норма підлягає застосуванню в разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. При цьому, зазначених обставин суди не встановили, а фактично мали сумнів щодо достатності доказів на підтвердження наявності відповідних повноважень".

26. Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі №910/8486/21 дійшов подібних висновків щодо застосування ч.2, п.1 ч.5 ст.260 ГПК під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою. Суд касаційної інстанції у вказаній постанові зазначив таке:

"Водночас, повертаючи апеляційну скаргу на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд не врахував, що зазначена норма підлягає застосуванню в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу не має процесуальної дієздатності, або скарга не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або скарга подана особою, посадове становище якої не зазначено.

Таким чином, за наявності встановлених апеляційним господарським судом обставин, які свідчать про відсутність в матеріалах апеляційної скарги та справи документів на підтвердження повноважень Дядюшкіна Д.І. та ОСОБА_3 надавати адвокату Боголіп Ю.В. повноваження для представництва інтересів філії та товариства в порядку передоручення, апеляційну скаргу, згідно з ч. 2 ст. 260 ГПК України, слід було залишити без руху для усунення недоліків (надання відповідних документів) на підтвердження наявності у довірителів Дядюшкіна Д.І. та ОСОБА_3 прав, які передоручаються представнику - адвокату Боголіп Ю.В.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, в частині посилання скаржника на необґрунтоване застосування апеляційним судом п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України та повернення апеляційної з цієї підстави, колегією суддів визнаються обґрунтованими".

27. Колегія суддів звертає увагу, що основним завданням Верховного Суду відповідно до ч.1 ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

28. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

29. ЄСПЛ у п.70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

30. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, зокрема, зазначила: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

31. Верховний Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

32. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

33. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

34. Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтувати, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

35. Проте, звертаючись з касаційною скаргою скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних ним та застоссованих апеляційним судом постановах Верховного Суду, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстави необхідності і причин для відступу від наведеної вище правової позиції.

36. Суд апеляційної інстанції встановив, що представники позивача - адвокати Костромицький В. та Пономаренко М. на підтвердження повноважень додали до позовної заяви копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Костромицького В.К. (від 26.10.2018 ПТ №2368) з копією нотаріально посвідченої довіреності від 22.09.2023 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Пономаренко М.А. (від 02.10.2018 ПТ №2324) з копією нотаріально посвідченої довіреності від 22.09.2023.

37. Однак, незважаючи на наявність вказаних довіреностей, що підтверджують повноваження представників позивача на підписання позовної заяви, суд першої інстанції ухвалою від 22.11.2023 повернув позивачеві позовну заяву на підставі п.1 ч.5 ст.174 ГПК, мотивуючи рішення відсутністю: (1) доказів на підтвердження повноважень директора виконавчого Філії "Південна залізниця" та заступника директора виконавчого регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики Філії "Південна залізниця" на видачу довіреностей на представництво інтересів АТ "Українська залізниця"; (2) Положення про філію та довіреності від 14.09.2023 за №4067, на підставі яких діють вказані посадові особи; (3) інформації про таких посадових осіб як уповноважених вчиняти дії від імені АТ "Українська залізниця" у ЄДР щодо АТ "Українська залізниця".

38. Суд апеляційної інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду правильно зазначив, що суд першої інстанції, повертаючи позивачеві позовну заяву із наведених підстав, фактично мав сумнів щодо достатності наданих представниками Філії "Південна залізниця" доказів на підтвердження їх повноважень на підписання позовної заяви від імені позивача, а тому у такому випадку мав залишити позовну заяву без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків та надання відповідних документів, які суд вважав недостатніми, а не повертати позовну заяву і додані до неї документи.

39. Як було зазначено, ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

40. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

41. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають висновкам Верховного Суду, і підстав для відступу від яких скаржник не довів та Суд не вбачає.

42. Також Верховний Суд відхиляє доводи про те, що довіреність №4067 у період з 14.09.2023 по 10.11.2023 могла бути відкликана/скасована, оскільки такий довід ґрунтується на припущеннях.

43. Більше того, відповідно до ст.244 Цивільного кодексу України за своїм змістом довіреність є одностороннім правочином, вольовою дією однієї особи, а ст.204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

47. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за їх подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі №915/1754/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Баранець

В. Студенець