ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 916/1248/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021
у справі № 916/1248/21
за позовом Громадської організації "Товариство "Восток"
до Одеської обласної державної адміністрації
про стягнення 5 650 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Громадська організація "Товариство "Восток" (далі - ГО "Товариство "Восток", позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської обласної державної адміністрації про стягнення коштів у сумі 5650000грн в якості компенсації за завдану шкоду - створенні перешкод у користуванні землею та власними гаражами, побудованими членами ГО "Товариство "Восток" за власний кошт на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту) на земельній ділянці кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, загальною площею 12 га (власник Одеська обласна державна адміністрація).
До позовної заяви позивачем було додано розрахунок шкоди, в якому вказано, що сума матеріальної шкоди обчислена шляхом множення кількості днів на кількість гаражів та на 170 грн (кошти, які за твердженням позивача, вимагались з членів ГО "Товариство "Восток").
Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.05.2021 матеріали позовної заяви ГО "Товариство "Восток" до Одеської обласної державної адміністрації направив за підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до пункту 5 статті 30 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 у справі №916/1248/21 позовну заяву ГО "Товариство "Восток" до Одеської обласної державної адміністрації про стягнення 5 650 000,00 грн з доданими до неї документами повернуто позивачу. Ухвала постановлена з посиланням на частину четверту статті 174 ГПК України.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції ГО "Товариство "Восток" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 в задоволенні клопотання ГО "Товариство "Восток" про звільнення від сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу ГО "Товариство "Восток" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 залишено без руху; надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до статті 258 ГПК України, зокрема, надати докази сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху апеляційний господарський суд звернув увагу, що звільнення від сплати судового збору при поданні позовної заяви на підставі частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" не заперечує передбаченої пп.7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" норми про те, що за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і це правило застосовуються до всіх без винятку ухвал господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Позивач до апеляційного суду подав заяву про усунення недоліків, які були визначені в ухвалі від 15.07.2021, до якої додав клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" з посиланням на правову позицію, викладену у постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової Палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2021 у справі №204/8696/20-ц.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ГО "Товариство "Восток" про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ГО "Товариство "Восток" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 у справі №916/1248/21 повернуто без розгляду. Ухвала постановлена з посиланням на частину другу статті 260 та частину четверту статті 174 ГПК України.
Розглянувши заяву про усунення недоліків, апеляційний господарський суд відхилив наведені посилання на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової Палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2021 у справі №204/8696/20-ц з огляду на те, що підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду. При цьому вказав, що це правило застосовується до всіх без винятку ухвал господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
В обґрунтування своєї позиції апеляційний суд посилався на висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15, відхиливши у зв`язку з цим посилання скаржника на постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2021 у справі № 204/8696/20-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ГО "Товариство "Восток" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 916/1248/21 скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначених скаржником пунктів 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України визначено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у відповідності до статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" у справі про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, позивач звільняється від сплати судового збору не тільки у суді першої інстанції при поданні позову, але й на наступних стадіях судового процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги).
За твердженням скаржника, такий підхід при тлумаченні положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової Палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 20.01.2021 у справі №490/2254/20-ц.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГО "Товариство "Восток" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021, призначено розгляд касаційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 15.11.2021 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу № 916/1248/21 разом із касаційною скаргою ГО "Товариство "Восток" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів необхідності відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/15, або її конкретизації.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07.12.2021 справу № 916/1248/21 за позовом ГО "Товариство "Восток" до Одеської обласної державної адміністрації про стягнення 5 650 000,00 грн повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
При цьому зазначила, що "Велика Палата Верховного Суду розглядала справу №915/955/15 за касаційною скаргою ПАТ "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, якою повернуто апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.09.2017 про відхилення скарги на дії органу виконавчої служби на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, у зв`язку тим, що до апеляційної скарги не було додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У своїй постанові від 29.05.2018 у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір», і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (стаття 121-2 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою). Водночас у частині другій статті 4 вказаного Закону не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.
Проте підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (підпункти 4.6, 4.7, 5.2 постанови).
Тобто розглядалось питання щодо ставки судового збору, яка підлягає сплаті у разі подання апеляційної або касаційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду скарги на дії або бездіяльність органів виконавчої служби, за подання яких Законом України «Про судовий збір» окремо не було встановлено ставки судового збору.
При цьому формуючи правову позицію у цій справі, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги встановлену судом апеляційної інстанції обставину, що скаржник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а відтак за подання апеляційної скарги на ухвалу […] судовий збір справляється на загальних підставах (підпункт 4.9 постанови). Тобто висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався загальних підстав справляння судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали.
У даній справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, розглядається касаційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви заявнику у справі за його позовом щодо компенсації шкоди, заподіяної органом місцевого самоврядування, у межах якої ставиться питання застосування пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", що визначає позови, за подання яких позивачі судовий збір не сплачують, висновок щодо застосування якого у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 не формувала.
У своїй ухвалі про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Суду також послалася на наявність правової позиції із застосування вказаної норми, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/770/17, за якою позивачі, які згідно зі статтею 3 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 прийнято до свого провадження касаційну скаргу ГО "Товариство "Восток" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі №916/1248/21, розгляд касаційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу ГО "Товариство "Восток" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 повернуто без розгляду через не усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою, а саме, несплатою судового збору у розмірі 2 270,00 грн. При цьому, ГО "Товариство "Восток" відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги;
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги закріплено в статті 258 ГПК України.
Згідно положень частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 ГПК України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Частиною четвертою статті 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Разом з тим, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).
У § 55 рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), від 19.06.2001, заява № 28249/95), ЄСПЛ підкреслив, що обмеження доступу до суду буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України "Про судовий збір".
При цьому процесуальна норма частини другої статті 123 ГПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України "Про судовий збір", в якому визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Об`єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 зазначеного Закону.
Такими об`єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовної заяви ГО "Товариство "Восток" є вимоги про стягнення коштів у сумі 5 650 000, 00 грн в якості компенсації за шкоду, заподіяну діями відповідача - Одеської обласної державної адміністрації.
Згідно з частиною другою та третьою статті 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; 6) пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях господарського процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним господарським процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення господарських справ з метою захисту порушеного права.
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами справляється судовий збір у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; а за подання касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство справляється судовий збір у розмірі 200% ставки, що підлягала при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №914/1748/17 здійснюючи системне телеологічне тлумачення приписів статей 3 та 4 Закону України "Про судовий збір" дійшла висновку, що законодавець обрав спосіб справляння судового збору із застосуванням процентного співвідношення ставки судового збору в апеляційному та касаційному суді від ставки в суді першої інстанції. Відтак, позивач, звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору також і в разі подання ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Крім того, правовий висновок щодо застосування статті 3 Закону України "Про судовий збір" викладений зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/770/17, щодо поширення на позивача вимог законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Водночас, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою ГО "Товариство "Восток", апеляційний суд не дослідив правової природи даного спору, процесуального статусу заявника апеляційної скарги, без врахування наведених вимог законодавства та правової позиції, викладеної у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/770/17, від 20.06.2018 у справі №914/1748/17 щодо підстав звільнення від сплати судового збору, дійшов передчасних висновків, що несплата позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у цій категорії справ має оцінюватися як невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та є підставою для повернення апеляційної скарги.
Посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15, колегія суддів вважає помилковим.
Велика Палата Верховного Суду розглядала справу № 915/955/15 за касаційною скаргою ПАТ "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, якою повернуто апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.09.2017 про відхилення скарги на дії органу виконавчої служби на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, у зв`язку тим, що до апеляційної скарги не було додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У своїй постанові від 29.05.2018 у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону України "Про судовий збір", і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (стаття 121-2 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою). Водночас у частині другій статті 4 вказаного Закону не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.
Проте підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (підпункти 4.6, 4.7, 5.2 постанови).
Тобто розглядалось питання щодо ставки судового збору, яка підлягає сплаті у разі подання апеляційної або касаційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду скарги на дії або бездіяльність органів виконавчої служби, за подання яких Законом України "Про судовий збір" окремо не було встановлено ставки судового збору.
При цьому, формуючи правову позицію у цій справі, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги встановлену судом апеляційної інстанції обставину, що скаржник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а відтак за подання апеляційної скарги на ухвалу […] судовий збір справляється на загальних підставах (підпункт 4.9 постанови). Тобто висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався загальних підстав справляння судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали.
У справі, що розглядається (№ 916/1248/21), як вказала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2021, розглядається касаційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви заявнику у справі за його позовом щодо компенсації шкоди, заподіяної органом місцевого самоврядування, у межах якої ставиться питання застосування пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", що визначає позови, за подання яких позивачі судовий збір не сплачують, висновок щодо застосування якого у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 не формувала.
Відтак, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа з апеляційною скаргою підлягають направленню до апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі
За наведених вище обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
У зв`язку із задоволенням касаційної скарги та направленням справи до суду апеляційної інстанції, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.
На підставі наведеного та керуючись статтями 286 300 301 308 310 314 315 317 326 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток" задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі №916/1248/21 скасувати.
3. Справу № 916/1248/21 направити до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Банасько О.О.
Жуков С.В.