№ 915/590/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 915/590/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

Прокуратури - Готко Ю.О. (прокурор),

позивача:

Південного офісу Держаудитслужби (далі - Південний офіс) - не з`явився,

в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області (далі - Управління, позивач) - не з`явився,

відповідачів:

1) Врадіївської селищної ради (далі - Рада, відповідач-1) - не з`явився,

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Групп Україна" (далі - ТОВ "Інжиніринг Групп Україна", відповідач-2) - Порошина Н.Г. (адвокат),

про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю робіт,

розглянув касаційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 (головуючий - суддя Савицький Я.Ф., судді: Головей В.М., Разюк Г.П.)

у справі №915/590/21

за позовом Керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі: Південного офісу в особі Управління

до Ради; ТОВ "Інжиніринг Групп Україна"

про визнання недійсними процедури публічної закупівлі та договору про закупівлю робіт.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Спір у даній справі виник з приводу наявності/відсутності підстав для визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю робіт.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Прокурор звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення тендерного комітету Ради, оформленого протоколом та визнання недійсним договору, укладеного відповідачами.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що процедура закупівлі відбулася із порушеннями вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки тендерна пропозиція переможця не відповідала кваліфікаційним умовам тендерної документації. Визнання недійсними результатів процедури закупівлі є підставою для недійсності укладеного за наслідками такої процедури договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2021 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним рішення тендерного комітету Ради, оформлене протоколом від 16.10.2020 №86, яким визначено переможцем процедури відкритих торгів за предметом закупівлі "Капітальний ремонт вул. І. Врадія від будинку №112 І. Врадія до перехрестя вулиць І. Врадія - Травнева смт. Врадіївка Миколаївська область (UA-2020-09-21-003249-b)" - ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" та визнано недійсним договір від 27.10.2020 № 67 (далі - Договір), укладений відповідачами.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" задоволено, рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/590/21.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у касаційній скарзі скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо того, чи є порушенням статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон) невідповідність інформації щодо працівників, наданій в тендерній пропозиції учасником торгів, якщо в тендерній документації замовника передбачено підтвердження наявності у підприємства працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, а також щодо можливості відхилення пропозиції учасника торгів, що не відповідала кваліфікаційним критеріям в частині надання доказів наявності таких працівників та матеріально-технічної бази, на підставі частини першої статті 31 Закону.

4.2. Також скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції, не дотримавшись приписів статей 236 269 281 ГПК України, належним чином не дослідив подані прокурором докази та всі обставини, що мають значення для вирішення спору у даній справі, доводи та заперечення сторін, не надав їм відповідну правову оцінку, а тому його висновки є незаконними та необґрунтованими.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відзив від Ради на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Радою 21.09.2020 на веб-порталі "ProZorro" оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів № UА-2020-09-21-003249-b, тендерну документацію та проект договору щодо закупівлі робіт за предметом «Капітальний ремонт вул. І. Врадія від будинку 112 І. Врадія до перехрестя вулиць І. Врадія - Травнева cмт Врадіївка Миколаївської області» з очікуваною вартістю 7 850 322 грн, строк виконання робіт - до 31.12.2022, джерело фінансування - Державний бюджет України.

6.2. Тендерна документація на закупівлю робіт по об`єкту "Капітальний ремонт вул. І.Врадія від будинку №112 І.Врадія до перехрестя вулиць І.Врадія - Травнева смт. Врадіївка Миколаївська область" затверджена рішенням тендерного комітету замовника (Ради), оформленим протоколом від 21.09.2020 №78.

6.3. Згідно з пунктом 1 тендерної документації розділу III «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» для участі у процедурах закупівель замовником, відповідно до статті 16 Закону, визначено, що учасники повинні мати кваліфікаційні дані, які наведені у додатку 3 тендерної документації.

6.4. Відповідно до вимог, що містяться у частині другій додатку 3 до тендерної документації, учасник повинен забезпечити кваліфікований персонал для виконання передбачених робіт безпосередньо на об`єкті (головний інженер, начальник виробничої ділянці чи/або виконавець робіт, майстер, геодезист тощо).

6.5. Також, у додатку 3 до тендерної документації визначено, що документальним підтвердженням кваліфікації персоналу є: копії трудових книжок (перша та остання сторінка із записом), або копії наказів (витяги з наказів), або копії цивільно-правових угод, тощо.

6.6. У підпунктах 1.2.2 пункту 1 додатку 3 до тендерної документації "Наявність обладнання та матеріально-технічної бази" замовником передбачено надання чинних договорів на закупівлю та постачання асфальтобетонної суміші в обсягах, необхідних для виконання ремонту відповідно до технічного завдання (додаток 2 до тендерної документації).

6.7. Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 додатку 3 до тендерної документації «Перелік документів, які вимагаються для підтвердження відповідності пропозиції учасника кваліфікаційним та іншим вимогам замовника», учасники відкритих торгів для підтвердження кваліфікаційного критерію «Наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають знання та досвід» повинні надати довідку про наявність інженерно-технічних працівників для виконання передбачених робіт безпосередньо на об`єкті (головний інженер, начальник виробничої ділянки чи або виконавець робіт, майстер, геодезист тощо). Документальним підтвердженням кваліфікації персоналу, зазначеною в довідці визначено копії трудових книжок (перша та остання сторінки із записом), або копії наказів (витяги з наказів), або копії цивільно-правових угод, тощо.

6.8. Згідно з підпунктом 2.3.14, підпунктом 7.2.7 додатку 2 до тендерної документації для виконання відповідних робіт передбачено 740 тон асфальтобетонної суміші.

6.9. ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» в тендерній пропозиції надало довідку про наявність інженерно-технічних працівників від 05.10.2020 №195, у змісті якої зазначено про досвід роботи працівників у дорожній галузі, зокрема, головного інженера ОСОБА_1 - 18 років, начальника виробничої ділянки ОСОБА_7 - 16 років, майстра ОСОБА_6 - 19 років.

6.10. На виконання вимог частини другої додатку 3 до тендерної документації відповідач-2 надав копії наказів про прийняття на роботу працівників ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» та копії відповідних цивільно-правових договорів.

6.11. У матеріалах справи міститься договір від 01.09.2020 №01-0920 (далі - Договір поставки), укладений ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" (покупець) та приватним підприємством "Добробут-2020" (постачальник; далі - ПП "Добробут-2020") на постачання суміші асфальтобетонної.

6.12. За умовами пунктів 1.1, 2.1, 4.2, 4.4 Договору поставки постачальник зобов`язується постачати суміш асфальтобетонну гарячу у необхідній кількості, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати у порядку і на умовах, передбачених Договором поставки. Загальна вартість Договору поставки складається із сум всіх специфікацій, узгоджених сторонами протягом дії Договору поставки. Постачальник має право достроково поставити товар, а покупець прийняти і оплатити достроково поставлений товар. Договір поставки діє до 31.12.2020, але в частині розрахунків, гарантійних зобов`язань - до їх повного та належного виконання.

6.13. Специфікацією №1 (додаток №1 до Договору поставки) передбачено постачання суміші асфальтобетонної у кількості 740 тон на загальну суму 1 953 360 грн.

6.15. В електронному аукціоні за процедурою закупівлі № UА-2020-09-21-003249-b, який завершено 16.10.2020, взяло участь три учасника: товариство з обмеженою відповідальністю "Софт Трейд Юг" (далі - ТОВ "Софт Трейд Юг") з остаточною ціновою пропозицією 7 600 000 грн, товариство з обмеженою відповідальністю "Господар-2" (далі - ТОВ "Господар-2") з ціновою пропозицією 7 750 000 грн та ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» з ціновою пропозицією 7 850 000 грн.

6.16. За наслідками розгляду і оцінки пропозиції ТОВ «Софт Трейд Юг», яка була найбільш економічно вигідною, замовником розміщено в електронній системі закупівель вимогу про усунення невідповідностей шляхом надання довідки за власноручним підписом щодо залучення чи не залучення субпідрядника/співвиконавця із зазначенням інформації, вказаної в тендерній документації, зі строком виконання до 16:52 год 13.10.2020.

6.17. ТОВ «Софт Трейд Юг» 12.10.2020 о 17:50 розміщено відповідну документацію на веб-порталі «ProZorro» у змісті поданої тендерної пропозиції (довідка від 12.10.2020 №12/10/20-1).

6.18. Рішенням тендерного комітету відповідача-1, оформленим протоколом від 13.10.2020 №84, тендерна пропозиція ТОВ «Софт Трейд Юг» відхилена.

6.19. Згідно з пунктами 5, 6 протоколу від 13.10.2020 №84 відповідно до статті 31 Закону відхилено тендерну пропозицію ТОВ «Софт Трейд Юг», оскільки остання не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства, а саме: учасником не надано підтверджуючої інформації про субпідрядника, яка вимагається тендерною документацією.

6.20. Водночас, пунктом 7 вказаного протоколу зазначено, що замовником помилково висунуто вимогу про усунення учасником порушень, технічної можливості відкликати вимогу про усунення учасником порушень відсутня, то слід вважати дану вимогу недійсною.

6.21. Відтак, тендерна пропозиція ТОВ «Софт Трейд Юг» відхилена відповідно до вимог Закону, таке рішення ТОВ «Софт Трейд Юг» не оскаржено, виконання вимоги, яка є недійсною, не впливає на законність рішення прийнятого відповідно до статті 31 Закону про відхилення пропозиції ТОВ «Софт Трейд Юг», яка не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства.

6.22. Рішенням тендерного комітету Ради, оформленим протоколом від 15.10.2020 №85, тендерна пропозиція ТОВ «Господар-2» також відхилена.

6.23. Рішенням тендерного комітету відповідача-1, оформленим протоколом від 16.10.2020 №86 визначено переможцем закупівлі відповідача-2, з яким 27.10.2020 Радою укладено Договір загальною вартістю 7 850 000 грн з ПДВ: на 2020 рік - 2 937 310 грн з ПДВ; на 2021 рік - 2 460 000 грн з ПДВ; на 2022 рік - 2 452 690 грн з ПДВ, згідно з планом фінансування замовника (пункти 1.1, 3.1 Договору). Термін виконання робіт - до 31.12.2022 (пункт 2.1 Договору).

6.24. Відповідно до оприлюдненого 12.02.2021 на веб-порталі «ProZorro» висновку про результати моніторингу процедури закупівлі № UА-2020-09-21-003249-b, складеного фахівцями Управління, органом контролю встановлено, що тендерна пропозиція переможця відкритих торгів - ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» не відповідала кваліфікаційним критеріям, встановленим замовником в тендерній документації відповідно до статті 16 Закону. Керуючись статтями 2 та 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Управління зобов`язало Раду здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку, зокрема шляхом розірвання договору у відповідності до статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладеного у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявленого порушення.

6.25. Відповідач-1 оприлюднив 18.02.2021 через електронну систему закупівель заперечення до вказаного висновку Управління про результати моніторингу процедури закупівлі № UА-2020-09-21-003249-b, в якому, зокрема, зазначив про те, що вимога про розірвання Договору суперечить положенням частин першої та другої статті 651 ЦК України, оскільки, ні ЦК України, ані Закон не передбачає можливості та права Управління вимагати розірвання договору. В свою чергу, Рада також вказала, що вона, як замовник, не має права розірвати Договір з причин викладених у висновку, та вважає, що вказівки Управління про вжиття заходів щодо розірвання Договору є недопустимими, безпідставними, та не відповідають вимогам чинного законодавства. Також, відповідач-1 вважає, що дотримався всіх вимог законодавства у сфері публічних закупівель при проведенні відкритих торгів щодо закупівлі № UА-2020-09-21-003249-b.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі №915/590/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №915/590/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.

7.3. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №915/590/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Львов Б.Ю.

7.4. Від Ради 23.02.2022 та 20.05.2022 на електронну адресу Верховного Суду надійшли клопотання про розгляд справи без присутності представника відповідача-1. Клопотання від 23.02.2022 не підписано електронним цифровим підписом.

7.5. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

7.6. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

7.7. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18 квітня 2022 року №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

7.8. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17 травня 2022 року №341/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, та від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

7.9. З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

7.10. Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

7.11. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.12. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.13. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд касаційної інстанції наділений повноваженням щодо надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надання висновку щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому без відносно до конкретних правовідносин. Суд у цій конкретній справі, розглядаючи, довід викладений у пункті 4.1 цієї постанови враховує: предмет, підставу та спосіб захисту у даному судовому спорі; характер спірних правовідносин та суть порушеного права, за захистом якого звернувся прокурор; ключові, вагомі та істотні обставини/факти, які є важливими щодо спірних відносин саме у цій справі і яке саме порушення відповідного права, яке і спричинило необхідність звернутися із позовом в контексті цього зазначає таке.

Верховний Суд виходить з того, що Суд зобов`язаний керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь -якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ГПК України). До основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема належить принцип верховенства права (пункт 1 частини третьої статті 2 ГПК України).

8.2. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

8.3. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

8.4. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Беручи до уваги приписи статей 13, 17, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частину четверту статті 300 ГПК України Верховний суд зазначає таке.

8.5. Колегія суддів виходить з того, що вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності визначених, конкретних порушених прав чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

8.6. Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

8.7. Суд звертається до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

8.8. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц і від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

8.9. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

8.10. Колегія суддів бере до уваги і правову позицію Верховного Суду, що обрання неналежного способу захисту є самостійною і самодостатньою підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 52), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54 ), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76).

8.11. А також Суд звертається до висновку, викладеного у пункті 6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, в якому вказано, що якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

8.12. Так, предметами розгляду у даній справі є визнання недійсними рішення тендерного комітету Ради, оформленого протоколом та визнання недійсним договору про закупівлю робіт, укладеного відповідачами, за результатами таких торгів.

8.13. Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 (предметом розгляду є визнання недійсними рішення комітету з конкурсних торгів та договору про закупівлю робіт) викладено висновок щодо застосування норм права (в аспекті щодо належності/ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права), який необхідно враховувати і при вирішенні даного господарського спору.

8.14. У постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, адже заявлення такої вимоги є також належним способом захисту, який передбачений законом. Водночас суд має визначитися із ефективністю такого способу (з`ясувати можливість проведення двосторонньої реституції, її вплив на відновлення прав держави). Разом із тим, вимога про застосування наслідків недійсності може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги.

8.15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з такого:

- замовником у тендерній документації передбачено певні вимоги щодо документального підтвердження кваліфікації персоналу, зокрема, для інженерно-технічних працівників обов`язковим є наявність вищої або неповної вищої освіти з кваліфікацією будівельник, або освіти за спеціальністю пов`язаною з будівництвом в дорожній галузі, зокрема «Автомобільні дороги», «Мости та тунелі» тощо;

-з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" надано документи, які не підтверджують кваліфікацію його працівників у дорожній галузі у тому обсязі, в якому вона заявлена в тендерній пропозиції - більше 10 років, зокрема, всі накази про прийняття на роботу штатних працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 датовані груднем 2019 року - червнем 2020 року, а цивільно-правові угоди із позаштатними працівниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 укладено 01.06.2020;

- всі цивільно-правові угоди відповідача-2 з робітниками закінчують термін своєї дії 31.12.2020, а тому не можуть підтверджувати факту існування у ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" трудових відносин з працівниками упродовж фактичної дії договору закупівлі до 31.12.2022, що є явно недостатнім для підтвердження наявності кваліфікованих працівників для виконання передбачених договором робіт з капітального ремонту на весь період дії Договору;

- копій трудових книжок (перша та остання сторінки із записом), які б підтверджували дійсний загальний стаж роботи найманих відповідачем-2 працівників взагалі у дорожній галузі, а не тільки строк їх трудових відносин з ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" - до тендерної пропозиції надано не було, що не спростовано відповідачами;

- в довідці про наявність інженерно-технічних працівників серед штатних працівників вказана ОСОБА_11 на посаді «Інженер з проектно-кошторисної роботи, геодезист»;

- з метою документального підтвердження кваліфікації такого найманого працівника ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" надано наказ від 01.06.2020 №6 про прийняття на роботу ОСОБА_11 на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи, при цьому документи щодо покладення виконання обов`язків геодезиста на ОСОБА_11 до пропозиції переможця додано не було;

- на підтвердження кваліфікації/освіти ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" у складі тендерної пропозиції надано копії дипломів, зокрема, і копію диплому ОСОБА_11 , в якому зазначено про присвоєння останній кваліфікації інженера-меліоратора, а будь-яких підтверджуючих документів щодо наявності у неї освіти за кваліфікацією будівельник відповідачем-2 до тендерної документації не надано;

- ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" у складі тендерної пропозиції для підтвердження наявності матеріально-технічної бази подано укладений з ПП «Добробут-2020» Договір поставки, строком до 31.12.2020, яким передбачено проведення відповідачем-2 розрахунку за такий товар та, відповідно, його постачання виключно упродовж 2020 року, разом з тим, виконання робіт за договором про закупівлю передбачено у 2020 - 2022 роках;

- на час укладання Договору, ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" надано договір на постачання асфальтобетонної суміші виключно упродовж 2020 року, що не могло забезпечити виконання ремонтних робіт у необхідних обсягах та не могло свідчити про підтвердження переможцем такого кваліфікаційного критерію.

- зазначено, що у зв`язку з наявністю порушень інтересів Держави внаслідок проведення закупівлі за бюджетні кошти та укладання за її наслідками договору з порушеннями вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та бездіяльністю органу державного контролю, судом вбачається наявність виключних підстав для представництва прокурором інтересів Держави в суді.

-вказано, що прокурор у відповідності до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 23.04.2021 за вих.№54-43вих-21 (а.с.110) повідомлено Південний офісу Держаудитслужби про намір звернутися до господарського суду в інтересах Держави в особі вказаного органу із позовом до Врадіївської селищної ради та ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» про визнання недійсними процедури закупівлі та договору закупівлі.

8.16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та прийнявши нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- згідно з пунктом 1 тендерної документації розділу III «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» для участі у процедурах закупівель замовником, відповідно до статті 16 Закону, визначено, що учасники повинні мати кваліфікаційні дані, які наведені у додатку 3 до тендерної документації;

- відповідно до вимог, що містяться у частині другій додатку 3 до тендерної документації, учасник повинен забезпечити кваліфікований персонал для виконання передбачених робіт безпосередньо на об`єкті (головний інженер, начальник виробничої ділянці чи/або виконавець робіт, майстер, геодезист тощо);

- тендерна документація не висуває до учасників вимог мати станом на день подання тендерної пропозиції працівників якоїсь конкретної спеціальності, а також, не передбачає наявності певної кількості працівників, які мають необхідні знання та досвід та які повинні бути залучені для виконання відповідних робіт/послуг, оскільки учасник торгів не позбавлений права здійснити найм таких працівників пізніше, вже при виконанні робіт;

- у додатку 3 до тендерної документації визначено, що документальним підтвердженням кваліфікації персоналу є: копії трудових книжок (перша та остання сторінка із записом), або копії наказів (витяги з наказів), або копії цивільно-правових угод, тощо;

- у матеріалах справи міститься довідка про наявність інженерно-технічних працівників від 05.10.2020 №195, яку ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» надало у складі своєї тендерної пропозиції. Відповідно до цього документу, досвід роботи працівників відповідача-2 у дорожній галузі дорівнює: головний інженер ОСОБА_1 - 18 років, начальник виробничої ділянки ОСОБА_7 - 16 років, майстер ОСОБА_6 - 19 років;

- на виконання вимог частини другої додатку 3 до тендерної документації відповідач-2 надав копії наказів про прийняття на роботу працівників ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» та копії відповідних цивільно-правових договорів;

- зазначаючи про те, що строк дії цивільно-правових договорів, укладених ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» та працівниками відповідача-2 встановлений до 31.12.2020 (пункти 6.1 договорів), прокурор та місцевий господарським суд не врахували пункт 6.2 вказаних договорів, відповідно до якого за угодою сторін та за відсутності взаємних претензій договір може бути продовжено на термін, визначений сторонам;

- водночас, аналізуючи умови тендерної документації, апеляційний суд зауважив, що останньою (а також, нормами чинного законодавства у сфері публічних закупівель) не встановлено вимог щодо терміну дії відповідних цивільно-правових угод;

- посилання місцевого господарського суду на те, що до тендерної пропозиції ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» не було надано копій трудових книжок, апеляційний суд оцінів критично, оскільки за умовами додатку 3 до тендерної документації обов`язковість надання останніх не вимагається, а визначено перелік документів, які можуть підтвердити кваліфікацію персоналу, про що зазначалось вище;

- щодо зауважень місцевого господарського суду стосовно зазначення посади працівника ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" ОСОБА_11 як геодезиста, то апеляційний суд виходив з того, що, тендерна документація не вимагала від учасника обов`язкової наявності у штаті відповідача-2 геодезиста, а зазначення посади ОСОБА_11 як геодезиста у довідці, є формальною помилкою - опискою, яка була зроблена учасником під час оформлення довідки від 05.10.2020 №195, яка не впливає на зміст тендерної документації та не призвела до спотворення інформації тендерної пропозиції;

-вимогами тендерної документації у даній закупівлі не передбачено обов`язкової наявності посади геодезиста, відсутність працівника з посадою геодезиста не впливає на зміст тендерної пропозиції, а тому, формулювання в довідці посади з назвою: «Інженер з проектно-кошторисної роботи, геодезист», є формальною помилкою, яка зроблена під час оформлення відповідачем-2 тексту відповідного документа;

- з огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» підтвердило наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід;

- щодо підтвердження наявності у відповідача-2 матеріально-технічної бази, а саме: асфальтобетонної суміші в обсягах, необхідних для виконання ремонту відповідно до технічного завдання;

- у підпункті 1.2.2 пункту 1 додатку 3 до тендерної документації "Наявність обладнання та матеріально-технічної бази", замовником передбачено надання чинних договорів на закупівлю та постачання асфальтобетонної суміші в обсягах, необхідних для виконання ремонту відповідно до технічного завдання (додаток 2 до тендерної документації);

- згідно з підпунктом 2.3.14, підпунктом 7.2.7 додатку 2 до тендерної документації, для виконання відповідних робіт передбачено 740 тон асфальтобетонної суміші;

- у матеріалах справи міститься Договір поставки, укладений ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" та ПП "Добробут-2020" на постачання суміші асфальтобетонної;

- специфікацією №1 (додаток № 1 до Договору поставки) передбачено постачання суміші асфальтобетонної у кількості 740 тон на загальну суму 1 953 360 грн;

- таким чином, обсягу товару, передбаченого Договором поставки повністю вистачало на виконання робіт, згідно з технічним завданням, яким встановлено загальну кількість суміші на виконання робіт в обсязі 740 тон, а відтак, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач-2 не міг забезпечити виконання ремонтних робіт у необхідних обсягах є помилковим;

- окремо, судова колегія зауважує, що Договір поставки був чинним станом на момент подання учасником тендерної пропозиції, а умовами тендерної документації не встановлено вимог щодо терміну дії таких договорів;

- колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що ТОВ «Інжиніринг Групи Україна» надало всю наведену у додатку 3 до тендерної документації замовника інформацію та документи, що підтверджують відповідність його кваліфікаційним критеріям згідно зі статтею 16 Закону;

-окремо судова колегія звернула увагу на наявні у матеріалах справи Акти приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 від 23.12.2020, №1, №2, №3 від 24.12.2020 на загальну суму 2 937 309.99 грн., складених та підписаних без зауважень представниками ТОВ «Інжиніринг Групи Україна» та Врадіївської селищної ради, згідно з якими частина робіт за Договором про закупівлю робіт №67 виконана (в межах бюджетних асигнувань). Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції врахувала, що відповідно до п.2.1 Договору термін виконання робіт становить до 31.12.2022 при наявності своєчасного фінансування, а згідно з п.3.1 Договору №67 від 27.10.2020 вартість робіт складає 7850000 грн., на 2020 рік вартість робіт 2937310 грн., на 2021 рік - вартість робіт 2460000 грн. , на 2022 рік - 2452690 грн. згідно плану фінансування Замовника.

- таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає недотримання ТОВ «Інжиніринг Групи Україна» кваліфікаційних критеріїв тендерної документації, оскільки надані останнім документи не протирічать критеріям оцінки відповідності, зафіксованим у тендерній документації. Натомість, ТОВ «Інжиніринг Групи Україна» належним чином підтверджено наявність достатньої матеріально-технічної бази для належного виконання робіт та наявність працівників відповідної кваліфікації.

- апеляційним судом також вказано, що у відповідності до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", окружною прокуратурою листом від 23.04.2021 за вих.№54-43вих-21 (а.с.110) повідомлено Південний офісу Держаудитслужби про намір звернутися до господарського суду в інтересах Держави в особі вказаного органу із позовом до Врадіївської селищної ради та ТОВ "Інжиніринг Групп Україна" про визнання недійсними процедури закупівлі та договору закупівлі.

8.17. Верховний Суд виходить з того, що в оскаржуваній постанові вказано на наявні у матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт від 23.12.2020 №1 та №2, від 24.12.2020 №1, №2, №3 на загальну суму 2 937 309,99 грн, складених та підписаних без зауважень представниками сторін, згідно з якими частина робіт за Договором виконана (в межах бюджетних асигнувань).

Таким чином, на день прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції вказано на часткове виконання робіт за Договором.

8.18. Однак суд апеляційної інстанцій не з`ясував питання ефективності обраного прокурором способу захисту (визнання Договору недійсним).

8.19. Наявність повноти судового захисту залежить від дій суду, який відповідно до частини першої статті 2 ГПК України повинен справедливо, неупереджено та своєчасно вирішити спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, ураховуючи частину третю цієї ж статті.

8.20. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.21. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Пункт 4 частини другої зазначеної статті визначає такий спосіб захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення.

8.22. Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

8.23. Тобто такий спосіб захисту порушеного права та інтересу, як визнання правочину недійсним, передбачений частиною другою статті 20 ГК України та пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України, а інший висновок не враховує зазначених норм матеріального права, а також вимог статей 2 14 ГПК України.

8.24. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

8.25. Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

8.26. Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

8.27. Тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину.

8.28. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

8.29. Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

8.30. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

8.31. Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

8.32. Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

8.33. При цьому, якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволення позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція (постанова Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №904/1907/15).

8.34. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

8.35. Позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України, є належним способом захисту, який передбачений законом.

8.37. Водночас вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки.

8.38. Також слід зазначити, що суд зобов`язаний перевіряти питання належного виконання прокурором обв`язку передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

8.39. Так, зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що у відповідності до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою листом від 23.04.2021 за вих.№54-43вих-21 повідомлено Південний офіс про намір звернутися до господарського суду в інтересах Держави в особі вказаного органу із позовом до Ради та ТОВ «Інжиніринг Групп Україна» про визнання недійсними процедури закупівлі та договору закупівлі.

8.40. Верховний Суд звертає увагу, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час звернення до суду).

8.41. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 цього Закону).

8.42. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що процедура передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження з такого захисту. Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно здійснює їх.

8.43. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (провадження №14-104цс19) та від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (провадження №14-350цс19).

8.44. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 Великою Палатою конкретизовано власний правовий висновок та висновки Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

8.45. З огляду на вказані правові позиції Верховного Суду щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які є сталими і послідовними, колегія суддів вважає, що істотним і вагомим є дослідження у порядку статті 86 ГПК України і цього питання. Водночас, з огляду на вищевказані міркування Верховний Суд доходить висновку, що судом порушено вимоги статей 86 236 237 ГПК України.

8.46. Проте, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи сторін, а Верховний Суд в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Суд вважає за можливе з огляду на повноваження, визначені частиною четвертою статті 300 та 310 ГПК України, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.47. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, викладені у пункті 4.2 цієї постанови частково знайшли своє підтвердження. При цьому, суд касаційної інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, вважає за необхідне, з урахуванням викладених мотивів вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження касаційної скарги відповідно до положень частини четвертої статті 300 ГПК України.

8.48. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статей 86 236 ГПК України щодо повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, а також аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи, то наразі вирішення питання щодо необхідності та/або наявності/відсутності підстав щодо надання правового висновку Судом є передчасним.

8.49. З урахуванням мотивів, які містяться у цій постанові, Касаційним господарським судом не беруться до уваги аргументи, викладені у відзиві ТОВ "Інжиніринг Групп Україна".

8.50. Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 300 ГПК України).

8.51. З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору під час нового розгляду.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника щодо порушення апеляційним судом норм права при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судами норм матеріального та процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.3. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи сторін, Суд вважає за можливе з огляду на повноваження, визначені частиною четвертою статті 300 та 310 ГПК України, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.4. Під час нового розгляду справи судам необхідно: врахувати викладене у цій постанові; надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів здійсненим за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 ГПК України; ураховуючи принципи господарського судочинства, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

9.5. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

10. Судові витрати

10.1. Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.

Оскільки судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі №915/590/21 скасувати.

Справу №915/590/21 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов