№ 916/1408/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1408/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання- Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм-ОД", 2) Коваля Віктора Петровича , 3) Тарасевич Ірини Миколаївни , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги (цесії),

(сторони попереджені належним чином про час і місце розгляду касаційної скарги, проте не скористалися правом направити для участі у розгляді справи своїх повноважних представників),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" (далі - ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Коваля Віктора Петровича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм-ОД" (далі - ТОВ "Фарм-ОД") про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 06.03.2017, укладеного між фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) Ковалем В . П. та ТОВ "Фарм-ОД".

1.2. Позов обґрунтовано тим, що спірний договір відступлення права вимоги (цесії) за своєю суттю є договором факторингу, а відповідач - ТОВ "Фарм-ОД", яке виступає фактором за оспорюваним договором, не є фінансовою установою, що суперечить вимогам стосовно укладання договору факторингу.

Поряд із цим 21.05.2019 ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" подало до Господарського суду Одеської області позов до Тарасевич Ірини Миколаївни та ТОВ "Фарм-ОД" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2016, укладеного між фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) Тарасевич І. М. та ТОВ "Фарм-ОД".

На думку позивача, зазначені договори про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2016 та від 06.03.2017 є удаваними та вчинені сторонами для приховання інших правочинів, які вони насправді вчинили, а саме договорів факторингу. Така позиція позивача зумовлена тим, що за оспорюваними договорами передання відбулося за плату, оскільки ТОВ "Фарм-ОД" зобов`язалося передати Ковалю В. П. 160 000,00 грн, а Тарасевич І. М. - 1 200 000,00 грн, тобто суми коштів, менші за номінальний розмір відступленого права вимоги (215 810,03 грн та 1 361 466,88 грн), тому оспорювані договори відповідають наведеним у статті 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ознакам договору факторингу. При цьому позивач вважає, що договори факторингу, які сторони фактично уклали замість договорів про відступлення права вимоги (цесії), суперечать положенням статті 1079 ЦК України та частини 1 статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки ТОВ "Фарм-ОД" не є фінансовою установою та не має відповідних ліцензій на здійснення факторингових операцій.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 21.04.2014 між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" (правонаступником якого є ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я") (замовник) та ПП " Ковалем В. П. (учасник) укладено договір № 7, відповідно до пункту 1.1 якого учасник зобов`язався у 2014 році поставити замовникові товари, зазначені у рахунку і накладній, а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

2.2. 21.04.2014 між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" (замовник) та ПП " Ковалем В. П. (учасник) укладено договір № 8, відповідно до пункту 1.1 якого учасник зобов`язався у 2014 році поставити замовникові товари, зазначені в рахунку і накладній, а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

2.3. 05.05.2014 між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" (замовник) та ПП " Ковалем В. П. (учасник) укладено договір № 9, відповідно до пункту 1.1 якого учасник зобов`язався у 2014 році поставити замовникові товари, зазначені в рахунку і накладній, а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

2.4. Згідно з пунктом 1.2 цих договорів найменування (номенклатура, асортимент) товару: згідно зі специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1).

2.5. У пункті 3.1 договору від 21.04.2014 № 7 передбачено, що ціна цього договору становить 70 205 грн 50 коп, ПДВ немає.

2.6. У пункті 3.1 договору від 21.04.2014 № 8 передбачено, що ціна цього договору становить 64 864 грн 18 коп, ПДВ немає.

2.7. У пункті 3.1 договору від 05.05.2014 № 9 передбачено, що ціна цього договору становить 80 740 грн 35 коп, ПДВ немає.

2.8. За змістом пунктів 4.1 зазначених договорів розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення учасником рахунка на оплату товару. Учасник протягом 5 денного строку із дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товарів або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням.

2.9. У пунктах 7.1 цих договорів визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цими договорами.

2.10. Відповідно до пунктів 10.1 договорів вони набирають чинності з моменту підписання і діють до 31.12.2014.

2.11. 30.06.2014 між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" (покупець) та ФОП Тарасевич І. М. (продавець) укладено договір поставки № 1406, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, товар у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у накладних на відпуск товару, що є невід`ємною частиною цього договору.

2.12. Згідно з пунктом 1.2 зазначеного договору сторони визнають, що накладна, підписана сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації та є невід`ємним додатком до цього договору.

2.13. Відповідно до пункту 1.3 договору від 30.06.2014 право власності на товар, що постачається за цим договором, переходить від продавця до покупця в момент передачі товару, що підтверджується підписом покупця у товарній накладній.

2.14. У пункті 3.1 договору від 30.06.2014 передбачено, що ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюються при поставці кожної партії товару та зазначаються у товарній накладній, котру підписують обидві сторони.

2.15. У пункті 3.2 договору від 30.06.2014 визначено, що загальну вартість договору становить сума всіх підписаних сторонами товарних накладних до цього договору.

2.16. Згідно з пунктом 7.1 договору від 30.06.2014 за невиконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

2.17. За змістом пункту 10.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2014.

2.18. У пункті 11.3 договору від 30.06.2014 передбачено, що жодна зі сторін не має права передати свої права та обов`язки за цим договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

2.19. 10.09.2014 голова правління ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" направив ФОП Тарасевич І. М. лист-відповідь на її претензію від 04.09.2014 щодо погашення заборгованості за поставлені товари за договором поставки від 30.06.2014 № 1406 на суму 1 361 466,88 грн. У цьому листі із посиланням на положення пункту 5.1 договору № 1406 ФОП Тарасевич І. М. повідомлено, що за товар, поставлений у липні 2014 року на суму 898 356,08 грн, кінцевий термін розрахунку настав з 01.08.2014 по 31.08.2014, а за поставлені у серпні 2014 року товари розрахунок має відбутися у вересні 2014 року, однак з огляду на відсутність у ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" можливості погасити заборгованість за липень у сумі 898 356,08 грн товариство зобов`язалося погасити цю заборгованість та просило ФОП Тарасевич І. М. не подавати відповідних позовів до суду. При цьому на підтвердження наявності заборгованості ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" передало підписаний акт звірки взаємних розрахунків на суму 1 361 466,88 грн станом на 31.08.2014. Між тим на запит ФОП Тарасевич І. М. ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" надало згоду на передання прав та обов`язків ФОП Тарасевич І. М. (відступлення права вимоги боргу), які виникнуть на підставі договору поставки від 30.04.2014 № 1406, третій стороні на власний розсуд та на власних умовах, однак не раніше 01.01.2015 та вирішення справи № 916/1545/14 у Вищому господарському суді України.

2.20. 30.12.2016 між ФОП Тарасевич І. М. (цедент) та ТОВ "Фарм-ОД" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до пункту 1 якого цедент відступає, а цесіонарій бере на себе право вимоги грошового боргу і стає кредитором ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" (боржник) за зобов`язаннями, які виникли на підставі договору поставки від 30.06.2014 № 1406, укладеного між цедентом і боржником про поставку товарів.

2.21. Відповідно до пункту 2 договору від 30.12.2016 за цим договором цесіонарій набуває право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання таких зобов`язань :

а) сплатити борг у сумі 1 361 466,88 грн за договором від 30.06.2014 № 1406 за поставлені товари згідно з товарними накладними за період із 01.07.2014 по 30.08.2014, а також неустойку, інфляційні проценти та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

2.22. Згідно з пунктом 3 договору від 30.12.2016 право вимоги цедента виникло на підставі договору від 30.06.2014 № 1406 та фактичного постачання цедентом товарів (продуктів харчування) боржникові, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.08.2014, згідно з яким борг боржника перед цедентом становить 1 361 466,88 грн за поставками товарів за період з 01.07.2014 по 30.08.2014, а також документами, що підтверджують поставку цедентом товарів на загальну суму 1 361 466,88 грн (товарні накладні).

2.23. За змістом пункту 4 договору від 30.12.2016 копії документів, зазначених у пункті 3 цього договору, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання цього договору, про що складається акт приймання-передачі документів.

2.24. У пункті 5 договору від 30.12.2016 сторони погодили, що цесіонарій компенсує відступлене право вимоги грошовими коштами у сумі 1 200 000,00 грн після фактичного отримання від боржника суми боргу. У разі припинення цедента як суб`єкта господарювання (ФОП) компенсація здійснюється фізичній особі Тарасевич І. М.

2.25. Згідно з пунктом 6 договору від 30.12.2016 до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують зобов`язання боржника, а також права, які виникають у зв`язку із заборгованістю боржника, а саме: нарахування неустойки, інфляційних процентів та 3 % річних за весь період прострочки платежу.

2.26. Відповідно до пункту 8 договору від 30.12.2016 цедент зобов`язаний повідомити боржника про уступку вимоги протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання цього договору. Наслідки у разі несвоєчасного повідомлення боржника покладаються на цесіонарія.

2.27. Згідно з пунктом 9 договору від 30.12.2016 цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданого за цим договором права вимог.

2.28. У пункті 11 договору від 30.12.2016 визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

2.29. У пункті 12 договору від 30.12.2016 сторони погодили, що будь-які зміни і доповнення до цього договору вносяться у письмовій формі у вигляді додатків і підписуються сторонами.

2.30. При цьому 30.12.2016 між ФОП Тарасевич І. М. (цедент) та ТОВ "Фарм-ОД" (цесіонарій) укладено додатковий договір до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2016, у пункті 1 якого сторони погодили, що цесіонарій, крім компенсації цеденту відповідно до пункту 5 договору відступленого права вимоги у розмірі 1 200 000,00 грн, додатково сплачує цеденту 161 466,88 грн та стягнуті з боржника на підставі відповідного рішення суду неустойку, інфляційні проценти та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання суми боргу за зобов`язаннями, які виникли у боржника перед цедентом за договором поставки від 30.06.2014 № 1406, укладеним між цедентом і боржником, про поставку товарів, на загальну суму 1 361 466,88 грн (право вимоги).

2.31. У пункті 2 додаткового договору від 30.12.2016 сторони зазначили, що оскільки на час укладання цього додатку сторони не можуть точно зазначити розмір грошових коштів, які будуть стягнуті з боржника, в тому числі неустойку, інфляційні проценти та 3 % річних (загальне право вимоги), то сторони домовляються, що сума, яку цесіонарій зобов`язується сплатити цеденту відповідно до пункту 1 цього додаткового договору, буде остаточно визначена сторонами на підставі окремого акта про погодження розміру оплати за відступлене право вимоги.

2.32. Згідно з пунктом 3 додаткового договору від 30.12.2016 цесіонарій сплачує цеденту грошові кошти, визначені у пункті 1 цього додаткового договору, протягом 20 місяців із моменту отримання цих коштів від боржника. У будь-якому разі така сума не може перевищувати суми грошових коштів, які цесіонарій отримає від боржника.

2.33. У пункті 4 додаткового договору від 30.12.2016 сторони домовилися, що інформація, викладена у цьому додатковому договорі, є конфіденційною і сторони не мають права без взаємної згоди її розголошувати.

2.34. Відповідно до пункту 5 додаткового договору від 30.12.2016 розголошення цієї інформації можливе за взаємною згодою сторін виключно в суді чи правоохоронних органах з метою захисту прав та інтересів сторін. В інших випадках розголошення інформації не допускається. Боржник не повідомляється про зміст цього додаткового договору.

2.35. 07.03.2017 ТОВ "Фарм-ОД" направило ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" претензію-повідомлення про наявність у закладу заборгованості за договором поставки від 30.06.2014 № 1406 на загальну суму 1 361 466,88 грн, а також повідомило про заміну кредитора у зобов`язанні та заявило вимогу у триденний строк із моменту отримання цього листа погасити суму заборгованості, сплатити неустойку, інфляційні проценти та 3 % річних, виходячи із суми боргу та періоду прострочення платежу. Цю вимогу ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" 06.04.2017 отримало нарочно, про що свідчить інформація про відстеження поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти. Проте відповіді на вказану претензію-повідомлення матеріали справи не містять.

2.36. У подальшому 06.03.2017 між ПП Ковалем В. П. (цедент) та ТОВ "Фарм-ОД" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до пункту 1 якого цедент відступає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги боргу і стає кредитором ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" (боржник) за зобов`язаннями, які виникли за договором від 21.04.2014 № 7 на суму 70 205,50 грн, за договором від 21.04.2014 № 8 на суму 64 864,18 грн, за договором від 05.05.2014 № 9 на суму 80 740,35 грн, укладених між цедентом і боржником, про поставку товарів, всього грошових зобов`язань на загальну суму 215 810,03 грн.

2.37. Відповідно до пункту 2 договору від 06.03.2017 за цим договором цесіонарій набуває право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання таких зобов`язань:

а) сплатити борг у розмірі 70 205,50 грн за договором від 21.04.2014 № 7 за поставлені товари на суму 70 205,50 грн за накладними від 25.04.2014 б/н на суму 49 747,50 грн, від 24.04.2014 б/н на суму 20 458,00 грн, а також інфляційні проценти та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання;

б) сплатити борг у розмірі 64 864,18 грн за договором від 21.04.2014 № 8 за поставлені товари на суму 64864,18 грн за накладними від 26.04.2014 б/н на суму 38 886,68 грн, від 28.04.2014 б/н на суму 24 227,50 грн, від 29.04.2014 б/н на суму 1 750,00 грн, а також інфляційні проценти та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання;

в) сплатити борг у розмірі 80 740,35 грн за договором від 05.05.2014 за поставлені товари на суму 80 740,35 грн за накладними від 07.05.2014 б/н на суму 4 480,00грн, від 12.05.2014 б/н на суму 52 110,35 грн, від 14.05.2014 б/н на суму 24 150,00 грн, а також інфляційні проценти та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

2.38. Згідно з пунктом 3 договору від 06.03.2017 право вимоги цедента виникло на підставі договору від 21.04.2014 № 7, договору від 21.04.2014 № 8, договору від 05.05.2014 № 9 та фактичного постачання цедентом товарів (будівельних матеріалів) боржникові, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2014, згідно з яким борг боржника перед цедентом становить 215 810,03 грн, а також документами, що підтверджують поставку цедентом товарів (будівельних матеріалів) на загальну суму 215 810,03 грн, а також листом боржника від 31.05.2014.

2.39. За змістом пункту 4 договору від 06.03.2017 копії документів, вказаних у пункті 3 цього договору передаються цедентом цесіонарію в момент підписання цього договору, про що складається акт приймання-передачі документів.

2.40 У пункті 5 цього договору сторони погодили, що цесіонарій компенсує відступлене право вимоги грошовими коштами у розмірі 160 000,00 грн після фактичного отримання від боржника суми боргу.

2.41. Умовами пункту 6 договору від 06.03.2017 передбачено, що до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують зобов`язання боржника, а також права, які виникають у зв`язку із заборгованістю боржника, а саме: нарахування неустойки, інфляційних процентів і 3 % річних за весь період прострочки платежу.

2.42. Відповідно до пункту 8 цього договору цедент зобов`язаний повідомити боржника про уступку вимоги протягом 10 днів з моменту підписання цього договору.

2.43. Згідно з пунктом 9 договору від 06.03.2017 цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданого за цим договором права вимог.

2.44. У пункті 11 цього договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

2.45. У пункті 12 договору від 06.03.2017 сторони погодили, що будь-які зміни і доповнення до цього договору вносяться у письмовій формі у вигляді додатків і підписуються сторонами.

2.46. Крім того, 06.03.2017 між ПП Ковалем В. П . (цедент) і ТОВ "Фарм-ОД" (цесіонарій) укладено додатковий договір до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 06.03.2017, у пункті 1 якого сторони погодили, що цесіонарій, крім компенсації цеденту відповідно до пункту 5 договору відступленого права вимоги у розмірі 160 000,00 грн, додатково сплачує цеденту 55 810,03 грн і стягнуті з боржника на підставі відповідного рішення суду неустойку, інфляційні проценти та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за зобов`язаннями, які виникли у боржника перед цедентом за договором від 21.04.2014 № 7, за договором від 21.04.2014 № 8, за договором від 05.05.2014 № 9, укладеними між цедентом і боржником, за поставку товарів у загальному розмірі 215 810,03 грн (право вимоги).

2.47. У пункті 2 додаткового договору від 06.03.2017 передбачено, що оскільки на час укладання цього додатку сторони не можуть точно зазначити розмір грошових коштів, які буде стягнуто з боржника, в тому числі неустойку, інфляційні проценти та 3 % річних (загальне право вимоги), сторони домовилися, що сума, яку цесіонарій зобов`язується сплатити цеденту відповідно до пункту 1 цього додаткового договору, буде остаточно визначена сторонами на підставі окремого акта про погодження розміру оплати за відступлене право вимоги.

2.48. Згідно з пунктом 3 додаткового договору від 06.03.2017 цесіонарій сплачує цеденту грошові кошти, визначені у пункті 1 цього додаткового договору, протягом одного року з моменту отримання цих коштів від боржника. В будь-якому разі така сума не може перевищувати суми грошових коштів, які цесіонарій отримає від боржника.

2.49. У пункті 4 цього додаткового договору сторони домовилися, що інформація, викладена у цьому додатковому договорі є конфіденційною і сторони не мають права без взаємної згоди її розголошувати.

2.50. Відповідно до пункту 5 додаткового договору від 06.03.2017 розголошення цієї інформації можливе за взаємною згодою сторін виключно в суді чи правоохоронних органах з метою захисту прав та інтересів сторін. В інших випадках розголошення інформації не допускається. Боржник не повідомляється про зміст цього додаткового договору.

2.51. 05.04.2017 ТОВ "Фарм-ОД" направило ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" претензію-повідомлення про наявність у цього закладу заборгованості за договорами від 21.04.2014 № 7, від 21.04.2014 № 8, від 05.05.2014 № 9 на загальну суму 215 810,03 грн, а також повідомило про заміну кредитора у зобов`язанні та заявило вимогу у триденний строк з моменту отримання цього листа погасити суму заборгованості, сплатити неустойку, інфляційні проценти та 3 % річних, виходячи із суми боргу та періоду прострочення платежу. Цю вимогу ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" отримало 13.04.2017, про що свідчить інформація про відстеження поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти. Проте відповіді на претензію-повідомлення матеріали справи не містять.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2019 (суддя Петров В. С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що між ТОВ "Фарм-ОД" і ПП Ковалем В. П. та між ТОВ "Фарм-ОД" і ФОП Тарасевич І. М. були укладені договори саме про відступлення права вимоги (цесії), оскільки предметом спірних договорів є передача грошової вимоги від однієї до іншої особи, розмір якої дорівнює загальному розміру боргових зобов`язань ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я". Отже, зміст договорів про відступлення права вимоги (цесії) відповідає вимогам ЦК України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тому відсутні підстави для визнання цих правочинів недійсними на підставі статті 203 вказаного Кодексу.

Натомість позивач не являється стороною оспорюваних договорів та не має будь-яких прав за цими договорами. Позивачем також належним чином не обґрунтовано, яким чином договір відступлення права вимоги порушує його суб`єктивні права або охоронювані законом інтереси.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 (колегія суддів у складі: Головей В. М., Принцевська Н. М., Разюк Г. П.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скарга мотивована неправильним застосуванням і порушенням судами норм чинного законодавства, а також невстановленням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час оцінки доказів; суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування оригіналів документів та призначення судової технічної експертизи; суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судової технічної експертизи документів.

4.2. 18.02.2020 від ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю представника позивача у іншому судовому засіданні. Клопотання колегією суддів відхилено з наступних підстав:

- представник скаржника був присутній у судовому засіданні 29.01.2020 та надав свої пояснення стосовно вимог, викладених у касаційній скарзі,

- ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" не надано доказів неможливості направити для участі у справі іншого повноважного представника.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ТОВ "Фарм-ОД" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Як наголошує заявник, за умовами договорів цесії не було передбачено фінансування цедента, а отже і метою укладення договорів цесії не є фінансування ТОВ "Фарм-ОД" ФОП Тарасевич І. М. та ФОП Коваля В. П. Суди, на думку заявника, обґрунтовано відмовили у задоволенні клопотань позивача та у призначенні експертизи, оскільки поставлені заявником на вирішення експертизи питання не пов`язані із підставами позову та не відносяться до предмета доказування у справі.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.4. Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.5. За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

6.6. У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

6.7. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

6.8. Отже, за змістом статей 15 16 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

6.9. Судами попередніх інстанцій встановлено недоведеність позивачем порушення його прав чи інтересів внаслідок укладення між відповідачами договорів про відступлення права вимоги.

6.10. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

6.11. Верховний Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності наявності у оспорюваного правочину ознак договору факторингу з огляду на таке.

6.12. Відповідно до статей 512 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

6.13. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

6.14. Визначення факторингу наведено у статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

6.15. У статті 350 Господарського кодексу України (далі - ГК України) факторинг визначено як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

6.16. У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

6.17. Згідно з пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

6.18. Отже, у ЦК України, як свідчить зміст його статей 512, 1077, розмежовано правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

6.19. Аналіз положень статей 512-518 ЦК України дає підстави для висновку щодо суб`єктного складу правочинів із відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасником цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа.

6.20. Разом із тим за змістом частини 1 статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини 5 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у договорі факторингу беруть участь три сторони: клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 ЦК України), фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 ЦК України), та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

6.21. У статті 350 ГК України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом із тим у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, зазначено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах 1, 2 статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо згідно із законом надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

6.22. Отже, фактор для надання фінансової послуги має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

6.23. Щодо розмежування за предметом договору слід зазначити, що під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, в яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 цього Кодексу). Предметом договору факторингу може бути тільки право грошової вимоги (як тієї, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України)).

6.24. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

6.25. За змістом пункту 11 частини 1 статті 4 зазначеного Закону факторинг є фінансовою послугою.

6.26. Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану фактором фінансову послугу.

6.27. Згідно з частиною 1 статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

6.28. Розмежування договорів такого роду також здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг у пункті 3 частини 1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено як кредитну операцію, вимоги до такого договору наведені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

6.29. Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

У разі цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

6.30. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватися по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у виді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

6.31. Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносин факторингу немає, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина 3 статті 656 ЦК України).

6.32. Наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

6.33. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.34. Колегія суддів, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсними спірних договорів як договорів факторингу, оскільки у договорах відсутні умови, притаманні договорам факторингу, а розмір грошової вимоги, відступленої за цими договорами, дорівнював ціні її відступлення, у зв`язку з чим укладені між відповідачами договори про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договорами цесії.

6.35. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку як про недоведеність позивачем наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсним оспорюваного договору, так і про недоведеність порушення цим договором прав та інтересів позивача.

6.36. Аргумент скаржника про необґрунтоване відхилення судами клопотання позивача про витребування доказів та призначення судової технічної експертизи не може бути прийнято до уваги з огляду на таке.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 91 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що поставлені заявником на вирішення експертизи питання не перебувають у взаємозв`язку з підставами позову та не відносяться до предмета доказування у даній справі. Так, вимоги, викладені у позовній заяві, обґрунтовано наявністю ознак факторингу в оспорюваних договорах відступлення прав вимоги та недотриманням сторонами норм законодавства, які визначають форму і зміст договорів факторингу. Поряд з цим, питання, які заявник пропонував поставити на розгляд експерта, стосуються давності виконання підписів на спірних договорах, періоду створення листа голови правління ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" від 10.09.2014, додаткових договорів та договорів відступлення права вимоги (цесії) та визначення ознак впливу на вищезазначені документи, що призвели до їх штучного старіння.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. З огляду на викладене рішення та постанова попередніх судових інстанцій мають бути залишені без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2019 у справі № 916/1408/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір