№ 916/1805/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1805/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гонтарук Ірини Ігорівни,

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські мінеральні води"

до Фізичної особи-підприємця Гонтарук Ірини Ігорівни

про стягнення 1 874 754,38 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатські мінеральні води" (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Гонтарук Ірини Ігорівни (далі - ФОП Гонтарук І. І., Підприємець, відповідач, скаржник) про стягнення 1 509 821,43 грн суми попередньої оплати та 364 932,95 грн пені.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 07.04.2022 № 07042022.

1.3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/1805/23 позовні вимоги Товариства задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Гонтарук І. І. на користь Товариства 1 509 821,43 грн суми попередньої оплати, 364 932,95 грн пені та 28 121,31 грн судового збору.

2. Стислий виклад судового рішення суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 (колегія суддів у складі: Філінюк І. Г., Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 916/1805/23 за апеляційною скаргою ФОП Гонтарук І. І. на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, а справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги ФОП Гонтарук І. І. на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Скаржник, зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статті 13 74 118 119 256 261 ГПК України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

4.1.3. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції в порушення наведених вище норм процесуального права дійшов необґрунтованих висновків про те, що наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.

4.1.4. Зокрема, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував комплексність та істотність причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у цій справі, а саме:

- перебування ФОП Гонтарук І. І. поза межами країни ще з початку повномасштабного вторгнення на територію України, що також включає період розгляду справи № 916/1805/23, який розпочався 08.05.2023;

- зважаючи на фактичне місцезнаходження ФОП Гонтарук І. І. залучення представника - адвоката було єдиною реальною формою участі останньої у розгляді справи (представництво її інтересів доручено - адвокату Адвокатського бюро "Бестаєв і партнери");

- правова допомога адвокатом надавалась відповідачу неналежним чином, зокрема, адвокат не подав зустрічного позову у справі, незважаючи на погодження таких дій з клієнтом (відповідачем);

- водночас відповідачу про вказані обставини (неналежне надання правової допомоги адвокатом Адвокатського бюро "Бестаєв і партнери") стало відомо лише після отримання повного тексту судового рішення та ознайомлення скаржника з повним текстом ухваленого у справі судового рішення, що призвело до необхідності пошуку відповідачем нового представника.

4.1.5. За наведеного, скаржник вважає, що причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги стала об`єктивна причина - необхідність заміни попереднього представника, а не просто заміна адвоката. При цьому необхідність заміни попереднього представника об`єктивно виникла не з вини відповідача, а саме внаслідок неналежного виконання останнім доручення відповідача (не вчинення погоджених з клієнтом дій та без його відома).

4.1.6. На переконання скаржника, за наведених обставин, покладення на відповідача наслідків пропуску строку на апеляційне оскарження, що сталося не з його вини, не є справедливим і не відповідає основоположним принципам судочинства.

4.1.5. У цьому аспекті скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не розглянув наведених вище доводів Підприємця та не надав їм належної оцінки. Тобто, фактично проігнорував ці доводи, що призвело до порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Товариство надіслало 05.09.2024 відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, просить залишити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін та відмовити в задоволенні касаційної скарги.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

6.2. Таким чином, з`ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції зазначеної процесуальної норми.

6.3. Так, строк на апеляційне оскарження судових рішень встановлений статтею 256 ГПК України.

6.4. Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6.5. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

6.6. За змістом статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

6.7. Суд зазначає, що ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, а його положення не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

6.8. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6.9. Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

6.10. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14

6.11. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Наведений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/2825/23, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 01.09.2022 у справі № 904/8456/21 та інших.

6.12. Згідно з положеннями частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

6.13. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина четверта статті 260 ГПК України).

6.14. Пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

6.15. Отже, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише з поважних причин, визнаних такими судом. У кожному конкретному випадку суд встановлює на підставі належних, допустимих та достовірних доказів поважність причин пропуску скаржником строку та ухвалює рішення щодо його поновлення чи відмову у його поновленні. Таким чином, саме на скаржника покладено обов`язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку.

6.16. Як встановив суд апеляційної інстанції, зокрема, в ухвалі про залишення без руху апеляційної скарги відповідача, рішення Господарського суду Одеської області ухвалено 07.02.2024, повний текст складено 29.02.2024 та надіслано учасникам справи до електронних кабінетів 01.03.2024, відповідно останнім днем для подання апеляційної скарги було 21.03.2024, згідно з положеннями частини першої статті 256 ГПК України. Скаржниця звернулася до суду з апеляційною скаргою лише 20.06.2024.

6.17. В апеляційній скарзі ФОП Гонтарук І. І. також викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що остання перебуває за межами України ще з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України (у тому числі і на час розгляду справи в суді першої інстанції) та про неналежно надану останній правову допомогу (неналежний захист її інтересів у цьому спорі) залученим Підприємцем адвокатом, а також неможливістю знайти іншого адвоката саме через перебування ФОП Гонтарук І. І. поза межами країни.

6.18. Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали апеляційної скарги, дійшла висновку, що вказані скаржником підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 є неповажними.

6.19. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 апеляційну скаргу ФОП Гонтарук І. І. на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі № 916/1805/23 - залишено без руху. Встановлено ФОП Гонтарук І. І. строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання з відповідними доказами та з зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено ФОП Гонтарук І. І., що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

6.20. 15.07.2024 до суду надійшла заява ФОП Гонтарук І. І. про поновлення процесуального строку, в якій просить визнати поважними викладені у клопотання причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 та поновити скаржниці процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду.

6.21. Апеляційний господарський суд, розглянувши відповідне клопотання дійшов висновку щодо відмови у його задоволенні, оскільки скаржником зазначено аналогічні підстави для поновлення строку, що і в апеляційній скарзі, які визнані судом неповажними ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху від 05.07.2024. В обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, які зумовили значний пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду.

6.22. З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою ФОП Гонтарук І. І. на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України.

6.23. Врахувавши встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом, з огляду на таке.

6.24. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6.25. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

6.26. Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

6.27. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

6.28. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

6.29. Пропуск процесуального строку - є юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

6.30. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

6.31. Згідно з вимогами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

6.32. Колегія суддів також наголошує, що вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

6.33. Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Водночас сторона повинна надати докази того, що обставини, на які вона посилається, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, існували безперервно до моменту оскарження рішення (правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21, від 28.11.2022 у справі № 560/10645/21).

6.34. У вирішенні спірних питань Суд також враховує, що згідно зі статтею 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

6.35. У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

6.36. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).

6.37. Як вже було зазначено вище, в основу оскаржуваної ухвали покладено висновок апеляційного суду про недоведеність відповідачем наявності поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, оскільки Підприємцем не доведено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, які зумовили значний пропуск встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду.

6.38. Колегія суддів апеляційної інстанції повторно дослідивши матеріали апеляційної скарги, клопотання та доводи відповідача, а також подані докази на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, встановила, що наведені відповідачем обставини свідчать про те, що несвоєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення та суб`єктивної поведінки самої скаржниці, яка, відповідно, несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії.

6.39. Водночас наведені відповідачем причини поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, зокрема, перебування поза межами України, а також те, що протягом чотирьох місяців з моменту винесення рішення останній здійснював пошук нового адвоката не можуть вважатися поважними, оскільки відповідач мав можливість здійснити пошук адвоката дистанційно та у найкоротші строки.

6.40. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту ознайомленням зі змістом оскаржуваного рішення суду є свідченням того, що скаржник не намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, що в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, а також невчинення усіх можливих та залежних від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

6.41. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції Суд зауважує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а також підтверджені належними доказами.

6.42. З огляду на те, що причини подання відповідачем апеляційної скарги в цій справі пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, оскільки своєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення Підприємця, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції мав передбачені процесуальним законодавством підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України.

6.43. При цьому доводи та міркування відповідача щодо належного / неналежного виконання обов`язку адвокатами Адвокатського бюро "Бестаєв і партнери" з надання відповідачу правової допомоги у розгляді цього спору не можуть мати впливу на неналежну організацію відповідачем процесу із оскарження судового рішення. Водночас виникнення певних організаційних складнощів у скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

6.44. Верховний Суд неодноразово наголошував, що учасник справи не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21, від 28.11.2022 у справі № 560/10645/21).

6.45. Враховуючи наведене у сукупності, керуючись принципами рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неупередженості суду, апеляційний господарський суд дійшов заснованого на законі висновку, що скаржник не надав належних доказів на підтвердження поважності наведених в обґрунтування заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги підстав.

6.46. У вирішенні доводів касаційної скарги Суд також зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

6.47. У цьому аспекті Суд наголошує, що предметом касаційного перегляду є правильність / неправильність застосування судом апеляційної інстанції положень статей 260 261 ГПК України. Суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам у тому числі і доказам поданими відповідачем на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та встановив, що причини подання відповідачем апеляційної скарги в цій справі пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, оскільки своєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення Підприємця.

6.48. Разом з тим, за відсутності інших обґрунтованих доводів, у тому числі і доказів, які підтверджують обставини, зазначені Підприємцем на обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, яка об`єктивно виникла не з вини відповідача та які не були предметом оцінки судом апеляційної інстанції, Суд зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги. Отже, у Суду відсутні підстави вважати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції такою, що прийнята з порушенням означених вище норм процесуального права.

6.49. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.

6.50. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не отримали підтвердження під час касаційного перегляду судового рішення та не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційного господарського суду, оскільки не спростовують правильності процесуальних дій суду апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, застосування яких чітко передбачене ГПК України.

6.51. За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України, оскільки відповідач не довів існування поважних причин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об`єктивно свідчили би про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

6.52. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

6.53. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведених у цій постанові міркувань, беруться до уваги Верховним Судом.

6.54. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Рябих проти Росії», заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

6.55. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

6.56. У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а отже підстав для її зміни чи скасування немає.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гонтарук Ірини Ігорівни залишити без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 916/1805/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова