ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/270/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 (судді: Філінюк І. Г. - головуючий, Аленіна О. Ю., Принцевська Н. М.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 (суддя Литвинова В. В.)
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у справі
за позовом Приватного підприємства "Прем`єра Південь"
до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Цюрупинська Дорожня експлуатаційна дільниця",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
про стягнення 731 957,41 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст заяви стягувача та судових рішень
1.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 (суддя Литвинова В. В.) у цій справі позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Цюрупинська Дорожня експлуатаційна дільниця" (далі - ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Цюрупинська Дорожня експлуатаційна дільниця") на користь Приватного підприємства "Прем`єра Південь" (далі - ПП "Прем`єра Південь") 731 957,41 грн заборгованості та 10979,36 грн витрат зі сплати судового збору (загалом 742 936,77 грн). Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з наступного дня за днем набрання рішенням суду у цій справі законної сили і до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (481 936,00 грн), 3 % річних на суму основного боргу 481 936,00 грн за такою формулою: С х А х Д : 365 : 100 = сума процентів, де: С - сума основного боргу, простроченого відповідачем; А - 3 відсотки річних; Д - кількість днів прострочення і стягнути отриману суму процентів із відповідача на користь позивача. Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.
1.2. 02.02.2024 ПП "Прем`єра Південь" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епоха" (далі - ТОВ "Епоха"), яке має заборгованість перед ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі № 923/91/22, на користь ПП "Прем`єра Південь" 742 936,77 грн боргу в рахунок погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі № 916/270/23. Водночас підприємство просило задовольнити клопотання ПП "Прем`єра Південь" про витребування доказів та постановити ухвалу, якою витребувати у ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Епоха" відомості та роз`яснення щодо сплати, часткової сплати або несплати ТОВ "Епоха" заборгованості перед ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі № 923/91/22.
1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі № 916/270/23 заяву ПП "Прем`єра Південь" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, задоволено. Звернуто стягнення на грошові кошти ТОВ "Епоха" у сумі 742 936,77 грн, що має заборгованість перед ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", підтверджену рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі № 923/91/22, на користь ПП "Прем`єра Південь" в рахунок виконання наказу Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 у справі № 916/270/23, виданого на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі № 916/270/23.
Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що доказів здійснення стягнення за наказом від 11.12.2023 у справі № 916/270/23 у виконавчому провадженні № 73703051 у матеріалах справи немає; ТОВ "Епоха" є особою, яка має заборгованість перед боржником у цій справі, яка підтверджена рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі № 923/91/22; 07.11.2023 судом видано наказ у справі № 923/91/22; згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження 30.11.2023 відкриті виконавчі провадження № 73469648 та № 73469960, боржник - ТОВ "Епоха" та стягувач - ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Отже, зважаючи на викладене та положення статті 336 Господарського процесуального кодексу України, статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", наявні підстави для задоволення заяви ПП "Прем`єра Південь" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам. Водночас місцевий господарський суд надав оцінку доводам відповідача та наявним у справі доказам щодо відступлення ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" (далі - ДП "Київський облавтодор") згідно з договором від 02.01.2024 № 20/01/24 права вимоги до ТОВ "Епоха" за рішенням у справі № 923/91/22. Суд визнав недоведеним належними та допустимими доказами факт відступлення права вимоги від ДП "Херсонський облавтодор" до ДП "Київський облавтодор".
1.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 вказану ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін із тих самих підстав.
2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
2.1. Не погоджуючись із висновком судів попередніх інстанцій, Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - АТ "ДАК "Автомобільні дороги України") подало касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у цій справі, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі.
Скаржник наголошує на тому, що ПП "Прем`єра Південь" на порушення вимог абзацу 1 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України не направляло іншим учасникам справи засобами поштового зв`язку заяву про стягнення коштів у порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України, і на це не звернули уваги суди попередніх інстанцій; також суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасників справи, не забезпечили їм можливості реалізувати надані їм законом права, оскільки розглянули справу за їх відсутності.
Скаржник також посилається на те, що Дніпровський ВДВС у м. Херсоні неправомірно відкрив виконавче провадження № 73703051 з примусового виконання наказу від 11.12.2023 у справі № 916/270/23, у цьому випадку примусове виконання наказу мав здійснювати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Водночас АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті, зокрема, без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 12.02.2019 у справі № 906/142/18, від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19, у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 905/2461/16, від 18.08.2023 у справі № 924/90/22, від 01.10.2020 у справі № 905/306/17, від 02.12.2020 у справі № 911/4670/13, від 17.11.2020 у справі № 916/2234/17, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/18.
2.2. Від ПП "Прем`єра Південь" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.
2.3. Від АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких скаржник просить поновити строк для подання цих пояснень та під час касаційного перегляду справи врахувати правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23.
2.4. ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у відзиві на касаційну скаргу підтримав її доводи.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, а також заперечення на них, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
3.2. У цій справі предметом касаційного перегляду є питання звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником, в порядку положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України "Про виконавче провадження".
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, унормовано статтею 336 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 905/1642/19 зазначив, що подана в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.
Основною умовою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України, є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.
Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.
При цьому за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підставами відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.
Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення. Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17 та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
У виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов`язки боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.
Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.
Норма частини 9 статті 336 Господарського процесуального кодексу України спрямована на захист особи, яка має заборгованість перед боржником, від повторного стягнення з неї цієї заборгованості таким боржником як стягувачем і реалізується у відповідному виконавчому провадженні. Однак вона не встановлює додаткових умов для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать цій особі, яка має заборгованість перед боржником.
3.4. Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у цій справі стягнуто з ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Цюрупинська Дорожня експлуатаційна дільниця" на користь ПП "Прем`єра Південь" 731 957,41 грн заборгованості та 10979,36 грн витрат зі сплати судового збору. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з наступного дня за днем набрання рішенням суду у цій справі законної сили і до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (481 936,00 грн), 3 % річних на суму основного боргу 481 936,00 грн за такою формулою: С х А х Д : 365 : 100 = сума процентів, де: С - сума основного боргу, простроченого відповідачем; А - 3 відсотки річних; Д - кількість днів прострочення і стягнути отриману суму процентів із відповідача на користь позивача. Було роз`яснено органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.
11.12.2023 на виконання вказаного судового рішення господарським судом видано відповідний наказ.
Постановою Дніпровського ВДВС у м. Херсоні від 04.01.2024 відкрито виконавче провадження № 73703051 з примусового виконання наказу від 11.12.2023 у справі № 916/270/23. При цьому, як установили суди, доказів, які би свідчили про те, що за цим наказом здійснено стягнення у матеріалах справи немає.
Разом із тим суд установили, що рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі № 923/91/22 стягнуто з ТОВ "Епоха" на користь ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 748 574,61 грн основного боргу, 40 764,36 грн пені, 6821,72 грн - 3 % річних, 17 270,24 грн інфляційних втрат та 12 201,45 грн судового збору. Всього 825 632,38 грн.
07.11.2023 господарським судом видано наказ у справі № 923/91/22.
Згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження 30.11.2023 відкриті виконавчі провадження № 73469648 та № 73469960, боржник - ТОВ "Епоха" та стягувач - ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Попередні судові інстанції установили, що в матеріалах справи немає доказів, які би свідчили про здійснення стягнення за вказаним наказом.
3.5. ПП "Прем`єра Південь" у цій справі, що розглядається, звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України про стягнення з ТОВ "Епоха", яке має заборгованість перед ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі № 923/91/22, на користь ПП "Прем`єра Південь" 742 936,77 грн боргу в рахунок погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі № 916/270/23.
3.6. Заперечуючи проти вказаної заяви, третя особа (АТ "ДАК "Автомобільні дороги України") у поясненнях від 20.02.2024 посилалася на те, що за договором від 02.01.2024 № 20/01/24 про відступлення права вимоги, ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відступило ДП "Київський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" право вимоги до ТОВ "Епоха" за рішенням у справі № 923/91/22. До цих пояснень було долучено копію зазначеного договору.
3.7. Надавши оцінку викладеним у заяві стягувача доводам та запереченням третьої особи на неї, а також наявним у справі доказам, попередні судові інстанції, з огляду на фактичні обставини, положення статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", статті 336 Господарського процесуального кодексу України, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником.
Суди з`ясували, що у пункті 3 договору від 02.01.2024 № 20/01/24 сторони обумовили, що в рахунок оплати за відступлення права вимоги новий кредитор - ДП "Київський облавтодор" сплачує первісному кредиторові ДП "Херсонський облавтодор" 825 632,38 грн.
Як свідчать матеріали справи і на це звернув увагу суд апеляційної інстанції, Господарський суд Одеської області ухвалою від 20.03.2024 у цій справі, що розглядається, зобов`язав відповідача та третю особу терміново надати суду договір надання послуг від 01.06.2021 № 17/1, укладений між ТОВ "Епоха" та ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а також документи, що підтверджують виконання пункту 3 договору про відступлення права вимоги від 20.01.2024 № 20/01/24.
Однак вимоги суду виконані не були; витребувані судом докази не надані.
Суди попередніх інстанцій установили, що предметом розгляду у справі № 923/91/22 було стягнення заборгованості за договором надання послуг № 17/1 від 01.06.2021, укладеним між ТОВ "Епоха" та ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
У контексті вказаних обставин, попередні судові інстанції зазначили, що за змістом положень частин 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 названого Кодексу).
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 цього ж Кодексу унормовано, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Отже, як зазначили суди, для того щоб встановити чи мали право ДП "Херсонський облавтодор" та ДП "Київський облавтодор" укласти договір про відступлення права вимоги, необхідно дослідити умови договору надання послуг від 01.06.2021 № 17/1, тобто треба встановити чи не містить цей договір надання послуг заборони щодо заміни кредитора. Проте, як уже зазначалося, на вимогу суду вказаного договору учасниками справи надано не було. До того ж, як наголосили суди попередніх інстанцій, суду не було також надано доказів того, що ДП "Київський облавтодор" сплатив ДП "Херсонський облавтодор" 825 632,38 грн на виконання умов пункту 3 договору про відступлення права вимоги.
Господарські суди попередніх інстанцій установили, що предметом договору відступлення права вимоги, на яке посилається третя особа у цій справі, заперечуючи проти задоволення заяви стягувача, є право вимоги, яке виникло на підставі саме рішення Господарського суду міста Києва у справі № 923/91/22.
Надавши оцінку змісту цього договору, суди дійшли висновку, що за ним передано право вимоги за рішенням суду, а не за зобов`язанням, а тому при укладенні вказаного договору не відбулася заміна кредитора у зобов`язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, а фактично відбулася уступка права стягувача за рішенням суду. При цьому суди акцентували на тому, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.09.2021 у справі № 903/323/20, від 15.09.2020 у справі № 910/12125/19, від 08.04.2020 у справі № 904/147/18, від 10.07.2018 у справі № 922/3535/15, від 27.03.2019 у справі № 910/386/17, від 28.03.2018 у справі № 906/110/16, від 05.04.2018 у справі № 923/607/16 та від 03.07.2019 у справі № 910/9549/15, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачено.
Також суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно зі статтею 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Водночас, за висновками попередніх судових інстанцій, до матеріалів справи не надано ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження з виконання наказу у справі № 923/91/22, якою було би замінено стягувача ДП "Херсонський облавтодор" на ДП "Київський облавтодор". Відсутня така ухвала і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, про що свідчать відомості з нього.
Отже, як установили попередні судові інстанції, факт відступлення права вимоги від ДП "Херсонський облавтодор" до ДП "Київський облавтодор" не доведено належними та допустимими доказами.
Звідси ТОВ "Епоха" є особою, яка має заборгованість перед боржником у цій справі, яка підтверджена рішенням суду.
3.8. За встановлених обставин наявності заборгованості у ТОВ "Епоха" перед боржником у цій справі, яка підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, та яке не виконано на даний момент; невиконання боржником у цій справі рішення суду; наявності у боржника у цій справі процесуального статусу стягувача (кредитора) у справі № 923/91/22; недоведеності відступлення права вимоги від ДП "Херсонський облавтодор" до ДП "Київський облавтодор", та звернення заявником до суду із відповідною заявою до завершення строку пред`явлення наказу до виконання, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість вимог стягувача про звернення стягнення в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником на користь стягувача у цій справі.
3.9. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам скаржника наведеним ним в апеляційній скарзі та відхилив їх, навівши мотивоване аргументування їх неприйняття.
Так, зокрема, суд дослідив доводи третьої особи, що боржником за виконавчим провадженням у справі № 916/270/23 виступає саме філія (такі ж доводи скаржник наводить і в касаційній скарзі) та зазначив, що за приписами статті 80, частин 1, 2 статті 96 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. За змістом частин 1- 3 статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не е юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Згідно із частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Водночас за частиною 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець може звернути стягнення на кошти боржника-юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником-юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Отже, відокремлений підрозділ не є юридичною особою, однак наділяється майном юридичної особи, яка його створила, при цьому таке майно є власністю цієї юридичної особи незалежно від того, чи було воно відокремлене її структурним підрозділам, і на це майно може бути звернене стягнення як за борги філій, представництв, структурних підрозділів, так і за борги самої юридичної особи, що їх створила, враховуючи, що юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Факт наділення майном філії, представництва, структурного підрозділу пов`язується лише з веденням бухгалтерського обліку: майно враховується на окремих балансах останніх.
Відповідачем у справі та одночасно боржником за рішенням суду/виконавчим провадженням є передусім юридична особа - ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в той час як відокремлений підрозділ юридичної особи - філія "Цюрупинська Дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не є суб`єктом із самостійною цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю, а тому не може нести самостійно цивільну відповідальність. Разом із тим усе майно відокремленого підрозділу, у тому числі кошти, належать юридичній особі.
Отже, як зазначив суд апеляційної інстанції, ПП "Прем`єра Південь" правомірно звернулось до суду з заявою про звернення стягнення з особи, яка має заборгованість перед боржником.
Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 21/295-09.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що скаржник не зазначив, яким чином дослідження постанови про передачу виконавчого документа до іншого органу державної виконавчої служби впливає на розгляд заяви позивача у цій справі, з огляду на що відхилив відповідні посилання скаржника; інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, суд визнав такими, що не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду, позаяк вони не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
3.10. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 господарського процесуального кодексу України).
3.11. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19).
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
3.12. Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на те, що ПП "Прем`єра Південь" на порушення вимог абзацу 1 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України не направляло іншим учасникам справи засобами поштового зв`язку заяву про стягнення коштів у порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів їх відхиляє, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції на час звернення з відповідною заявою) процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Водночас згідно з абзацом 1 частини 7 вказаної норми якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи (абзац 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Абзац 1 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає надсилання копій документів у паперовій формі листом з описом вкладення лише тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно до закону не зобов`язані його реєструвати.
Натомість для учасників справи, які згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет, однак не зробили цього, законодавець передбачив процесуальну відповідальність у виді відсутності обов`язку надсилання цим суб`єктам паперових копій документів.
Приписи абзацу 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України спонукають осіб, перелік яких визначений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, виконати свій обов`язок з реєстрації електронного кабінету, усвідомлюючи, зокрема, можливі негативні процесуальні наслідки його невиконання, у тому числі передбачені абзацом 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Цюрупинська Дорожня експлуатаційна дільниця" та ТОВ "Епоха" не здійснили реєстрацію електронного кабінету, ПП "Прем`єра Південь" згідно з положеннями абзацу 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України як особа, що подала заяву до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів таким учасникам справи. При цьому відповідні наслідки прямо передбачені Господарського процесуального кодексу України, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи господарського процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо. У протилежному випадку покладення на ПП "Прем`єра Південь" додаткового тягаря з направлення паперових копій процесуальних документів з описом вкладення на адресу осіб, які такого обов`язку не виконали, є невиправданим.
Наведене відповідає правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23 та повністю з такою позицією узгоджується, тому доводи скаржника про зворотнє відхиляються.
З цих же підстав, а також з огляду на помилкове тлумачення ДП "Херсонський облавтодор" положень процесуального законодавства колегія суддів не бере до уваги відповідні посилання підприємства, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу.
3.13. Щодо доводів скаржника про неналежне повідомлення судами попередніх інстанцій учасників справи про її розгляд та його посилань на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 і порушення судом під час її прийняття статті 2 Господарського процесуального кодексу України, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказана ухвала про залишення без руху апеляційної скарги третьої особи у справі не є предметом касаційного оскарження; у подальшому після усунення недоліків апеляційна скарга третьої особи згідно з ухвалою від 017.06.2024 Південно-західного апеляційного господарського суду була прийнята до розгляду. Водночас, про наявність провадження у цій справі її учасники, а також ТОВ "Епоха" повідомлялися судом, що підтверджується матеріалами справи та електронного суду і про це наголошували суди, при цьому учасників судових проваджень, у тому числі, ТОВ "Епоха" було поінформовано про необхідність здійснення реєстрації електронного кабінету відповідно до вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, у матеріалах справи та електронного суду, серед іншого, наявні оголошення про виклик в судове засідання ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Цюрупинська Дорожня експлуатаційна дільниця" та повідомлення про наслідки його неявки.
3.14. Стосовно доводів скаржника про те, що у наведеному випадку примусове виконання наказу суду у цій справі мав здійснювати інший відділ примусового виконання, то колегія суддів зазначає, що вказані доводи не впливають на висновки судів у цій справі, правомірність дій органу державної виконавчої служби не є предметом касаційного оскарження.
3.15. Щодо аргументів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій фактично спростували презумпцію правомірності договору про відступлення права вимоги, то колегія суддів зазначає, що оскільки основним доводом (аргументом) заперечень третьої особи проти звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником на підставі частини першої статті 336 Господарського процесуального кодексу України, було те, що ДП "Херсонський облавтодор" вже не є стороною (стягувачем) у цій справі, позаяк відступило свої права на користь ДП "Київський облавтодор" на підставі договору відступлення права вимоги, то суди попередніх інстанцій суд правомірно здійснили перевірку законності та обґрунтованості таких доводів учасника справи, що відповідає вимогам статей 237 269 Господарського процесуального кодексу України. При цьому зміст оскаржених судових рішень не свідчить про наявність у них висновків про визнання такого договору відступлення права вимоги недійсним. Як уже зазначалося, попередні судові інстанції у наведеному випадку визнали недоведеним належними та допустимими доказами факт відступлення права вимоги від ДП "Херсонський облавтодор" до ДП "Київський облавтодор".
3.16. Стосовно посилань скаржника на неврахування судової практики, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у оскаржених судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених ними обставин справи та підстав для задоволення заяви стягувача відповідно до положень статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", статті 336 Господарського процесуального кодексу України, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду, та не спростовує висновків судів, покладених в основу судових рішень. Водночас висновки судів у справі, в якій подано касаційну скаргу, навпаки відповідають висновкам, викладеним в окремих вказаних скаржником постановах.
3.17. Інші доводи спрямовані на переоцінку доказів та встановлення обставин справи, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, визначеної положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, Верховним Судом не встановлено порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права і доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не знайшли підтвердження.
4. Висновки Верховного Суду
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
4.3. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.4. Ураховуючи те, що доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального і матеріального права при прийнятті оскаржених у справі ухвали та постанови не знайшли підтвердження, підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі № 916/270/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак