ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/3945/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліної С.В., Студенця В.І.
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О.В.
та представників
Позивача: Луб В.В.
Відповідача : Марченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022
(головуючий - Разюк Г.П., судді Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2021
(головуючий - Демешин О.А., судді Волков Р.В., Мостепаненко Ю.І.)
у справі №916/3945/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтора Груп "
до Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ "
про стягнення 4 474 313,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з перебуванням судді Стратієнко Л.В. у відпустці, склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.08.2022, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Салтора Груп" (далі - ТОВ "Салтора Груп", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "Морський торгівельний порт "Чорноморськ", відповідач), про стягнення 4.474.313,00 грн заборгованості.
3. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, щодо своєчасної оплати виконаних будівельно - підрядних робіт за договором № 17/255-А від 22.12.2017 реконструкції гуртожитку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2021. залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4.175.276,17 грн боргу, 7015,38 грн витрат на проведення експертизи та 62.629,14 грн судового збору.
5. Судові рішення обґрунтовано тим, що позивачем виконано роботи з реконструкції гуртожитку відповідно до умов договору, про що останнім складено акти прийому виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3. В свою чергу відповідач безпідставно відмовляється підписувати надані акти та оплачувати виконані роботи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Скаржник, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення про часткове задоволення позову, не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.
8. Крім того, скаржник, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо можливості здійснення оплати робіт з реконструкції, якщо така реконструкція здійснена не була, декларація про готовність відсутня.
9. Також, скаржник, посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує на неналежне дослідження судами доказів та обставин справи, оскільки судами було надано перевагу тільки доказам наданим позивачем у справі, при цьому, судами не досліджено належним чином дотримання позивачем порядку виконання робіт, встановленому у договорі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених відповідачем у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.12.2017 між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір № 17/255-А ( далі - договір) про виконання робіт з реконструкції І поверху гуртожитку №3 під житлові приміщення за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-а (далі - об?єкт).
12. Згідно з п. 1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов`язався своїми засобами і за рахунок замовника виконати реконструкцію І поверху гуртожитку №3 під житлові приміщення, розташованого за адресою: м. Чорноморськ (Іллічівськ), пров. Шкільний, 4-А, а замовник зобов`язався прийняти результат таких робіт і сплатити підряднику вартість виконаних робіт.
13. Відповідно до п. 1.2 договору, склад та обсяги робіт визначені проектною документацією "Реконструкція І поверху гуртожитку №3 під житлові приміщення, за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-а". Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі ремонту у разі внесення змін до проектної документації у порядку визначеному чинним законодавством.
14. Пунктом 2.1 договору №17/255-А від 22.12.2017 та у Додатку №1 до нього передбачено, що загальна вартість даного Договору визначається відповідно до Договірної ціни (Додаток 1, який є невід`ємною частиною даного Договору) та складає 4 474 313 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 20% - 745 718 грн. 83 коп.
15. Пунктом 3.2 договору встановлено, що підрядник зобов`язується за 5 (п`ять) днів до завершення Робіт повідомити замовника про дату завершення робіт та про необхідність створення комісії з прийняття результату робіт.
16. Згідно з п. 3.5 договору здавання робіт підрядником та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом наданих робіт з зазначенням обсягу фактично наданих робіт.
17. Відповідно до п. 3.6 договору, замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання документів передбачених пунктом 3.4 та пунктом 3.5 даного Договору, направляє підряднику підписані екземпляри такої документації або письмову мотивовану відмову в її підписанні.
18. Відповідно до п. 2.2 Договору, замовник оплачує виконані роботи поетапно згідно календарного графіку виконання робіт шляхом здійснення прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок підрядника наступним чином: розрахунок за фактично виконані роботи проводиться після підписання документації, яка підтверджує виконання зобов`язань підрядника, яка передбачена п. 3.4 та п. 3.5 даного Договору, протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати отримання оригіналу належним чином оформленого рахунку, а також зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка видана замовнику в установленому законодавством порядку та відповідно до Календарного графіку виконання робіт.
19. Позивач зазначає, що в грудні 2018 року виконав зобов`язання за договором, та згідно Довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2018 року, за формою КБ-3, вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 4.474.313,00 грн. При цьому, 10.12.2018 ним нарочно надано в.о. заступнику директора з матеріально технічного постачання та закупівель ДП "Морський торгівельний порт "Чорноморськ " Філіпову Ю.В. лист №117/12 від 10.12.2018 з документами, які передбачені п.п. 3.4 та 3.5 договору, а саме: довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат форми № КБ-3; акти прийому виконаних робіт форми № КБ-2в; підсумкову відомість ресурсів; загальний журнал виробництва робіт; акти на приховані роботи; документи, які підтверджують придбання обладнання, матеріалів; сертифікати відповідності і паспорти на матеріали; порівняльну таблицю цін на матеріали; копію договору оренди на механізми та машини; проект виробництва робіт, згідно ДБН А.3.1.-5:2016 "Організація будівельного виробництва"; рахунок-фактуру; копію дозволу на виконання будівельних робіт; копію паспорту обробки і забарвлення фасаду будівлі.
20. Однак, станом на 01.11.2019 на адресу ТОВ "Салтора груп " не надійшло від ДП "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" підписаних екземплярів наданих документів, або письмової відмови в їх підписанні, як не надійшло і оплати виконаних робіт.
21. 01.11.2019 ТОВ "Салтора Груп" повторно звернулось до ДП "Морський торгівельний порт "Чорноморськ " з листом за №435/11, яким ще раз направлено вищевказану документацію. Однак ніякої відповіді відповідачем надано не було.
22. У зв`язку з чим, позивачем на адресу відповідача направлено претензію з проханням погасити заборгованість в розмірі 4.474.313,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Салтора Груп ". Вказана претензія виконана не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Позиція Верховного Суду
23. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
24. Відповідно до частини 1-3 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
25. Водночас, згідно частини 4 цієї статті, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
26. З урахуванням вищезазначеного касаційний суд констатує наступне.
27. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
28. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
29. Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
30. Статтями 525 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
31. Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
32. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
33. Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
34. У частині 1 ст. 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
35. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
36. Відповідно до ч. 2 ст. 854 ЦК України, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
37. За ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
38. Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц).
39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання будівельно-підрядних робіт. На підставі укладеного сторонами договору виконання робіт, позивач зобов`язався виконати, відповідно до умов цього договору, роботи з реконструкції на об`єкті відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити ці роботи на умовах договору.
40. Спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що відповідачем не оплачено роботи, які виконано позивачем.
41. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, посилався на те, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання, за укладеним між сторонами договором, що підтверджується висновком експерта від 18.06.2021, в свою чергу відповідачем не оплачено виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим, позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, оскільки за висновком експерта вартість виконаних позивачем робіт складає 4.175.276,17 грн, отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути вказану заборгованість.
42. Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
43. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
44. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
45. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
46. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
47. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
48. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
49. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
50. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
51. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
52. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
53. Колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 79 ГПК України впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
54. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
55. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
56. Водночас, статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
57. Суд зауважує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
58. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
59. Отже, з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
60. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
61. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
62. Недотримання попередніми судовими інстанціями вищезазначених норм процесуального права стало причиною порушення судами принципу змагальності, визначеному у ст. 13 ГПК України, та оцінки доказів, зважаючи на положення статті 79 ГПК України, щодо їх вірогідності, що відповідно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору.
63. Так, зазначаючи про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення, суди попередніх інстанцій, взагалі не вказали на підставі яких саме доказів суди дійшли висновку про виконання позивачем робіт за договором, оскільки, посилались тільки на висновок експерта, яким, на думку судів, підтверджено виконання робіт позивачем на об`єкті.
64. При цьому, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено та оцінено докази подані сторонами, обставини справи, умови договору та відповідно виконання сторонами зобов`язань за укладеним ними договором, з урахуванням порядку виконання цих зобов`язань, визначеного умовами договору.
65. Так, п. 1.2 договору визначено, що склад та обсяги робіт визначені проектною документацією "Реконструкція І поверху гуртожитку №3 під житлові приміщення, за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-а". Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі ремонту у разі внесення змін до проектної документації у порядку визначеному чинним законодавством.
66. Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
67. Підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, що визначає обсяг і зміст роботи та інші вимоги, які ставляться до робіт та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (частини 1, 2 статті 877 ЦК України).
68. Поняття проектної документації визначено у Державних будівельних нормах України А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації" (далі - ДБН А.2.2-3-2014). Ці норми встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів або їх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури.
69. Отже, проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об`єктів будівництва.
70. З урахуванням зазначеного, Суд зазначає, що здійснення будівництва та пов`язаних з ним будівельних робіт за договором будівельного підряду, підрядник проводить згідно з проектною документацією, що визначає обсяг, зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, а також кошторисом, що визначає ціну робіт. Вказані документи є обов`язковими та є невід`ємною частиною договору.
71. У висновку експерта від 18.06.2021 № СЕ-19/116-21/5899-БТ, зазначено, що фактичні обсяги та вартість виконаних будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція І поверху гуртожитку №3 під житлові приміщення, за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-а" не відповідають обсягам та вартості зазначеним проектно-кошторисною документацією, а саме локальному кошторису № 2-1-1, а також Акту № 1 (134_1-2-1_ПД_КБ2в) приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018.
72. Вказаним положенням законодавства суди не надали належної правової оцінки, не досліджуючи обставини щодо передання відповідачем позивачу затвердженої проектно-кошторисної документації, відповідно до якої підрядник зобов`язаний виконувати будівельні роботи, суди зазначили про наявність підстав для часткового задоволення позову, що призвело до порушення положень статей 875 877 ЦК України, якими встановлено обов`язок підрядника виконати будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації та обов`язок замовника передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника.
73. Касаційний суд зауважує, що судами взагалі не досліджувались документи, які є підставою для проведення будівельних робіт, а саме проектно-кошторисної документації та відповідно дотримання сторонами порядку проведення таких робіт, визначених у такій документації, що призвело до передчасного рішення про наявність підстав для часткового задоволення позову. Обґрунтовуючи судові рішення вищезазначеним висновком експерта, суди не звернули належної уваги, що у висновку експерта саме зазначено, про невідповідність виконаних робіт проектно-кошторисній документації, а саме локальному кошторису № 2-1-1 та Акту № 1, які взагалі не досліджувались судами.
74. Крім того, пунктом 2.2 договору визначено, що замовник оплачує виконані роботи поетапно згідно календарного графіку виконання робіт шляхом здійснення прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок підрядника наступним чином: - розрахунок за фактично виконані роботи проводиться після підписання документації, яка підтверджує виконання зобов`язань підрядника, яка передбачена п. 3.4 та п. 3.5 даного договору, протягом 15 банківських днів з дати отримання оригіналу належним чином оформленого рахунку, а також зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка видана замовнику в установленому законодавством порядку та відповідно до календарного графіку виконання робіт.
75. Також, п.п. 3.2., 3.4 договору підрядник зобов`язується за 5 днів до завершення робіт повідомити замовника про дату завершення робіт та про необхідність створення комісії з прийняття результату робіт. За результатами надання робіт підрядник надає замовнику документацію, яка підтверджує виконання зобов`язань підрядника, а саме: акти прийому виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки вартості виконаних будівельних робіт і витрат форми № КБ-3, які надаються підрядником замовнику в строк до 5-го числа місяця наступного за звітним. До актів прийому виконаних робіт додаються: загальний журнал виконання робіт, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують факт придбання обладнання, матеріалів, сертифікати і паспорти на матеріали, порівняльна таблиця цін на матеріали, калькуляція на механізми, або копія договору оренди, виконавча документація згідно ДБН А.3.1-5:2016 " Організація будівельного виробництва" та інше.
76. Суди не надали належної правової оцінки ні порядку виконання робіт позивачем ні порядку прийняття та оплати їх відповідачем. Судами не з`ясовувались обставини щодо вчинення позивачем дій з дотримання порядку прийняття відповідачем робіт, як і не з`ясовувались обставини та причини щодо відмови відповідача підписувати акти приймання виконаних будівельних робіт.
77. Разом з цим, частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
78. Правова позиція, щодо застосування судами частини четвертої статті 882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акту виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено, зокрема, у пункті 6.3 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором". Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19, від 21.09.2019 у справі № 917/1489/18 та постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 3-42гс12 .
79. Таким чином, стягнення заборгованості з оплати робіт за договором підряду, на підставі підписаного в односторонньому порядку акта, можливе за умови належного дослідження судами обставин щодо виконання підрядником таких робіт, тоді як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції прийняті при неповному встановленні обставин справи, та недотриманні приписів статей 86 236 237 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
80. Крім того, як вказувалось, договір укладено сторонами 22.12.2017. Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що підрядник зобов`язується виконати визначені цим договором роботи поетапно, згідно календарного графіку виконання робіт (Додаток 2 до договору, який є його невід`ємною частиною).
81. Водночас, згідно інформації визначеної у журналі робіт № 1: Початок робіт за планом (договором) - 22 грудня 2018 р., а фактично - 21 листопада 2018 р. Закінчення робіт за планом (договором) - 31 грудня 2018 р., а фактично - 21 листопада 2018 р. Тобто, будівельні роботи, виконання яких було заплановано сторонами зі строком в один рік, розпочато позивачем 21.11.2018 і закінчено 09.12.2018. Позивач зазначає, що акти виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат КБ-3 складено позивачем та передано відповідачу 10 грудня 2018 р. Таким чином, згідно інформації журналу та актів, роботи позивачем виконувались 19 днів.
82. Судами не перевірялись обставини щодо початку робіт, з урахуванням дати визначеної у журналі, як і не досліджувались обставини щодо дотримання сторонами календарного графіку виконання робіт, вказане свідчить про неповне встановлення обставин справи щодо дотримання/недотримання календарного графіку виконання робіт погодженого сторонами.
83. При цьому, суди не звернули належної уваги, що відповідач заперечуючи проти позову, зазначав про те, що позивачем не надано належних доказів щодо дотримання ним етапів виконання робіт, обсягу виконаних робіт, з урахуванням проектно-кошторисної документації, водночас, відповідач зазначав, що надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 належним чином не оформлено позивачем. Крім того, відповідач, звертав увагу суду на те, що дозвіл на проведення будівельних робіт видано лише 21.11.2018, тобто, з порушенням умов договору.
84. Отже, неналежне дослідження судами обставин справи та умов договору, та не здійснення судами перевірки обставин, викладених відповідачем у запереченнях на позов, призвело до порушення судами положень ст. 13 ГПК України, оскільки суди фактично надали перевагу тільки доводам позивача.
85. Разом з цим, касаційний суд зазначає, що судами не враховано, що відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
86. Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
87. Отже, у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.
88. Аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.
89. Вищезазначеного не було враховано судами, що призвело до передчасних висновків судів попередніх інстанцій щодо виконання позивачем зобов`язань за договором та відмови відповідача приймати виконані позивачем роботи.
90. На неврахування судами зазначеного правового висновку, вказував і скаржник у касаційній скарзі, звертаючи увагу касаційного суду на неналежне дослідження судами умов укладеного сторонами договору.
91. З урахуванням вищезазначеного, касаційний суд, в даному випадку, вважає підтвердженими доводи касаційної скарги щодо не застосування судами категорії стандартів доказування, що в свою чергу призвело до неповного дослідження обставин справи. Отже, Суд вважає доречними доводи касаційної скарги щодо неврахування судами правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, в якій Суд, зокрема акцентував увагу судів на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
92. Водночас, щодо обґрунтування судами судових рішень тільки висновком експерта, касаційний суд зазначає наступне.
93. За змістом статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
94. Так, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
95. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20).
96. Вказаного не було враховано судами, оскільки судові рішення у справі обґрунтовано тільки висновком експерта, без всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи та дослідження відповідних доказів.
97. Виходячи з наведеного, Верховний Суд зазначає про те, що суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, та ст. 13 ГПК України, щодо принципу змагальності сторін у судовому процесі, що в даному випадку і відбулось, оскільки суди попередніх інстанцій взяли до уваги тільки доводи позивача у справі. Тоді як, в даному випадку, обґрунтування судових рішень у справі фактично було зосереджено тільки на висновку експерта, без належного дослідження інших доказів та обставин справи.
98. Водночас, касаційний суд зауважує, що на вмотивованості судового рішення неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), про що свідчить відповідна практика.
99. У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
100. Так, в пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище.
101. У пункті 25 рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00) від 18.07.2006 вказано, що суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суд не виконає свої зобов`язання щодо пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
102. Крім цього у пункті 42 рішення у справі " Бендерський проти України " (№22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
103. Таким чином, Верховний Суд констатує, що ухвалені у справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.
104. Отже, знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги, викладені скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у п. п. 1, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України.
105. Також, скаржник, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо можливості здійснення оплати робіт з реконструкції, якщо така реконструкція здійснена не була, декларація про готовність відсутня.
106. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
107. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
108. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19).
109. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на наведене вище у цій постанові та висновки Суду щодо неповного встановлення обставин справи, що призвело до необґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову, а також, зважаючи, що скаржником не зазначено відповідної норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, колегія суддів вважає передчасними доводи касаційної скарги про необхідність формування правового висновку.
110. Зважаючи на викладене суд касаційної інстанції констатує, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено всіх обставин у даній справі та не надано їм належної правової оцінки, з урахуванням вищезазначених положень матеріального права, враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, визначені у ст. 300 ГПК України, рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
111. Відповідно до частини 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
112. Частиною 4 ст. 310 ГПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
113. Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
114. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
115. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, та в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
Розподіл судових витрат
116. Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч.14 ст. 129 ГПК України).
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" задовольнити.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2021 у справі №916/3945/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді С.В. Бакуліна
В.І. Студенець