№ 916/3743/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/3743/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Хмельовського В. О.

за участю представників:

скаржника ТОВ "Іст Грейнс": Луцюк В. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Компанії "ІСТ ГРЕЙНС ІНТЕРНЕШНЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ГРЕЙНС"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020

у складі колегії суддів: Філінюка І. Г. (головуючого), Бєляновського В. В., Богатиря К. В.

у справі за заявою Компанії "ІСТ ГРЕЙНС ІНТЕРНЕШНЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ГРЕЙНС"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ГРЕЙНС" (далі також - ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС"); визнано вимоги Компанії "ІСТ ГРЕЙНС ІНТЕРНЕШНЛ" до ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" в сумі 955 271 388,19 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ратинську С. В.

2. Головне управління ДПС в Одеській області (далі також - контролюючий орган) звернулося із заявою від 23.01.2020 про визнання кредиторських вимог до боржника ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" на загальну суму 5 972 945, 03 грн (2 858 389 грн (основний платіж) + 1 429 195 грн (штрафна санкція) + 1 685 361, 03 грн (пеня).

3. В обґрунтування цих вимог заявник зазначив, що заборгованість боржника з податку на прибуток виникла за результатами проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" щодо відносин з ПП "Ан Транс", про що складений акт від 11.06.2015 № 4139/15-53-22-03/37007918, на підставі якого нараховане податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0000722203 на загальну суму 4 287 584,00 грн (2 858 389,00 грн (основний платіж) + 1 429 195,00 грн (штрафна санкція). Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ч. 4 глави 2 розділу III Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування боржнику була нарахована пеня на загальну суму 1 685 361,03 грн.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4. Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2015 № 0000722203, складеним Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси на підставі акту перевірки від 11.06.2015 № 4139/15-53-22-03/37007918, за податком на прибуток сума грошового зобов`язання ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" за основним платежем становить 2 858 389,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 429 195,00 грн.

5. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у справі № 815/4489/15, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0000722203 відмовлено.

6. Постановою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 касаційну скаргу ТОВ "Іст Грейнс" задоволено та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 у справі № 815/4489/15 скасовано.

7. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2018 заяву ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задоволено; постанову Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 скасовано та залишено в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016.

8. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 815/4489/15, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, в задоволенні заяви ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 за нововиявленими обставинами відмовлено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 залишено в силі.

9. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі № 815/4489/15, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, в задоволенні заяви ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 за нововиявленими обставинами відмовлено.

10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 815/4489/15 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС".

11. Згідно з даними з інтегрованої картки платника ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" з податку на прибуток приватних підприємств в період з 31.05.2019 по 27.12.2019 на податкове повідомлення-рішення № 0000722203 була нарахована пеня, яку не сплачено, в розмірі 1 685 361,03 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

12. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2020 відхилено повністю грошові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" у сумі 5 972 945, 03 грн.

13. Мотивуючи відхилення вимог контролюючого органу місцевий господарський суд виходив з того, що строк давності податкового зобов`язання, яке виникло на підставі податкового повідомлення рішення № 0000722203 від 14.07.2015, з урахуванням приписів пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України сплинув 13.04.2019, оскільки податковий борг став узгодженим 30.03.2016 за результатами апеляційного перегляду адміністративної справи № 815/4489/15.

14. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.07.2020 скасовано та ухвалено нове рішення про визнання грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" у сумі 2 858 389,00 грн із задоволенням у третю чергу та у сумі 3 114 556,03 грн із задоволенням у шосту чергу.

15. Апеляційний суд пославшись, зокрема на пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України дійшов висновку, що податкове зобов`язання (згідно з податковим повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0000722203) є узгодженим з дня закінчення процедури судового оскарження, а саме з прийняття 31.07.2018 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови у справі № 815/4489/15, а статус податкового боргу це зобов`язання набуло через 10 днів, наступних за днем такого узгодження, тобто 10.08.2018.

16. Відтак, суд апеляційної інстанції вказав, що Головне управління ДПС в Одеській області подало заяву про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Іст Грейнс" 14.01.2020 з урахуванням строків давності, оскільки податкове повідомлення-рішення вважалось неузгодженим до 31.07.2018 термін протягом якого контролюючий орган має право визначити суму грошового зобов`язань спливає 30.07.2021.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Компанія "ІСТ ГРЕЙНС ІНТЕРНЕШНЛ" та ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020, в яких просять цю постанову скасувати в частині визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Одеській області та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.07.2020 про відмову у задоволенні кредиторських вимог цього контролюючого органу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

18. У касаційних скаргах Компанія "ІСТ ГРЕЙНС ІНТЕРНЕШНЛ" та ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" стверджують про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначають пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цих підстав на таке:

- судом апеляційної інстанції в постанові, що оскаржується, було застосовано пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України України без урахування висновків щодо застосування такої норми, викладених у постановах Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 440/813/19 (п.24), від 10.09.2020 у справі № 520/31288/19 (п. 33), від 17.07.2020 у справі № 640/5138/19 (п. 34);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в контексті визначення моменту узгодження податкового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями, що не стосується реєстрації податкових накладних та які були оскаржені в судовому порядку.

- суд апеляційної інстанції порушив приписи частини першої статті 269 ГПК України, вийшовши за межі доводів і вимог апеляційної скарги контролюючого органу.

19. Відзивів на касаційні скарги не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

23. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду першої та апеляційної інстанцій

24. Предметом судового розгляду у цій справі є заява контролюючого органу про визнання кредиторських вимог до боржника на суму зобов`язання зі сплати податку на прибуток, штрафних санкцій і пені згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2015, що оскаржувалося платником в судовому порядку.

25. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи ці вимоги, фактично обмежилися з`ясуванням питання дотримання контролюючим органом 1 095 денного спеціального строку давності для стягнення з боржника податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням № 0000722203 від 14.07.2015, помилково залишивши поза увагою заперечення боржника проти обґрунтованості, безспірності та правильності нарахування таких вимог, отже дійшли передчасних висновків з якими колегія суддів касаційної інстанції погодитися не може з огляду на таке.

26. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ, закон про банкрутство):

- грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

27. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема нормами статей 45 46 47 КУзПБ.

28. Відповідно до положень частин першої, третьої, п`ятої статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

29. Приписами частини першої статті 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

30. Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

31. Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону щодо диспозитивності у господарському процесі, прав і обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, вказаних в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

ДУ справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

32. Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

33. Натомість суди попередніх інстанцій у даній справі наведених приписів не врахували, не виконавши належним чином обов`язків та завдань покладених у попередньому засіданні на господарський суд. Натомість застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід до оцінки вимог Головного управління ДПС в Одеській області, що полягав лише у з`ясуванні моменту набуття податковим зобов`язанням статусу узгодженого, однак без аналізу і мотивованої оцінки обґрунтування вимог та заперечень боржника проти дійсності, обґрунтованості і безспірності заявленого податкового боргу, а саме: 1) щодо переплати з податку на додану вартість на суму 3 443 108,23 грн; 2) неподання контролюючим органом належного розрахунку пені із урахуванням мораторію на задоволення вимог кредиторів; 3) необґрунтованого нарахування зобов`язання через хибну оцінку обставин фіктивності контрагента боржника, встановлених вироком Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2014 у справі № 522/20533/14-к, 4) спростування наявності податкового боргу у заявленому розмірі за результатами додаткової перевірки контролюючим органом за той самий період діяльності боржника (2013 рік, у т.ч.

по взаємовідносинам з ПП "АН Транс"), за наслідком якої встановлена інша основна сума заборгованості боржника з податку на прибуток 468 039 грн, що підтверджується актом перевірки від 25.09.2015 № 6623/15-53-22-04/37007918 складені податкові повідомлення-рішення від 12.10.2015 № 0001292204, від 12.10.2015 № 0001302204.

34. Таким чином, лише викладення доводів сторін без здійснення їх оцінки та наведення мотивів їх прийняття/відхилення; свідчить, що суди не виконали в повній мірі їх обов`язку та завдань при розгляді кредиторських вимог у справі про банкрутство, визначених нормами статей 45 46 47 КУзПБ, та не врахували зазначених вище правових позицій Верховного Суду, що дає підстави для висновку про невмотивованість судових рішень у цій справі в оскаржуваній частині та про недотримання судами визначеного законом про банкрутство порядку розгляду цих вимог.

35. Отже, апеляційний суд, який визнав грошові вимоги контролюючого органу в повному обсязі, пославшись на заявлення цих вимог в межах строку давності для стягнення податкового боргу (не надавши мотивованої оцінки запереченням боржника проти цих вимог), так само і суд першої інстанції, який обмежився констатацією спливу строку давності, хоча і відтворив в мотивувальній частині ухвали аргументи сторін без їх оцінки, передчасно надали вирішального значення питанню дотримання строку давності податкового боргу, застосувавши різні правові підходи до його обчислення.

36. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені законом про банкрутство, регулюються цим Законом.

37. Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

38. Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов`язання: за загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

39. Пунктом 102.1 статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1 095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

40. Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

41. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

42. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

43. За змістом положень підпункту 60.1.4 пункту 60.1 та пункту 60.5 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. У цьому випадку податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

44. Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що включення до установленого пунктом 102.4 статті 102 ПК України строку давності податкового боргу періоду протягом якого його стягнення було неможливе внаслідок судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходився спір) та скасування відповідного податкового повідомлення-рішення (вимоги) за рішенням суду (що набрало законної сили), суперечить законодавчому визначенню цього строку, як періоду у який такий податковий борг може бути стягнутий контролюючим органом, та матеріально-правовій природі цього інституту

45. Як встановлено судами попередніх інстанцій у процедурі оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку постановою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 у справі № 815/4489/15 позовні вимоги ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0000722203.

46. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2018 скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 та залишено в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 у справі № № 815/4489/15 про відмову у позові ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" про скасування податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0000722203.

47. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про звернення податкового органу із заявою про визнання грошових вимог до ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" з дотриманням строку давності відповідного податкового боргу, позаяк податкове зобов`язання боржника (за податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2015 № 0000722203) є узгодженим з прийняттям постанови Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 815/4489/15, отже статус податкового боргу це зобов`язання набуло через 10 днів, наступних за днем такого узгодження, тобто 10.08.2018. Наведений підхід узгоджується із висновком викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 500/1451/19.

48. Верховний Суд вважає передчасним застосування до правовідносин у даній справі положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, відтак частково погоджується з доводами касантів стосовно неврахування апеляційним судом відповідних висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 29.07.2020 у справі № 440/813/19, від 10.09.2020 у справі № 520/31288/19, від 17.07.2020 у справі № 640/5138/19.

49. За змістом цих висновків Верховний Суд вказав, що законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції нараховані платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до 31.12.2019, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

50. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком щодо застосування норми права і не вбачає підстав для відступлення від нього у даній справі.

51. Отже, застосуванню положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України до грошових вимог контролюючого органу у даній справі мало передувати з`ясування судом правової природи і складових податкового боргу, періоду нарахування та встановлення інших обов`язкових передумов (ознак грошового зобов`язання) задля реалізації цієї норми, чого судом апеляційної інстанції зроблено не було.

52. Суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували та не надали повної, всебічної і мотивованої оцінки, як заявленому контролюючим органом податковому боргу, так і запереченням проти його дійсності і обґрунтованості, що подавалися боржником та ініціюючим кредитором під час розгляду справи судом першої інстанції.

53. Водночас, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити проведений Головним управлінням ДПС в Одеській області розрахунок заявлених кредиторських вимог та дослідити заперечення боржника проти цих вимог під час касаційного провадження у даній справі (аналогічної позиції щодо неможливості перевірки судом касаційної інстанції заявлених вимог дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

54. Зазначене вище згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.

Щодо суті касаційної скарги

55. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що касаційні скарги Компанії "ІСТ ГРЕЙНС ІНТЕРНЕШНЛ" та ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" належить задовольнити частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

57. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

58. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

59. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

60. Під час нового розгляду справи, судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема надати мотивовану оцінку вимогами Головного управління ДПС в Одеській області з урахуванням усіх змістовних заперечень боржника проти їх дійсності, обґрунтованості і безспірності зазначених у пункті 33 цієї постанови, у тому числі щодо неправильного визначення періоду нарахування пені та спростування наявності податкового боргу у заявленому розмірі за результатами додаткової перевірки контролюючим органом за той самий період діяльності боржника згідно з актом перевірки від 25.09.2015 № 6623/15-53-22-04/37007918 та податковими повідомленнями-рішеннями від 12.10.2015 №0001292204, від 12.10.2015 № 0001302204.

Щодо судових витрат

61. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

62. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 310 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії "ІСТ ГРЕЙНС ІНТЕРНЕШНЛ" задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ГРЕЙНС" задовольнити частково.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 скасувати повністю.

4. Справу № 916/3743/19 направити до Господарського суду Одеської області на новий розгляд у частині кредиторських вимог Головного управління ДПС у Одеській області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський