№ 916/1195/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/1195/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;

за участю представників учасників справи:

позивача - Шпортило Я.І. (адвокат),

відповідача - Козолуп М.С. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дитятки"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Богатир К.В., судді - Таран С.В., Філінюк І.Г.)

від 16.06.2022

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дитятки"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані"

про стягнення 318 357,43 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дитятки"

про внесення змін до договору поставки,

Короткий зміст позовних вимог, зустрічних позовних вимог та заперечень сторін

1. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дитятки" (далі - ТОВ "Агрофірма "Дитятки") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна" (далі - ТОВ "Рисоіл Україна") про стягнення 318 357, 43 грн, з яких 300 519, 73 грн основного боргу, 3 112, 23 грн 3 % річних, 14 725, 47 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

3. Відповідач стверджував, що на термінал доставлено не весь договірний обсяг товару, а лише 137, 58 тонн, загальною вартістю 956 186,50 грн, за допомогою п`яти транспортних засобів. Щодо зазначеного обсягу товару відповідач не має зауважень. Частина товару була об`єктом кримінального правопорушення, за наслідками якого на 29, 30 тонн було накладено арешт, який скасовано та повернуто відповідачу 28, 80 тонн зерна. Поставка товару вагою 36, 36 тонн не підтверджена необхідними документами.

4. У червні 2021 року ТОВ "Рисоіл Україна" звернулося до суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Агрофірма "Дитятки" про внесення змін до договору поставки.

5. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що обставини, якими керувалися сторони під час укладення договору поставки були істотно змінені, у зв`язку з чим, на переконання заявника, існують підстави для внесення змін до вказаного договору.

6. Позивач, заперечуючи проти зустрічного позову, вказував, що відсутні всі необхідні умови для можливості внесення змін до договору.

Фактичні обставини справи, установлені судами

7. 04.12.2020 між ТОВ "Агрофірма "Дитятки" (продавець) та ТОВ "Рисоіл Україна" (покупець) було укладено договір поставки №Р20-270 (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити кукурудзу 3-го класу, надалі іменований "товар" (зерно насипом українського походження, врожаю 2020 року) на умовах Франко-перевізник (FCA) Київська обл., м Кагарлик, (надалі - "місце поставки") згідно з Інкотермс 2010.

8. Кількість товару, що постачається за договором, складає 200, 00 метричних тонн (допустиме відхилення кількості товару +/-10% від кількості товару у фізичній вазі за вибором покупця) (п. 2.1. договору).

9. Відповідно до п. 2.2. договору приймання товару за кількістю здійснюється у вазі, що визначається при зважуванні транспортних засобів на підставі даних ваг в місці поставки (надалі - "фізична вага"), та вказується в транспортних накладних. Ваги в місці поставки повинні бути повірені у встановленому законом порядку, повірка повинна підтверджуватися відповідними документами.

10. Згідно з п. 3.3., 3.4. договору датою поставки вважається дата видаткової накладної, оформленої продавцем, що має відповідати даті передачі товару перевізнику/даті приймання вантажу до перевезення залізницею. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та пошкодження товару переходить від продавця до покупця після передачі товару перевізнику, про що свідчить відповідні транспортні накладні.

11. Пунктом 3.5. договору сторони узгодили, що транспортні документи оформляються відповідно до інструкцій покупця. Продавець зобов`язаний забезпечити товар, що відвантажується, оригіналами товарно-транспортних накладних у кількості 5 (п`ять) шт. Покупець має право не здійснювати оплату за товар до моменту приведення продавцем товарно-транспортних накладних у відповідність до наданих інструкцій покупця.

12. Підпунктом 5.1.1. п. 5.1. договору сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування 80% вартості товару, завантаженого продавцем у автотранспорт/залізничні вагони, на поточний рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару та надання покупцю:

- копії рахунка-фактури продавця на завантажену кількість товару у фізичній вазі; транспортної накладної в електронному вигляді на завантажену кількість товару з відміткою про приймання вантажу до перевезення із зазначенням маси вантажу, прийнятого до перевезення;

- реєстру відвантаженого товару з переліком транспортних одиниць, транспортних накладних та ваги брутто і нетто (для перевезення залізничним транспортом);

- копії посвідчення якості на завантажену кількість товару (для перевезення залізничним транспортом);

- копії видаткової накладної на завантажену кількість товару у фізичній вазі.

13. Крім того, у додатку № 1 до договору сторони погодили додаткові вимоги щодо надання документів для перерахування 80% вартості поставленого товару на поточний рахунок продавця в строк, встановлений пп. 5.1.1. договору (звіти про посівні площі, про збирання товару, довідка про земельні угіддя, тощо).

14. Згідно з пп. 5.1.2. договору остаточний розрахунок за поставлений продавцем товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня вивантаження та приймання покупцем товару за якістю і кількістю, з урахуванням п. 2.6. договору, на терміналі та надання покупцю:

- оригіналу рахунка-фактури продавця на завантажену кількість товару у фізичній вазі або на суму, розраховану згідно з фактичною кількістю товару, прийнятого на терміналі, з урахуванням п. 2.6. договору, з вирахуванням суми оплати, що здійснена раніше;

- оригіналу рахунка-фактури продавця на завантажену кількість товару;

- оригіналу товарно-транспортної накладної або залізничної накладної в електронному вигляді, з усіма необхідними реквізитами прибуття/видачі вантажу та ЕЦП відповідальних осіб, складеної згідно з вимогами чинного законодавства;

- оригіналу видаткової накладної, складеної на паперовому носії з дотриманням вимог до обов`язкових реквізитів, які мають містити первинні документи згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- реєстрації податкових накладних на повну вартість товару в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням вимог чинного податкового законодавства України.

15. Покупець має право не здійснювати оплату згідно з пп. 5.1.2. договору за поставлений товар: до моменту реєстрації продавцем податкових накладних в ЄРПН та/або коригування продавцем податкових накладних в ЄРПН; до моменту надання продавцем документів/копій документів, вказаних в розділі 5 договору; до завершення розрахунків між покупцем та продавцем у випадку відмови від прийняття товару (партії товару) згідно з п. 3.6. договору; до моменту надання продавцем покупцю оригіналу підписаного договору (п. 5.3. договору).

16. 13.10.2020 між позивачем (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеватор "Зернотрейд" (далі - ТОВ "Елеватор "Зернотрейд") (зерновий склад) було укладено договір складського зберігання зерна №13/10-20СЗ (далі - договір складського зберігання), за умовами п. 1.1. якого зерновий склад зобов`язався приймати від поклажодавця на зберігання зернові, бобові та олійні культури по товарно-транспортним накладним, з показниками якості, не вище граничних норм ДСТУ, згідно з контрактами.

17. Відвантаження зерна із елеватора зернового складу проводиться лише особі, повноваження якої підтверджується належно оформленим дорученням та письмовим розпорядженням поклажодавця (п. 3.7.4. договору складського зберігання).

18. Зерновий склад прийняв від позивача зерно кукурудзи 3 класу, рік збирання 2020, у кількості 1 621 877 кг (складська квитанція на зерно № 34 від 08.12.2020).

19. 26.05.2020 між відповідачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" (далі - ТОВ "Енергетік Транс Компані") (перевізник) укладено договір перевезення автомобільним транспортом №2605/20 (далі - договір перевезення), за умовами п. 1.1. якого в порядку, строки та на умовах, встановлених нормами чинного законодавства України та положеннями даного договору, перевізник приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу (зернові, олійні культури та продукти їх переробки, інші вантажі за домовленістю сторін), далі по тексту - "вантаж", з подальшою передачею зазначеного вантажу уповноваженій особі, далі за текстом - "послуги", а замовник зобов`язується оплатити перевізнику вартість наданих послуг.

20. Асортимент і кількість вантажу, вимоги до технічних характеристик транспортних засобів, що використовуються для надання послуг в рамках даного договору, місце і умови навантаження, пункт призначення, маршрут, терміни (строки) та інші умови надання послуг в рамках даного договору, обумовлюються сторонами у відповідних транспортних заявках (додаток №1 до даного договору), що з дати їх підписання та скріплення печатками сторін є невід`ємною складовою частиною даного договору (п. 2.1. договору перевезення).

21. Листом від 08.12.2020 №8 позивач звернувся до ТОВ "Елеватор Зернотрейд" з проханням здійснити відвантаження товару у кількості 204 тонн на транспортні засоби згідно з переліком.

22. Листом від 09.12.2020 відповідач просив позивача відвантажити товар у кількості 200 тонн +/- 5% за договором відповідно до наданих реквізитів: перевізник - ТОВ "Енергетік Транс Компані", дата відвантаження 09.12.2020, на семи транспортних засобах згідно з переліком.

23. Судами попередніх інстанції встановлено, що видаткова накладна № 209 від 09.12.2020 про поставку товару у кількості 203, 24 тонн на суму 1 412 526, 13 грн (з ПДВ) підписана позивачем, однак не підписана відповідачем. Окрім того товарно-транспортні накладні на сім автомобілів підписані тільки відповідальною особою позивача, проте у таких накладних відсутні підписи водіїв перевізника.

24. Контрагентом у ваговому журналі ТОВ "Елеватор Зернотрейд" зазначено ТОВ "Агрофірма "Дитятки", а згідно з інформаційною довідкою ТОВ "Елеватор Зернотрейд" від 14.01.2021, на основі листа на відвантаження від 08.12.2020 та довіреності №96 від 08.12.2020, 09.12.2020 ТОВ "Елеватор Зернотрейд" було відвантажено зерно кукурудзи врожаю 2020 року, у кількості 203 тонн 240 кг на автомобілі згідно з переліком. Наведене товариство також підтвердило у листі від 18.02.2021, до якого долучило вісовий журнал; реєстри по відвантаженню автотранспортом; копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ та копій водійських посвідчень, які були надані водіями перевізника.

25. Згідно з вісовим журналом відвантаження з елеватора зернових культур, ТОВ "Елеватор зернотрейд" 09.12.2020 відвантажило кукурудзу 3 класу 2020 року на сім автомобілів згідно з переліком та у погодженому сторонами обсязі.

26. 07.12.2020 позивач виставив відповідачу рахунок №157 на суму 1 390 008, 00 грн (з ПДВ). 07.12.2020 позивачем було виставлено відповідачу відкоригований рахунок № 157 на суму 1 412 526, 13 грн, кількість товару 203, 24 тонни.

27. Судами встановлено, що згідно з платіжним дорученням №3256 від 09.12.2020 відповідач оплатив позивачу 1 112 006, 40 грн (призначення платежу: оплата за кукурудзу, зг.рах. №157 від 07.12.2020 договір №Р20-270 від 04.12.2020, в т.ч. ПДВ 20% 185334,40 грн).

28. Також суди попередніх інстанцій встановили, що товар у кількості 29, 30 тонн був об`єктом кримінального правопорушення невідомих осіб. У межах кримінального провадження №12020161250000559 від 10.12.2020, ухвалою Біляївського районного суду міста Одеси від 11.12.2020 у справі №496/5205/20 накладено арешт на товар у кількості 29, 30 тонн.

29. 30.12.2020 невідомі особи вчинили крадіжку арештованого товару. За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160250000581 від 30.12.2020. У ході розслідування товар знайдено за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Августівка, вул. Польова, територія зернотоку СФГ «Веселка» та вилучено, а в подальшому направлено на зберігання до TOB «AK ХОРС» за адресою: Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Є Колісніченко, 1а, де зроблено зважування товару та встановлено наступну вагу - 28,80 тонн.

30. Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 06.01.2021 у справі №496/7/21 накладено арешт на товар у кількості 28, 80 тонн.

31. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2021 у справі №496/5205/20 апеляційну скаргу адвоката Рябоконь К.Ю. в інтересах ТОВ «Рисоіл Україна» задоволено, а ухвалу Біляївського районного суду м. Одеси від 11.12.2020 скасовано.

32. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.01.2021 у справі №496/7/21 апеляційну скаргу представника ТОВ «Рисоіл Україна» - адвоката Гринько Т.В. задоволено, ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 06.01.2021 - скасовано, зобов`язано уповноваженого слідчого у кримінальному провадженні №12020160250000581 від 30.12.2020 повернути товар у кількості 28 800 кг ТОВ «Рисоіл Україна» або його уповноваженому представнику.

33. Судами встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі товару від 15.02.2021, на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 27.01.2021 у справі №496/7/21 TOB «АК ХОРС ВАГОВА» повернуло товар ТОВ «Рисоіл Україна» у кількості 28 800 кг. Вказаний товар доставлений на термінал згідно з ТТН №1502-01 від 15.02.2021.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

34. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2021 первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 300 519, 73 грн основного боргу, 3 112, 23 грн 3 % річних, 12 178, 02 грн інфляційних збитків, 4 737,15 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

35. Рішення обґрунтовано тим, що позивач виконав передбачені договором обов`язки з поставки товару відповідачу, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок з повної оплати поставленого товару. Докази повної оплати відповідачем за поставлений товар відсутні. А тому, враховуючи, що відповідач здійснив попередню оплату у розмірі 1 112 006, 40 грн та не сплатив повну вартість останнього у розмірі 1 412 526,13 грн, у відповідача наявне зобов`язання перед позивачем на суму 300 519, 73 грн.

36. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог. У даній справі суд першої інстанції не встановив наявності всіх необхідних умов для можливості внесення змін до договору.

37. 16.06.2022 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволення первісних позовних вимог. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2021 у частині відмови у задоволенні зустрічного позову - залишено без змін.

38. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не виконав жодної умови для здійснення остаточного розрахунку щодо повного договірного обсягу товару, на оплату якого він претендує. Позивач не надав належних первинних документів, передбачених законом та умовами договору, а лише податкова накладна не може свідчити про наявність господарської операції. Відповідач отримав 166,38 тонн кукурудзи 3-го класу врожаю 2020 року, вартістю 1 156 347,66 грн та оплатив 80% від номінальної договірної вартості товару, що становить 1 112 006,40 грн, тому вартість неоплаченого товару становить 44 341,26 грн, однак строк оплати цього товару на момент звернення з позовною заявою ще не наступив. Таким чином, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову. У частині зустрічного позову суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

39. У липні 2022 року ТОВ "Агрофірма "Дитятки" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення первісних позовних вимог скасувати та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

40. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції:

- порушив норми статті 129 Конституції України, статті 79 ГПК України, оскільки надав перевагу поясненням відповідача та третьої особи, які суперечать одним одному та не підкріплені жодним доказом над доказами, які надав позивач (факт завантаження і отримання товарно-транспортної накладної саме водіями підтверджується ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2021 у справі № 496/5205/20), суд не визнав докази позивача більш вірогідними, ніж бездоказові, суперечливі пояснення відповідача та третьої особи, та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 та від 21.05.2021 у справі № 910/8861/20 щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування. Стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13);

- не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.04.2018 у справі № 911/917/15 щодо принципу превалювання сутності над формою (судам слід врахувати фактичне здійснення господарської операції, яке повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі);

- не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.06.2022 у справі № 912/1414/21, що уразі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Обов`язок доведення обставин лежить на стороні, яка на них посилається;

- не врахував висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) також може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №916/922/19);

- не врахував, що у матеріалах справи є інші первинні облікові документи, які свідчать про повне виконання позивачем своїх обов`язків щодо поставки товару, не дивлячись на дефекти окремих первинних документів, при тому, що об`єктивно дефекти товарно-транспортних накладних виникли з причин, які від позивача не залежали, зокрема: інформаційні довідки; ваговий журнал; відвантаження з елеватора зернових культур; реєстри по відвантаженню автотранспортом; податкова накладна та квитанція про її реєстрацію, яка відповідно до договору є підставою для остаточного розрахунку; факт відсутності зауважень відповідача до отриманого ним товару на п`яти транспортних засобах; свідоцтво про повірку ваг, належних ТОВ «Елеватор Зернотрейд» у місці поставки; ухвалу Одеського апеляційного суду від 21.01.2021 у справі №496/5205/20, в якій зазначено, що в ході кримінального провадження встановлено, що водій отримав ТТН, в автомобіль було завантажено 29, 3 тони товару, а відповідач позиціонує себе як власник такого товару; очевидні неправдиві пояснення перевізника.

Позиція інших учасників справи

41. 29.08.2022 до суду касаційної інстанції від ТОВ "Рисоіл Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

42. ТОВ "Рисоіл Україна" вважає скаргу необґрунтованою, оскільки:

- доводи скаржника фактично пов`язані з переоцінкою доказів, яким надана належна оцінка судом апеляційної інстанції;

- у матеріалах справи відсутні переконливі докази передачі перевізнику товару на шосту і сьому машини на користь відповідача.

43. Третя особа не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

44. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

45. Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується тільки в частині відмови у задоволенні первісного позову (відмова у стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за поставлений товар двома автомобілями).

46. Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 264 - 271 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

47. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 265 ГК України).

48. За змістом статті 692 ЦК покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2).

49. Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

50. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на частину товару (29, 3 тонн), завантаженого на автомобіль VOLVO FH 13.400 д.н.з. НОМЕР_1 , причеп - НОМЕР_2 , двічі було накладено арешт в межах кримінальних проваджень. Однак такі арешти було скасовано, а частину з арештованого товару (28, 8 тонн) було передано відповідачу (акт прийому-передачі товару від 15.02.2021). Претензій щодо якості товару відповідачем не заявлялося. Наведені обставини відповідач підтверджував під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій та у відзиві на касаційну скаргу.

51. Тобто факт поставки товару вагою 28, 8 тонн підтверджується встановленими судами обставинами, а саме: ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2021 у справі №496/5205/20 та актом прийому-передачі товару від 15.02.2021 і такий факт визнають обидві сторони.

52. За змістом ч. 1 ст. 75 ГПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

53. Суд у розгляді даного спору враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

54. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина перша та друга статті 193 Господарського кодексу України).

55. Зазначені вимоги повною мірою вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках, за звичаями ділового обороту (стаття 7); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (стаття 13 Цивільного кодексу України).

56. Суд касаційної інстанції зазначає, що непідписання перевізником товарно-транспортної накладної, за умови реальної поставки товару, визнання цього факту покупцем (частина перша ст. 75 ГПК України) і відсутність будь-яких претензій щодо якості товару не може бути підставою для відмови від оплати поставленої частини товару. А тому посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.06.2022 у справі № 912/1414/21, є обґрунтованим.

57. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що строк оплати частини поставленого та отриманого покупцем товару не настав, оскільки перевізником не підписано товарно-транспортну накладну визнається необґрунтованим, оскільки факт поставки товару у розмірі 28, 8 тонн визнається обома сторонами. А тому така позовна вимога підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню у відповідній частині із залишенням рішення суду першої інстанції у такій частині без змін.

58. Суд апеляційної інстанції встановив, що продавцем фактично поставлено 166, 38 тонн, вартість яких складає 1 156 347, 66 грн. Відповідачем було оплачено 80% від номінальної договірної вартості товару, що становить 1 112 006, 40 грн. Отже, вартість неоплаченого товару становить 44 341,26 грн і така сума підлягає до стягнення на користь позивача.

59. Також позивачем заявлялося до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Враховуючи те, що товар у розмірі 28, 8 тонн фактично було прийнято відповідачем 15.02.2021 та умови підпункту 5.1.2. договору поставки, прострочення зобов`язання почалося з 21.02.2021. Здійснивши перерахунок 3% та інфляційних втрат на несплачену відповідачем суму за період з 21.02.2021 по 22.04.2021 (в межах строку визначеного позивачем), суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 069, 47 грн інфляційних втрат та 222, 31 грн 3 % річних. У вказаній частині постанова суду апеляційної інстанції також підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції без змін.

60. Водночас факт поставки решти товару - 0, 5 тонн (29, 3 - 28, 8) та 36, 36 тонн не визнається відповідачем та не підтверджується встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Посилання скаржника на інші документи (інформаційні довідки; ваговий журнал; реєстри по відвантаженню, тощо) є необґрунтованими, оскільки такі документи не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому лише вони не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції.

61. Посилання скаржника на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 є необґрунтованим з огляду на таке. У вказаній постанові зроблено висновок: "Податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності".

62. За обставинами цієї справи саме відповідач заперечує наявність обов`язку з оплати товару, а не позивач, а тому декларування останнім відповідної господарської операції не підтверджує визнання та декларування покупцем поставки товару. Доказів декларування спірної господарської операції саме відповідачем судами не встановлено. А тому доводи скаржника у вказаній частині визнаються необґрунтованими.

63. За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про те, що строк оплати за частину товару (0, 5 тонн, 36, 36 тонн) не настав, визнається обґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту поставки такого товару. А тому постанова суду апеляційної інстанції у вказаній частині підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

65. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

66. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 44 341,26 грн основного боргу, 1 069, 47 грн інфляційних втрат та 222, 31 грн 3 % річних та залишення в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Розподіл судових витрат

67. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

68. З огляду на те, що касаційна скарга та позов підлягають задоволенню частково, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

69. За результатами вирішення спору позовні вимоги задоволені частково (стягнуто 45 633, 04 грн, з яких: 44 341,26 грн основного боргу, 1 069, 47 грн інфляційних втрат та 222, 31 грн 3 % річних), а тому судовий збір, сплачений за розгляд позову в суді першої інстанції, слід покласти на сторін у пропорційному розмірі: на позивача - 4 090, 86 грн та відповідача - 684, 50 грн і 2 270, 00 грн (за немайнову вимогу). Судовий збір, сплачений відповідачем за розгляд справи в апеляційній інстанції - на позивача у розмірі 6 136, 29 грн та на відповідача - 1 026, 75 грн і 3 405, 00 грн (за немайнову вимогу). Судовий збір, сплачений позивачем за розгляд справи в касаційній інстанції, - на позивача у розмірі 8 105, 31 грн та на відповідача - 1 368, 99 грн.

70. Відповідно до частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

71. У зв`язку з тим, що при розподілі судових витрат на позивача покладено обов`язок відшкодувати відповідачу сплачений судовий збір у розмірі 6 136, 29 грн, сплачений за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а останній навпаки зобов`язаний позивачу відшкодувати 684, 50 грн судового збору, сплаченого у зв`язку із розглядом справи, сплаченого у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, та 1 368, 99 грн судового збору, сплаченого у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції (всього 2 053, 49 грн), сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній частину судових витрат 2 053, 49 грн.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 310 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дитятки" задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 916/1195/21 в частині ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дитятки" 44 341,26 грн основного боргу, 1 069, 47 грн інфляційних втрат та 222, 31 грн 3 % річних, а також в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дитятки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна" 3022,92 грн судового збору.

3. Залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2021 у справі № 916/1195/21 у частині задоволення первісного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дитятки" 44 341,26 грн основного боргу, 1 069, 47 грн інфляційних втрат та 222, 31 грн 3 % річних.

4. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 916/1195/21 в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дитятки" 256177.47 грн основного боргу, 13656,00 грн інфляційних втрат та 2889.92 грн 3 % річних, а також в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дитятки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна" 4082,80 грн судового збору, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко