ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3168/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Сидорова О.В.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Савицький Я.Ф., судді - Головей В.М., Разюк Г.П.)
від 04.11.2020
та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Савицький Я.Ф., судді - Головей В.М., Разюк Г.П.)
від 05.11.2020
у справі за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса»,
про стягнення 2 270 088,39 грн
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2019 року ДП "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Готель Одеса» про стягнення 2 270 088,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем укладеного між сторонами договору про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю, №КД-19667 від 20.10.2015 щодо компенсації позивачу понесених ним витрат на утримання готельного комплексу «Одеса».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 позов ДП "Одеський морський торговельний порт" задоволено. Стягнуто з ТОВ «Готель Одеса» на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 2 270 088,39 грн.
У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що у ТОВ "Готель Одеса" існують зобов`язання щодо компенсації витрат з утримання готельного комплексу "Одеса", який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6-А, проте відповідач в порушення умов договору №КД-19667 від 20.10.2015 не компенсував позивачу частину понесених ним витрат.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 скасовано частково. Стягнуто з ТОВ «Готель Одеса» на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 258 601,86 грн. В решті позову відмовлено.
На переконання апеляційного суду позовні вимоги щодо стягнення 258 601,86 грн компенсації витрат позивача на утримання персоналу готельного комплексу "Одеса" є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору №КД-19667 від 20.10.2015. Проте, вимоги про стягнення 20% витрат позивача на оплату вартості робіт з розробки проектної документації щодо капітального ремонту будівлі готелю «Одеса» за договором від 24.11.2015 № КД-19745 між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ТОВ «Експертпроект» не підлягали задоволенню, тому що вказані роботи були виконані за відсутності погодження ТОВ «Готель Одеса» як співвласника готельного комплексу "Одеса". За умовами договору №КД-19667 від 20.10.2015 право здійснювати витрати з утримання готельного комплексу "Одеса" є виключно у ТОВ «Готель Одеса», а не у позивача. До того ж відповідач не є стороною договору від 24.11.2015 № КД-19745 з ТОВ «Експертпроект».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 виправлено описку у резолютивній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 щодо суми витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яка підлягає сплаті ДП «Одеський морський торговельний порт» на користь ТОВ «Готель Одеса». Стягнуто 45 258,46 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а не 5 818,54 грн відповідно до постанови від 04.11.2020.
У листопаді 2020 року ДП «Одеський морський торговельний порт» подало касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
від 04.11.2020 та ухвалу цього ж суду від 05.11.2020, в якій просить скасувати вказані рішення в частині відмови у стягненні з ТОВ «Готель Одеса» на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 2 011 486,53 грн, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Стверджує, що умовами договору №КД-19667 від 20.10.2015 передбачена можливість ДП «Одеський морський торговельний порт» замовити проектну документацію на ремонт готельного комплексу «Одеса» та здійснити її оплату. На виконання вказаних дій позивач отримав погодження від другого співвласника готельного комплексу (ТОВ «Готель Одеса»), що підтверджується наявними у справі листами відповідача. ДП «Одеський морський торговельний порт» був позбавлений можливості укласти разом з ТОВ «Готель Одеса» та ТОВ «Експертпроект» тристоронній договір на виконання проектної документації щодо ремонту готельного комплексу, тому що укладення тристороннього договору суперечить законодавству, що регулює державні закупівлі. Вказує, що висновок Верховного Суду щодо застосування статті 360 Цивільного кодексу України, якою закріплено право співвласника на відшкодування витрат з утримання майна, у подібних правовідносинах відсутній.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову та ухвалу апеляційного суду законними та обґрунтованими, просить закрити касаційне провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України. В обґрунтування своєї позиції посилається на постанови ВГС України від 03.06.2010 у справі № 30/75, Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 703/2200/15-ц, від 01.09.2020 у справі № 352/2163/13-ц.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 в частині задоволення позову про стягнення з ТОВ "Готель Одеса» на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 258 601,86 грн компенсації понесених витрат на утримання персоналу готельного комплексу "Одеса" не оскаржується, а тому відповідно до ст. 300 ГПК України судові рішення в цій частині не є предметом касаційного перегляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 20.10.2015 між ТОВ «Готель Одеса» (співвласник-1) та ДП "Одеський морський торговельний порт" (співвласник-2) було укладено договір про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю, №КД-19667.
Предметом договору №КД-19667 є угода сторін про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а саме - готельним комплексом "Одеса", який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6-А, реєстраційний номер прав власності на нерухоме майно 48508051101 (п. 1.1 договору №КД-19667).
Відповідно до п. 1.2 договору № КД-19667 співвласник-1 є власником 20/100 (двадцять сотих) частин готельного комплексу "Одеса" на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №997678, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.09.2007, зареєстрованого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 02.04.2009, номер запису 1322.
Згідно з п. 1.3 договору № КД-19667 співвласник-2 є власником 80/100 (вісімдесят сотих) частин готельного комплексу "Одеса" на підставі свідоцтва про право власності 80/100 готельного комплексу "Одеса", відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 768859 від 09.04.2013.
Пунктом 2.5 договору №КД- 19667 сторони визначили, що співвласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язуються брати участь у витратах, що виникають при експлуатації готельного комплексу за його цільовим призначенням (управління, утримання та збереження спільного майна, у т.ч. поточний, капітальний ремонт, страхування, у сплаті податків (в тому числі податку на землю), зборів (обов`язкових платежів) та інших, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, з урахуванням особливостей, передбачених договором.
За п. 2.5.1 договору № КД-19667 витрати включають, але не обмежуються: основну та додаткову заробітну плату персоналу; єдиний соціальний внесок на заробітну плату; витрати на навчання, перекваліфікацію, підвищення професійного рівня персоналу, тренінги, тощо; витрати на придбання та обладнання та інвентар для забезпечення діяльності готелю; витрати на придбання матеріалів, хімічних засобів та ін. для утримання готельних номерів, конференц-залів, бізнес-центру та територій загального користування; витрати на продукти харчування та напої для забезпечення діяльності ресторанів та барів; витрати на уніформу та спец одяг для персоналу; витрати на малоцінні та швидкозношувані предмети (в т.ч. канцелярські товари) для забезпечення роботи адміністративного апарату; витрати на експлуатацію та утримання будівель та споруд, в т.ч. комунальні платежі; витрати на поточний ремонт та поліпшення будівель та споруд; витрати на поточний ремонт та утримання обладнання, устаткування та інвентарю; витрати на експлуатацію та утримання транспорту; витрати на послуги телефонії та мобільного зв`язку; витрати на послуги сторонніх організацій; витрати на відрядження; витрати на рекламу та маркетинг; витрати на сплату агентської винагороди туристичним операторам (агентам); витрати на консультаційні, аудиторські, юридичні та нотаріальні послуги, пов`язані з забезпеченням нормальної діяльності; податки, збори, обов`язкові платежі, в тому числі компенсацію плати за земельну ділянку; витрати на оренду майна, призначеного для надання готельних та ін. послуг; страхування майна та відповідальності перед третіми особами; інші витрати, які у майбутньому призведуть до підвищення якості послуг або до збільшення фінансових результатів.
Співвласники після підписання договору, у разі необхідності, укладають між собою окремі угоди про компенсацію відповідної частки витрат на утримання готелю, якщо такі мали місце (комунальні послуги, заробітна плата персоналу, що забезпечує охорону, пожежний та технічний нагляд та інше) до вводу в експлуатацію готелю, у тому числі і до укладання договору (п. 2.5.3 договору № КД-19667).
Відповідно до п. 2.10 договору №КД-19667 утримання готельного комплексу, поточний, капітальний ремонт готельного комплексу, його реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення готельного комплексу здійснюються спільно співвласником-1 та співвласником-2.
Згідно з п. 2.12 договору № КД-19667 якщо один із співвласників відмовляється брати участь у витратах, передбачених умовами цього договору, інший співвласник може здійснювати їх самостійно та в подальшому вимагати від іншого співвласника відшкодування понесених витрат (компенсацію) відповідно до умов договору, а у разі неможливості такої компенсації - у судовому порядку.
Витрати на проведення робіт до вводу в експлуатацію готелю здійснюється за рахунок співвласників пропорційно майновим правам на готельний комплекс «Одеса» з урахуванням лімітів, встановлених у фінансовому плані співвласника-2.
Відповідно до п. 5.1 договору №КД-19667 останній, зокрема, вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє 15 років.
Пунктом п. 6.1 договору №КД-19667 встановлено, що за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) умов договору та в інших випадках, встановлених договором та/або Законом, співвласники несуть відповідальність у порядку та на умовах, передбачених договором та Законом.
Договір є обов`язковим для виконання співвласниками (п. 7.7 договору №КД-19667).
На підтвердження понесених витрат на утримання персоналу готельного комплексу "Одеса" позивачем надано до суду звіт щодо витрат коштів на суму 1 077 507,70 грн, а саме: у жовтні 2015 року у розмірі 69,14 грн; у листопаді 2015 року у розмірі 173,10 грн; у грудні 2015 року у розмірі 173,41 грн; у січні 2016 року у розмірі 180,07 грн; у лютому 2016 року у розмірі 40 929,05 грн; у березні 2016 року у розмірі 41 042,87 грн; у квітні 2016 року у розмірі 36 767,73 грн; у травні 2016 року у розмірі 43 559,96 грн; у червні 2016 року у розмірі 43 047,68 грн; у липні 2016 року у розмірі 42 252,99 грн; у серпні 2016 року у розмірі 38 398,58 грн; у вересні 2016 року у розмірі 41 769,95 грн; у жовтні 2016 року у розмірі 56 311,64 грн; у листопаді 2016 року у розмірі 45 639,51 грн; у грудні 2016 року у розмірі 85 182,13 грн; у січні 2017 року у розмірі 45 942,24 грн; у лютому 2017 року у розмірі 43 971,64 грн; у березні 2017 року у розмірі 48 802,06 грн; у квітні 2017 року у розмірі 46 696,16 грн; у травні 2017 року у розмірі 50 817,42 грн; у червні 2017 року у розмірі 48 621,44 грн; у липні 2017 року у розмірі 42 176,45 грн; у серпні 2017 року у розмірі 49 331,94 грн; у вересні 2017 року у розмірі 47 351,92 грн; у жовтні 2017 року у розмірі 48 986,35 грн; у листопаді 2017 року у розмірі 47 649,28 грн; у грудні 2017 року у розмірі 41 662,99 грн.
Окрім того, листом від 31.07.2015 за №31/07/15-1 співвласник-1 надав згоду співвласнику-2 на проведення конкурсу на виконання «Робіт по розробці проектної документації «Капітальний ремонт будівлі готель «Одеса» інв. №090100» за умови присутності представника ТОВ «Готель Одеса» при роботі конкурсної комісії. Вказаним листом співвласник-1 також підтвердив свою згоду на укладання за результатами проведеного конкурсу тристороннього договору, з участю відповідача у фінансуванні вказаних робіт у розмірі 20%.
24.11.2015 між ДП "Одеський морський торговельний порт" (замовник) та ТОВ "Експертпроект" (виконавець) було укладено договір на виконання робіт №КД-19745, згідно з п. 1.1 якого, виконавець бере на себе зобов`язання відповідно до отриманого від замовника завдання на розробку проектної документації щодо об`єкта "Капітальний ремонт будівлі готелю "Одеса" інв. № 090100, виконати роботи з розробки проектної документації об`єкту "Капітальний ремонт будівлі готелю "Одеса" інв. №090100, відповідно до діючих нормативних документів та стандартів, а замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт і оплатити виконавцю вартість виконаних робіт.
Відповідно до платіжного доручення від 21.12.2015 №102 та платіжного доручення від 26.12.2017 №372 на підставі договору на виконання робіт від 24.11.2015 №КД-19745 замовником було сплачено 4 901 627,27 грн (авансовий платіж) та 5 155 805,37 грн за рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі 916/2615/17, що разом становить 10 057 432,64 грн.
Листом від 11.12.2015 за №11/12/15-4 ТОВ «Готель Одеса» підтвердило намір компенсувати частку витрат на розробку проектної документації, однак за умови, що датою виконання робіт буде дата підписання акту здачі-прийняття робіт.
У відповідь на лист позивача від 25.12.2015 за №47/10-138 листом від 19.01.2016 за №1 ТОВ «Готель Одеса» надало згоду щодо компенсації витрат на утримання персоналу у розмірі 20/100 відповідно до п. 2.5.3 договору №КД- 19667 та інших витрат, що можуть виникнути до введення готелю в експлуатацію.
Відповідно до листа від 15.02.2016 за №08-19/302/1, позивач просив ТОВ "Експертпроект" призупинити виконання робіт за договором КД-19745 з огляду на те, що на засіданні Кабінету Міністрів України 11.02.2016 Прем`єр-міністром України дано вказівку негайно припинити здійснення витрат на відновлення непрофільного об`єкта ДП "Одеський морської торговельний порт" готель «Одеса» інв. № 090100 та виключити відповідні витрати на 2016 рік.
Згідно з претензією від 26.04.2018 за №20/6-372/2035 ДП "Одеський морський торговельний порт" вимагало щоб ТОВ "Готель Одеса" сплатило:
- частку, що підлягає компенсації співвласником-1 співвласнику-2, у розмірі 258 601,86 грн (1 077 507,70 грн х 20% (частка співвласника-1 у праві спільної часткової власності готельного комплексу "Одеса") = 215 501,54 грн + 20% (ПДВ)) за утримання персоналу готельного комплексу "Одеса";
- частку, що підлягає компенсації співвласником-1 співвласнику-2, у розмірі 2 011 486,53 грн (10 057 432,64 грн х 20% (частка співвласника-1 у праві спільної часткової власності готельного комплексу "Одеса") за договором на виконання робіт від 24.11.2015 №КД-19745.
У відповіді на вказану претензію від 29.06.2018 ТОВ «Готель Одеса» відмовило ДП "Одеський морський торговельний порт" у задоволенні вимог щодо компенсації вищевказаних витрат з утримання готельного комплексу "Одеса" у сумі 258 601,86 грн та у сумі 2 01 1 486,53 грн, посилаючись на те, що за умовами договору №КД-19667 у ТОВ «Готель Одеса» відсутнє зобов`язання здійснювати компенсацію будь-яких витрат позивача, які ним були понесені поза межами цього договору, а в рамках договору №КД-19667 право здійснювати витрати з утримання майна є виключно у ТОВ «Готель Одеса».
Враховуючи те, що ТОВ «Готель Одеса» не здійснено компенсацію витрат позивачу у загальній сумі 2 270 088,39 грн, ДП "Одеський морської торговельний порт" звернулося до суду з цим позовом.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами укладено договір від 20.10.2015 №КД-19667 про порядок володіння та користування майном (готельним комплексом «Одеса»), що є спільною частковою власністю №КД-19667 від 20.10.2015, правовідносини за яким регулюються положеннями глави 26 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. 2 ст. 358 ЦК України).
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч. ч. 1, 7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Стаття 360 ЦК України зобов`язує ТОВ «Готель Одеса» та ДП «Одеський морський торговельний порт» як співвласників готельного комплексу «Одеса» брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна відповідно до своїх часток у праві спільної часткової власності.
Умови договору від 20.10.2015 №КД-19667, а саме - п. 2.5, п. 2.10 передбачають аналогічний обов`язок ТОВ «Готель Одеса» та ДП «Одеський морський торговельний порт».
У пункті 2.12 договору від 20.10.2015 №КД-19667 сторони передбачили можливість здійснювати самостійно одним співвласником витрати на управління, утримання та збереження спільного майна, з подальшим їх відшкодуванням іншим співвласником, у разі якщо один із співвласників відмовляється брати участь у таких витратах.
Витрати ДП «Одеський морський торговельний порт» на оплату вартості робіт з розробки проектної документації щодо капітального ремонту будівлі готелю «Одеса» за договором від 24.11.2015 № КД-19745 між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ТОВ «Експертпроект» підтверджуються платіжними дорученнями від 21.12.2015 №102 та від 26.12.2017 №372, всього на суму 10 057 432,64 грн.
Частка, що підлягає компенсації ТОВ «Готель Одеса» на користь ДП «Одеський морський торговельний порт», складає в 2 011 486,53 грн (20% від 10 057 432,64 грн витрат), що відповідає частці співвласника-1 у праві спільної часткової власності готельного комплексу « Одеса ».
Як правильно вказав місцевий господарський суд, листом за № 31/07/15-1 від 31.07.2015 ТОВ «Готель Одеса» надало згоду на укладання договору на виконання робіт з розробки проектної документації по об`єкту «Капітальний ремонт будівлі готелю «Одеса» та гарантувало компенсацію витрат ДП «Одеський морський торговельний порт» у розмірі 20%.
Після укладення договору 24.11.2015 між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ТОВ «Експертпроект» листом від 11.12.2015 за №11/12/15-4 ТОВ «Готель Одеса» підтвердило намір компенсувати частку витрат позивача на розробку проектної документації.
Тобто, до та після укладення договору між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ТОВ «Експертпроект» від 24.11.2015 № КД-19745 на виконання робіт з розробки проектної документації щодо ремонту будівлі готелю ТОВ «Готель Одеса» погоджувалось з необхідністю як проведення ремонту готельного комплексу «Одеса», так і з оплатою проектних робіт ДП «Одеський морський торговельний порт», з подальшим відшкодуванням 20% їх вартості відповідачем.
Проте, на час розгляду справи у суді, в порушення ст. 360 ЦК України та п. 2.5, п. 2.10, п. 2.12 договору від 20.10.2015 №КД-19667 ТОВ «Готель Одеса» як співвласник готельного комплексу «Одеса» не здійснив компенсацію фактично понесених ДП «Одеський морський торговельний порт» витрат на проектну документацію у сумі 2 011 486,53 грн.
З огляду на наведені правові норми, умови укладеного між сторонами договору від 20.10.2015 №КД-19667 про порядок володіння та користування майном, встановлені судами обставини правовідносин сторін щодо утримання готельного комплексу «Одеса» Верховний Суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення 20% витрат позивача на оплату вартості робіт з розробки проектної документації щодо капітального ремонту будівлі готелю «Одеса» за договором від 24.11.2015 № КД-19745 між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ТОВ «Експертпроект» в сумі 2 011 486,53 грн.
Апеляційний господарський суд внаслідок неналежного дослідження поданих до суду доказів безпідставно відмовив у стягненні з ТОВ «Готель Одеса» на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 2 011 486,53 грн витрат з розробки проектної документації, помилково скасував прийняте з дотриманням вимог закону рішення місцевого суду про задоволення позову в цій частині, а тому касаційна скарга ДП «Одеський морський торговельний порт» підлягає частковому задоволенню.
Висновки апеляційного суду, що право здійснювати витрати з утримання майна є виключно у ТОВ «Готель Одеса» суперечать змісту пунктів 2.5, 2.10, 2.12 договору №КД-19667 від 20.10.2015. Більш того, стаття 360 ЦК України імперативно зобов`язує ДП «Одеський морський торговельний порт» брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна.
Матеріалами справи не підтверджується, що ТОВ «Готель Одеса» вчиняло дії щодо самостійного замовлення та оплати проектної документації щодо капітального ремонту будівлі готельного комплексу «Одеса», повідомляло про такі наміри ДП «Одеський морський торговельний порт». Навпаки, наявними у справі доказами підтверджується, що ТОВ «Готель Одеса» погоджувалось з необхідністю як проведення ремонту готельного комплексу «Одеса», так і з оплатою проектних робіт ДП «Одеський морський торговельний порт» та з подальшим відшкодуванням 20% їх вартості відповідачем.
Щодо обставин проведення тендеру на замовлення проектної документації та укладення ДП «Одеський морський торговельний порт» договору від 24.11.2015 № КД-19745 з ТОВ «Експертпроект» без участі ТОВ «Готель Одеса» колегія суддів вважає слушними аргументи позивача, що Закон України «Про здійснення державних закупівель» не передбачає можливості залучати третіх осіб до складу тендерного комітету, здійснювати державну закупівлю на користь третіх осіб. Тому закупівлю спірних проектних робіт позивач здійснив самостійно, без участі ТОВ «Готель Одеса». До того ж, після укладення договору між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ТОВ «Експертпроект» листом від 11.12.2015 за №11/12/15-4 ТОВ «Готель Одеса» підтвердило намір компенсувати частину витрат позивача на розробку проектної документації.
Не звільняють відповідача від обов`язку компенсації позивачу частини понесених ним витрат і посилання ТОВ «Готель Одеса» на вказівку Прем`єр-міністра України припинити здійснення витрат на відновлення непрофільного об`єкта ДП «Одеський морський торговельний порт» - готельного комплексу «Одеса», тому що така вказівка не встановлює прав та обов`язків для відповідача, а стосується порядку використання коштів ДП «Одеський морський торговельний порт». Докази сплати позивачем на користь ТОВ «Експертпроект» 4 901 627,27 грн авансу наявні у матеріалах справи та підтверджуються платіжним дорученням № 102 від 21.12.2015. Суму 5 155 805,37 грн позивач сплатив за платіжним дорученням № 372 від 26.12.2017 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі № 916/2615/17, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на території України.
Верховний Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 03.06.2010 у справі № 30/75, постанови Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 703/2200/15-ц, від 01.09.2020 у справі № 352/2163/13-ц як на підставу закриття касаційного провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).
Касаційний цивільний суд у постановах від 19.08.2020 у справі № 703/2200/15-ц, від 01.09.2020 у справі № 352/2163/13-ц не досліджував питання застосування статті 360 ЦК України за наявності регулювання правовідносин між співвласниками майна укладеним між ними договором про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю.
Висновки у справах № 703/2200/15-ц, № 352/2163/13-ц і справі, що переглядається, зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, що свідчить про те, що правовідносини у цих справах не є подібними.
Постанова Вищого господарського суду України від 03.06.2010 у справі № 30/75 не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно із статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням викладеного оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову ДП «Одеський морський торговельний порт» про стягнення з відповідача 2 011 486,53 грн, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити в силі в частині задоволення позову щодо зазначеної вимоги.
Предметом касаційного оскарження є і ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 виправлено описку у резолютивній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 щодо суми витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яка підлягає сплаті ДП «Одеський морський торговельний порт» на користь ТОВ «Готель Одеса», стягнуто 45 258,46 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а не 5 818,54 грн відповідно до постанови від 04.11.2020.
За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що за наслідками розгляду касаційної скарги ДП «Одеський морський торговельний порт» Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 прийнята з порушенням закону і підлягає частковому скасуванню щодо відмови у задоволенні позову про стягнення 2 011 486,53 грн, апеляційна скарга ТОВ «Готель Одеса» не підлягала задоволенню, за приписами ст. 129 ГПК України витрати ТОВ «Готель Одеса» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги необхідно було покласти на відповідача і такі витрати не підлягали стягненню з позивача.
Оскільки Південно-західний апеляційний господарський суд при постановленні ухвали від 05.11.2020 вирішував питання щодо розміру судового збору за подання апеляційної скарги, що підлягає сплаті ДП «Одеський морський торговельний порт» на користь ТОВ «Готель Одеса», оскаржувана ухвала від 05.11.2020 нерозривно пов`язана з результатом вирішення спору по суті, вона також підлягає скасуванню, тому що таке стягнення є протиправним та не відповідає правилам розподілу судових витрат, передбаченим ст. 129 ГПК України.
Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на вищевикладене та те, що витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а касаційна скарга підлягає задоволенню частково, витрати ДП «Одеський морський торговельний порт» зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на ТОВ «Готель Одеса».
Проте, з матеріалів справи вбачається, що ДП «Одеський морський торговельний порт» помилково сплатило судовий збір в більшому розмірі (68 102,66 грн) ніж того вимагали приписи ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи часткове оскарження постанови апеляційного суду щодо стягнення 2 011 486,53 грн та оскарження ухвали апеляційного суду скаржник мав сплатити 62 446,58 грн судового збору при поданні касаційної скарги ((2 011 486,53 грн х 1,5% ціни позову) х 200 % + 2 102,00 грн (1 розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб)).
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 62446,58 грн судового збору за подання касаційної скарги. Витрати ТОВ «Готель Одеса» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 300 301 308 312 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» задовольнити частково.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 916/3168/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" на користь Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» 2 011 486,53 грн та розподілу судових витрат.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у справі № 916/3168/19 залишити без змін.
В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 916/3168/19 залишити без змін.
Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 916/3168/19 скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 31795692) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65082, м. Одеса, пл. Митна, 1, код ЄДРПОУ 01125666) 62 446,58 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко