№ 916/3534/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 916/3534/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. головуючого, Чумака Ю.Я., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 (колегія суддів: Поліщук Л.В. головуючий, Будішевська Л.О., Таран С.В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2020 (суддя Гут С.Ф.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна"

до Військової частини НОМЕР_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки

про зобов`язання вчинити певні дії

за участі позивача Кузьменко В.С. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яке в ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідною ухвалою була замінено на Військову частину НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просило витребувати у відповідача транспортний засіб бортовий самоскид "КАМАЗ 5511", державний номер НОМЕР_2 , 1986 року випуску (далі транспортний засіб) та передати його позивачу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно з договором купівлі-продажу є власником транспортного засобу, який був вилучений у попереднього власника під час мобілізації органами військового управління, але після оголошення демобілізації на вимогу позивача, відповідач його не повернув.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020, в позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу однак такого акту Президентом України не прийнято, а також тим, що право власності на спірне майно у позивача не виникло, оскільки після укладення договору купівлі-продажу транспортний засіб не був оформлений за позивачем у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги є безпідставними.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийнятті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", частини другої статті 353 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у подібних правовідносинах. При цьому заявник вказує на необхідність відступити від правого висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц, оскільки у ній до правовідносин застосовувалася частина четверта статті 334 ЦК України, у редакції яка діяла до 01.01.2013, а у справі, яка переглядається спір виник вже після цієї дати. Крім того, скаржник посилається на те, що право власності на транспортний засіб до нього перейшло на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016, який укладено між ним та попереднім власником, тому він вправі вимагати його повернення від відповідача.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014 було оголошено мобілізацію, пунктом 3 якого визначено, що мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом. Даний Указ набрав чинності 18.03.2014, отже, з 18.03.2014 в України почав діяти особливий період та було проведено часткову мобілізацію.

4.2. 16.04.2014 головою Березівської районної державної адміністрації видано зведений наряд, яким директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» Родику О.О. (далі Товариство) надано завдання з підготовки до передачі до військового формування під час мобілізації транспортного засобу.

У цей же день нарядом, підписаним головою Березівської районної державної адміністрації та Березівським районним військовим комісаром, директору Товариства встановлено завдання протягом двох годин з моменту одержання наряду поставити транспортний засіб за відповідною адресою на контрольно пропускний пункт відповідача.

4.3. Також майором ІНФОРМАЦІЯ_1 та керівником Товариства було складено список машин, до якого був включений транспортний засіб.

4.4. Згідно з мобілізаційним розпорядженням водій ОСОБА_1 був зобов`язаний, не очікуючи інших розпоряджень військового комісаріату, доставити закріплений за ним транспортний засіб протягом двох годин до відповідача.

4.5. Згідно з довідкою про прийом автомашин, що належать Товариству до Збройних Сил України пунктом прийому техніки відповідача було прийнято транспортний засіб, яка була підписана начальником пункту прийому техніки та водієм ОСОБА_1 .

4.6. Суди встановили, що транспортний засіб був поставлений до відповідача і дана обставина сторонами не заперечується.

4.7. 12.04.2016 між Товариством в особі ліквідатора Кучерова Петра Михайловича (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №003/19-16 (далі договір), за умовами якого продавець з метою оформлення результатів продажу майна банкрута на відкритих торгах передав у власність покупця транспортний засіб про що 18.04.2016 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна за договором.

4.8. Листом від 02.10.2019 позивач звернувся до Березівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з вимогою повернути йому вилучений транспортний засіб, обґрунтовуючи це тим, що він став його власником на підставі договору, але відповіді не отримав, що стало підставою для звернення з позовом до місцевого господарського суду.

4.9. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.10. У абзаці 11 статті 1 Закону України «Про оборону України», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

4.11. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон).

4.12. Згідно з абзацами четвертим - шостим статті 1 Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

4.13. В умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обов`язки щодо виконання юридичними особами військово-транспортного обов`язку.

Приписами статті 6 Закону унормовано, що військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів (ч.1). Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2).

Отже військово-транспортний обов`язок поширюється як на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Цією нормою також передбачено, що повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.

4.14. Разом з тим, указ Президента України, який позивач вважає указом щодо демобілізації, передбачав звільнення у запас військовослужбовців за призовом під час попередньої хвилі мобілізації. Тобто, вказаний указ не можуть розглядатися як такий, що завершує дію особливого періоду та не є підставою для повернення транспортного засобу позивачу.

Отже, саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17.03.2014 року) відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов`язує настання особливого періоду. При цьому, сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Таким чином, під час дії особливого періоду повернення транспортного засобу юридичним особам не передбачено, тому наведені вище положення норми права про те, що повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації, на позивача не поширюються.

4.15. Встановивши, що особливий період в Україні не припинявся, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

4.16. Також у касаційній скарзі скаржник вказує на необхідність відступити від правого висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц, оскільки у ній до правовідносин застосовувалася частина четверта статті 334 ЦК України, у редакції яка діяла до 01.01.2013, а у справі, яка переглядається спір виник вже після цієї дати.

Із положень статті 302 ГПК України вбачається, що необхідність відступу від правого висновку, який викладено у постанові Верховного Суду, обумовлена тим, що Верховний Суд як суд найвищої інстанції має забезпечити однакове застосування судами законодавства України.

Разом з тим, якщо нормативно-правове регулювання у справах є відмінним, а скаржник у даній справі зазначає, що у іншій справі до правовідносин застосовувалася частина четверта статті 334 ЦК України, у редакції яка діяла до 01.01.2013, а у справі, яка переглядається спір виник вже після цієї дати, не вбачається, що таке клопотання про необхідність відступу є обґрунтованим, за вказаних обставин правових підстав для вирішення питання про відступ нема.

4.17. З урахуванням викладеного, посилання скаржника на те, що право власності на транспортний засіб до нього перейшло на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016, який укладено між ним та попереднім власником, тому він вправі вимагати його повернення від відповідача, не дають правових підстав для задоволення позову.

4.18. За таких обставин висновки судів про відмову в позові є законними та обґрунтованими, а доводи позивача, які викладені у касаційній скарзі, їх не спростовують.

4.19. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2).

4.20. За вказаних обставин оскільки із урахуванням розглянутих доводів, викладених у касаційній скарзі, правових підстав для задоволення позову немає, постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.

Керуючись статтями 301 308 309 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі Господарського суду Одеської області № 916/3534/19 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийГ.М. Мачульський

СуддіЮ.Я. Чумак

В.А. Зуєв