№ 915/18/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 915/18/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 (у складі колегії суддів: Діброва Г.І. (головуючий), Принцевська Н.М., Ярош А.І.)

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 (суддя Адаховська В.С.)

у справі № 915/18/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агропромкомплект»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення боргу за договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агропромкомплект» (далі - ТОВ «НВП «Агропромкомплект») звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»), у якому просило стягнути з відповідача на свою користь 66 600,00 грн основного боргу, 3 % річних у сумі 5 115,63, інфляційні втрати в сумі 28 413,91 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481,00 грн, а також зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних від прострочених непогашених сум до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування за формулою: сума 3 % річних = Сх3хД/365/100, де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, починаючи з 29.12.2022 до моменту виконання рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за поставлений позивачем товар згідно умов укладеного між сторонами договору на постачання товару від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «НВП «Агропромкомплект» основний борг у сумі 66 600,00 грн, 3 % річних у сумі 5 090,77 грн, інфляційні втрати в сумі 28 384,07 грн і витрати зі сплати судового збору в сумі 2 479,64 грн. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості, починаючи з 29.12.2022 і до моменту виконання цього рішення, 3 % річних за такою формулою: сума 3 % річних = Сх3хД/365/100, де С - сума основного боргу, 3 - розмір процентів, Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу (несплаченої частини), 365 - кількість днів у році. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С., від 30.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 915/18/23 за касаційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» з підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК, пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та постановлено здійснити перегляд зазначених судових рішень у справі № 915/18/23 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

ТОВ «НВП «Агропромкомплект» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 справу 915/18/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Случ О.В., у зв`язку із перебуванням судді Міщенка І.С. у відпустці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 07.02.2020 між ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець) і ТОВ «НВП «Агропромкомплект» (постачальник) укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06097, за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 42650000-7 по ДК 021:2015 - Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані (Інструмент різний) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару не раніше 2019 року (пункт 1.1); місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ (пункт 1.3); загальна вартість товару є твердою та складає: разом 55 500,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % 11 100,00 грн, всього з ПДВ 66 600,00 грн (пункт 2.1).

За даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (пункт 2.2).

Постачання здійснюється на протязі 60 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2020 на умовах: DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», відповідно до Правил Інкотермс-2010 з обов`язковою присутністю представника постачальника (пункт 3.1).

З товаром постачальник надає покупцю: - видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); -податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця Yuaes_pdv2@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН; -документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше) (пункт 3.2).

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (пункт 3.3).

Приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 «Про порядок приймання продукції по якості», СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС» (пункт 5.1).

Відповідно до пункту 11.1 договору покупець зобов`язався: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (підпункт 11.1.1); приймати поставлені товари згідно розділу 5 (підпункт 11.1.2)

У пункті 11.4 договору визначено, що постачальник має право, зокрема своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (підпункт 11.4.1).

Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою (пункт 12.1); дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021 (пункт 12.2); закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов`язань (пункт 12.3).

Зазначений договір підписано без застережень і зауважень сторін та скріплено їх печатками.

До цього договору сторонами складено специфікацію № 1 (Додаток № 1 до договору) на загальну суму 66 600,00 грн з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за позиціями №№ 4, 16, 17, 18 специфікації № 1 до договору від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097 визначено: різець до пневматичної машини для обробки труб «Мангуст-200М» № 35, № 15, № 25, виробник ООО «ГК Ремонтные технологии»; пилку по дереву (середній зуб) 450 мм, виробник «Сибртех». Ця специфікація підписана та скріплена печатками сторін.

На виконання умов договору постачальником поставлено покупцю товар в повному обсязі на загальну суму 66 600,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: від 31.03.2020 № 310303А/с3/01 на суму 61 627,44 грн з ПДВ (дата вхідного контролю ВП «Складське господарство» 31.03.2020 згідно зі штампом ВП СГ); від 06.04.2020 № 060406А/с3/01 на суму 4 972,56 грн з ПДВ (дата вхідного контролю ВП «Складське господарство» 09.04.2020 згідно зі штампом ВП СГ).

У зазначених накладних підставою поставки товару зазначено договір від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097 та специфікація № 1 від 07.02.2020.

Ці накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін.

Крім того, факт перевезення та доставки товару і документів підтверджується товарно-транспортними накладними від 31.03.2020 № 154, від 06.04.2020 № 174, а також експрес-накладними поштового оператора «Нова пошта» від 06.04.2020.

На виконання вимог податкового законодавства та умов договору позивачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за господарськими операціями: від 31.03.2020 № 25 на суму 61 627,44 грн, що підтверджується квитанцією від 07.04.2020; від 06.04.2020 № 13 на суму 4 972,56 грн, що підтверджується квитанцією від 13.04.2020.

Ярликами від 08.04.2020 та 22.04.2020 підтверджено факт постачання товару належної якості.

03.11.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 03.11.2020 № 1457 про сплату боргу за існуючими між сторонами правовідносинами у сфері поставки, в якій позивач просив оплатити заборгованість до 12.11.2020 на суму 1 058 156,32 грн, зокрема за договором від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097 у сумі 71 989,43 грн з урахуванням штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.

До цієї претензії позивачем було додано акт звірки розрахунків від 03.11.2020, згідно з яким загальний борг відповідача перед позивачем становить 983 547,36 грн. Акт підписаний лиш з боку постачальника.

Факт направлення претензії підтверджується поштовою накладною 0500334425889.

У відповідь на претензію від 03.11.2020 № 1457 відповідачем направлено позивачу лист від 19.11.2020 № 07/19375, в якому зазначено, що у зв`язку зі значним зростанням простроченої заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, у зв`язку з чим відповідач просив розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов`язань в частині сплати за договором за раніше поставлені ТМЦ на максимально можливі терміни.

05.04.2021 ТОВ «НВП «Агропромкомплект» направило на адресу відповідача лист від 05.04.2021 № 251, у якому просив ДП «НАЕК «Енергоатом» сплатити наявну у нього заборгованість за поставлений товар. Цю обставину підтверджено поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

21.04.2021 ТОВ «НВП «Агропромкомплект» на адресу ДП «НАЕК «Енергоатом» направлено лист від 21.04.2021 № 287, в якому позивач просив повідомити дати виконання постачальником умов пункту 5.1. укладеного договору по кожній із вищезазначених накладних. Цю обставину підтверджено поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь на цей лист ДП «НАЕК «Енергоатом» направлено на адресу ТОВ «НВП «Агропромкомплект» лист від 29.04.2021 № 07/7510, в якому надано інформацію щодо дат постачання та проходження вхідного контролю товару, поставленого за договорами, у тому числі за договором від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097.

Відповідно до картки рахунка № 36.1.0 за контрагентом Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» сальдо на 28.12.2022 становить 66 600,00 грн.

З огляду на невиконання ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов`язань за договором від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097 у частині здійснення оплати за поставлений товар, ТОВ «НВП «Агропромкомплект» здійснено розрахунок сум заборгованості, відповідно до якого загальна сума заборгованості становить 100 129,54 грн, у тому числі 66 600,00 грн основного боргу, 5 115,63 грн 3 % річних, 28 413,91 грн інфляційних втрат, стягнення яких з ДП «НАЕК «Енергоатом» є предметом позову у справі, що розглядається.

ДП «НАЕК «Енергоатом», заперечуючи проти позову, послалося, зокрема на те, що відповідно до пункту 3 протоколу від 09.12.2022 № 13 засідання комісії щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану було прийнято рішення зупинити здійснення видаткових операцій за договором від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097 у частині товару, країною-походження якого є, зокрема російська федерація, оскільки здійснення видаткових операцій за цим договором у частині товару, країною-походження якого є російська федерація, заборонено законодавством.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, мотивував таке рішення тим, що за встановлених у справі обставин:

- факт постачання товару за договором сторонами не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (видатковими, товарно-транспортними накладними);

- покупець (відповідач) прийняв товар без застережень та зауважень, про що свідчать підписи та печатки останнього на видаткових та товарно-транспортних накладних, тому за умовами укладеного між сторонами договору поставки у відповідача з моменту отримання товарно-матеріальних цінностей виник обов`язок з оплати їх вартості;

- матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати поставленого позивачем товару на суму 66 600,00 грн, що не заперечується самим відповідачем;

- судом першої інстанції здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за порушення відповідачем грошового зобов`язання, та встановлено, що правильним до стягнення з відповідача є 5 090,77 грн 3 % річних та 28 384,07 грн інфляційних втрат;

- відповідачем не доведено у встановленому порядку факту походження спірного товару за позиціями №№ 4, 16, 17, 18 специфікації № 1 до договору від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097 з російської федерації;

- договір укладено між сторонами 07.02.2020; поставка товару відбулася 31.03.2020 та 06.04.2020, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», а тому положення цієї постанови та пункти 5, 10 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

- протокол від 09.12.2022 № 13 засідання комісії ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану не приймається до уваги, оскільки зазначений документ є внутрішнім документом відповідача та не може бути визнаний таким, що змінює або скасовує зобов`язання сторін, передбачені укладеним між ними договором, та положеннями діючого законодавства України.

У поданій касаційній скарзі ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначає, зокрема, те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187), пунктів 5, 10 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», щодо застосування яких при вирішенні спору у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. При цьому, за твердженням скаржника, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, відповідно до яких згідно з позиціями 4, 16, 17, 18 специфікації № 1 до договору від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097 відбулася поставка товару виробництва російської федерації, прийняття яких оформлене ярликом ВК № 5-612 від 08.04.2020. Судами не враховано, що здійснення видаткових операцій за цим договором у частині товару, країною-походження якого є рф, заборонено законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як свідчать матеріали справи, ДП «НАЕК «Енергоатом», заперечуючи проти позову про стягнення заборгованості за договором поставки у відзиві, а в подальшому, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, в апеляційній скарзі послалося на те, зокрема, що з метою дотримання вимог Закону України «Про санкції», для захисту економічних інтересів державного підприємства та недопущення ведення господарської діяльності з учасниками/контрагентами, до яких застосовано обмежувальні заходи (санкції), згідно з наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 09.09.2022 № 01-608-н прийнято рішення щодо здійснення моніторингу та аналізу контрагентів компанії (юридичних/фізичних осіб), до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону.

Водночас у рамках виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, постанови Національного банку України від 24.02.2018 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», проведено аналіз чинних договорів, за якими виконано постачання товару, та для уникнення здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з контрагентами в частині товару, країною-походження якого є російська федерація, та установлено, між іншим, що за договором від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097, укладеним з ТОВ «НВП «Агропромкомплект», відбулася поставка товару, зокрема виробництва російської федерації згідно з позиціями №№ 4, 16, 17, 18 специфікації № 1 до договору, прийняття яких оформлене ярликом ВК № 5-612 від 08.04.2020.

Відповідач зазначив, що відповідно до протоколу засідання комісії ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану від 09.12.2022 № 13 (копія якого наявна в матеріалах справи), на порядку денному якого згідно з пунктом 3 було питання щодо визначення наявності заборони на виконання грошових та інших зобов`язань, кредитором (стягувачем) за якими є контрагенти за списком, та/або наявності в контрагента ризику зупинення здійснення видаткових операцій за його рахунками за результатами перегляду рішень комісії, прийнятих відповідно до протоколів № 1-9. Серед таких контрагентів, зокрема зазначено ТОВ «НВП «Агропромкомплект» (договір від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097) та прийнято рішення щодо здійснення заходів з деблокування цього контрагента та зупинено проведення видаткових операцій за цим договором у частині товару, країною походження якого є російська федерація.

З огляду на те, що здійснення видаткових операцій за цим договором у частині товару, країною-походження якого є російська федерація, заборонено законодавством, ДП «НАЕК «Енергоатом» посилалося на відсутність підстав для задоволення позову.

При вирішенні спору суд першої інстанції взагалі не надав оцінки таким запереченням відповідача, поданим на їх підтвердження доказам та не дослідив наведені обставини, а суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на положення чинного законодавства, зокрема щодо мораторію (заборони) - обмежень у цивільному обороті щодо певних учасників такого обороту, обумовлених збройною агресією російської федерації і введеного у зв`язку з цим в Україні воєнного стану, не доведення відповідачем факту походження спірного товару з російської федерації, а також на те, що договір поставки № 53-123-01-20-06097 укладено між сторонами 07.02.2020, а поставка товару відбулася 31.03.2020 та 06.04.2020 до введення воєнного стану, передчасно визнав такі заперечення відповідача безпідставними.

В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України «Про санкції»).

У частині 1 статті 4 Закону України «Про санкції» визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 5); заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом (пункт 10).

Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «…Для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті…».

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22.

Зі змісту пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 убачається, що встановлений у ньому мораторій (заборона) поширюється на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, визначені наявністю певних обставин.

Проте у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, не дослідили та не встановили, чи є позивач стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, а також не дослідили та не надали відповідної правової оцінки обставинам наявності/відсутності запровадження щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України «Про санкції».

При цьому суди попередніх інстанцій не проаналізували зміст законодавчих актів (Закону України «Про санкції, постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187), на які посилався відповідач протягом розгляду справи у контексті спірних правовідносин, та можливості їх застосування за умови встановлення певних фактичних обставин , що мають значення для вирішення цього спору.

Водночас, зважаючи на доводи відповідача щодо законодавчої заборони здійснення видаткових операцій за договором у частині товару, країною-походження якого є російська федерація, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалося питання та відповідні докази щодо сплати саме позивачем грошових коштів виробнику продукції (товару), що було постановлено за договором від 07.02.2020 № 53-123-01-20-06097 та наведено у специфікації № 1 до цього договору за позиціями №№ 4, 16, 17, 18, а саме: різець до пневматичної машини для обробки труб «Мангуст-200М» № 35, № 15, № 25, виробник ООО «ГК Ремонтные технологии»; пилка по дереву (середній зуб) 450 мм, виробник «Сибртех».

Принцип змагальності (статті 13 ГПК) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права враховано не було, з огляду на предмет і підстави заявленого позову не надано належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, що було подано сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак висновки цих судів про наявність правових підстав для часткового задоволення позову є передчасними.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не дослідили зібрані докази й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на які послався скаржник у касаційній скарзі, що впливає на вирішення позовних вимог, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 у справі № 915/18/23 скасувати.

3. Справу № 915/18/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

О.В. Случ