ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/299/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Южненської міської ради Одеської області (далі - Рада)
на рішення Господарського суду Одеської області (суддя Лічман Л. В.) від 05.09.2019
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий Принцевська Н. М., судді: Діброва Г. І., Ярош А. І.) від 09.12.2019 у справі
за позовом Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" (далі - Підприємство)
до Ради
про стягнення 647 014,97 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 08.02.2019 Підприємство звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Ради про стягнення 647 014,97 грн безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
1.2. Позовна заява мотивована тим, що в період з 30.01.2015 по 16.01.2017 Підприємство в повному обсязі перераховувало Раді плату за користування земельною ділянкою, яка передана в оренду за договором від 29.01.2010 (далі - Договір оренди), проте частиною цієї ділянки користувалось Товариство з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19".
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019, позов задоволено.
2.2. Рішення судів мотивовані тим, що Підприємство безпідставно сплачувало, а Рада набувала орендну плату за земельну ділянку, яка перебувала в користуванні Товариства, оскільки Договір оренди припинив свою дію, а земельна ділянка, яка передавалась за цим договором Підприємству, поділена на три окремі земельні ділянки; перебіг позовної давності у цій справі переривався та почався заново, оскільки 20.11.2017 Рада зверталась з позовом до Товариства (фактичного землекористувача) з посиланням на закінчення з січня 2015 року орендних відносин з Підприємством, чим визнала відсутність правової підстави збереження орендної плати, яка сплачена їй Підприємством за той самий період, що був заявлений у справі № 916/2840/17; Підприємство сплачувало орендну плату на рахунок Ради, яка не заперечує отримання цих коштів, у зв`язку з чим її посилання на необхідність залучення до участі у цій справі Лиманської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області безпідставні.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. 03.01.2020 Рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
4.1. Суди неправильно застосували положення статті 1212 ЦК України, оскільки для повернення надміру сплачених коштів Підприємство повинно було звернутись до Лиманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області в порядку, який передбачено статтею 43 Податкового кодексом України (далі - ПК України). Натомість Підприємство звернулось з цим позовом до Ради, що ставить ЦК України в пріоритет над ПК України.
4.2. Суди дійшли помилкового висновку про переривання строку позовної давності у цій справі, оскільки жодним документом Рада не визнавала свого боргу або іншого обов`язку зі сплати Підприємству 647 014,97 грн; Законом не встановлено, що обізнаність особи може бути доказом переривання строків позовної давності.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову - без змін.
5.2. Відзив обґрунтований доводами, які подібні до мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
6. Розгляд справи Верховним Судом
6.1. Ухвалою Суду від 03.02.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Ради у письмовому провадженні; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.02.2020.
7. Встановлені судами обставини
7.1. 29.01.2010 Підприємство (Орендар) та Рада (Орендодавець) уклали Договір оренди, який зареєстровано в Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Державного комітету України по земельним ресурсам 04.02.2010 за № 041051100003.
7.2. За змістом до пунктів 1, 2 Договору оренди Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення з земель територіальної громади м. Южного, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне, вздовж вул. Ново-Білярська (від профілакторію ДП "МТП "Южний" до вул. Хіміків) загальною площею 4,15 га, в тому числі: рілля - 3,3478 га, інші багаторічні насадження - 0,0604 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,3006 га, інші - 0,4412 га, кадастровий номер - 5111700000:02:006:0023, категорія - землі житлової та громадської забудови (далі - Земельна ділянка-1).
7.3. Пунктом 14 Договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в короткострокову оренду терміном на 5 років під розміщення рекреаційного комплексу.
7.4. Орендар може передавати земельну ділянку або її частину в суборенду без згоди орендодавця. При цьому термін суборенди не може перевищувати терміну дії цього договору (пункт 42 Договору оренди).
7.5. 22.08.2013 Підприємство (Орендар) та Товариство (Суборендар) уклали та зареєстрували в Державному реєстрі речових прав договір суборенди землі № б/н (далі - Договір суборенди).
7.6. За змістом пунктів 1.1, 2.1, 2.4 Договору суборенди Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне вздовж вул. Ново-Білярська (від профілакторію ДП "МТП "Южний" до вул. Хіміків), загальною площею 0,9 га, кадастровий номер - 5111700000:02:006:0023, категорія - землі житлової та громадської забудови.
7.7. За змістом пункту 3.1. Договору суборенди він укладений терміном до 29.01.2015.
7.8. У період суборенди цієї земельної ділянки Товариство побудувало на ній об`єкт нерухомого майна, який використовується для розміщення магазину будівельних матеріалів "33 м2" (далі - Нерухоме майно) та введений в експлуатацію 29.04.2014 за Декларацією серії ОД № 143141190931.
7.9. Нерухоме майно займає земельну ділянку площею 0,8932 га.
7.10. Рішенням Ради від 06.01.2017 № 497-VІІ "Про внесення змін до пункту 1 рішення Южненської міської ради від 19.05.2016 №281- VІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, які знаходяться в оренді ПП "Ресурс Югстрой", Земельну ділянку-1 поділено на три ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,8932 га, кадастровий номер 5111700000:006:0150 (далі - Земельна ділянка-2); земельну ділянку площею 0,9410 га, кадастровий номер 5111700000:006:0151 (Земельна ділянка-3); земельну ділянку площею 2,3158 га, кадастровий номер 5111700000:006:0152 (далі - Земельна ділянка-4).
7.11. Нерухоме майно розташоване на Земельній ділянці-2, яка використовується Товариством, що зафіксовано актом перевірки стану використання Земельної ділянки-2 від 03.02.2017.
7.12. Земельна ділянка під обслуговування Нерухомого майна в користування Товариства з 04.02.2015 по 18.05.2017 не передавалась.
7.13. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2018 у справі № 916/2840/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018, задоволено позов Ради до Товариства про стягнення 1 325 595,43 грн збитків за період з 04.02.2015 - 18.05.2017, який обґрунтовано тим, що орендні відносини між Радою та Підприємством за Договором припинились, а Товариство користується земельною ділянкою без правових підстав.
Цим рішенням встановлено, що Товариство без правовстановлюючих документів користувалось частиною (0,9 га) Земельної ділянки-1 загальною площею 4,15 га, яка була предметом Договору оренди; земельна ділянка площею 0,9 га та окрема ділянка площею 0,8932 га використовувалась Товариством за весь період нарахованих Радою збитків (неодержаного доходу).
7.14. Підприємство сплатило до бюджету м. Южне з лютого 2015 року по січень 2017 року 647 014,97 грн плати за користування земельною ділянкою, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 72-97) та не заперечується сторонами.
7.15. Підприємство зверталось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства про стягнення вищевказаних коштів.
7.16. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.06.2017 у справі № 923/268/17 у задоволенні позову Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості по орендній платі за Договором суборенди та збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів відмовлено, оскільки збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів завдані власнику земельної ділянки - Раді, при цьому встановлено, що Договір оренди закінчив свою дію 05.02.2015. Ця обставина сторонами не заперечується.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
8.2. Згідно зі статтею 69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належать, зокрема, надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є міські (міст районного значення), селищні та сільські ради.
8.3. Суди встановили, що Підприємство сплатило до бюджету м. Южне з лютого 2015 року по січень 2017 року 647 014,97 грн плати за користування земельною ділянкою, що не заперечується сторонами у цій справі.
8.4. Кошти місцевого бюджету належать на праві власності відповідній територіальній громаді. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів місцевого бюджету є територіальна громада як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
8.5. Відповідно до статті 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
8.6. При цьому, в господарському процесі згідно із частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
8.7. Оскільки органом місцевого самоврядування, який здійснює цивільні права та обов`язки територіальної громади міста Южне, є Рада, яка під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях не спростувала ані факту надходження спірної суми на свій рахунок, ані відсутності правових підстав для її утримання, Суд вважає обґрунтованим визначення її відповідачем у цій справі.
8.8. Враховуючи викладене, Суд відхиляє доводи Скаржника (підпункт 4.1 цієї постанови) про те, що стягнення надмірно перерахованих коштів саме з Ради суперечить установленому законодавством порядку повернення помилково сплачених чи зарахованих до бюджету грошових коштів, оскільки за встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами справи спірна сума була зарахована саме до бюджету м. Южне.
8.9. Разом з цим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
8.10. Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/21762/17.
8.11. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України). Суд звертається до власної правової позиції, наведеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.05.2019 у справі № 922/2058/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.
8.12. Згідно з приписами статті 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
8.13. Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
8.14. Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
8.15. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
8.16. Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 34 постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 911/479/18.
8.17. Відмовляючи у задоволенні заяви Ради про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Рада вчинила дії, які мають наслідком переривання позовної давності, а саме 20.11.2017 звернулась з позовом до Товариства про стягнення збитків за користування частиною Земельної ділянки-1 без достатніх правових підстав у справі № 916/2840/17, у зв`язку з чим дійшли висновку, що перебіг позовної давності був перерваний з цього часу відповідно до положень статті 264 ЦК України.
8.18. За змістом частини першої та третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
8.19. Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.
8.20. Якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 6-1457цс16 та у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 914/3332/13.
8.21. Відповідно до частини другої статі 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
8.22. Зазначені у частині другій статті 264 ЦК України вимоги мають випливати з тих самих правовідносин за участю тих самих сторін (постанова Верховного Суду України від 18.05.2016 в справі № 6-2809цс15).
8.23. За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Не перериває перебігу такого строку подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також до інших сторін, з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 910/15740/18 та від 21.01.2020 у справі № 910/2538/19.
8.24. З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що сама лише обізнаність боржника про наявність заборгованості перед кредитором без вчинення дій, які спрямовані на її визнання, а також звернення боржника до іншої особи з позовом, що ґрунтується на обставинах, за яких ця заборгованість виникла, не може вважатись дією, що свідчить про визнання ним боргу або іншого обов`язку перед кредитором та не перериває перебігу строку позовної давності за вимогами кредитора.
8.25. Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що перебіг позовної давності у цій справі переривався та почав свій перебіг спочатку з 20.11.2017 помилкові, оскільки звернення Ради з позовом до Товариства у справі № 916/2840/17 не може вважатись дією, що свідчить про визнання нею боргу перед Підприємством та не перериває перебігу строку позовної давності за його вимогами у цій справі.
8.26. Обмежившись хибним висновком про те, що Рада вчинила дії, які свідчать про переривання позовної давності, суди попередніх інстанцій достеменно не встановили обставин початку перебігу строку позовної давності, з якого часу Підприємству стало відомо про порушене право; оцінки заяві Ради про застосування позовної давності (т. 1, а. с. 185-187) та спірним правовідносинам у контексті вищевказаних норм не надали; належним чином не з`ясували наявність або відсутність підстав для застосування у цій справі наслідків спливу строку позовної давності, а також наявність чи відсутність поважних причин його пропуску.
8.27. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.
8.28. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову передчасні та не ґрунтуються на дослідженні усіх наданих учасниками справи доказів та надання їм оцінки у контексті норм, що регулююсь спірні правовідносини.
8.29. За положеннями частин першої-другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.30. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
8.31. З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
8.32. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
9. Судові витрати
9.1. Оскільки розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Южненської міської ради Одеської області задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 916/299/19 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак