ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/2943/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 (суддя Щавинська Ю. М.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (головуючий суддя Разюк Г. П., судді Головей В. М., Колоколов С. І.)
у справі № 916/2943/17
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава"
про стягнення 136 267 171,63 грн і 5 916 392,36 доларів США
і за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс"
до 1) Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава"
про визнання кредитного договору припиненим та визнання заборгованості погашеною
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Зубченко П. Л.Дорошенко Ю. В., відповідача - Попова М. О., третьої особи - Кліменко Ю. І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - позивач, АТ "Ощадбанк") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (далі - відповідач, ТОВ "Укркава"), в якій просило суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії від 28.12.2011 №86, що станом на 13.12.2018 становила 136 267 171,63 грн та 5 916 392,36 дол. США та складається з:
за траншами, виданими в національній валюті:
- прострочена заборгованість за основним боргом - 39 965 000 грн;
- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 31 357 862,04 грн;
- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 36 903 418,37 грн;
- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 3 709 994,92 грн;
- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 3 271 997,49 грн;
- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів 1 170 136,69 грн;
- інфляційні втрати по основному боргу 13 944 454,58 грн;
- інфляційні втрати по простроченим процентам 5 944 307,54 грн,
за траншами, виданими в іноземній валюті:
- прострочена заборгованість за основним боргом (кредитом) - 2 999 385,40 дол. США;
- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 840 639,95 дол. США;
- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 372 037,22 дол. США;
- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів 58 362,68 дол. США;
- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 1 381 005,32 дол. США;
- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 264 961,79 дол. США.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору кредитної лінії від 28.12.2011 №86 зі змінами та доповненнями, внесеними відповідними додатковими договорами, в частині взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого у позивача виникло також право на стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань.
3. Відповідач проти позову заперечує і посилається, зокрема, на неправомірність розрахунку заборгованості, наданого позивачем, покладення на відповідача додаткових витрат, пов`язаних з виконанням умов договору (оплата витрат по оцінці предметів застави/іпотеки, витрат по нотаріальному оформленню договорів застави, іпотеки), що призвело до збільшення процентної ставки за кредитом, порушення послідовності зарахування спрямованих на погашення заборгованості коштів, що призвело до штучного збільшення заборгованості ТОВ "Укркава" за договором та безпідставного нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань, нарахування процентів за неправомірне користування кредитом після визнання позивачем порушення виконання зобов`язань зі сторони ТОВ "Укркава" та після направлення 05.05.2016 вимоги про дострокове повернення кредиту, незаконність нарахування штрафних санкцій та пені і 3% річних в іноземній валюті.
4. 11.04.2018 до місцевого господарського суду надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" (далі - третя особа з самостійними вимогами, ТОВ "Чорноморочка плюс"), яку прийнято до спільного розгляду з первісним позовом і відповідно до якої ТОВ "Чорноморочка плюс" просило:1) визнати припиненим з 05.05.2016 укладений між АТ "Ощадбанк" і ТОВ "Укркава" договір кредитної лінії від 28.12.2011 №86 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами; 2) визнати погашеною заборгованість ТОВ "Укркава" за договором кредитної лінії від 28.12.2011 №86 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами.
Короткий зміст судових рішень
5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Укркава" на користь позивача:
- заборгованість за основним боргом у доларах США у сумі 2 979 448,59 дол. США,
- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США у сумі 242 224,95 дол. США;
- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у доларах США у сумі 20 420,80 дол. США;
- заборгованість за основним боргом у гривні у сумі 39 965 000 грн,
- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 10 588 928,93грн,
- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 3 250 986,83 грн,
- пеню за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 7 024 863,23 грн;
- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 13 642 751,68 грн;
- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 661 676,58 грн;
- пеню за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 1 921 226,55 грн;
- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 3 080 341,43 грн;
- судовий збір у сумі 380 615,95 грн.
У задоволенні решти позову відмовлено.
У задоволенні позову ТОВ "Чорноморочка плюс" відмовлено.
6. Приймаючи відповідне рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ "Ощадбанк" місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував висновок судової експертизи, в якому встановлена відповідність поданого позивачем розрахунку щодо тіла кредиту у доларах США та в гривнях, що підлягали сплаті позичальником банку; правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 щодо того, що після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту позивачем змінено термін кредитування по договору кредитної лінії від 28.12.2011 №86, а тому втрачено можливість нарахування відсотків за користування кредитом; факт часткової сплати відповідачем грошових коштів у сумі 540 350,66 дол. США, які позивачем були зараховані в рахунок погашення заборгованості по відсоткам, що були нараховані вже після направлення відповідної вимоги, а відтак частково задовольнив відповідні вимоги позивача, здійснивши власні розрахунки.
7. Окрім того, з урахуванням норм чинного законодавства та правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі 761/26393/16-ц та від 07.04.2018 у справі №916/1435/17 щодо того, що пеня має обчислюватись та стягуватись за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні, суди відмовили у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в іноземній валюті та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в іноземній валюті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. АТ "Ощадбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії від 28.12.2011 №86 на загальну суму 25 930 127,70 грн та 2 674 298,02 дол. США, а саме про стягнення:
за траншами виданими в національній валюті:
- заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 20 768 933,11 грн (31 357 862,04 - 10 588 928,93);
- пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 1 788 768,37 грн (3 709 994 - 1 921 226,55);
- 3% річних за несвоєчасне погашення процентів у сумі 508 460,11 грн (1 170 136,69 - 661 676,58);
- інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів у сумі 2 863 966,11 грн (5 944 307,54 - 3 080 341,43),
за траншами виданими в іноземній валюті:
- заборгованості за основним боргом у сумі 19 936,81 дол. США (2 999 385,40 - 2 979 448,59);
- пені за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 1 381 005,32 дол. США;
- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 129 812,27 дол. США (372 037,22 - 242 224,95);
- заборгованості за процентами в сумі 840 639,95 дол. США;
- пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 264 961,79 дол. США;
- 3% річних за несвоєчасне погашення процентів у сумі 37 941,88 дол. США (58 362,68 - 20 420,80) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог АТ "Ощадбанк". Стягнути з ТОВ "Укркава" на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за договором кредитної лінії від 28.12.2011 №86 у зазначеному розмірі змінивши резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 шляхом викладення пункту 2 резолютивної частини у редакції, наведеній у касаційній скарзі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
9. Скаржник не погоджується з висновками судів про відсутність підстав для нарахування і стягнення відсотків за користування кредитом після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту та зазначає, що з урахуванням приписів пункту 2.7.2 договору кредитної лінії від 28.12.2011 №86 банк мав право нараховувати відсотки за користування позичальником грошовими коштами у випадках неправомірної поведінки позичальника щодо несплати грошових коштів до моменту повного виконання зобов`язання, що, за твердженням скаржника, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі № 5017/1987/2012 та № 912/1120/16. Також зазначає про невірне посилання суду апеляційної інстанції на постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц.
10. Скаржник не погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав для нарахування і стягнення пені в іноземній валюті та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували приписи статей 546 549 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суд від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 757/6367/13-ц.
11. Також скаржник зазначає, що судами в порушення приписів пункту 2.9 договору кредитної лінії від 28.12.2011 №86 та вимог статті 534 ЦК України змінено черговість погашення простроченої заборгованості і залишок суми після погашення відсотків у розмірі 19 936,81 дол. США направлено на погашення заборгованості за основним боргом у траншах, виданих у доларах США, а не конвертовано у національну валюту та направлено на погашення наявної заборгованості за відсотками у національній валюті.
12. Скаржник посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 534 ЦК України у подібних правовідносинах.
13. Також скаржник наголошує, що в зв`язку із тим, що судами помилково зменшено суму основного боргу у траншах, виданих у доларах США, тому як наслідок судами невірно розраховано суму 3% річних нарахованих на основну заборгованість за траншами, виданими у доларах США.
Позиція інших учасників справи
14. ТОВ "Укркава" подало відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення. У відзиві відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі, посилається на їх безпідставність і необґрунтованість. Зазначає, що: умовами договору кредитної лінії від 28.12.2011 № 86 не передбачено право банка нараховувати і стягувати відсотки за неправомірне користування кредитом; заперечення щодо черговості погашення існуючої заборгованості, визначеної рішенням судій попередніх інстанцій, банк вперше заявив у суді касаційної інстанції; посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суд, наведені у постановах від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 757/6367/13-ц, є безпідставними та необґрунтованими. Окрім того, у відзиві відповідач посилається на безпідставне задоволення судами вимог банка щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення боргу поза межами річної строку позовної давності, 3% річних у період з 01.10.2015 по 13.12.2018. Просить судові рішення у справі частково скасувати, відмовивши у стягненні вказаної заборгованості.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. 28.12.2011 між АТ "Ощадбанк" (банк) і ТОВ "Укркава" (позичальник) укладено договір кредитної лінії №86 (далі - договір), згідно з умовами якого банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
16. Сторонами також було укладено ряд додаткових договорів до договору кредитування.
17. Пунктом 2.2 договору (в редакції додаткового договору від 28.08.2014 №5) визначено, що кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.12.2016 шляхом зниження ліміту кредитування, встановлення нового порядку сплати відсотків та нових максимальних лімітів кредитування за виданими траншами в наступних валютах: 39 965 000 грн та 3 000 000 доларів США.
18. Умовами п. 2.3 договору (в редакції додаткового договору від 28.08.2014 №5) сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 39 965 000 грн та 3 000 000 доларів США".
19. Кредит позичальнику може надаватися в таких валютах: гривня, долар США, євро. Погашення кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання кредиту (його частини). Валюта кредиту при наданні кредиту (його частини) визначається відповідно до поданої заявки позичальника, підписаної керівником та головним бухгалтером позичальника, та погодженої з банком (п.2.3.1 договору).
20. Згідно з п. 2.3.5 договору (в редакції додаткового договору від 24.04.2015 №7) сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, відповідно до п.п.2.4.1 2.4.5 цього договору в строки згідно з наступним графіком зменшення ліміту кредитування по кожному з виданих траншів:
- для траншів, виданих в гривні, з максимальним лімітом кредитування 39 965 000 грн. щомісячно рівними частинами по 2 497 812,50 грн, починаючи з 30.09.2015 по 29.12.2016;
- для траншів, виданих в доларах США, з максимальним лімітом кредитування 3 000 000 доларів США - щомісячно рівними частинами по 187 500 доларів США, починаючи з 30.09.2015 по 29.12.2016.
21. З метою дотримання ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом, у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.
22. Відповідно до п.2.7 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою.
23. За умовами п. 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 17,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, 10,5% річних в євро, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.
24. Відповідно до п. 2.7.2 договору, проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором.
25. Згідно п. 2.7.3 договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п.2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього числа місяця, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 30.01.2012.
26. Відповідно до п. 2.7.4 договору у випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктам 5.3.6 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 19,0% річних за траншами, наданими в гривні, 13,5% річних за траншами, наданими в доларах США, 12,5% річних за траншами, наданими в євро, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує з місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору.
27. Додатковим договором від 07.12.2012 №3 сторонами викладено п. 2.7.1 договору в наступній редакції: "проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, 10,5% річних в євро річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором".
28. Пункт 2.7.4 договору вказаним додатковим договором також викладено у новій редакції: "у випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктам 5.3.6 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 21,0% річних за траншами, наданими в гривні, 13,5% річних за траншами, наданими в доларах США, 12,5% річних за траншами, наданими в євро, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує з місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору".
29. Додатковим договором від 28.08.2014 №5 сторонами викладено в новій редакції пункт 2.7.1 договору: "проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором".
30. Вказаним додатковим договором сторонами також доповнено п. 2.7.3 договору абзацом наступного змісту: "починаючи з 01.06.2014 до 31.12.2014" здійснювати сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 30% від щомісячно нарахованої суми відсотків; сплата залишку нарахованих, але не сплачених відсотків за період з 01.06.2014 по 31.12.2014 здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами разом та у строк із відсотками, що будуть нараховуватись в період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
31. Поряд з цим, додатковим договором від 24.04.2015 №7 абзац 2 підпункту 2.7.3 договору сторонами викладено у новій редакції: "починаючи з 01.06.2014 до 30.09.2015 здійснювати сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 30% від щомісячно нарахованої суми відсотків; сплата залишку нарахованих, але не сплачених відсотків за період з 01.06.2014 по 30.09.2015 здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами разом та у строк із відсотками, що будуть нараховуватись в період з 01.01.2016 по 29.12.2016.
32. За умовами п.2.8 договору позичальник також доручає банку проводити договірне списання коштів з його рахунків, відкритих у банку, як тих, що наявні на момент укладення цього договору, так і тих, що будуть відкриті в майбутньому, в разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.
33. Відповідно до п. 2.9 договору погашення зобов`язань позичальником здійснюється в такій послідовності: 1) прострочені проценти за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); 2) прострочена основна сума боргу за кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); 3) сплата прострочених комісійних винагород, які не надійшли у строки, визначені цим договорі (якщо прострочення буде мати місце); 4) строкові нараховані проценти за користування кредитом; 5) комісійні винагороди за кредитом, визначені цим договором; 6) пеня за непогашення у строк основної суми боргу за кредитом (якщо непогашення буде мати місце); 7) пеня за непогашення у строк процентів (якщо непогашення буде мати місце); 8) інші платежі та/або штрафні санкції, що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору; 9) строкова сума боргу за кредитом.
34. За умовами п. 3.1.1 договору банк відкриває позичальнику кредитний рахунок (рахунки) для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку, та згідно з чинним законодавством. Банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту, визначеним в п.2.4 договору.
35. Згідно п. 3.3.1 договору банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.
36. За умовами п. 3.3.2 договору після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов`язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).
37. Згідно з п.3.4.1 договору підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у банку, для обліку заборгованості позичальника за цим договором по кредиту, нарахованих процентах, та інших платежах. Повернення витребуваної суми не призупиняється і не відкликається позичальником на підставі виникнення спору по належній до повернення сумі, зі збереженням зобов`язань Банку з повернення надлишку перерахованих йому сум.
38. Пунктом 5.3.6 договору (в редакції додаткового договору від 07.12.2012 №3) сторони погодили, що, починаючи з 01.01.2013, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки, відкриті в установах АТ "Ощадбанк", в обсязі не менше 90% від загальної суми надходжень на всі поточні рахунки позичальника за квартал, виходячи з щоквартальних довідок з обслуговуючих банків.
39. Розділом 5 договору сторонами погоджено їх права та обов`язки. Так до обов`язків банку, за умовами п. 5.2.1, віднесено за умови повного належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань надати позичальнику кредит у порядку та на умовах, викладених в договорі. До прав банку згідно п.5.2.1 належить право банку вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за цим договором.
40. Позичальник в свою чергу, відповідно до п.п. 5.3.1, 5.3.2 договору, зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобов`язання; точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
41. Згідно до п.7.1.1 договору за порушення взятих на себе зобов`язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.
42. Додатковим договором від 24.04.2015 №7 сторони вирішили п.7.1.1 доповнити абзацом наступного змісту: "Банк зобов`язується не стягувати штрафні санкції (штрафи, пені, тощо), нараховані за період з 28.11.2011 по 19.03.2015.
43. В пункті 8 додаткового договору від 24.04.2015 №7 до договору сторонами погоджено в день укладання додаткового договору до договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011 перенести суму заборгованості, що обліковується на рахунках простроченої заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 на рахунки строкової заборгованості у зв`язку зі змінами кредитування.
44. Згідно з п. 9.1 договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до частини першої статті 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов`язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.
45. На виконання кредитного договору, банком перераховано, а відповідачем ТОВ "Укркава" не повернуто 2 999 385,40 дол. США та 39 965 000 грн кредитних коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та заявами ТОВ "Укркава" про видачу траншів.
46. Позивач скористався, передбаченим положеннями частини другої статті 1050 ЦК України правом вимоги на дострокове повернення кредиту, направивши позичальнику 05.05.2016 вимогу про дострокове повернення кредиту від 04.05.2016 №28/01-3/86/7403, якою повідомив про відкликання кредиту та вимагав на пізніше 20 банківських днів з моменту вручення відповідного листа здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором, включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов кредитного договору. Зазначена вимога була отримана позичальником 11.05.2016.
47. Вимога позивача про дострокове повернення кредитних коштів, процентів та інших платежів, відповідачем виконана не була. Доказів зворотного відповідачем суду надано не було.
48. Наданий позивачем розрахунок свідчить про часткове погашення заборгованості за рахунок надходження на рахунок ТОВ "Укркава" грошових коштів у сумі 40 350,66 дол. США та 500 000 дол. США та 1 292 грн, які були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості по відсоткам.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
49. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
50. Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі, яка переглядається, скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо суті касаційної скарги
51. АТ "Ощадбанк" оскаржує рішення суду першої інстанцій і постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії від 28.12.2011 №86.
52. Скаржник, зокрема, не погоджується з висновками судів щодо відсутності підстав для нарахування і стягнення з позичальника пені в іноземній валюті та, в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували приписи статей 546 549 551 ЦК України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суд від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 757/6367/13-ц.
53. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення, лише якщо правовідносини у справі, що розглядається, є подібними до тих правовідносин, які склалися між сторонами в іншій справі, у якій Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування норми права, на який посилався скаржник у касаційній скарзі.
54. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
55. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).
56. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
57. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), виданого у доларах США, за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 у сумі 1 381 005,32 дол. США, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, виданого у дол. США, за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 у сумі 264 961,79 дол. США, суди, з урахуванням положень ст.ст. 546 549 551 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" дійшли висновку, що аналіз норм чинного законодавства і умов договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений законом і погоджений сторонами кредитного договору, пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, а чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, а отже пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
58. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц судом касаційної інстанції досліджувалося питання щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості в іноземній валюті із зазначенням в резолютивній частині рішення еквіваленту в національній валюті. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
59. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 757/6367/13-ц досліджувалося питання стягнення з фізичних осіб заборгованості за кредитним договором у іноземній валюті, а також у гривні. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови кредитного договору передбачали сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням з фізичних осіб-поручителів заборгованості в іноземній валюті суд мав право стягнути й пеню в іноземній валюті.
У цій же постанові у справі № 757/6367/13-ц Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності (перше та друге речення преамбули до вказаного Закону). Конституційний Суд України у пункті 1 резолютивної частини рішення від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 вказав, що положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями статей 1 і 3 цього Закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці) (пункти 28, 29).
60. Таким чином, правовідносини у справах № 761/12665/14-ц і № 757/6367/13-ц не стосуються нарахування і стягнення пені в іноземній валюті за неналежне виконання боржником - юридичною особою грошового зобов`язання (що, зокрема, є предметом розгляду цієї справи, яка переглядається), а тому відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у цих справах та у справі № 916/2943/17.
61. З огляду на неподібність правовідносин у справах № 761/12665/14-ц, № 757/6367/13-ц та у справі № 916/2943/17, провадження у справі № 916/2943/17 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
62. Стосовно доводів позивача, викладених у пункті 9 цієї Постанови, Суд зазначає таке.
63. Суди попередніх інстанцій, з урахуванням висновків, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, положень статей 625 1048 ЦК України, умови укладеного між сторонами кредитного договору, дійшли висновку, що після спливу терміну, встановленого вимогою про дострокове повернення всієї суми заборгованості, а саме після 08.06.2016, банк втратив можливість нарахування відсотків за відповідним кредитним договором, що зумовлює відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими за період після 08.06.2016.
64. Апеляційний господарський суд правомірно відхилив доводи позивача про те, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи частини першої статті 1048 ЦК України та помилково послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
65. Так, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у банка підстав для нарахування відсотків за неправомірне користування кредитом, у тому числі з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, цілком відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, щодо порядку застосування приписів частини першої статті 1048 ЦК України і охоронної норми частини другої статті 625 цього Кодексу.
66. Доводи скаржника в частині незгоди з вказаними висновками судів попередніх інстанцій (1) зводяться до намагання здійснити переоцінку встановлених судами обставин щодо умов укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема, в частині умов щодо сплати відсотків за правомірне користування кредитними коштами та, разом з тим, (2) не обґрунтовані належним чином підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України.
67. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі), ґрунтуються на відмінних від наявних у цій справі умовах кредитного договору, зокрема, в частині порядку нарахування відсотків за правомірне / неправомірне користування кредитними коштами, чому також надала оцінку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, як і висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (щодо неправомірного застосування яких зазначає скаржник у касаційній скарзі), а тому відповідні доводи скаржника Суд відхиляє як необґрунтовані.
68. Стосовно доводів позивача, наведених у пунктах 11, 12 цієї Постанови, Суд зазначає таке.
69. Суди встановили, що на рахунок відповідача надійшли грошові кошти в сумі 540 350,66 дол. США, частина яких була позивачем безпідставно зарахована в рахунок погашення заборгованості за відсотками, що були неправомірно нараховані після 08.06.2016.
70. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, враховав, що вказаними коштами, які надійшли на рахунок відповідача, повністю погашено відсотки, нараховані по 08.06.2016 за користування кредитом, виданого у дол. США, розмір яких склав 520 413,85 дол. США, а також врахував умови договору щодо порядку зарахування грошових коштів, зокрема пункти 2.3.1, 2.8, 2.9 договору, та дійшов висновку, що залишок коштів у розмірі 19 936,81 дол. США має бути зарахований в рахунок погашення тіла кредиту, виданого у дол. США.
71. Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
72. Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
73. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
74. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
75. Суди попередніх інстанцій, врахувавши вимоги чинного законодавства, а також положення умов укладеного між сторонами договору щодо порядку зарахування грошових коштів, що в свою чергу не суперечить положенням статті 534 ЦК України, дійшли висновку, що кошти, які надійшли на рахунок відповідача у розмірі 540 350,66 дол. США, підлягають зарахуванню в рахунок погашення відсотків, нарахованих по 08.06.2016 у сумі 520 413,85 дол. США та в рахунок погашення тіла кредиту, виданого у дол. США, у розмірі 19 936,81 дол. США.
76. Доводи позивача в частині незгоди з висновком судів щодо черговості погашення кредиту та / або його частини (1) пов`язані з необхідністю переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин (як і інші доводи скаржника (пункт 13 цієї Постанови), які, окрім цього, ще й не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України), що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), (2) не містять належного обґрунтування необхідності формулювання Верховним Судом відповідного висновку у спірних правовідносинах щодо питання застосування статті 534 ЦК України у взаємозв`язку з умовами договору щодо черговості погашення кредитної заборгованості.
77. Окрім цього, заперечення щодо зарахування 19 936,81 дол. США в рахунок погашення тіла кредиту, виданого у дол. США, в контексті неправильного застосування приписів статті 534 ЦК України та вимог п. 2.9 договору, позивач вперше заявив лише у суді касаційної інстанції, про що також слушно зазначає відповідач у відзиві.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
78. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
79. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження, в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
80. У решті доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга АТ "Ощадбанк" підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії від 28.12.2011 № 86 - без змін.
Розподіл судових витрат
81. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження у справі № 916/2943/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.
2. У решті касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил