17.12.2024

№ 916/2724/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019

(головуючий суддя Таран С.В., судді Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019

(суддя Літвінов С.В.)

у справі №916/2724/18

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8"

про стягнення 320 676,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) звернувся з позовом до Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" (далі - КП "Одеська пересувна механізована колона №8") про стягнення 320 676,22 грн, з яких: 107 803,06 грн заборгованості з орендної плати та 212 873,16 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди нежилого приміщення №49/37 від 27.10.2014.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 27.10.2014 між Департаментом (орендодавець) та КП "Одеська пересувна механізована колона №8" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №49/37 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 84.

2.2. Згідно з п. 1.2 договору передача в оренду об`єкта, зазначеного у пункті 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Термін дії договору оренди - до 01.10.2017 (п. 1.3 договору).

2.3. У п. 2.2 договору сторони узгодили, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 12 038,98 грн (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.

2.4. За умовами п. 4.2 договору орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

У випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення (п. 4.10 договору).

2.5. Згідно з п. 7.15 договору у випадку зміни юридичної адреси, номеру розрахункового рахунку, місцезнаходження, інших реквізитів сторони зобов`язані у 10-денний термін повідомити один одного про зміни, що сталися. У разі невиконання цього пункту всі повідомлення, направлені за юридичною адресою, вважаються отриманими.

2.6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/752/17 позов Департаменту до КП "Одеська пересувна механізована колона №8" задоволено частково. Виселено КП "Одеська пересувна механізована колона №8" з орендованих нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул . Мечникова, буд . 84; провадження у справі в частині вимог про стягнення 243 788,37 грн припинено; в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19.07.2018, пункти 3, 4, 5 рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/752/17 змінено. Стягнуто з КП "Одеська пересувна механізована колона №8" на користь Департаменту 5 072,67 грн пені; провадження у справі №916/752/17 в частині стягнення з КП "Одеська пересувна механізована колона №8" на користь Департаменту 18 525,65 грн орендної плати припинено; у задоволенні позову в частині стягнення з КП "Одеська пересувна механізована колона №8" на користь Департаменту 440 380,12 грн неустойки відмовлено; в решті рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/752/17 залишено без змін.

2.7. Під час розгляду справи №916/752/17 судами встановлено, що датою припинення дії договору оренди є 01.10.2017, а також те, що відповідач під час розгляду зазначеної справи в суді повністю погасив заборгованість зі сплати орендних платежів за вказаним договором, яка виникла у нього перед Департаментом станом на 24.02.2017.

2.8. 22.09.2017 на адресу відповідача надійшов лист Департаменту з проханням передати ключі та нежилі приміщення загальною площею 192,1 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, за актом приймання-передачі у термін до 15.10.2017, що обумовлено відсутністю у останнього наміру щодо продовження договору на тих самих умовах та на той самий строк. У відповіді на зазначений лист відповідач надав згоду на передачу ключів та вищевказаних нежитлових приміщень на підставі акта приймання-передачі, у зв`язку з чим просив завчасно в телефонному режимі повідомити КП "Одеська пересувна механізована колона №8" про візит особи, уповноваженої позивачем на проведення процедури та підписання відповідних документів.

2.9. Відповідно до листа Департаменту №01-14/3765 від 12.10.2017, адресованого відповідачу у відповідь на звернення останнього б/н від 04.10.2017, позивач погодився прийняти нежилі приміщення загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, за актом приймання-передачі, у зв`язку з чим останній наголосив на необхідності забезпечення присутності представника КП "Одеська пересувна механізована колона №8" для вчинення відповідних дій 24.10.2017 о 10:30.

2.10. Згідно з актом обстеження нежитлового приміщення комунальної власності, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, б/н від 24.10.2017, складеним Департаментом, зазначене нежитлове приміщення за актом приймання-передачі не прийнято, у зв`язку з тим, що ані керівник КП "Одеська пересувна механізована колона №8", ані його представники, незважаючи на попередню домовленість у телефонному режимі, на вказаний об`єкт нерухомого майна не з`явились.

2.11. 08.02.2018 сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення за договором оренди №49/37 від 27.10.2014, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 84, на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/752/17.

2.12. Відповідно до проведеного Департаментом розрахунку заборгованості КП "Одеська пересувна механізована колона №8" за договором заборгованість з орендної плати станом на 01.05.2017 у сумі 136 659,13 грн сплачена відповідачем у добровільному порядку згідно з платіжним дорученням від 12.05.2017 про сплату 149 000 грн, відтак з урахуванням переплати у сумі 12 340,87 грн заборгованість останнього зі сплати орендних платежів за період з 01.05.2017 по 01.10.2017 складає 107 803,06 грн. Також позивачем проведено розрахунок неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем орендованого майна на підставі акта приймання-передачі, розмір якої за період з 02.10.2017 по 08.02.2018 становить 212 873,16 грн.

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 01 липня 2019 року рішенням Господарського суду Одеської області позов задоволено. Стягнуто з КП "Одеська пересувна механізована колона №8" на користь Департаменту заборгованість з орендної плати у розмірі 107 803,06 грн, неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 212 873,16 грн та судовий збір у сумі 4 810,14 грн.

3.2. 04 вересня 2019 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди нежилого приміщення №49/37 від 27.10.2014 та з обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за вказаним договором та неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди. При цьому господарські суди, з урахуванням вимог ст. 614 ЦК України, встановили наявність у орендаря можливості передати майно, що є предметом оренди, та вину останнього у невиконанні цього обов`язку.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. КП "Одеська пересувна механізована колона №8" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 у повному обсязі та передати справу новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. На думку скаржника, рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням ст.ст. 11 509 626 627 631 759 760 785 ЦК України, ст.ст. 283 285 ГК України, ч. 3 ст. ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

4.2.2. Судами попередніх інстанцій не з`ясовано мети подальшого використання орендованого майна та порушення орендодавцем вимог, встановлених ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема щодо переважного права орендаря, який належним чином виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору оренди на новий термін.

4.2.3. Скаржник звертає увагу на те, що ані місцевим судом, ані судом апеляційної інстанції не надано оцінки змісту листа №01-13/4655, складеного Департаментом, в якому мова йдеться, зокрема, про втрату переважного права орендаря на укладення договору оренди.

4.2.4. Оскільки судами попередніх інстанцій не з`ясовувалися правові підстави користування наймачем майном після 01.10.2017, відповідач вважає застосування до спірних відносин ст. 785 ЦК України передчасним.

4.2.5. Відповідач посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №925/1223/17.

4.3. Департамент подав відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з відповідача 107 803,06 грн заборгованості з орендної плати та 212 873,16 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

5.2.2. Господарські суди встановили, що за своєю юридичною природою договір №49/37 від 27.10.2014 є договором найму (оренди) комунального майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з ч. 3 ст. 285, ч. 1 та ч. 4 ст. 286 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Суди встановили, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 12 038,98 грн (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць (п. 2.2 договору). Пунктом 2.4 договору передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності. Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату (п. 4.2 договору).

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 107 803,06 грн основної заборгованості по орендній платі за період з 01.05.2017 по 01.10.2017 у зв`язку з встановленим господарськими судами фактом відсутності доказів такої оплати у матеріалах справи.

5.2.3. Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

5.2.4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що в межах розгляду господарської справи №916/752/17 рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено, що датою припинення дії договору №49/37 від 27.10.2014 є 01.10.2017 у зв`язку з закінченням його дії та відсутністю наміру позивача його пролонгувати. Більш того, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/752/17 виселено КП "Одеська пересувна механізована колона №8" з орендованих нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84.

Враховуючи наведені преюдиціальні обставини щодо припинення договору оренди, які встановлені в межах справи №916/752/17, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на правову позицію, яка викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №925/1223/17 щодо необхідності врахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк як це передбачено ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та з`ясування мети використання нерухомого майна, що є предметом договору оренди.

Так, у справі №925/1223/17 предметом позову, зокрема, була вимога про зобов`язання орендаря повернути за актом прийому-передачі орендоване майно комунальної власності, у зв`язку з чим Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив про необхідність врахування господарськими судами вимог, встановлених ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Водночас у справі, що переглядається, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України після наявності судового рішення в іншій справі, в якій встановлено дату припинення договору оренди, підстави такого припинення та виселення орендаря з орендованих приміщень, тобто після встановлення преюдиціальних фактів, які не підлягають доказуванню у цій справі, оскільки вони вже встановлені у рішенні у справі №916/752/17 і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

5.2.5. Аналіз ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

5.2.6. За змістом ст.ст. 610 611 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

5.2.7. Господарські суди врахували вказані обставини і встановили, що з 02.10.2017 у відповідача виник обов`язок повернути позивачу орендовані нежитлові приміщення, однак акт приймання-передачі приміщення за договором сторонами підписано 08.02.2018.

При цьому господарські суди встановили вину відповідача у несвоєчасному підписанні акта приймання-передачі приміщення за договором.

Суди встановили, що 22.09.2017 на адресу відповідача надійшов лист Департаменту з проханням передати ключі та нежилі приміщення загальною площею 192,1 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, за актом приймання-передачі у термін до 15.10.2017, мотивований відсутністю у останнього наміру щодо продовження договору №49/37 від 27.10.2014 на тих самих умовах та на той самий строк. Отже, питання підписання акта приймання-передачі орендованого майна вперше було порушене саме позивачем, що спростовує доводи відповідача про бездіяльність орендодавця.

В подальшому за результатами розгляду вищезазначеного відповідач надав відповідь б/н від 04.10.2017, в якій повідомив позивача про свою згоду на передачу ключів та орендованих нежитлових приміщень на підставі акта приймання-передачі, у зв`язку з чим просив завчасно в телефонному режимі повідомити КП "Одеська пересувна механізована колона №8" про візит особи, уповноваженої позивачем на проведення процедури та підписання відповідних документів.

У листі №01-14/3765 від 12.10.2017, адресованому відповідачу у відповідь на звернення останнього б/н від 04.10.2017, позивач зазначив про те, що готовий прийняти нежилі приміщення загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, за актом приймання-передачі, у зв`язку з чим наголосив на необхідності забезпечення присутності представника Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" для вчинення відповідних дій 24.10.2017 о 10:30.

Проте, відповідно до акта обстеження нежитлового приміщення комунальної власності, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, б/н від 24.10.2017, складеного Департаментом, зазначене нежитлове приміщення за актом приймання-передачі останнім не прийнято, оскільки ані керівник КП "Одеська пересувна механізована колона №8", ані представники останнього, не зважаючи на попередню домовленість у телефонному режимі, на вказаний об`єкт нерухомого майна не з`явились.

Крім того, господарським судом апеляційної інстанції відхилено твердження відповідача про те, що КП "Одеська пересувна механізована колона №8" припинило здійснювати господарську діяльність за вказаною адресою, а тому не отримувало від Департаменту жодної кореспонденції стосовно узгодження дати та часу підписання акта приймання-передачі, оскільки саме адреса орендованих нежитлових приміщень вказана самим відповідачем як місцезнаходження даної юридичної особи у адресованому позивачу листі б/н від 04.10.2017, а матеріали справи не містять та відповідачем до суду не подано жодного доказу на підтвердження повідомлення Департаменту про зміну відповідачем юридичної адреси, як того вимагають узгоджені сторонами умови п. 7.15 договору №49/37 від 27.10.2014. Також зазначена адреса станом на 08.02.2018 значиться як місцезнаходження юридичної особи - відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Апеляційним судом додатково зауважено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення відповідачем дій, які би свідчили про реальний намір передати позивачу орендоване майно та підписати з останнім відповідний акт приймання-передачі до 08.02.2018.

Отже, господарськими судами встановлено факт неповернення об`єкта оренди за договором оренди у період після припинення договору оренди з 02.10.2017 по 08.02.2018 виключно з вини самого орендаря (відповідача).

Встановивши зазначені обставини, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

При цьому висновки місцевого та апеляційного судів про покладення на відповідача відповідальності за прострочення повернення орендованого майна у вигляді сплати позивачу подвійної орендної плати за час прострочення з 02.10.2017 по 08.02.2018 зроблені з урахуванням норм ч. 1 ст. 614 ЦК України, яка передбачає можливість відповідальності боржника у разі доведення його вини у простроченні виконання зобов`язання на користь кредитора.

5.2.8. Зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом до уваги. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

8. Висновки Верховного Суду щодо застосування норми права

8.1. Аналіз ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі №916/2724/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко