№ 916/2646/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2646/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 (колегія суддів: Аленін О. Ю. - головуючий, Богатир К. В., Діброва Г. І.) і ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 (суддя Гут С. Ф.) у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації,

про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову

1.1. У провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/2646/23 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Вигодянська сільська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія" (далі - ТОВ "Українська кабельна компанія") про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2010, укладеного між Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області та ТОВ "Українська кабельна компанія", і зобов`язання відповідача повернути Вигодянській сільській раді нежитлову будівлю "Панський маєток" (колишня садиба генерала Дубицького) загальною площею 2306,90 м2, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73, шляхом підписання акта приймання-передачі.

1.2. Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Українська кабельна компанія" умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2010.

1.3. При цьому одночасно з позовною заявою прокурор звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позовної заяви шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю "Панський маєток" (колишня садиба генерала Дубицького) загальною площею 2306,90 м2, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73; заборонити ТОВ "Українська кабельна компанія" та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі "Панський маєток" (колишня садиба генерала Дубицького).

1.4. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідачем не виконуються умови договору купівлі-продажу від 22.02.2010 щодо належної експлуатації та утримання будівлі-пам`ятки відповідно до охоронного договору та норм, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини", дотримання державних стандартів, норм, правил та іншого законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.08.2023), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 916/2646/23, заяву прокурора в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю "Панський маєток" (колишня садиба генерала Дубицького) загальною площею 2306,90 м2, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

2.2. Ухвала місцевого господарського суду мотивована наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Господарський суд першої інстанції виходив із того, що у випадку відчуження відповідачем майна або вчинення інших дій, які призведуть до зміни власника нерухомого майна, інтереси держави не зможуть буди захищеними або поновленими в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, і це, за висновком суду, істотно ускладнить або взагалі унеможливить поновлення порушених прав або інтересів держави.

2.3. Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду, та зазначив, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач нерухоме майно у власності, оскільки у разі вибуття такого майна із власності ТОВ "Українська кабельна компанія" це може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

2.4. Крім того, апеляційний господарський суд урахував, що застосування таких заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі або інших осіб, які не є учасниками цього судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження нерухомим майном, що дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновленні порушеного права у разі задоволення позовних вимог.

2.5. Водночас господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги прокурора про забезпечення позову в частині заборони ТОВ "Українська кабельна компанія" та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі "Панський маєток" (колишня садиба генерала Дубицького), оскільки наявність у відповідних державних реєстрах запису про накладений арешт унеможливлює вчинення наведених дій.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 та ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 у справі № 916/2646/23, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Українська кабельна компанія" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити прокурору в задоволенні заяви про забезпечення позову.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Українська кабельна компанія" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. Скаржник наголошує на тому, що необхідною умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

3.3. За доводами скаржника, усі висновки в оскаржуваних судових рішеннях мають загальний характер та жодним чином не свідчать про необхідність та правову можливість забезпечення позову в ситуації, що виникла у цій справі. На думку ТОВ "Українська кабельна компанія", в заяві про забезпечення позову у цій справі відсутнє будь-яке обґрунтування, яке би вважалося достатньо обґрунтованим припущенням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача. Мотивування заяви про забезпечення позову, на думку скаржника, зводиться до того, що накладення арешту необхідне з огляду на потенційну можливість відчуження відповідачем нерухомого майна.

3.4. Крім того, ТОВ "Українська кабельна компанія" посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.12.2022 у справі № 905/255/22, від 03.04.2023 у справі № 908/2317/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

3.5. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Українська кабельна компанія" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. Прокурор зазначає, що в цьому випадку відсутні ризики можливих збитків ТОВ "Українська кабельна компанія" у зв`язку із вжиттям такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на спірне майно, оскільки об`єкт культурної спадщини, який перебуває у власності відповідача, ТОВ "Українська кабельна компанія" не використовується. За доводами прокурора, апеляційний господарський суд вірно зазначив, що накладення арешту на нерухоме майно забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскілки надасть можливість захисту порушеного права у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження цим майном.

4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Зміст касаційної скарги свідчить про те, що в ній відсутні доводи щодо незаконності та наявності правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні вимоги забезпечення позову про заборону ТОВ "Українська кабельна компанія" та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі "Панський маєток" (колишня садиба генерала Дубицького).

4.3. Отже, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.4. Переглянувши оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що прокурор звернуся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради з позовом до ТОВ "Українська кабельна компанія" про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2010, укладеного між Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області та ТОВ "Українська кабельна компанія"; зобов`язання відповідача повернути Вигодянській сільській раді нежитлову будівлю "Панський маєток" (колишня садиба генерала Дубицького) загальною площею 2306,90 м2, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73, шляхом підписання акта приймання-передачі.

4.6. Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Українська кабельна компанія" умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2010. Прокурор звертав увагу на те, що нежитлова будівля "Панський маєток" (колишня садиба генерала Дубицького) є пам`яткою архітектури місцевого значення та набута ТОВ "Українська кабельна компанія" у власність на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2010. Однак відповідачем, за доводами прокурора, не здійснюється нелажна експлуатація та утримання будівлі-пам`ятки відповідно до приписів законодавства України, державних стандартів, норм та правил у сфері охорони культурної спадщини. Наведене, на думку прокурора, істотно порушує умови укладеного договору купівлі-продажу та завдає шкоди державним інтересам у сфері охорони культурної спадщини.

4.7. При цьому одночасно з позовною заявою прокурор звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, за змістом якої просив вжити заходи забезпечення позовної заяви шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю "Панський маєток" (колишня садиба генерала Дубицького) загальною площею 2306,90 м2, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73; заборонити ТОВ "Українська кабельна компанія" та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі "Панський маєток" (колишня садиба генерала Дубицького).

4.8. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідачем не виконуються умови договору купівлі-продажу від 22.02.2010 щодо належної експлуатації та утримання будівлі-пам`ятки відповідно до охоронного договору та норм, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини", дотримання державних стандартів, норм, правил та іншого законодавства у сфері охорони культурної спадщини. За доводами прокурора, відповідач істотно порушує умови договору, що в свою чергу завдає шкоди державним інтересам у сфері охорони культурної спадщини та значною мірою позбавляє Вигодянську сільську раду того, на що вона розраховувала при укладенні договору купівлі-продажу, зокрема, збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

4.9. На думку прокурора, необхідність забезпечення позовної заяви шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього викликана тим, що цей об`єкт нерухомого майна може бути відчужено на користь третіх осіб з наступною реєстрацією за ними права власності. У зв`язку з цим невжиття таких заходів забезпечення позову може ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог через можливу зміну власника нерухомого майна, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

4.10. Місцевий господарський суд, вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для забезпечення позову в цій справі встановив, що між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (на цей час - Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації) і ТОВ "Українська кабельна компанія" укладено охоронний договір від 01.06.2010, який визначає режим використання будівлі-пам`ятки, що перебуває у власності відповідача.

4.11. Відповідно до умов зазначеного охоронного договору ТОВ "Українська кабельна компанія" зобов`язано: використовувати пам`ятку під розміщення приміщень невиробничого призначення та у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень до пам`ятки, та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо; утримувати пам`ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані, мати у приміщеннях пам`ятки належне обладнання згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів; утримувати територію пам`ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам`ятці; своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки і роботи з упорядження території пам`ятки, виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені охоронним договором, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони; з метою збереження пам`ятки та створення належних умов для її використання виконати роботи: проведення інженерно-вишукувальних робіт (травень 2010 року, грудень 2011 року); розробка науково-проектної документації на проведення комплексу реставраційних робіт на об`єкті (травень 2010 року - грудень 2012 року); проведення комплексу реставраційних робіт на об`єкті (січень 2012 року - грудень 2017 року).

4.12. При цьому господарський суд першої інстанції зазначив, що, за доводами прокурора, будівля-пам`ятка вже протягом багатьох років перебуває в незадовільному стані, а її власником не виконуються умови охоронного договору, зокрема, не вживаються жодні заходи щодо збереження пам`ятки, і це призводить до її подальшого руйнування.

4.13. Місцевий господарський суд зазначив, що за результатами перевірки Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації встановлено, що власником зазначеної будівлі-пам`ятки не виконуються умови договору купівлі-продажу та охоронного договору, зокрема, не вживаються відповідні заходи щодо збереження, належного утримання, належної експлуатації об`єкта нерухомості, яка гарантує надійність будівельних конструкцій, проведення поточного та капітального ремонту, виконання реставраційних робіт нерухомої пам`ятки місцевого значення, і це призводить до її подальшого руйнування.

4.14. З метою збереження колишньої садиби генерала Дубицького Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації направлено відповідачу розпорядження від 10.08.2020 № 7 про надання на розгляд Департаменту науково-проектної документації, а також припис від 08.04.2021 № 05-02/21, яким зобов`язано протягом двох тижнів розробити і надати висновок про технічний стан будівлі з рекомендаціями щодо проведення робіт, спрямованих на збереження пам`ятки; протягом місяця повідомити про укладення договору з ліцензованою проектною організацією на розробку науково-проектної документації, спрямованої на збереження будівлі-пам`ятки; протягом року розробити науково-проектну документацію, спрямовану на збереження будівлі-пам`ятки, з урахуванням рекомендацій, викладених у висновку про технічний стан будівлі.

4.15. Проте вимоги зазначеного припису залишились невиконаними ТОВ "Українська кабельна компанія".

4.16. Відповідно до листа Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 20.05.2022 № 889/10/01-12/2-22/603, під час проведеного 18.11.2021 огляду фахівцем встановлено, що будівля-пам`ятка перебуває у незадовільному стані та потребує невідкладного проведення комплексу ремонтно-реставраційних робіт.

4.17. З урахуванням факту невиконання ТОВ "Українська кабельна компанія" вимог охоронного договору від 01.06.2010 Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації підготовлено акт про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини та припис, однак власник пам`ятки не з`явився до зазначеного Департаменту.

4.18. У подальшому, оскільки власником будівлі-пам`ятки порушено вимоги щодо її утримання, Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації складено акт про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини від 20.03.2023 № 20/03 та протокол про адміністративне правопорушення від 23.03.2023 № 00003, які направлені до Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області для розгляду по суті.

4.19. Адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області прийнято постанову від 09.05.2023 № 6-23, якою керівника ТОВ "Українська кабельна компанія" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.20. Господарські суди встановили, що, погоджуючись із прийнятим адміністративною комісією рішенням та визнаючи свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 10.05.2023 сплатив відповідний адміністративний штраф.

4.21. Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що за змістом листа Вигодянської сільської ради від 24.02.2023 № 386/02-13/26, під час огляду будівлі-пам`ятки встановлено перебування її у незадовільному стані, у зв`язку з чим Вигодянською сільською радою у 2021 році організовано зустрічі з представниками ТОВ "Українська кабельна компанія", під час яких обговорювалися заходи, необхідні для збереження зазначеного об`єкта. Однак відповідні роботи власником будівлі-пам`ятки виконано не було.

4.22. З урахуванням викладеного господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

4.23. Верховний Суд погоджується із правильним висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням такого.

4.24. Верховний Суд констатує, що предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

4.25. У цій справі прокурором в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради заявлено дві позовні вимоги, одна з яких є вимогою немайнового характеру, інша - майнового характеру.

4.26. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

4.27. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.28. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

4.29. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

4.30. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

4.31. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22.

4.32. Водночас вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.

4.33. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 903/965/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.

4.34. Крім того, Верховний Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

4.35. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

4.36. Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

4.37. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

4.38. Водночас господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

4.39. Частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4.40. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

4.41. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

4.42. Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що, за доводами прокурора, будівля-пам`ятка вже протягом багатьох років перебуває в незадовільному стані, а її власником не виконуються умови охоронного договору, зокрема, не вживаються жодні заходи щодо збереження пам`ятки, і це призводить до її подальшого руйнування.

4.43. Господарські суди врахували, що виконання у майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач нерухоме майно у власності, оскільки вибуття такого майна із власності ТОВ "Українська кабельна компанія" може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом. Таким чином, суди констатували, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно безпосередньо пов`язано із предметом позову.

4.44. Крім того, господарські суди правильно врахували, що застосування таких заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі або інших осіб, які не є учасниками цього судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження нерухомим майном, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновленні порушеного права у разі задоволення позовних вимог.

4.45. За таких обставин колегія суддів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

4.46. Щодо наведених у касаційній скарзі доводів скаржника про порушення судами положень статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову вжито за заявою прокурора з урахуванням усіх установлених місцевим господарським судом обставин при розгляді такої заяви та з дотриманням норм процесуального права.

4.47. Інші доводи скаржника не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та не можуть слугувати підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.

4.48. При цьому посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 27.12.2022 у справі № 905/255/22, від 03.04.2023 у справі № 908/2317/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи. Подібний висновок вкладений у постановах Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 922/1116/22, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21, від 15.09.2021 у справі № 903/704/20, від 16.05.2022 у справі № 920/1034/21, від 03.04.2023 у справі № 908/2317/22, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 19.10.2021 у справі № 903/533/21.

4.49. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового забезпечення позову. За результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом першої та апеляційної інстанцій, з правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються, Верховний Суд не встановив.

4.50. Таким чином, за встановлених обставин у цій справі колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 у справі № 916/2646/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак