ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/2814/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогрупп"
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Волков Р.В.)
від 22.11.2023
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Богацька Н.С., Разюк Г.П.)
від 27.02.2024
у справі №916/2814/23
за позовом Керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогрупп"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 232 525, 07 грн,
за участю представників учасників справи:
прокуратури - Баклан Н.Ю.
позивача 1 - не з`явилися
позивача 2 - не з`явилися
відповідача - Музичко Р.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогрупп" (далі - ТОВ "Автогрупп"), в якому просив суд: визнати недійсними додаткову угоду № 2 від 28.12.2022 та додаткову угоду № 3 від 16.02.2023 до договору закупівлі № 156 від 21.11.2022, укладеного між Відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та ТОВ "Автогрупп"; стягнути з ТОВ "Автогрупп" на користь Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області штрафні санкції у сумі 232 525,07 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та ТОВ "Автогрупп" за результатами відкритих торгів (UA-2022-10-17-001831-а) укладено договір закупівлі мікроавтобуса марки JAC модель SUNRAY HFC6601K1HV на суму 2 045 100,00 грн, за умовами якого сторонами було узгоджено строк поставки мікроавтобуса та строк дії договору про закупівлю до 31.12.2022.
У подальшому, як зазначено прокурором, сторони уклали додаткові угоди до договору, а саме № 2 від 28.12.2022 та № 3 від 16.02.2023, якими були внесені зміни до пункту 11.1 договору, а саме, продовжено строк дії договору спочатку до 19.02.2023, а згодом до 20.05.2023.
При цьому прокурор звернув увагу на те, що додатковими угодами не змінювався визначений договором строк поставки товару - до 31.12.2022, з настанням якого закон пов`язує виникнення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання.
Відтак, на переконання прокурора, об`єктивних та необхідних підстав для укладення таких додаткових угод не було, спірні угоди укладені з порушенням вимог пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 180 Господарського кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, з огляду на що вважає за необхідне визнати їх недійсними.
В той же час, за доводами прокурора, відповідачем прострочено поставку товару на 83 дні, у зв`язку із чим останньому, в порядку пункту 8.2 договору поставки, нараховано неустойку у зазначеному вище розмірі.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.11.2023 у справі № 916/2814/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогрупп" на користь Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області 232 525, 07 грн пені; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання спірних додаткових угод № 2 від 28.12.2022 та № 3 від 16.02.2023 до договору закупівлі №156 від 21.11.2022 недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що заявлення прокурором вказаних вимог не є ефективним способом захисту інтересів держави та не відновить прав позивачів у випадку задоволення таких вимог.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми нарахованої неустойки, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з виконанням відповідачем свого зобов`язання щодо поставки товару з порушенням строків, передбачених договором про закупівлю, прокурором цілком правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з продавця пені, нарахованої у відповідності до пункту 8.2 договору.
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 22.11.2023 у справі №916/2814/23 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені відповідно до пункту 8.2 договору, погодився із висновком місцевого господарського суду щодо пропуску установленого договором строку поставки транспортного засобу на 83 дні. При цьому, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи скаржника про незастосування місцевим господарським судом положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, виходив з того, що відповідачем жодним чином ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не наведено винятковості обставин, які зумовлюють таке зменшення з відповідним підтвердженням такого факту належними та допустимими доказами.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 22.11.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №916/2814/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогрупп" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення пені скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
3.2. Підставами касаційного оскарження ТОВ "Автогрупп" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогрупп" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статті 551 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 904/907/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21, від 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц.
При цьому скаржник зазначив, що судом не було з`ясовано чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, не досліджено ступінь виконання зобов`язання боржником, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
3.5. Подільська окружна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів останньої заперечує та просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що відповідачем жодних доказів, які б свідчили не про сам факт обстрілів та відключення електроенергії, а про те, яким саме чином зазначені факти вплинули конкретно на відповідача та завадили йому виконати свої зобов`язання за договором вчасно не надано.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (замовник) та ТОВ "Автогрупп" (постачальник) 21.11.2022 було укладено договір № 156, згідно з умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику мікроавтобус (ДК 021:2015:34120000-4 Мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб), в подальшому - товар, а замовник прийняти та оплатити такий товар. Кількість товару: 1 шт.
Згідно із пунктом 3.1 договору сума визначена у договорі з урахуванням усіх витрат, зборів та податків постачальника становить 2 045 100,00 грн, у т.ч. ПДВ.
Поставка товару замовнику здійснюється постачальником до 31.12.2022 (пункт 5.1 договору).
Відповідно до підпункту 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (пункт 8.1 договору).
У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі партії товару, заявленої покупцем, постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки (пункт 8.2 договору).
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання сторонами (пункт 11.1 договору).
Умовами підпункту 4 пункту 12.6 договору сторони погодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Додатком 1 до вказаного вище договору є Специфікація з найменуванням (пасажирський мікроавтобус JAC Sunray), кількістю (1 одиниця) та ціною товару (2 045 100,00 грн).
В подальшому, сторонами договору 21.11.2022 було підписано додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до пункту 1.1 договору "Предмет договору", шляхом зазначення у даному пункті, що мікроавтобус придбавається для Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.
Листом від 28.12.2022 № 28-12 відповідач, повідомивши позивача-2 про обставини непереборної сили, з посиланням на пункти 9.1 - 9.4 договору, а також на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, просив внести зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди та продовження строку дії договору до 19.02.2023.
28.12.2022 між Відділом освіти та товариством було укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою викладено пункт 11.1 договору в наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до 19.02.2023, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання сторонами".
Листом від 15.02.2023 № 15-02 відповідач, повідомивши позивача-2 про обставини непереборної сили, з посиланням на пункти 9.1 - 9.4 договору, а також на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, просив внести зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди та продовження строку дії договору до 20.05.2023.
16.02.2023 між позивачем-2 та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою викладено пункт 11.1 договору в наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до 20.05.2023, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання сторонами".
Додатковою угодою № 5, яка укладена сторонами 24.03.2023, до пункту 1.1 договору внесено зміни шляхом зазначення про придбання шкільного автобуса (мікроавтобуса) для відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.
Також, цією додатковою угодою № 5 було внесено зміни до Специфікації шляхом зазначення найменування товару: шкільний автобус (пасажирський мікроавтобус JAC Sunray).
24.03.2023 на виконання умов договору закупівлі та додаткових угод до нього, відповідач поставив, а позивач-2 прийняв товар - шкільний автобус (пасажирський мікроавтобус JAC Sunray) у кількості однієї одиниці на суму 2 045 100,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-0000003 від 24.03.2023.
За актом прийому-передачі автомобіля від 24.03.2023 пасажирський мікроавтобус JAC Sunray було передано відповідачем позивачу-2.
28.03.2023 Відділ освіти здійснив розрахунок перед Товариством за отриманий товар, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 2 від 28.03.2023 на суму 2 045 100,00 грн.
22.06.2023 на запит прокурора Відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області було надано розрахунок штрафних санкцій № 390, які підлягають стягненню з ТОВ "Автогрупп" у розмірі 232 525,07 грн.
Також у матеріалах справи наявні письмові докази, якими прокурор обґрунтовує підстави для представництва ним інтересів держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
5.4. Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.5. Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Вимогами статті 663 Цивільного кодексу України законодавець унормував, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
5.6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21.11.2022 між Відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, як постачальником та ТОВ "Автогрупп", виникли правовідносини у сфері закупівлі, зокрема, транспортного засобу, де за умовами пункту 1.1 договору № 156 постачальник у строк до 31.12.2022 зобов`язався поставити замовнику мікроавтобус (ДК 021:2015:34120000-4 Мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб), а замовник прийняти та оплатити такий товар.
На виконання умов договору 24.03.2023 відповідач поставив, а позивач-2 прийняв товар - шкільний автобус (пасажирський мікроавтобус JAC Sunray) у кількості однієї одиниці на суму 2 045 100,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-0000003 від 24.03.2023 та актом прийому-передачі автомобіля від 24.03.2023.
Судами обох інстанцій встановлено, що відповідачем транспортний засіб було поставлено покупцю з пропуском установленого договором про закупівлю строку на 83 календарних дні.
5.7. Згідно із частиною першою статті 216, частиною другою статті 217 та частиною першою статті 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Умовами договору визначено, що відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (пункт 8.1 договору).
Пунктом 8.2 договору сторони визначили, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі партії товару, заявленої покупцем, постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
5.8. З огляду на те, що відповідачем транспортний засіб було поставлено покупцю з пропуском установленого договором про закупівлю строку на 83 календарних дні, суди обох інстанцій дійшли висновку про стягнення з постачальника пені, нарахованої у відповідності до пункту 8.2 договору.
5.9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогрупп" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статті 551 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо її застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 904/907/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21, від 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц.
За доводами касаційної скарги скаржник зазначає, що судом не було з`ясовано чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, не досліджено ступінь виконання зобов`язання боржником, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
5.10. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.11. Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
5.12. Так у відзиві на позовну заяву, доводи якого тотожні доводам апеляційної скарги, відповідачем, з поміж іншого, було зазначено, що у спірних правовідносинах наявні об`єктивні умови для зменшення неустойки: у зв`язку з простроченням поставки товару замовнику не було завдано жодних збитків; виконати договір вчасно завадили об`єктивні обставини, пов`язані із затримкою постачальника та активізацією обстрілів об`єктів інфраструктури у січні-лютому 2023 року; остаточне погодження предмета договору мало місце за додатковою угодою № 5 від 24.03.2023 і саме з цього моменту відповідач мав змогу поставити товар відповідно до погоджених умов; відповідач повністю виконав договір та поставив мікроавтобус за початковою ціною, який був прийнятий без зауважень.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи стосовно наявності підстав для зменшення пені, застосовуючи принцип змагальності сторін та керуючись статтями 76 78 79 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, аргументованим його дискреційними повноваженнями, виходив з того, що відповідачем жодним чином ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не наведено винятковості обставин, які зумовлюють таке зменшення з відповідним підтвердженням такого факту належними та допустимими доказами.
Також слушними є доводи прокуратури, зокрема щодо того, що сам факт обстрілів та відключення електроенергії, без доведення обставин про те, яким саме чином зазначені факти вплинули конкретно на відповідача та завадили йому виконати свої зобов`язання за договором вчасно, не можуть слугувати безумовною підставою для зменшення неустойки.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки не врахував висновки про застосування зазначеної статті, викладених у постановах Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 904/907/22, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21, судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що висновки у зазначених справах судами зроблено за наявності різних фактичних обставин. Так у справі № 925/577/21 суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, дійшов висновку, зокрема, що суди взагалі не вирішили питання зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій; у справі № 925/577/21 суд касаційної інстанції, змінюючи оскаржувані судові рішення та зменшуючи розмір заявленого штрафу на 50%, з поміж іншого, виходив з того, що Залізниця має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на неї покладено обов`язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України; у справі № 924/709/17 судами зроблено висновок про можливість зменшення пені та штрафу на 50 %.
Отже в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у справах № 927/704/19, № 910/16969/20.
Проаналізувавши зміст судових рішень у цій справі Верховний Суд констатує, що застосування судами норм права (зокрема статті 551 Цивільного кодексу України) не суперечить вказаним скаржником висновкам суду касаційної інстанції. У свою чергу, у зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо застосування вказаних положень. Встановлення підстав для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій залежить виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також наданих до суду доказів.
Також колегія суддів відхиляє доводи про незастосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц, оскільки при розгляді вказаної справи було встановлено, що умовами договору передбачено відповідальність зберігача у випадку неповернення майна у вигляді сплати неустойки у розмірі 6% від вартості майна за кожен день затримки, і як встановлено судами розмір пені у сумі 72 900,00 грн в десять разів перевищував обумовлену в договорі вартість майна (7 500,00 грн), тоді як у справі, що переглядається, передбачено сплату неустойки неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки, а вартість несвоєчасно поставленого товару значно більша за заявлений розмір неустойки (2 045 100,00 грн), тобто спірні правовідносини є неподібними за змістом та фактичними обставинами.
5.13. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що відсутні підстави для їх зміни чи скасування.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються відповідно на скаржника.
Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогрупп" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 22.11.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №916/2814/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець