ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/1824/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Олексієнко Сергій Миколайович"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 (головуючий суддя Принцевська Н. М., судді Савицький Я. Ф., Ярош А. І.)
у справі № 915/1824/18
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Олексієнко Сергій Миколайович"
до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області
про визнання недійсним та скасування наказу
(в судове засідання уповноважені представники сторін не з`явились)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Селянське (фермерське) господарство "Олексієнко Сергій Миколайович" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 про припинення права постійного користування земельною ділянкою, до якого наказом № 6949/0/14-18-СГ від 10.10.2018 були внесені зміни.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що оспорюваний наказ є незаконним та таким, що порушує його права як постійного землекористувача земельної ділянки, зазначеної в державному акті на право постійного користування землею серії МК б/н, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42 від 17.11.1993, оскільки з моменту створення селянського (фермерського) господарства таким постійним землекористувачем є саме СФГ "Олексієнко С.М.".
3. Фермерське господарство вважає дії відповідача щодо прийняття оспорюваного наказу про припинення права постійного користування земельною ділянкою такими, що суперечать вимогам ст.ст. 92 116 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 9, 10 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2019 позов задоволено в повному обсязі, визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 про припинення права користування земельною ділянкою зі змінами, внесеними наказом № 6949/0/14-18-СГ від 10.10.2018.
5. Місцевим судом відхилені доводи відповідача стосовно того, що право постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення фермерського господарства, після смерті громадянина, на чиє ім`я видано державний акт, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, оскільки вищевказане право не було переоформленню в силу п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України.
6. Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване посиланням на п.2 Постанови КМУ від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" (яка була чинною станом на 07.07.2013), якою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним, і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
7. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обмеження періоду переоформлення права користування земельною ділянкою, яке міститься у п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнане неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005).
8. Так місцевий суд зазначив, що з дати державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Отже, з цього часу обов`язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Інтереси цього господарства представляє його голова.
9. Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову СФГ "Олексієнко С.М." щодо визнання недійсним та скасування наказу відповідача № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 в повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2019 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
11. Апеляційний господарський суд зазначив, що спірна земельна ділянка належала на праві постійного користування громадянину ОСОБА_1 , правочинів щодо передачі вказаної земельної ділянки у користування СФГ "Олексієнко С.М." не укладалося, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
12. Апеляційний суд виходив з того, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. З огляду на зазначене, з моменту смерті ОСОБА_1 будь-які його права повинні або припинитися, або перейти в порядку спадкування іншій особі. Разом з тим, з огляду на приписи Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою не може бути успадковане в порядку ст. 1225 Цивільного кодексу України. Єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.
13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що СФГ "Олексієнко С.М." не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою. Натомість належність ОСОБА_1 права постійного користування спірною земельною ділянкою підтверджено державним актом, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку щодо виключення можливості приналежності СФГ "Олексієнко С.М." на титулі постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування громадянину ОСОБА_1 у 1993 році на підставі відповідного рішення згідно з державним актом на землю.
14. Також апеляційний суд зазначив, що з огляду на приписи ч.2 ст.92 Земельного кодексу України набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) чинним законодавством України не передбачено.
15. Окрім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що Позивач не довів наявності свого порушеного права, вимагаючи визнати недійсним наказ, який було видано Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідності до вимог ст.15-1 92 122 Земельного кодексу України, у межах повноважень, визначених Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру". Таким чином, спірний наказ видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а СФГ "Олексієнко С.М.", як юридична особа, не позбавлене права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у спосіб та у порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 скасувати, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2019 - залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
17. Позивач не погоджується із постановою, прийнятою апеляційним господарським судом, зазначаючи, що мотиви та підстави скасування рішення суду першої інстанції були необґрунтованими, в той час як рішення місцевого господарського суду ухвалено відповідно до вимог законодавства з повним з`ясуванням обставин справи та наданням належної оцінки доказам у справі.
18. Скаржник зазначає, що в силу приписів чинного законодавства обов`язковою умовою створення фермерського господарства була наявність земельної ділянки, а відтак з дати державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, відповідно з цього часу обов`язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому надавалась земельна ділянка.
19. За твердженнями Позивача, спірна земельна ділянка ніколи не вибувала з користування СФГ "Олексієнко С.М.", при житті засновника СФГ використовувалась та на даний час продовжує використовуватись за цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства СФГ "Олексієнко С.М.", яке досі сплачує відповідні податки за користування земельною ділянкою.
20. Скаржник зауважує, що положеннями Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав припинення права постійного землекористування, який не містить такої підстави, як смерть громадянина, якому була надана в постійне користування земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства.
21. З огляду на викладене скаржник вважає, що апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови, неправильно застосовано положення Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", у зв`язку з чим просить її скасувати.
Позиція інших учасників справи
22. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Обґрунтовуючи свої заперечення проти касаційної скарги Відповідач зазначає, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 припинилось його цивільна правоздатність, а оскільки право постійного користування земельною ділянкою не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатись нею, то відповідно спадкоємці не мають права успадкувати її за заповітом або за законом. Держава або територіальна громада була єдиним і неодмінним власником всіх наданих у постійне користування земельних ділянок. З огляду на викладене Відповідач зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, припинилось внаслідок його смерті, як конкретної обставини, тобто юридичного факту з настанням якого припинилися правовідносини щодо права користування земельною ділянкою померлим, а оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області лише зафіксовано припинення права постійного користування земельною ділянкою.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. 29.01.1993 на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Арбузинської селищної ради народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області, ОСОБА_1 передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 32 га розташовану на території Арбузинської селищної ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства.
24. 17.11.1993 ОСОБА_1 отримав Державний акт на право постійного користування землею, загальною площею 32,00 га, для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області серії МК б/н за реєстраційним № 42 .
25. 03.12.1993 на підставі розпорядження Голови районної Ради народних депутатів № 56-р, Арбузинською районною Радою народних депутатів було зареєстровано СФГ "Олексієнко С.М.", що підтверджується посвідченням № 11 про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства.
26. Засновником та головою господарства на той час був ОСОБА_1 , що вбачається зі статуту СФГ "Олексієнко С.М.".
27. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть № 68 від 12.07.2013.
28. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.01.2014 керівником СФГ "Олексієнко С.М." стала ОСОБА_2 .
29. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" зі змінами, внесеними наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 6949/0/14-18-СГ від 10.01.2018, наказано вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 32,00 га ріллі, надане громадянину України ОСОБА_1 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія МК, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 17.11.1993 №42, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області.
30. Підставою для прийняття зазначеного наказу був лист Відділу в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.05.2017 № 273/101-17, в якому зазначено, що відповідно до Актового запису про смерть № 68 від 12.07.2013 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 32,0 га ріллі наданої ОСОБА_1 припинилося в силу його смерті, як конкретної обставини, тобто юридичного факту з настанням якого припинилися правовідносини щодо права користування земельною ділянкою померлим, а оспорюваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області лише зафіксовано припинення права постійного користування земельною ділянкою.
31. Прийняття відповідачем вказаного наказу і стало підставою для звернення СФГ «Олексієнко С.М.» до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом про скасування наказу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
32. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
33. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
34. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
Щодо суті касаційної скарги
35. Предметом позову у цій справі є визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 про припинення права постійного користування земельною ділянкою, до якого наказом № 6949/0/14-18-СГ від 10.10.2018 були внесені зміни, з підстав порушення прав позивача на користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.
36. Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування землею, створення і реєстрації СФГ "Олексієнко С.М.") громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
37. За змістом статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
38. Згідно з частиною 5 цієї статті Закону на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
39. За змістом статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час створення СФГ "Олексієнко С.М.") користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
40. У частині 1 статті 23 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
41. Аналіз зазначених норм свідчить, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалася ОСОБА_1 не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
42. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
43. Отже, законодавством, чинним на час створення СФГ "Олексієнко С.М.", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерським господарством як юридичною особою. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.
44. 01.08.2003 набрав чинності Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-ІV, за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
45. Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7, статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
46. Наведені положення Закону України "Про фермерське господарство" передбачають, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
47. У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зазначено:
"У розумінні положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства".
48. Верховний Суд зазначає, що практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).
49. Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції від 25.10.2001) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
50. За змістом частини 2 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час смерті засновника СФГ "Олексієнко С.М.") права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
51. Отже, на момент смерті засновника фермерського господарства ОСОБА_1 (07.07.2013) право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.
52. У пункті 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
53. Проте Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
54. Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
55. У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18)).
56. Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
57. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
58. Так, у статті 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час смерті засновника фермерського господарства - 07.07.2013) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
59. За змістом частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час створення і реєстрації СФГ "Олексієнко С.М.") право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
60. У пунктах 66-69 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Олексієнко С.М.", так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.
Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації такого господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного селянського (фермерського) господарства.
Звідси у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновникові саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
61. Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.
62. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 визнала правомірним висновок місцевого суду, що зі смертю засновника фермерського господарства, якому земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилось.
63. За обставинами цієї справи після отримання ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування землею, ним засновано юридичну особу - СФГ "Олексієнко С.М.", тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації фермерського господарства саме воно набуло права та обов`язки землекористувача.
64. Верховний Суд зазначає, що у контексті положень статті 92 Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством; такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 905/2262/18, від 04.08.2020 у справі № 915/657/18, від 26.08.2020 у справі № 925/302/18.
65. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 17.11.1993 серії МК б/н за реєстраційним № 42, таке право не є таким, що припинилось.
66. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, наведеним нормам матеріального права не відповідає.
67. З оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області вбачається, що його було видано із посиланням на статті 15-1 22 122 186-1 Земельного кодексу України, які регламентують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначають землі сільськогосподарського призначення та порядок їх використання та повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Тобто ці приписи земельного законодавства України не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.
68. Як уже зазначалося Верховним Судом, підстави припинення права користування земельною ділянкою закріплені статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент смерті ОСОБА_1 ), серед яких добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
69. За таких обставин оспорюваний наказ не може вважатися таким, що виданий на підставі закону, оскільки діяльність СФГ "Олексієнко С.М." на момент видачі спірного наказу не припинилася. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.
70. Отже, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, видаючи наказ № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 про припинення права постійного користування земельною ділянкою, до якого наказом № 6949/0/14-18-СГ від 10.10.2018 були внесені зміни, діяло всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення СФГ "Олексієнко С.М." права використання земельної ділянки його засновника внаслідок припинення права постійного користування цією земельною ділянкою.
71. З огляду на викладене, видання оспорюваного наказу всупереч вимогам земельного законодавства є підставою для визнання його недійсним.
72. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання спірного наказу ГУ Держгеокадастру недійсним, та вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для визнання наказу недійсним.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
74. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
75. Враховуючи вищевикладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові.
Розподіл судових витрат
76. У зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений Селянським (фермерським) господарством "Олексієнко Сергій Миколайович" за подання касаційної скарги, належить стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 ГПК України, Cуд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Олексієнко Сергій Миколайович" задовольнити.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 915/1824/18 скасувати, рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2019 у справі № 915/1824/18 залишити в силі.
3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь Селянського (фермерського) господарства "Олексієнко Сергій Миколайович" 3 524, 00 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
4. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил